Рішення

від 19.12.2007 по справі 29/569-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м.

Харків, 61022, 

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел.

канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19"

грудня 2007 р.                                                           

Справа № 29/569-07

вх. № 11381

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя  

Светлічний Ю.В.

суддя                        

Калініченко Н.В.

суддя                        

Гребенюк Н.В.

при секретарі судового засідання Малахова О.В.

за участю представників сторін:

 позивача - ОСОБА_3,

ОСОБА_1  відповідача - Куртова В.П.,

голова ЖК "Простор-13" 3-й особи - не з"явився

розглянувши справу за позовом Суб"єкта підприємницької

діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків  

3-я особа Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, м. Харків

до  Житлового кооперативу

"Простор-13", м. Харків  

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд

визнати за ним право власності на приміщення магазину, загальною площею 46,35

кв.м., розташованого за адресоюАДРЕСА_1

Відповідач 01.11.2007р. надав через канцелярію суду відзив на

позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд визнати

позовні вимоги необґрунтованими, виселити ОСОБА_1 з приміщення орендується та

стягнути з позивача заборгованість за орендну плату, яка станом на 01.11.2007р.

становить 1640,0грн. Разом з відзивом відповідачем були надані документи для

залучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні, яке розпочалося 05.11.07 о 14:40 було

оголошено перерву до 13.11.07 о 14:40, для надання сторонами додаткових доказів

по справі.

Ухвалою господарського суду від 13.11.2007р. було залучено  до участі у справі в якості третьої особи на

стороні відповідача фізичну особу - підприємця ОСОБА_2

13.11.2007р. відповідачем було заявлено клопотання про залишення

без розгляду претензії орендаря к відповідачу, з приводу витрат на ремонт

орендованого приміщення, та просить суд стягнути з орендаря за період з

01.08.2007р. по 01.11.2007р. заборгованість у розмірі 2455,0грн. (розрахунок

орендної плати з урахуванням індексу інфляції згідно договору).

Представник 3-ої особи у судове засідання не з"явився.

Відповідач 04.12.2007р. надав через канцелярію суду доповнення до

відзиву на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить суд

відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні, яке розпочалося 17.12.07 о 16:00 було

оголошено перерву до 19.12.07 о 10:30, для надання сторонами додаткових доказів

по справі.

18.12.2007 року за вх. № 334 на адресу господарського суду

Харківської області надійшло клопотання позивача про призначення колегіального

розгляду справи, яке обґрунтоване складністю справи.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 19.12.2007р.

справу 29/569-07, зв'язку з лікарняним судді Тихого П.В. було передано судді

Светлічному Ю.В. та призначено колегіальний розгляд справи у складі суддів: головуючий

суддя Светічний Ю.В., суддя Калініченко Н.В., суддя Гребенюк Н.В.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників

позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до наданих позивачем документів -проекту, паспорту ним

було проведено реконструкцію нежитлового приміщення під магазин по АДРЕСА_1

Так відповідно до акту державної технічної комісії про прийняття

закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію 28 травня 2004 року,

затвердженого рішенням Харківського міськвиконкому від 07.07.2004 року № 608,

державній технічній комісії, призначеній розпорядженням Харківського міського

голови № 1342 від 27 травня 2004 року, пред'явлений закінчений будівництвом

об'єкт -реконструйоване нежитлове приміщення під магазин з улаштуванням

окремого входу СПДФО ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1. Розміщення вказаного об'єкту

дозволено на підставі рішення Харківської міської ради від 24.09.2003 року 16

сесії 24 скликання. Пред'явлений до прийняття зазначений об'єкт прийнятий до

експлуатації як магазин та згідно з вказаним актом.

Згідно технічного паспорту, що виготовлений КП “Харківське міське

бюро технічної інвентаризації”нежитлові приміщення по АДРЕСА_1у м. Харкові літ

А-16 зареєстровані як магазин та складаються з торгівельних залів, входу,

гардеробу, санвузлу, та підсобних приміщень. Також поясненнями позивача та

відповідача підтверджується факт використання зазначених нежитлових приміщень

позивачем як магазин.

У відзиві на позовну заяву, та що підтверджується матеріалами

справи, відповідач зазначає, що рішенням господарського суду від 21.12.2006р.

та постановою від 15.03.2007р., у зв'язку з тим, що орендар не виконував умов

договору по сплаті за використання орендованого приміщення, договір №1 від

01.06.2003р. був розірваний.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що наданий

позивачем технічний паспорт є недійсним, оскільки їх будинок є кооперативною

власністю. В 2005р. відповідач отримав свідоцтво про державну реєстрацію

юридичної особиНОМЕР_1 Первинна реєстрація датується 08.09.1978р., в довідці

ЄДРПОУ №11525 від 26.10.2005р. підтверджена організаційно-правова форма

відповідача - обслуговуючий кооператив, форма власності за КФВ - приватна

власність. Згідно п.3.3 статуту Житлового кооперативу "Простор-13",

власність кооперативу є недоторканою, знаходиться під захистом держави та

охоронювана законом.

В своєму позові позивач посилається на ст. 331 Цивільного кодексу

України, де зазначено, що право власності на нову річ, яка виготовлена

(створена) особою,  набувається нею, якщо

інше не встановлено договором або законом.

Але дане приміщення, як вважає відповідач, не можна визначити як

виготовлене (створене) позивачем, адже орендоване майно, як вважає відповідач,

було лише поліпшене.

Як зазначає відповідач у своєму відзиві, в подавальному приміщенні

будинку розташовані комунікації, що забезпечують життєдіяльність всього

житлового будинку - це системи гарячого й холодного водопостачання, опалення,

каналізації й електроенергії. Відповідач наголошує на те, що і за законом, і з

точки зору технічної експлуатації, не можна передавати в приватну власність

жодного приміщення, де проходять комунікації, що забезпечують членів

кооперативу водою, опаленням, електроенергією.

З такою позицією відповідача колегія суддів не може погодитись та

відзначає, що згідно з вимогами статті 331 ЦК України якщо право власності на

нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право

власності виникає з моменту державної реєстрації. Згідно статті 3 та 4 Закону

України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх

обмежень”речові права на нерухоме майно, 

їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій

державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. Обов'язковій  державній реєстрації підлягають речові права

на нерухоме майно,  що знаходиться на

території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад,

іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних

організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно. З

боку відповідача суду не надано допустимих та належних доказів, що

підтверджували наявність у останнього права власності на спірні нежитлові

приміщення.

Посилання відповідача на наявність розірваного у судовому порядку

договору оренди № 1 від 01.06.2003 року нежитлових приміщень за

адресою:АДРЕСА_1, що був укладений між ним та позивачем не є на думку суду

таким доказом. Дослідженням змісту вказаного договору встановлено, що

відповідачем позивачу в строкове платне користування -оренду було надано

нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, проте з його змісту не впливає, що саме

спірні нежилої приміщення є його предметом, з урахуванням тих обставин, що

спірні нежитлові приміщення лише з 07.07.2004 року були введені в експлуатацію

та експлуатуються як магазин.

Згідно ч.1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України,

підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі

іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення

юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта

підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право

звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю

господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних

законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів,

спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав

усіх суб'єктів права власності. Згідно статей 391 та 392 ЦК України власник

майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування

та розпоряджання своїм майном. Власник майна може пред'явити позов про визнання

його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою,  а також у разі втрати ним документа, який

засвідчує його право власності.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу

України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких

господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи

відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також

інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського

спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу

України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України

господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що

ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі

всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Під час судового розгляду позивачем не було доведено та судом не

було встановлено наявність фактів, що свідчать про порушення з боку відповідача

прав та охоронюваних законом інтересів позивача, зокрема, права власності

позивача на спірні нежитлові приміщення -магазин, що розташований по АДРЕСА_1у

м. Харкові. Наявність спірних стосунків, що виникли на підставі договору оренди

№ 1 від 01.06.2003 року, на що посилається відповідач, не є на думку суду

такими обставинами та взагалі не є предметом даного спору.

За таких обставин у суду відсутні правові підстави задля

задоволення позовних вимог позивача про визнання права власності саме при

пред'явлені таких вимог до відповідача.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає позовні вимоги

такими що задоволенню не підлягають.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,

державне мито покладається при відмові в позові - на  позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 331, ч. 2 ст. 332, ч. 5

ст. 578 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів

України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від

29.03.2002р. № 411, статтями 1, 5, 6, 12, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85

Господарського процесуального кодексу України колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст рішення підписаний 19.12.2007р.

Головуючий

суддя                                          

                          Светлічний Ю.В.

суддя                                                                                           

Калініченко Н.В.

суддя                                                                                           

Гребенюк Н.В.