Рішення

від 28.11.2024 по справі 296/3773/24

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/3773/24

2/296/2098/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2024 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Драча Ю.І.,

за участі секретаря Алексеєнко В.В., Дальянської В.Ю.

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної ради, Житомирського обласного спортивного ліцею Житомирської обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, матеріальних збитків та моральної шкоди

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом в якому просила суд: 1. визнання незаконними рішення вісімнадцятої сесії VІІІ скликання Житомирської обласної ради від 21.12.2023 № 658 «Про звільнення директора Житомирського обласного спортивного ліцею Житомирської обласної ради ОСОБА_1 » та наказу №22-к від 29.03.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 » та скасувати їх.

2. Зобов`язати відповідачів поновити ОСОБА_1 , на посаді директора Житомирського обласного спортивного ліцею Житомирської обласної ради з 21.12.2023 року.

3. Стягнути з відповідача-2 на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 21.12.2023 року по день фактичного поновлення на посаді.

4. Стягнути з відповідача-2 на її користь моральну шкоду в сумі 31 876,00 грн.

5. Стягнути з відповідача-2 на її користь матеріальну шкоду в сумі 16 687,89 грн.

6. Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення її на посаді та стягнення з відповідача-2 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

7. Всі витрати, пов`язані з розглядом справи в суді покласти на відповідачів.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , з 30.06.2005 року працювала на посаді директора Житомирського обласного спортивного ліцею, що підтверджується записом в трудовій книжці за № НОМЕР_1 .

Рішенням вісімнадцятої сесії VIII скликання Житомирської обласної ради від 21.12.2023 № 658 «Про звільнення директора Житомирського обласного спортивного ліцею Житомирської обласної ради ОСОБА_1 » з позивачем було розірвано контракт на підставі п. 9 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України у зв`язку з неможливістю обіймати посаду керівника закладу загальної освіти, як особою, яка за рішенням суду визнана винною у вчиненні правопорушення, пов`язаного з корупцією.

На виконання вищевказаного рішення, 01.04.2024 року Житомирським обласним спортивним ліцеєм Житомирської обласної ради «заднім числом» із зміною формулювання було видано наказ № 22-к від 29.03.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 » за підставою, яка зазначена у рішенні Житомирської обласної ради.

Дане звільнення позивач вважає незаконним та таким, що порушує її конституційне право на працю, цілий ряд норм спеціального та загального чинного законодавства України, є надуманим, безпідставним, таким, що вказує на вчинення щодо неї дискримінації, суперечить судовій практиці та висновкам Верховного Суду і Європейського Суду з прав людини, оскільки з рішення Житомирської обласної ради та наказу Житомирського обласного спортивного ліцею Житомирської обласної ради не зрозуміло за якою підставою звільнена позивач. Однак, жодного законодавчого акту, який би встановлював звільнення директора навчального закладу за п, 9 ч. 1 ст, 36 КЗпП України чинним законодавством не передбачено, що вказує на грубе порушення відповідачами норм законодавства про працю та незаконність звільнення з роботи позивача.

Також, позивач зазначила, що наказ №22-к від 29.03.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 » був виданий «заднім числом» та підписаний особою, яка на момент його підписання - 01.04.2024 року - не мала на це відповідних повноважень, а він є незаконним з моменту його видання.

Крім цього вказано, що незаконне звільнення із посади призвело до психологічного стресу та до погіршення стану здоров`я позивача і після прийняття рішення звільнення на сесії Житомирської обласної ради 21.12.2023 року ОСОБА_1 у стані середньої важкості госпіталізована до КП «Лікарня № 1 Житомирської міської ради».

Позивач вказує, що з моменту незаконного звільнення з роботи вона почала страждати безсонням, відчуває постійну нервову напругу, підвищену втомлюваність, виникли проблеми у сім`ї, із знайомими, батьками та ліцеїстами, які просять пояснити, що саме сталося, оскільки знають її, як порядну, принципову, чесну людину. Стрес через незаконне звільнення призвів до сердечного нападу, тонічного кризу та підвищення цукру в крові, тому ОСОБА_1 з 21.12.2023 року по 29.03.2024 року вимушена була проходити лікування і купувати необхідні ліки та витратила на це 16 687,89 грн., які просить суд стягнути з відповідачів.

Також, позивач вважає, що їй незаконним звільненням завдано моральної шкоди, яку вона оцінює у 31876,00 грн. та просить її стягнути з відповідачів.

Ухвалою суду від 24.04. 2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (том 1, а.с.83).

29.04.2024 позивачем у справі подано заяву про усунення недоліків (том 1, а.с. 85).

Ухвалою суду від 01.05.2024 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (том 1, а.с. 86).

23.05.2024 представником відповідача у справі Житомирської обласної ради подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Житомирська обласна рада не погоджується із доводами викладеними в позовній заяві, вважає позов безпідставним, а доводи викладені в ньому необгрунтованими, оскільки рішення облради про звільнення ОСОБА_1 не є дисциплінарним стягненням в розумінні статті 148 Кодексу законів про працю України та Житомирська обласна рада не притягувала ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення. Дана особа була звільнена згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України.

Так, в Акті службового розслідування виявлення причин та умов, які сприяли порушенню вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» від 07.12.2023 (копія додається) в якому зазначено, що в зв`язку з тим, що постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 30.08.2023 у справі № 296/5057/23 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, тобто особа понесла покарання, підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не вбачається.

Підставою для проведення службового розслідування щодо ОСОБА_1 було подання Житомирської окружної прокуратури від 10.11.2023 № 51-84-8255 вих23, внесеного відповідно до частини третьої статті 65 і Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку про проведення службового розслідування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950.

Отже, службове розслідування щодо позивача було проведено відповідно до частини третьої статті 65 і Закону України «Про запобігання корупції», за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції, а саме Житомирської окружної прокуратури з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню нею корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення та відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку про проведення службового розслідування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950.

Представником відповідача зазначено, що позивача звільнено за пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України. Тому, посилання у позові на порушення строку застосування дисциплінарного стягнення є безпідставним та таким що не підтверджено ніякими доказами. У зв`язку з викладеним, просять суд відмовити у задоволенні позову (том 1, а.с. 89-97).

03.06.2024 позивачем у справі ОСОБА_1 подано відповідь на відзив Житомирської обласної ради (том 1, а.с. 124-131) в якому зазначено, що відповідач у відзиві не спростував жодного із 11 аргументів викладених у позові та не заперечив жодного документу, який був наданий до позовної заяви, тому, позивач вважає, що відповідач погодився з усіма її твердженнями про допущені порушення норм чинного законодавства при її звільненні з роботи та проведенні службового розслідування. Крім цього, відповідачем не спростовано, що позивача звільнено за двома різними підставами.

06.06.2024 представником відповідача Житомирського обласного спортивного ліцею Житомирської обласної ради подано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що ОСОБА_1 , працюючи директором Житомирського обласного спортивного ліцею Житомирської обласної ради, визнана винною у вчиненні адміністративних правопорушень , пов`язаних з корупцією, у зв`язку з чим вона не може обіймати посаду директора ліцею. Крім того, п.5 ч.2 ст.38 Закону України «Про повну загальну середню освіту» містить пряму правову норму щодо заборони особі, яка за рішенням суду визнана винною у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, обіймати посаду директора закладу загальної середньої освіти, а отже, така особа підлягає звільненню. Отже, твердження позивача, що «жодним законодавчим актом, який би встановлював звільнення директора навчального закладу за п.9 ч.1 ст. 36 КЗпП України чинним законодавством не передбачено» є не обґрунтованим і безпідставним.

Також зазначено, що підставою видання наказу по ліцею від 29.03.2024р. «Про звільнення ОСОБА_1 » рішення Житомирської обласної ради від 21.12.2013 №658 ««Про звільнення директора Житомирського обласного спортивного ліцею Житомирської обласної ради ОСОБА_1 ».

Позивач у позовній заяві стверджує, що при звільненні її з посади відповідачем- I у наказі №22-к від 29.03.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 » хоч зроблено посилання на оскаржуване рішення відповідача-1, але при виданні наказу про звільнення, самовільно, в порушення законодавства, змінена підстава для звільнення та застосована зовсім інша норма Закону України «Про повну загальну середню освіту» ніж, та яка була назначена у рішенні відповідача-1, зокрема при виданні наказу відповідач -2 керувався пунктом 9 частини 1 статті 38 закону.

Під час підготовки зазначеного наказу у його констатуючій частині допущена технічна описка під час запису правових норм законів України. З метою її виправлення виданий наказ по ліцею від 24.05.2024р. № 39-к «Про внесення змін до наказу по ліцею від 29.03.2024 №22-к «Про звільнення ОСОБА_1 », де пунктом 1 розпорядчої частини зазначено: «У констатуючій частині наказу від 29.03.2024р. №22-к «Про звільнення ОСОБА_1 » слова і цифри « пунктом 9 частини 1 статті 38 Закону України «Про повну загальну середню освіту» замінити словами і цифрами «пунктом 9 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, пунктом 5 частини 2 статті 38 Закону України «Про повну загальну середню освіту» і далі за текстом.

Зазначена описка в наказі по ліцею від 29.03.2024 №22-к не впливає на законність та обґрунтованість звільнення ОСОБА_1 з посади директора ліцею, оскільки підстави її звільнення зазначені у рішенні Житомирської обласної ради від 21.12.2023 №658 «Про звільнення директора Житомирського обласного спортивного ліцею Житомирської обласної ради ОСОБА_1 ».

Крім цього вказано, що у розпорядчій частині наказу п.2 зазначено, що « у зв`язку із створенням медичного висновку про непрацездатність ОСОБА_1 : перший-від 21.12.2003р. та останній - від 23.03.2024р.: датою звільнення є перший день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність (по29.03.2024р.), тобто 01.04.2024р.». Дана правова норма передбачена ч.1 ст.5 особливості розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця Закону України « Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Також вказано, що статус в.о.директора ліцею ОСОБА_6 набула 05.04.2024 після внесення змін в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому ОСОБА_6 , мала відповідні повноваження тільки, як заступник директора ліцею з навчально-виховної роботи підписувати наказ від 29.03.2024р. №22-к «Про звільнення ОСОБА_1 » і датою наказу є 29.03.2024р., тобто дата підписання наказу.

ОСОБА_1 відмовилась від отримання та ознайомлення з наказом про її звільнення про що складений акт. Тому, вважає, що наказ по ліцею від 29.03.2024 №22-к «Про звільнення ОСОБА_1 » прийнятий на законних підставах, а твердження ОСОБА_1 про його незаконність безпідставні.

Крім цього, відповідач не визнає позовних вимог про стягнення з нього моральної шкоди (том 1, а.с. 147-155).

11.06.2024 Житомирською обласною радою подано заперечення на відповідь на відзив (том 1, а.с. 182-185) в яких зазначено, що відповідачем повністю спростовані її твердження про незаконне звільнення, тому просить відмовити у задоволенні позову повністю.

25.06.2024 представником відповідача по справі - Житомирського обласного спортивного ліцею Житомирської обласної ради подано заперечення на відповідь на відзив (том 1, а.с. 196-201).

Протокольною ухвалою суду від 01.07.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті (том 1, а.с. 208-209).

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача Житомирської обласної ради заперечив щодо задоволення позову.

Представник відповідача Житомирського обласного спортивного ліцею Житомирської обласної ради в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову повністю.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи, суд дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , що виданий 01.04.2016 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , має картку платника податків НОМЕР_3 (том 1, а.с. 17,18,19).

Рішенням Житомирської обласної ради № 91 від 27.05.2021 переукладено контракт з ОСОБА_1 директором Житомирського обласного ліцею Житомирської обласної ради, з 01 липня 2021 року, з укладенням контракту строком на шість років, з 01 липня 2021 року по 30 червня 2027 (том 1, а.с. 22).

Цього ж дня, 27.05.2021 року було укладено контракт з ОСОБА_1 зі строком дії з 01 липня 2021 року по 30 червня 2027 року (п.26 Контракту) (а.с. 28) .

Пунктом 2 Контракту з ОСОБА_1 від 27.05.2021 року передбачено, що на підставі контракту виникають трудові відносини між Керівником та Органом управління майном.

Відповідно до підпункту «г» пункту 21 Контракту припиняється з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.

Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 30.08.2023 у справі № 296/5057/23 ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених частиною 1 статті 172-7, частиною 2 статті 172-7 КУпАП. Вказана постанова набрала законної сили згідно з постановою Житомирського апеляційного суду від 06.11.2023.

Житомирською окружною прокуратурою скеровано до Житомирської обласної ради подання від 10.11.2023 № 51-84-8255 вих23, внесеного відповідно до частини третьої статті 65 і Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку про проведення службового розслідування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950 про проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, що сприяли порушенню вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» директором Житомирського обласного спортивного ліцею ОСОБА_1 (том 1, а.с. 115).

Розпорядженням голови Житомирської обласної ради від 24.11.2023 № 475-К доручено проведення службового розслідування та була утворена комісія з проведення службового розслідування якій доручалося провести службове розслідування у період з 27.11.2023 року по 11.12.2023 року, по результатам якого скласти Акт відповідно до пункту 12 Порядку.

Відповідно до Акту службового розслідування від 07.12.2023 надано рекомендації (пропозиції) комісії: ОСОБА_1 забезпечити дотримання і чітке виконання вимог Закону України «Про запобігання корупції», розпоряджень голови обласної ради від 24.11.2023, № 474-К «Про застосування зовнішнього контролю» від 07.12.2023 № 526-К «Про застосування зовнішнього контролю».

Уповноваженій особі з питань запобігання корупції та виявлення корупції у Житомирській обласній раді, з метою недопущення виникнення подібних ситуацій, врахувати встановленні причини та умови зазначені в цьому акті в роз`яснювальній роботі з питань дотримання вимог Закону України «Про запобігання корупції» серед керівників підприємств, установ та закладів, що є об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст та області (том 1, а.с. 112-114).

Рішенням вісімнадцятої сесії VIII скликання Житомирської обласної ради від 21.12.2023 № 658 «Про звільнення директора Житомирського обласного спортивного ліцею Житомирської обласної ради ОСОБА_1 » з позивачем було розірвано контракт на підставі п. 9 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України у зв`язку з неможливістю обіймати посаду керівника закладу загальної освіти, як особою, яка за рішенням суду визнана винною у вчиненні правопорушення, пов`язаного з корупцією (том 1, а.с. 20).

У статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Підставами припинення трудового договору є укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції", встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення (пункт 7-1 статті 36 КЗпП України).

Відповідно до пункту 9 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 65-1 Закону України "Про запобігання корупції" особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов`язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов`язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Таким чином, суд вважає, твердження представника відповідача Житомирської обласної ради про те, що звільнення позивача не є притягненням її до дисциплінарної відповідальної не відповідає вимогам трудового законодавства.

Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Статтею 148 КЗпП України закріплені строки для застосування дисциплінарного стягнення. Згідно вказаної норми права дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Житомирською окружною прокуратурою 10.11.2023 Житомирській обласній раді було направлено подання №51 -84-8255вих23, отже саме з цього часу відповідач Житомирська обласна рада дізналась про наявність дисциплінарного проступку та протягом місячного строку, тобто до 10.12.2023 мала притягнути позивача ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Однак, рішення Житомирської обласної ради про звільнення ОСОБА_1 було прийнято 21.12.2023, тобто з порушенням строку встановленого законодавством.

Враховуючи викладене, суд вважає, рішення вісімнадцятої сесії VІІІ скликання Житомирської обласної ради від 21.12.2023 № 658 «Про звільнення директора Житомирського обласного спортивного ліцею Житомирської обласної ради ОСОБА_1 » прийняте з порушенням строків встановлених законодавством, тому підлягає скасуванню.

Щодо наказу Житомирського обласного спортивного ліцею Житомирської обласної ради №22-к від 29.03.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 » слід зазначити наступне.

Так, оспорюваний наказ був виданий на виконання вищевказаного рішення Житомирської обласної ради 29.03.2024 за підписом заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_7 . Підставною для звільнення ОСОБА_1 зазначено п.9 ч.1 ст. 36 КЗпП.

Другим пунктом наказу зазначено, що у зв`язку із створенням медичного висновку про непрацездатність ОСОБА_1 : перший від 21.12.2023 № ЛН10208072-2019153030-1 та останній від 23.03.2024 № ЛН11433224-2021756129-1, датою звільнення є перший день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність (по 29.03.2024), тобто 01 квітня 2024 року (том 1, а.с. 21).

Позивачем до матеріалів справи додано копію листів непрацездатності, з яких вбачається, що з 21.12.2023 по 29.03.2024 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному (а.с. 30-40, 67).

Після звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом, а саме 24.05.2024 Житомирським обласним спортивним ліцеєм Житомирської обласної ради видано наказ № 39 к « Про внесення змін до наказу по ліцею від 29.03.2024 № 22-к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким змінено у констатуючій частині наказу від 29.03.2024 № 22-к «Про звільнення ОСОБА_1 » слова та цифри «пунктом 9 частини 1 статті 38 Закону України «Про повну загальну середню освіту» змінено словами і цифрами « пунктом 9 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, пунктом 5 частини 2 статті 38 Закону України «Про повну загальну середню освіту» і далі за текстом (том 1, а.с. 157).

Відповідно до копії наказу від 21.12.2023 № 230к «Про виконання обов`язків директора ліцею на період лікарняного листа від 21.12.2023 виконання обов`язків директора ліцею ОСОБА_1 покладено на заступника з навчально-виховної роботи ОСОБА_6 з наданням права підпису (а.с. 71).

У пункті 7.6. статті 7 «Управління ліцеєм» Статуту Житомирського обласного спортивного ліцею вказано на те, що саме директор приймає на роботу і звільняє з роботи педагогічних працівників та інших фахівців відповідно до законодавства.

Разом з цим, суду не надано доказів, що заступник з навчально-виховної роботи ОСОБА_6 мала відповідні повноваження на підписання наказу про звільнення позивача у справі ОСОБА_1 .

Крім цього, слід зазначити, що розпорядчий документ (наказ, розпорядження) набирає чинності з моменту його підписання і реєстрації, якщо в тексті не встановлено інші строки (п. 10 гл. 9 розділу ІІ Правил № 1000/5).

На момент видання оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_1 , заступник директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_6 не була призначена директором та не виконувала обов`язки директора, оскільки ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків з 01.04.2024.

Так, допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 вказала, що наказ про звільнення ОСОБА_1 був виданий 29 березня але зареєстрований 01 квітня близько обіду, оскільки позивач не повідомила про свій вихід після лікарняного. Також зазначила, що першого квітня 2024 року ОСОБА_1 провела нараду з колективом близько одинадцятої години.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 зазначив, що ОСОБА_1 знала про наявність наказу про її звільнення та про його зміст, однак 01.04.2024 проводила нараду з колективом. Наказ не був зареєстрований відразу першого квітня, оскільки позивач не повідомила про свій вихід на роботу завчасно.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що працює практичним психологом в Житомирському обласному спортивному ліцеї Житомирської обласної ради. Також вказала, що саме вона здійснювала реєстрацію наказу про звільнення ОСОБА_1 01.04.2024, хоча до її обов`язків це не входить. Реєстрація наказу була здійснена за вказівкою заступника директора ОСОБА_6 близько чотирнадцятої години.

Таким чином, судом встановлено, що на день винесення наказу (29.03.2024), ОСОБА_6 хоча і виконувала обов`язки директора Житомирського обласного спортивного ліцею Житомирської обласної ради, однак не мала повноважень на підписання наказу про звільнення працівників, зокрема директора ліцею, оскільки таке право закріплене за особою визначеною статутом або іншими установчими документами.

Відповідно ж до розпорядженням заступника голови Житомирської обласної ради від 02.04.2024 № 64-к «Про покладення виконання обов`язків директора на ОСОБА_6 » лише з 02.04.2024 року на заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_6 до призначення керівника ліцею тимчасово було покладено виконання обов`язків директора (том 1, а.с. 75).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає наказ Житомирського обласного спортивного ліцею Житомирської обласної ради №22-к від 29.03.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 » таким, що підлягає скасуванню.

Щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Житомирського обласного спортивного ліцею Житомирської обласної ради слід зазначити наступне.

У статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою,

з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Підставами припинення трудового договору є укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції», встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення (пункт 7-1 статті 36 КЗпП України).

Не може обіймати посаду керівника закладу загальної середньої освіти особа, яка за рішенням суду визнана винною у вчиненні правопорушення, пов`язаного з корупцією (пункт 5 частини другої статті 38 Закону України «Про повну загальну середню освіту»).

Так, ОСОБА_1 займала посаду директора Житомирського обласного спортивного ліцею Житомирської обласної ради та вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією; постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 30.08.2023 у справі № 296/5057/23, яка набрала законної сили згідно з постановою Житомирського апеляційного суду від 06.11.2023 визнано винуватою у вчиненні правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 3400 гривень. При цьому стягнення у вигляді позбавлення права обіймати певну посаду чи займатися певною діяльністю судом до неї не застосовувалось.

Таким чином, оскільки Законом України «Про повну загальну середню освіту» передбачено пряму норму про заборону обіймати посаду керівника закладу загальної середньої освіти особою, яка за рішенням суду визнана винною у вчиненні правопорушення, суд відмовляє у задоволенні позову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора спортивного ліцею, не зважаючи на встановлені судом порушення під час звільнення.

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За загальним правилом сторонами трудових правовідносин є працівник та роботодавець. Працівник - фізична особа, яка працює на підставі трудового договору на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи, котра використовує найману працю. Роботодавець - юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа - підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.

Трудові правовідносини визначають як суспільні відносини, врегульовані нормами трудового права, що складають між працівником і роботодавцем (підприємством, установою, організацією, а також фізичною особою), в силу якого одна сторона (працівник) зобов`язана виконувати роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією або посади, підпорядковуватися внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, передбачені законодавством, колективним договором та угодою сторін. Трудові права та обов`язки не можуть існувати за межами трудового правовідношення.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Системний аналіз і тлумачення приписів статті 235 КЗпП України дозволяє окреслити випадки, в яких може мати місце вимушений прогул, а саме у разі: незаконного звільнення працівника; незаконного переведення працівника на іншу роботу; затримки видачі трудової книжки з вини власника чи уповноваженого ним органу; затримки виконання рішення про поновлення на роботі; необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу; несвоєчасного укладення трудового договору; унаслідок неправильного формулювання причин звільнення у трудовій книжці, що перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника. При цьому, вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.

Отже, вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції.

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №755/1262319 (провадження №№ 14-47цс21).

Так, судом вже було встановлено, що рішенням вісімнадцятої сесії VIII скликання Житомирської обласної ради від 21.12.2023 № 658 «Про звільнення директора Житомирського обласного спортивного ліцею Житомирської обласної ради ОСОБА_1 » з позивачем було розірвано контракт на підставі п. 9 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

З 21.12.2023 по 29.03.2024 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, що підтверджено листами непрацездатності.

Наказом Житомирського обласного спортивного ліцею Житомирської обласної ради від 29.03.2024 № 22-к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача у справі ОСОБА_1 було звільнено та зазначено датою звільнення перший день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність (по 29.03.2024), тобто 01 квітня 2024 року.

У позові ОСОБА_1 просила суд стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.12.2023 по день фактичного розрахунку, однак суд зазначає, що період перебування позивача у вимушеному прогулі слід обраховувати не з дати прийняття рішення Житомирською обласною радою «Про звільнення директора Житомирського обласного спортивного ліцею Житомирської обласної ради ОСОБА_1 » (21.12.2023), а з дати видання наказу Житомирського обласного спортивного ліцею Житомирської обласної ради «Про звільнення ОСОБА_1 », а саме з 01.04.2024, оскільки у період з 21.12.2023 по 29.03.2024 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному та листи непрацездатності їй були оплачені, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України№ 100 від 08.02.1995року ( далі Порядок), середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п.5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період ( п.8 Порядку).

Оскільки, ОСОБА_1 звільнена з роботи 01.04.2024, то для обрахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно брати до уваги розмір заробітної плати та кількість відпрацьованих днів за лютий та березень 2024 року.

Відтак, середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 01.04.2024 по 28.11.2024 включно складає 440568,00 грн.

Щодо відшкодування моральної та матеріальної шкоди

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України (у редакції, чинній на момент подання позову) відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться

у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Вказана норма закону містить перелік юридичних фактів, що становлять підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. Так, підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 4, 5, 13 ЦПК України).

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи винятків для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не забезпечується самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати (див. постанову Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12, від 14 грудня 2016 року у справі № 428/7002/14-ц та постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 640/14909/16-ц (провадження № 61-20666св18).

Суд зазначає, що хоча позов і задоволено частково, однак вважає, що ОСОБА_1 не доведено завдання їй моральної та матеріальної шкоди відповідачами у справі, зокрема, що стрес, який позивач зазначає причиною тривалої хвороби, був наслідком її звільнення.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 141 ЦПК України. На підставі п.3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України понесені позивачем витрати по оплаті судового збору підлягають стягненню з відповідачів пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 140-141, 263-265, 273, ЦПК України, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Скасувати рішення вісімнадцятої сесії VІІІ скликання Житомирської обласної ради від 21.12.2023 № 658 «Про звільнення директора Житомирського обласного спортивного ліцею Житомирської обласної ради ОСОБА_1 ».

Скасувати наказ Житомирського обласного спортивного ліцею Житомирської обласної ради №22-к від 29.03.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Стягнути з Житомирського обласного спортивного ліцею Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 440568 (чотириста сорок тисяч п`ятсот шістдесят вісім) грн. 00 коп. з утриманням з цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

Стягнути з Житомирської обласної ради користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн.

Стягнути з Житомирського обласного спортивного ліцею Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 06.12.2024.

Головуючий суддя Ю. І. Драч