Ухвала

від 02.12.2024 по справі 357/16368/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/16368/24

Провадження № 4-с/357/41/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ярмола О. Я. ,

при секретарі Пустовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 про зняття арешту,

В С Т А Н О В И В :

11 листопада 2024 року скаржник ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із скаргою, в якій просить зобов`язати керівника Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області ОСОБА_3 звільнити з-під арешту нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , яке було накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АК № 718410 від 02.11.2010 Міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції (реєстраційний номер обтяження: 10436387).

Скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 . Однак, на належну скаржнику частку квартири накладено арешт на підставі постанови міського відділу ДВС про арешт на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження АК № 718410 від 02.11.2010. Звернувшись до відділу ДВС із заявою про зняття арешти з майна, ОСОБА_1 було відмовлено, оскільки неможливо встановити в межах якого виконавчого провадження виносилась постанова АК № 718410 від 02.11.2010, а також повідомлено про усі виконавчі провадження які були відкриті відносно скаржника. Скаржник зазначає, що накладений арешт обмежує його права, як власника майна, а тому вимушений звернутись до суду з даною скаргою.

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області своєю ухвалою від 14.11.2024 прийняв скаргу до свого провадження, призначив судовий розгляд (а.с. 19).

Скаржник в судове засідання не з`явився, 02.12.2024 подав заяву про розгляд скарги за його відсутності, вимоги скарги підтримав у повному обсязі.

Заінтересована особа Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання свого представника не направила, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали скарги, суд дійшов висновку що скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

За приписами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого 21.12.2010 року державним нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Кравець А.В. (а.с. 10).

З листа Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) за вих. № 72802 від 27.03.2024, вбачається, що неможливо встановити, в межах якого виконавчого провадження виносилась постанова АК № 718410 від 02.11.2010 про накладення арешту на майно боржника. Згідно відомостей, які містяться у спецрозділі Автоматизованої системи виконавчого провадження у період з 22.09.2006 по 03.10.2013 на примусовому виконанні перебував виконавчий лист № 2-5059, виданий 19.12.1997 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 , в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів (ВП № 6679960). Вказане ВП № 6679960 закінчене, у зв`язку із закінченням строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення. У період з 26.04.2012 по 06.06.2012 на виконанні перебувала вимога про сплату боргу від 05.04.2012 № Ф624У про стягненння боргу з ОСОБА_1 в сумі 4010,30 на користь УПФУ у м.Біла Церква. А також, перевіркою автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні перебуває виконавчий лист №2/357/3829/15 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу платників аліментів, починаючи з 31.08.2015 до досягнення сином 23 років, за умови, що він буде продовжуватиме навчання (ВП №49582031) (а.с. 12-13).

Матеріали справи містять розписку ОСОБА_2 , якою стверджено, що остання не має ніяких претензій щодо виплати аліментів ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_6 (а.с. 11).

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на 1/4 частку квартири № АДРЕСА_1 накладено арешт, реєстраційний номер обтяження: 10436387, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АК № 718410, 02.11.2010, міський відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції (а.с. 7).

Задовольняючи вимоги скарги, суд виходить з наступного.

Статтею 451 ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно із положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились у статті 25 цього ж Закону у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника.

За змістом положень ч.4,5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Частиною 1,2 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Чинна на дату винесення постанови про закінчення виконавчого провадження редакція Закону України «Про виконавче провадження» від 11.08.2013 (частини 1, 2 статті 50) передбачала, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Збереження арештів, накладених державними виконавцями з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника (постанова Верховного Суду 28 серпня 2024 року по справі № 947/36027/21)

За таких обставин, оцінивши в сукупності наявні у справі докази та враховуючи, що єдиним виконавчим провадженням, в межах якого могло бути винесено постанову АК № 718410 від 02.11.2010, було виконавче провадження щодо стягнення аліментів з скаржника на користь ОСОБА_5 , яке закінчене у зв`язку із закінченням строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, а також відсутністю у відділі ДВС інформації стосовно виконавчого провадження в межах якого було накладено арешт на майно скаржника, та знищенням ВП № № 6679960, що унеможливлює вчинення державним виконавцем виконавчих дій щодо зняття арешту з майна, а також тривалості такого арешту за відсутності відкритого виконавчого провадження, що порушує права скаржника, як сторони виконавчого провадження, суд дійшов до висновку про обґрунтованість скарги.

Зважаючи на те, що в силу норм ЗУ "Про виконавче провадження" існують всі підстави для зняття арешту та державний виконавець зобов`язаний був вчинити певні дії щодо скасування арешту, однак допустив бездіяльність, яка призвела до порушення прав та інтересів ОСОБА_1 . Заперечень чи доказів в спростування таких висновків суду не надано, матеріали справи містять розписку ОСОБА_2 щодо відсутності претензій до ОСОБА_1 стосовно сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_6 .

Оцінюючи належність, достовірність, а також достатній взаємозв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі зазначеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 12, 81, 200, 206, 263-265, 447-453 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Зобов`язати Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме квартири АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АК № 718410 від 02.11.2010 Міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції (реєстраційний номер обтяження: 10436387).

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Повний текст ухвали суду виготовлено 06 грудня 2024 року.

Суддя О. Я. Ярмола