Рішення

від 05.12.2024 по справі 156/1204/24

ІВАНИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 156/1204/24

Провадження № 2/156/361/24

рядок статзвіту 60

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 грудня 2024 року сел.Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Бєлоусова А.Є.,

з секретарем судових засідань Степанець Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Іваничі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 через свою представницю ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом. Позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що в книзі реєстрації смертей було складено відповідний актовий запис про смерть за №10. Місцем відкриття спадщини ОСОБА_3 є : АДРЕСА_1 . Часом відкриття спадщини ОСОБА_3 є 17.06.2006. За життя спадкодавиця залишила заповіт, що був посвідчений секретарем виконкому Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області від 01.11.2001 зареєстрований за №94. Спадкоємцем зазначеного в заповіті майна від 01.11.2001, зареєстрованим за №94 є позивач. До складу спадщини ввійшли всі права та обов`язки померлої. Наявність спадкового майна померлої стверджується копією виписки з рішення Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області від 22.12.1993 №7/2. Однак, у встановлений законодавством строк, тобто протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, позивач заяви до нотаріуса не подав, оскільки не був обізнаний про існування заповіту. Враховуючи наведене, позивач не мав змоги вчасно протягом шестимісячного строку, визначеного законом, подати заяву для прийняття спадщини.

Позивач ОСОБА_1 та його представниця ОСОБА_2 були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак для участі у судовому засіданні не прибули. Позивач надав письмову заяву про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити.

Представник відповідача(Павлівськоїсільської радиВолодимирського району Волинської області), належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду цивільної справи, для участі в судовому засіданні не прибув. Від сільського голови ОСОБА_4 надійшла заява з проханням розглянути справу без участі представника відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Сторони скористалися наданим їм правом та, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявили клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності. Відтак, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши зібрані в справі докази, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши письмові докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив фактичні обставини та відповідні їм цивільні правовідносини.

Судом встановлено, що згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області 03.02.2021, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6)

Згідно із заповітом ОСОБА_3 , на випадок своєї смерті все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, все те, що буде належати їй на день смерті і на яке вона матиме право по закону, в тому числі житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами. (а.с.7)

Згідно з випискою з рішення Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області від 22.12.1993 №7/2 ОСОБА_3 передано у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, дачного та гаражного будівництва. (а.с.9)

Згідно з довідкою, виданою керуючою спрравами (секретарем) виконавчого комітету Павлівської сільської ради О.М. Гусар після смерті ОСОБА_3 спадкоємцем є ОСОБА_1 , що проживає за зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_3 була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Пережилого подружжя немає. Заповіт від імені ОСОБА_3 посвідчений у Павлівській сільській раді за №93 від 01.11.2001 №94 від 01.11.2001 та №95 від 01.11.2001. (а.с. 8)

27.09.2024 позивач звернувся до Іваничівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Постановою завідувачки Іваничівською державною нотаріальною конторою Волинської області Кононенко Л.С. від 27.09.2024 позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку із пропуском позивачем встановленого ст. 1270 ЦПК України строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.10).

Позивач має намір прийняти та отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину, однак на теперішній час позбавлений можливості реалізувати своє право. Разом з тим, у позасудовому порядку позивач вирішити це питання не має можливості.

Статтею 1272 ЦК України передбачені наслідки пропущення строку для прийняття спадщини. Відповідно до ч.3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 не мав змоги належним чином, своєчасно, протягом шести місяців з дня смерті спадкодавиці звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки не знав про існування заповіту.

Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рима, 1950) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети. Ця позиція кореспондується з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року (справа № 681/203/17-ц провадження № 61-26164св18).

Прецендента практика ЄСПЛ вказує на принцип «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, що зачіпають майнові інтереси.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (п. 24 рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справі «Ейрі»; п. 32 рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства»). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосований у практиці Європейського суду з прав людини, отримане (хоча і не оформлене належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу.

Суд враховує, що наслідки пропущення позивачем строку для прийняття спадщини будуть непропорційними, оскільки позивач втратить право на спадкування майна, яке залишилося після смерті спадкодавиці, і втрата спадкового майна будуть для позивача надмірним тягарем, при цьому буде порушено баланс між інтересами держави та фізичної особи.

Суд враховує також роз`яснення, які містяться в п. 24 ППВСУ від 30.05.2008 № 7, згідно з якими поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Таким чином, отримані у справі докази, їхня належна оцінка заслуговують на увагу та вказують на наявність підстав для задоволення позову про визначення додаткового строку на прийняття спадщини. Суд вважає за можливе визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю два місяці, який буде достатнім для подання заяви про прийняття спадщини.

Керуючись ст. 1258, 1261, 1268, 1272 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області про визначеннядодаткового строкудля поданнязаяви проприйняття спадщини - задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю два місяці, з дня набрання цим судовим рішенням законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація щодо сторін та інших учасників справи:

позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

представниця позивачки: адвокат Білецька Інна Миколаївна, адреса: вул. Незалежності, 14-Б, сел. Іваничі, Володимирський район, Волинська область, РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач: Павлівська сільська рада Володимирського району Волинської області, місцезнаходження: вул.Незалежності,12с.Павлівка,Володимирський район, Волинська область; ідентифікаційний код юридичної особи: 04333342.

Суддя А. Є. Бєлоусов