Ухвала

від 04.12.2024 по справі 477/1734/14-к

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1734/14-к

Провадження №1-кс/477/1248/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2024 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

із секретарем судового засідання - ОСОБА_2 ,

без участі сторін,

розглянувши заяву судді ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду заяви ОСОБА_4 про оскарження дій старшого державного виконавця,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Жовтневого районного суду Миколаївської області знаходиться на розгляді заява ОСОБА_4 , в якій він оскаржує дії старшого державного виконавця ОСОБА_5 щодо неправомірності зняття коштів з його рахунку та щдо обмеження використання коштів певною сумою.

14 листопада 2024 року суддя ОСОБА_3 , якій вона була розподілена для розгляду, подала заяву про самовідвід. Мотивувала її тим, що вказана заява повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а не в порядку виконання вироку суду, яким було визначено стягувати кошти із ОСОБА_4 .

Учасники до суду не з`явилися, про час та місце розгляду повідомлялися судом через засоби електронного зв`язку на відомі адреси електронної пошти. Будь-яких заяв чи повідомлень не надіслали.

Суд, вважаючи можливим розглянути заяву без участі сторін, перевіривши заяву та матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

В провадженні Жовтневого районного суду Миколаївської області перебувало кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , розгляд якого здійснювався суддею ОСОБА_3

26 травня 2015 року в справі був ухвалений вирок, згідно з яким він був визнаний винуватим у скоєнні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209 (в редакції статті від 05 квітня 2011 року), ч. 2 ст. 364 (в редакції статті від 05 квітня 2001 року) ч. 1 ст. 366 КК України. Крім того вироком із нього були стягнуті заподіяні злочином збитки, в тому числі на користь Міністерства оборони України в сумі 4 220 209 грн 60 коп.

11 червня 2024 року в Індустріальному відділі державної виконавчої служби у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_1 про стягнення із ОСОБА_4 на користь Міністерства оборони України вказаної суми збитків.

11 червня та 14 червня 2024 року державною виконавицею зазначеного відділу ДВС ОСОБА_5 були ухвалені постанова про арешт майна боржника та постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника.

31 жовтня 2024 року він подав заяву до Жовтневого районного суду Миколаївської області, в якій, будучи незгодним з діями державної виконавиці, просив зобов`язати її виокремити його пенсійний рахунок в АТ "Ощадбанку" і обмежити зняття з нього коштів в розмірі його пенсійного забезпечення.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу заява ОСОБА_4 була зареєстрована як заява в кримінальному провадженні в порядку виконання вироку та передана для розгляду судді ОСОБА_3 .

В своїй заяві про самовідвід суддя ОСОБА_3 зазначила, що оскільки положеннями КПК України не передбачено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб щодо судового рішення у кримінальному провадженні, тому заяву ОСОБА_4 , слід розглядати за правилами КАС України в порядку адміністративного судочинства. З огляду на це вважала, що був порушений порядок реєстрації справи та визначення судді для її розгляду.

Частиною 1 статті 36 КПК України визначені підстави, за яких суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Також, частиною 2 статті 36 КПК України передбачено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (недопустимість повторної участі судді в розгляді справи).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Висловлення недовіри суду є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, однак підстави для цього повинні бути реальними і підтвердженні відповідними доказами та даними, а не бути припущеннями.

Зі сталої судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) можна виснувати, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) належить визначати окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (параграфи 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції» (Morel v. France)); параграф 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії» (Pescador Valero v. Spain) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (параграф 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії» (Luka v. Romania)), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (параграф 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland)); параграф 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Ки проти Фінляндії» (Pabla Ky v. Finland); параграф 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалеф проти Мальти» (Micallef v. Malta).

Стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді».

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

«об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

«суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно мати інформацію про наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

В той же час, суддею ОСОБА_3 не було наведено суб`єктивних або об`єктивних фактів її упередженості або необ`єктивності в розгляді заяви ОСОБА_6 . Тобто обставин, з яких би вбачалося, що вона особисто, прямо чи опосередковано заінтересована в результаті справи або існують інші обставини, що викликають сумнів у її неупередженості та/або об`єктивності при розгляді справи.

Порушення порядку реєстрації заяви і передача її їй для розгляду, як підстава для відводі судді, про яку вона зазначає в своїй заяві, не є підставою вважати, що вона є упередженою та/або необ`єктивною під час подальшого розгляду справи.

Така обставина може наприклад слугувати підставою для відводу судді в тому випадку, коли є дані, що справа була передана конкретному судді або не передана іншим суддям і в цьому є умисні неправомірні дії особи, уповноваженої за розподіл справи з мотивів особистої чи іншої заінтересованості.

На думку суду, в тому разі, якщо суддя приходить до висновку, що справа була зареєстрована та розподілена не у вірному судочинстві, то слід вирішувати питання про її подальший рух в процесуальному полі: залишити без руху, повернути, відмовити у відкритті провадження, закрити провадження тощо.

Таким чином підстави для задоволення заяви ОСОБА_3 про самовідвід відсутні.

Керуючись статтями 75, 80-82, 369-372, 376 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні заяви судді ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду заяви ОСОБА_4 щодо оскарження дій державного виконавця.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1