Рішення

від 03.12.2024 по справі 285/2964/24

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/2964/24

провадження у справі № 2-а/0285/74/24

03 грудня 2024 року м. Звягель

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді…………….....Літвин О. О.,

секретаря…………………….....Клечковської М. М.,

з участю:

представника позивача..........…Чепури М. В.,

представника відповідача.........Юхимчук О. М. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області

про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року позивач звернуласядо судуз вказанимадміністративним позовом,в якомупросила визнатипротиправною таскасувати постановусерії ПНМЖТ №001657від 21.05.2024 про накладення на неї адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ч.2 ст.203 КУпАП, закривши провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірне рішення міграційного органу є незаконним, оскільки позивач проживає в Україні на постійній основі з 2014 року на підставі посвідки на постійне проживання, яка видана безстроково та є документом, що надає право іноземцю постійно, а не тимчасово проживати в Україні. В 2011 році уклала шлюб з громадянином України, у них народилось двоє дітей. Зараз чоловік проходить військову службу в ЗСУ.

Своєчасно обміняти закордонний паспорт громадянина російської федерації не змогла через сімейні обставини та неможливістю виїхати за межі України у зв`язку з проведенням антитерористичної операції, карантинними обмеженнями та початком військової агресії росії проти України і введення в країні воєнного стану.

Представник позивача в судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги. Вважає, що відповідач невірно трактує диспозицію ч.2 ст.203 КУпАП, яка не передбачає відповідальності за прострочення паспорта іноземця.

Від Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області надійшов відзив, в якому представник просила відмовити у задоволенні позовних вимог та залишити постанову про накладення адміністративного стягнення без змін.

У відзиві та в засіданні представник вказувала, що виключний перелік підстав для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначений Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі по тексту Закон), згідно якого іноземці зобов`язані мати дійсний паспортний документ. Вказані в позовній заяві аргументи щодо різного роду поважних причин не оформлення (обміну) паспортного документа після строку закінчення його дії 22.07.2018 не підтверджені жодними письмовими доказами, оскільки обмін паспорта мав здійснюватись завчасно, а саме за 3-4 місяці до закінчення строку його дії. Станом на день закінчення строку дії паспорту позивача посольство рф в Україні працювало у звичному режимі.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території (ст.33 Конституції України, Статтею 18 Загальної декларації прав людини, протокол №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Правовий статус іноземців (осіб,які неперебувають угромадянстві Україниі єгромадянами (підданими)іншої державиабо держав), порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон.

ОСОБА_1 є громадянкою рф згідно даних паспорта 51№5715727, строк дії якого з 22.07.2013 по 22.07.2018.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 28.10.2011 ОСОБА_2 уклала шлюб з громадянином України ОСОБА_3 . За час спільного проживання у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

06.06.2014органом видачі1801 ОСОБА_1 було видано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_2 .

З 14.06.2014 позивач разом з родиною зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , що підтверджується даними витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №676 від 06.03.2024.

Згідно довідки №58 від 06.02.2023 чоловік позивача, ОСОБА_3 , 05.10.2022 призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 працює оператором мийної установки в ТОВ «НВ КДЗ» з 15.01.2020 по даний час (довідка №59 від 30.05.2024).

Громадяни більшості іноземних держав можуть перебувати на територіі? Украі?ни на законних підставах протягом 90 календарних днів в межах 180 днів. Для продовження цього терміну іноземець або особа без громадянства має отримати посвідку на проживання в Украі?ні. Посвідка на постійне проживання єдокументом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для постійного проживання в Україні.

Іноземці, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (ст.26 Конституції України).

Відповідно до ст.4 Закону іноземці, які перебувають на території України на законних підставах, зобов`язані мати дійсний паспортний документ.

Відповідно до ч.2 ст.203 КУпАП порушення іноземцями правил перебування в Україні, тобто перевищення встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився, тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Іноземці, які вчинили кримінальні, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону (ст.23 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 21.05.2024 відповідачем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МЖТ №001657 у справі про адміністративне правопорушення про порушення ОСОБА_1 п.2 Порядку, затвердженого Постановою КМУ №150 від 15.02.2012 (далі по тексту Порядок), відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.203 КУпАП.

Згідно вказаної постанови та протоколу про адміністративне правопорушення ПР МЖТ №001681 від 21.05.2024, громадянка рф ОСОБА_1 порушила законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме проживає на території України за недійсним документом понад 30 календарних днів: закордонним паспортом громадянина рф, термін дії якого закінчився 22.07.2018.

Не погодившись із постановою про накладення штрафу, позивач оскаржила такупостанову до суду.

Адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КупАП).

Пункт 2Порядку передбачає,що іноземці,які назаконній підставіприбули вУкраїну,можуть тимчасовоперебувати наїї території: 1)протягом наданоговізою дозволув межахстроку діївізи уразі їхв`їзду звізовим порядкомв`їзду,якщо іншийстрок невизначено міжнароднимидоговорами України; 2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі їх в`їзду з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено законодавством та міжнародними договорами України.

Із пояснень позивача, які вона надавала під час оформлення адміністративних матеріалів (зокрема, не обміняла паспорт у зв`язку з родинними обставинами та неможливістю виїхати за межі України у зв`язку з початком повномасштабної війни), та її представника в судовому засіданні судом не встановлено конкретних, поважних причин, що зумовили неможливість дотримання ОСОБА_1 міграційного законодавства у передбачені законом строки.

Крім того, позивач з 2014 року має посвідку на постійнепроживання в Україні, тобто має статус іноземця в Україні та повинна сама поважати, розуміти та цікавитись законодавством України, в тому числі, стосовно обов`язків іноземців щодо строку та порядку оформлення документів для проживання в Україні.

Оскаржувана постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з урахуванням права позивача на участь у процесі прийняття рішення, і порушень цих принципів встановлено не було.

Наведені у спірному рішенні суб`єкта владних повноважень відомості є цілком достатніми та вказують про обґрунтованість акта індивідуальної дії.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України).

Тож, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві, визначений ст.71 КАС України, розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. Проте ні позивачем, ні її представником не спростовано факту вчинення адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 не було вчинено жодних юридично значимих дій щодо легалізації свого перебування на території України.

Переконливих доводів,підтверджених відповіднимидоказами,які бдавали судуставити підсумнів обставини,викладені впостанові,наведено небуло,а томупорушень вимогзакону посадовоюособою міграційного органу під час її складання не вбачається.

Отже, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 286 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити взадоволенні адміністративногопозову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата виготовлення повного тексту судового рішення 06.12.2024.

Головуюча суддя О. О. Літвин