Ухвала

від 03.12.2024 по справі 766/15049/24

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/15049/24

Номер провадження: 11-кп/819/531/24

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року Херсонський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 ОСОБА_4

при секретарі: ОСОБА_5

за участю:

прокурора: ОСОБА_6

обвинуваченого: ОСОБА_7

адвокатів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12023230000000610 за апеляційними скаргами прокурора Каховської окружної прокуратури ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 07 листопада 2024 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Залізниця Любешівського району Волинської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 289 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 07 листопада 2024 року клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 задоволено частково.

Продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 до 25 грудня 2024 року включно.

Клопотання захисника ОСОБА_9 в частині зменшення розміру застави задоволено.

Зменшено обвинуваченому ОСОБА_7 заставу до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 605600, 00 грн.

В решті клопотання захисника відмовлено.

Вимоги та узагальнені доводи апеляційної скарги .

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду від 07.11.2024 року скасувати в частині зменшення розміру застави, визначити заставу у розмірі 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 7570000 грн.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що :

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.07.2024 року під час досудового розслідування застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на 2 місяці до 27 серпня 2024 року із забороною залишати житло з 21:00 год до 06:00 год. залишати місце проживання.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 23.07.2024 року ухвалу слідчого судді від 11.07.2024 року скасовано, постановлено нову ухвалу якою застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 25.08.2024 року та визначено заставу у розмірі 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 7570000 грн. з покладенням передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.08.2024 року було продовжено дію запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 у виді тримання під вартою до 27.09.2024 року.

Ухвалою Херсонського міського суду від 24.09.2024 року частково задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 до 10 листопада 2024 року включно та визначено заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605600 грн. з покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ст. 194 КПК строком на 2 місяці.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 04.11.2024 року було частково задоволено апеляційну скаргу прокурора, ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 24.09.2024 скасовано та постановлено нову ухвалу, відповідно до якої обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 10 листопада 2024 року із заставою у розмірі 7 570 000 грн., визначеною ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 23 липня 2024 року.

В подальшому ухвалою суду від 07.11.2024 року частково задоволено клопотання прокурора та продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 до 25 грудня 2024 року включно.

Одночасно, ухвалою було задоволено клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_9 та зменшено розмір застави обвинуваченому ОСОБА_7 , дo 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 605 600 грн.

Вказує, що не оспорює доводів суду , які лягли в основу прийняття рішення про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 до 25.12.2024 включно. Ступінь ризиків , які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 на даному етапі провадження не зменшилися та продовжують існувати.

Вважає вказану ухвалу суду в частині зменшення розміру застави незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження.

Стверджує, що підстав для задоволення клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави обвинуваченому у суду не було.

Проте, в порушення ч. 3 ст. 370 КПК, відповідно до якої рішення суду повинно бути вмотивованим, суд в своїй ухвалі від 07.11.2024 року не навів ні обґрунтування, ні мотивів прийняття такого процесуального рішення, а невмотивованість й необґрунтованість судового рішення є підставою його скасування у зв`язку з порушенням норм процесуального права.

Жодних обґрунтувань прийнятого рішення в ухвалі не наведено, що є порушенням вимог КПК.

Зменшений розмір застави є явно не співмірним з розміром спричиненої обвинуваченим майнової шкоди, що становить 9393306 грн. 50 коп. та який підтверджений висновками експертиз, проведених у ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження. Розмір застави 605600 грн. є недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 своїх процесуальних обов`язків.

Зазначає, що ступінь ризиків, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 на даному етапі провадження не зменшилась та продовжують існувати ризики, передбачені п 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв`язки( утриманців чи неповнолітніх дітей не має) та тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, що може спонукати його залишити місце проживання та виїхати за межі України або сховатися на тимчасово окупованій території.

Звертає увагу на те, що 04.11.2024 року під час розгляду апеляційної скарги прокурора при оголошенні судом апеляційної інстанції ухвали, якою було продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10.11.2024 року включно із заставою у розмірі 7 570000 грн., ОСОБА_7 , не дочекавшись отримання копії відповідної ухвали, фактично ігноруючи вказане рішення апеляційного суду та не виконуючи його добровільно, умисно залишив приміщення апеляційного суду та намагався якнайшвидше покинути територію м. Херсона, прямуючи в напрямку міста Одеса та був затриманий працівниками поліції на блок-посту поблизу села Чорнобаївка, Херсонського району, Херсонської області. Вказаний факт був проігнорований Херсонським міським судом Херсонської області при винесенні ухвали від 07.11.2024 року.

Зазначає, що продовжує існувати ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні. В ході досудового розслідування вказаного провадження ОСОБА_7 неодноразово телефонував потерпілому та декілька разів з ним зустрічався , вимагаючи у нього гроші за насіння гірчиці яка належить потерпілому. обвинувачений ознайомлений з матеріалами провадження в тому числі особистими даними потерпілого та свідків , місця їх проживання , що надає йому змогу здійснювати моральний і фізичний тиск на потерпілого та свідків з метою ненадання ними свідчень або зміни раніше наданих показів, оскільки свідків ще не допитано в судовому засіданні.

Вказує, що визначений судом розмір застави в сумі 605600 грн., що в 15, 5 разів менший за суму спричиненої шкоди Приватному підприємству «УКАН», яка становить 9393306 грн., буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

Суд при постановленні ухвали від 07.11.2024 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 зменшив заставу, що на думку сторони обвинувачення не відповідає:

- суспільній небезпеці вчиненого кримінального правопорушення;

- умовам сьогодення (вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану);

- глибокої потреби суспільства в притягненні винних осіб до відповідальності за вчинення злочинів;

- розміру заподіяної майнової шкоди Приватному підприємству «УКАН», що становить 9 393 306 , 50 грн.

Враховуючи розмір спричиненої майнової шкоди, підтвердженої висновками експертиз, вважає, що розміром застави, яка буде достатньою для забезпечення для запобігання ризикам, передбаченим п 1, 3 ч.1 ст. 177 КПКУ , забезпечить виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків та забезпечить дієвість кримінального провадження є застава у розмірі 7570000 грн.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 просить ухвалу суду від 07.11.2024 року скасувати та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту.

Вважає вказану ухвалу суду в частині продовження строку тримання під вартою незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження.

Суд не навів жодних мотивів у підтвердження висновку про те, що відносно ОСОБА_7 неможливо вибрати інший запобіжний захід як домашній арешт.

Ризик переховування від органу слідства та суду є мінімальним на теперішній час, оскільки обвинувачений не володіє закордонними паспортами , які добровільно здав в поліцію, тому не має можливості перетину державного кордону України. Крім того, ОСОБА_7 має постійне місце проживання у АДРЕСА_3 , одружений, має двох доньок, тобто має міцні соціальні зв`язки.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення на теперішній час не існує, з урахуванням тієї обставини, що всі докази зібрані, досудове розслідування закінчене, докази намагання вчинити відповідні дії підозрюваним протягом досудового слідства відсутні.

Завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні, призначення судового засідання у суді, свідчить про вичерпання ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Просить врахувати, що кримінально-протиправні дії, за версією сторони обвинувачення, були вчинені влітку 2022 року, відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР у квітні 2023 року, а про підозру ОСОБА_7 повідомлено 27.06.2024 року, що у сукупності усуває ризик переховування ОСОБА_7 від суду.

Також, після звільнення із СІЗО 28.09.2024 року ОСОБА_7 постійно був на зв`язку з поліцією, завжди був присутнім на судових засіданнях, проживав за вказаною адресою в м. Одесі.

Просить врахувати також вік та стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_7 , який народився в 1971 році, має статус громадянина, потерпілого від Чорнобильської катастрофи, має хронічні захворювання та потребує оперативного лікування, яке не може отримувати в умовах СІЗО. ОСОБА_7 має міцні соціальні зв`язки, одружений, має двох повнолітніх доньок та онуку, проживає з дружиною в АДРЕСА_2 , а зареєстрований в АДРЕСА_4 , за місцем реєстрації та проживання характеризується позитивно, офіційно не працевлаштований, але надає послуги таксиста, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався.

За версією досудового слідства розмір майнової шкоди у завданні якої підозрюється ОСОБА_7 становить 9393306, 50 грн. та складається із вартості насіння гірчиці та пшениці, комбайну та оприскувача, які наразі передані потерпілому на відповідальне зберігання.

Суд не навів достатніх виняткових підстав, які б свідчили про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого, а тому запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, з покладанням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ст. 194 КПК, забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та зможе запобігти ризикам під час судового слідства.

Позиції учасників.

Прокурор підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги прокурора та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисники адвокат ОСОБА_8 , адвокат ОСОБА_9 підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, які надійшли із суду першої інстанції та перевіривши доводи апеляційних скарг , апеляційний суд доходить таких висновків.

Мотиви суду.

Право прокурора на оскарження ухвали суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави як альтернативного запобіжного заходу передбачене ч. 5 ст. 394 КПК України та визначене усталеною практикою Верховного Суду, зокрема в ухвалі від 16 вересня 2024 року у справі № 308/13443/23, у постанові від 11 серпня 2022 року у справі № 363/1739/21, у постанові від 8 грудня 2021 року у справі № 930/2062/21.

Право захисника на оскарження ухвали суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави як альтернативного запобіжного заходу передбачене ч. 5 ст. 394 КПК України.

Положеннями ст. 422-1 КПК передбачено порядок перевірки ухвал суду про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Відповідно до положень ч. 2,3ст. 331 КПК Українивирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Вбачається, що на розгляді Херсонського міського суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 112023230000000610 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 289 КК України.

Під час судового засідання 07 .11. 2024 року судом відповідно до приписів ст. 331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та клопотання адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу.

Необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 строком на 60 днів за альтернативою внесення застави у розмірі 7570000 грн. прокурор обґрунтував тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185, ч.3 ст.289КК України,та продовженням існування ризиків , які стали підставою для застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме п.1,3ч. 1 ст. 177 КПК та неможливістю запобігти цим ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

У клопотанні захисники ОСОБА_9 і ОСОБА_8 просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою, задовольнити клопотання про зміну запобіжного заходу та обрати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю. У випадку відмови у зміні запобіжного заходу змінити розмір застави і визначити розмір застави у розмірі 605600 грн.

Як видно із ухвали суду , що оскаржується, приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 суд виходив із того, що раніше встановлені ризики продовжують існувати, і що більш м`який запобіжний захід , ніж тримання під вартою не здатен запобігти існуючим ризикам .

Судом було враховано не тільки тяжкість покарання , що загрожує обвинуваченому у разі доведення його винуватості, а і сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, вік та стан здоров`я обвинуваченого, соціальні зв`язки, його процесуальну поведінку під час досудового розслідування, місце роботи ( рід зайнять, спосіб життя) стадію розгляду справи і недосліджені докази, кількість недопитаних свідків та можливість впливу на них, що в цілому і стало підставою для висновку про задоволення клопотання прокурора в частині продовження обвинуваченомудії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 25.12.2024 року.

Суд послався на врахування аргументів сторони захисту щодо соціальних зв`язків обвинуваченого і його добросовісної поведінки за період з 28.09.2024 року по 04.11.2024 року, виконання обов`язку щодо здачі документів , що дають право виїзду за межі України, та пояснення представників потерпілого про те, що в цей період обвинувачений з ними не контактував.

Ці обставини суд визнав недостатнім для обрання більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки судовий розгляд тільки розпочався, тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та покарання може вплинути на подальшу поведінку обвинуваченого та зазначив , що питання про зміну запобіжного заходу може бути вирішено після допиту потерпілого та свідків в судовому засіданні.

Відповідно дост.131КПК Україниодним іззаходів забезпеченнякримінального провадженняз метоюдосягнення йогодієвості єзапобіжні заходи

Суд, продовжуючи строк дії запобіжного заходу, має перевірити чи не зменшилися на цій стадії кримінального провадження встановлені раніше ризики і чи зможе більш м`який запобіжний захід запобігти цим ризикам.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу суд повинен дослідити ухвали слідчого судді, суду на підставі яких було застосовано запобіжний захід підозрюваного ( обвинуваченого) , продовжено строк його дії та з`ясувати, які ризики були встановлені на стадії застосування та при продовженні застосування запобіжного заходу, який запобіжний захід було застосовано до особи на стадії досудового розслідування, має перевірити чи не зменшилися на цій стадії кримінального провадження встановлені раніше ризики та інші обставини , необхідні для вирішення по суті клопотання учасників судового провадження щодо запобіжного заходу.

Як видно із ухвали суду першої інстанції, суд за результатами розгляду клопотання прокурора та захисників дійшов висновку, що на даній стадії кримінального провадження продовжують існувати ризики , передбачені п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України , які стали підставою для застування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, і ці ризики не зменшилися, і що більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе їм запобігти та забезпечити належну процесуальну поведінку.

Доводи апеляційної скарги захисника в цій частині висновки суду не спростовують.

За матеріалами провадження ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 23 липня 2024 року скасовано ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2024 року, постановлено нову ухвалу , якою частково задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 25 серпня 2024 року та визначено заставу у розмірі 7570000 грн., яка набрала законної сили. для запобігання встановленим ризикам, передбаченим п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.08.2024 року було продовжено дію запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 у виді тримання під вартою до 27.09.2024 року.

Ухвалою Херсонського міського суду від 24.09.2024 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 до 10 листопада 2024 року включно та визначено заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605600 грн. з покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ст. 194 КПК строком на 2 місяці.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 04.11.2024 року було частково задоволено апеляційну скаргу прокурора, ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 24.09.2024 скасовано та постановлено нову ухвалу, відповідно до якої обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 10 листопада 2024 року із заставою у розмірі 7 570 000 грн., визначеною ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 23 липня 2024 року.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Рішення про застосування ( продовження) одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним уКПКконкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім тяжкості покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою, на стадії продовження запобіжного заходу враховується і сукупність обставин, які визначеніст. 178 КПК України, зокрема соціальні зв`язки, відомості, що характеризують особу обвинуваченого.

Як видно із ухвали, що оскаржується, приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 суд виходив із того, що ризики, які стали підставою для застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжують існувати.

Колегія судів вважає обґрунтованими висновки суду про продовження існування ризику переховування від суду та ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків на початковій стадії судового розгляду.

Врахування тяжкостізлочину маєсвій раціональнийзміст,оскільки воносвідчить проступінь суспільноїнебезпечності цієїособи тадозволяє спрогнозуватиз достатньовисоким ступенемімовірності їїповедінку,беручи доуваги,що майбутнєпокарання затяжкий злочинпідвищує ризиктого,що обвинуваченийможе ухилитисьвід слідства.

Відомості, що характеризують обвинуваченого, його соціальні зв`язки, стан здоров`я, наявність у нього постійного місця проживання та його процесуальна поведінка, як видно були фактично враховані при продовженні строку тримання під вартою, всупереч твердження апеляційної скарги захисника.

Разом із тим, сукупність цих відомостей , не вказує на те, що на даній стадії кримінального провадження встановлені на стадії застосування запобіжного заходу ризики нівельовані чи зменшилися.

Посилань на те, що у соціальному, сімейному, матеріальному стані обвинуваченого сталися істотні зміни, які не були враховані судом при застосуванні запобіжного заходу і при його продовженні і які б давали підстави для висновку про зменшення чи нівелювання існуючих ризиків на день постановлення оскарженої ухвали, стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено.

Доказів на підтвердження здачі документів для виїзду за кордон матеріали провадження, що надійшли із суду першої інстанції не містять.

Посилання захисника на погіршення стану здоров`я обвинуваченого не можуть слугувати достатньою підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Обґрунтованих доказів того, що стан здоров`я обвинуваченого унеможливлює його перебування в умовах установи попереднього ув`язнення та ненадання йому належної та необхідної медичної допомоги матеріали провадження не містять.

Зважаючи на те, що судовий розгляд перебуває на початковій стадії , докази ще не досліджені, потерпілий та свідки не допитані , тому є вірогідним продовження існування ризику впливу на свідків.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4статті 95 КПК).

Ризик незаконного впливу на свідків, потерпілого зберігається до отримання показань вказаних осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, як то передбаченост. 95 КПК, а тому не виключена ймовірність того, що обвинувачений не будучи обмежений у спілкуванні із свідками може незаконно впливати на них з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність продовження існування ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.

Зважаючи на тяжкість інкримінованих ОСОБА_7 злочинів , сукупність відомостей про особу обвинуваченого, соціальні зв`язки обвинуваченого, зокрема і ті обставини , на які наголошували захисники та обставини, якими прокурор обґрунтовував у клопотанні продовження існування встановлених раніше ризиків, те, що судовий розгляд кримінального провадження перебуває на початковій стадії, докази не досліджені , суд дійшов обґрунтованого висновку, що продовжують існувати встановлені на стадії застосування запобіжного заходу ризики, передбачені п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України , вони не зменшилися, і що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою не здатен запобігти існуючим ризикам на цій стадії судового провадження.

Суд, зваживши на обставини, передбачені ст. 178 КПК України обґрунтовано відхилив клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Апеляційні вимоги захисника про скасування ухвали суду від 07.11.2024 року в частині продовження строку тримання під вартою та зміну запобіжного заходу ОСОБА_7 на нічний домашній арешт з підстав , вказаних в апеляційній скарзі , слід визнати такими, що задоволенню не підлягають, оскільки за наведених вище обставин більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту на початковій стадії судового розгляду не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити дієвість кримінального провадження.

Разом із тим, як видно із ухвали суду першої інстанції від 07.11.2024 року , суд із посиланням на вимоги ч. 3 ст. 183 КПК, п.3 ч. 5 ст. 182 КПК зменшив розмір застави до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 605600, 00 грн., частково задовольнивши клопотання адвоката ОСОБА_9 .

Перевіряючи доводи прокурора про незаконність та необґрунтованість ухвали суду в цій частині колегія суддів враховує наступне.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 183 КПК слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених ст. 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 3, 4 ст.183 КПК України питання застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави вирішується саме при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а не при продовженні строку його застосування.

У цьому провадженні запобіжний захід у виді тримання під вартою застосований, як видно, ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 23.07.2024 року і при його застосуванні визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 7570000 грн. з покладенням передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Саме призастосуванні запобіжногозаходу увиді триманняпід вартою вирішуєтьсяпитання прозастосування альтернативногозапобіжного заходу увиді застави,розмір якої визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Як виднозі змістуухвали суду,що оскаржується, обґрунтовуючивисновок щодозменшення розмірузастави судпослався нате,що під чассудового засіданняшляхом опитування учасників суд не зміг встановити підстави визначення застави ОСОБА_7 у розмірі 7570000 грн. , і що без аргументів сторін залишилися відповіді на питання:

в чому полягає виключність випадку визначення розміру застави;

чи є докази, що у обвинуваченого зберігається така сума чи є майно такої вартості;

на підставі яких доказів Миколаївським апеляційним судом було ухвалено рішення щодо визначення застави саме в такому розмірі, тобто в розмірі вищому, ніж передбачено пунктом 3 частини п`ятоїст. 182 КПК України.

Суд зазначив, що не бере до уваги аргументи сторони обвинувачення та представників потерпілого, що розмір застави має бути пов`язаним з розміром матеріальної шкоди, яку завдано кримінальним правопорушенням, оскільки для забезпечення відшкодування такої шкоди кримінальним процесуальним законодавством передбачені відповідні заходи забезпечення кримінального провадження, а застава, як вид запобіжного заходу, покликана забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

За відсутності інших доказів і підстав визначення розміру застави обвинуваченому, Суд вважав за можливе задовольнити клопотання сторони захисту і зменшити розмір застави до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що знаходиться в межах, передбачених пунктом 3 частини п`ятоїст. 182 КПК України.

Проте до такого висновку суд першої інстанції дійшов з істотним порушення вимог кримінального процесуального закону, допустив суперечності у власних висновках.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду в частині зменшення розміру застави є необґрунтованими заслуговують на увагу.

Фактично суд вдався до аналізу та ревізії рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою з альтернативним запобіжним заходом у виді заставі , а саме ухвали Миколаївського апеляційного суду від 23.07.2024 року , що виходить за межі компетенції суду першої інстанції і при цьому не навів жодної підстави та мотиву саме для зменшення розміру застави на даній стадії судового розгляду, не навів жодного мотиву у підтвердження висновку про визначеннясаме такого розміру застави, ненавівобставин, які були ним враховані, як то передбачене ч. 4 ст.182КПК України і обґрунтуваннятого, що саме такий розмір застави, з урахуваннямобставинкримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихп.1,3 ч.1 ст. 177 КПК , інкримінованого розміру заподіяної шкоди,може бути достатнім для запобігання встановленим ризикам, які, як зазначив суд, не зменшилися на даній стадії кримінального провадження.

Вбачається, що мотивуючи прохання про зміну розміру застави до 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у клопотанні захисники посилалися на безпідставність розміру застави, який був визначений ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 23.07.2024 року та на те, що цей розмір застави є непомірним для ОСОБА_7

Заявлене у суді першої інстанції клопотання захисників фактично зводиться до незгоди із ухвалою суду апеляційної інстанції, якою визначено розмір застави та не містить посилання на докази, що підтверджують зазначені у клопотанні відомості та обставини , зокрема докази на підтвердження зміни обставин, які існували на час визначення розміру застави, доказів матеріального стану обвинуваченого та членів його сім`ї , на що міститься посилання у клопотанні , чи інших обставини, які б стали обґрунтованою підставою для зменшення раніше визначеного розміру застави, тому клопотання як необґрунтоване задоволенню судом не підлягало .

Натомість суд вийшов за межі доводів клопотання сторони захисту , та як видно, поставив під сумнів висновки Миколаївського апеляційного суду , зроблені в ухвалі від 23.07.2024 року, не навів переконливих доводів в цій частині та фактично переглянув визначений цією ухвалою на стадії застосування запобіжного заходу розмір застави.

Наведене вище свідчить про те, що суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону при вирішенні питання щодо зменшення розміру застави, що перешкодило йому ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, томуухвала суду від 07.11.2024 року підлягає скасуванню на підставі п. 3 ч.1 ст. 409, ч.1 ст. 412 КПК України із поставленням апеляційним судом нової ухвали .

Відповідно до положень ч. 3 ст. 407 КПК апеляційний суд має право скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу. Постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 розділу II цього Кодексу.

Постановляючи нову ухвалу апеляційний суд бере до уваги наявність встановлених ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшилися і продовжують існувати. Наявність вказаних ризиків була встановлена Миколаївським апеляційним судом під час обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 у виді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 7570000 грн. та при продовженні строку дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою.

Зважаючи на обставини інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, їх суспільну небезпечність,враховуючи обставини, передбачені ст.177,178 КПК України, сукупність відомостей про особу обвинуваченого, приписи ч.3 ст. 183 КПКУкраїни, початкову стадії судового розгляду кримінального провадження , обґрунтованими є висновки, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, вони не зменшилися.

Тому саме запобіжний захід у виді тримання під вартою із альтернативним запобіжним заходом у виді застави, який визначений при застосуванні запобіжного заходу ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 23.07.2024 року у розмірі 7570000 грн., яка на даний час не внесена обвинуваченим чи іншою особою, буде необхідним для запобігання передбаченим п.п. 1, 3 ч. 1ст. 177 КПК України ризикам та достатнім для забезпечення дієвості кримінального провадження.

Зважаючи на те, що ухвалою , яка оскаржується суд продовжив строк тримання ОСОБА_7 під вартою до 25 грудня 2024 року і в цій частині висновки суду прокурором не оспорюються, то клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню і тому при постановленні нової ухвали апеляційним судом строк тримання під вартою ОСОБА_7 підлягає продовженню до 25 грудня 2024 року включно.

Оскільки застава як альтернативний запобіжний захід вже була визначена Миколаївським апеляційним судом ухвалою від 23.07.2024 року у розмірі 7570000 грн., за необґрунтованості клопотання захисників про зменшення його розміру на час постановлення ухвали суду від 07.11.2024 року, то колегія суддів своїм процесуальним рішенням не має процесуальний підстав повторно визначати розмір застави, як про те просить прокурор.

Враховуючи викладене , апеляційні вимоги захисника ОСОБА_8 задоволенню не підлягають, апеляційні вимоги прокурора підлягають задоволенню частково.

Доцільність необхідності подальшого утримання обвинуваченого під вартою підлягає перевірці через нетривалий час в порядку ст. 331 КПК України судом першої інстанції, а сторона захисту не позбавлена можливості надати суду документи на підтвердження доводів щодо обставин, які свідчать про нівелювання врахованих раніше ризиків та порушувати перед судом питання про зміну запобіжного заходу .

Керуючись ст. 404,407, 409, 412, 419, 422-1, ч. 2 ст. 376 КПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 07 листопада 2024 року, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_7 до 25 грудня 2024 року включно та зменшено розмір застави до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 605 600 грн.

Постановити нову ухвалу.

Клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 задовольнити частково.

Обвинуваченому ОСОБА_7 продовжити строк тримання під вартою до 25 грудня 2024 року включно із заставою у розмірі 7570000 грн., визначеному ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 23 липня 2024 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3