Постанова

від 28.11.2024 по справі 161/13607/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/13607/24 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В. Провадження № 22-ц/802/1152/24 Доповідач: Шевчук Л. Я.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Шевчук Л. Я.,

суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,

секретар с/з Трикош Н. І.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року ОСОБА_3 звернулася в суд із заявою про забезпечення позову, яку обґрунтувала тим, що 07 жовтня 2024 року та 10 жовтня 2024 року представники відповідача приїздили до її будинку та повідомили, що мають намір здійснити припинення газопостачання до будинку шляхом механічного від`єднання газових мереж.

Покликаючись на зазначені обставини, ОСОБА_3 просила суд вжити заходи забезпечення позову у справі, а саме заборонити ТзОВ «Газорозподільні мережі України» вчиняти дії, спрямовані на відключення газопостачання її будинку до моменту ухвалення остаточного рішення суду у справі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2024 року у цій справі заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.

Постановлено вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ТзОВ «Газорозподільні мережі України» (код ЄДРПОУ 45279226) здійснювати дії, спрямовані на відключення будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалу до негайного виконання направлено до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (43001, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 27-А, електронна пошта: info1@lcm.vl.dvs.gov.ua), іншим учасникам справи для відому.

Не погоджуючись із постановленою судом ухвалою, відповідач ТзОВ «Газорозподільні мережі України» подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просила суд закрити апеляційне провадження.

У судовому засіданні представник відповідача ТзОВ «Газорозподільні мережі України» адвокат Каліщук В. П. апеляційну скаргу підтримав, просив скаргу задовольнити, представник позивачки ОСОБА_3 ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечив, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Позивачка ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, хоча у встановленому законом порядку була повідомлена про час та місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглянув справу у її відсутності.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу відповідача ТзОВ «Газорозподільні мережі України» слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених або оспорюваних прав або інтересів позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони зроблені з дотриманням вимог закону.

За матеріалами справи судом встановлено, що відповідач ТзОВ «Газорозподільні мережі України» письмово повідомив позивачку ОСОБА_3 про те, що відповідно до пункту 5 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем у разі відмови споживача в доступі до свого об?єкта для припинення розподілу природного газу, оператор ГРМ має право здійснити припинення розподілу природного газу шляхом механічного від`єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи. Натомість розподіл газу не припинятиметься у разі здійснення оплати заборгованості у розмірі 4 193,74 грн до припинення розподілу природного газу та надання підтверджуючих платіжних документів, що підтверджується повідомленням про припинення розподілу природного газу від 02 жовтня 2024 року за вихідним № ВлФ/200-Вих-55-24 (а. с. 2).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частинами 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цьогоКодексу заходівзабезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Частиною 1статті 150ЦПК Українипередбачено,що позовзабезпечується:1)накладенням арештуна майнота (або)грошові кошти,що належатьабо підлягаютьпередачі абосплаті відповідачевіі знаходятьсяу ньогочи вінших осіб; 1-1)накладенням арештуна активи,які єпредметом спору,чи іншіактиви відповідача,які відповідаютьїх вартості,у справахпро визнаннянеобґрунтованими активівта їхстягнення вдохід держави; 2)забороною вчинятипевні дії; 3)встановленням обов`язкувчинити певнідії,у разіякщо спірвиник ізсімейних правовідносин; 4)забороною іншимособам вчинятидії щодопредмета споруабо здійснюватиплатежі,або передаватимайно відповідачевічи виконуватищодо ньогоінші зобов`язання; 5)зупиненням продажуарештованого майна,якщо поданопозов провизнання прававласності наце майноі прозняття знього арешту; 6)зупиненням стягненняна підставівиконавчого документа,який оскаржуєтьсяборжником усудовому порядку; 8)зупиненням митногооформлення товарівчи предметів; 9)арештом морськогосудна,що здійснюєтьсядля забезпеченняморської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений статтею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини 1статті 150 ЦПК України.

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист оспорюваних прав або інтересів позивачки, оскільки примусове припинення газопостачання до житла позивачки може мати вкрай негативні та незворотні наслідки для життя та здоров`я позивачки і членів її сім`ї, що не буде відповідати нагальній суспільній необхідності, і таке втручання в права позивача не буде необхідним у демократичному суспільстві.

При цьому суд першої інстанції правильно вважав за можливе заборонити ТзОВ «Газорозподільні мережі України» вчиняти дії щодо відключення газопостачання до будинку позивачки ОСОБА_3 у зв`язку з існуванням заборгованості за послугу з розподілу природного газу, оскільки у такому випадку вжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона відключення газу, не створить негативних наслідків та не перешкоджатиме господарській діяльності відповідача ТзОВ «Газорозподільні мережі України», який не позбавлений права нараховувати вартість з розподілу природного газу протягом судового розгляду і в подальшому пред`явити вимоги до позивача по сплаті цієї вартості.

Встановлений судом спосіб забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами та буде достатнім інструментом забезпечення ефективності судового захисту, забезпечить баланс прав та обов`язків сторін у справі та усуне можливі подальші судові спори в разі задоволення заявлених позовних вимог.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду та не впливають на правильність ухвали суду першої інстанції, яка постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді