Постанова

від 05.12.2024 по справі 296/2294/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №296/2294/24 Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В.

Категорія 11 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Трояновської Г.С.

суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі в режимі відеоконференції цивільну справу № 296/2294/24 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Шевченка-41 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном

за апеляційноюскаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 нарішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 червня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Шалоти К.В. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У березні 2024 року голова правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Шевченка-41 Остапчук В. звернувся до суду із названим позовом та просив зобов`язати ОСОБА_1 усунути на користь ОСББ «Шевченка-41» перешкоди у користуванні та розпорядженні спільною сумісною власністю - допоміжними приміщеннями, а саме: підвальними приміщеннями загальною площею 57,5 кв.м. позначеними в техпаспорті літ. А-9 «Підвальний поверх» №XXI, №XVIII, №XIX, №XX, №XVII, що знаходяться в підвалі будинку за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання відповідача звільнити їх, не чинити перешкоди та надати вільний доступ позивачу в користуванні всіма підвальними приміщеннями загальною площею 57,5 кв.м. позначеними в техпаспорті літ. А-9 «Підвальний поверх» №XXI, №XVIII, №XIX, №XX, №XVII.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 31.07.2019 було зареєстровано ОСББ Шевченка-41 як юридичну особу. 31.07.2019 між ОСББ Шевченка-41 та ТОВ "УК "Полісся" підписано акт приймання-передачі житлового комплексу або його частини за яким передано в управління ОСББ «Шевченка-41» активи житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5870,56 кв.м, площею підвалів 852 кв.м.

Згідно технічного паспорта на будинок квартирного типу (гуртожиток), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , приміщнення позначені літ. А-9 «Підвальний поверх» № №XXI, №XVIII, №XIX, №XX, №XVII на поверхневому плані є підвальними приміщеннями, тобто допоміжними приміщеннями і призначені для забезпечення експлуатації будинку.

ОСОБА_1 тривалий період часу перешкоджає співвласникам ОСББ Шевченка-41 користуватися, розпоряджатися зазначеним вище спільним майном, не надає доступ до вказаних приміщень співвласникам та представникам ОСББ «Шевченка - 41» для обслуговування комунікацій будинку, так як в цих підвальних приміщеннях ОСОБА_1 встановив металеві двері, зробив косметичний ремонт і приміщення надано в оренду.

Зазначено, що 19.03.2021 позивачем направлено відповідачу вимогу щодо звільнення зайнятої частини підвальних приміщень за вказаною адресою, на яку отримано відповідь відповідача про те, що 05.05.2008 ДП «ЖЕК ВАТ «Верстатуніверсалмаш», як орендодавцем, та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна з правом викупу строком на 40 років, та в подальшому підписано акт взаємозаліку понесених витрат в сумі 4602,39 грн, які зараховані орендодавцем в рахунок орендної плати за період з 05.05.2008 по 05.05.2009 та в рахунок наступних платежів, а також вказувалося, що 30.05.2014 між відповідачем і орендодавцем підписано акт взаємозаліку понесених витрат на ремонт об`єкту оренди в сумі 148 482,36 грн та орендодавцем надано згоду на перехід права власності на майно, що орендується, так як вартість ремонту значно перевищує вартість майна. Оскільки ДП «ЖЕК ВАТ «Верстатуніверсалмаш» було ліквідовано, переоформити право власності на об`єкт оренди відповідач не встиг.

Позивач вказав, що ОСОБА_1 без правових підстав займає частину підвальних приміщень в багатоквартирному житловому будинку та намагається оформити право власності на них. При цьому вказав, що договір оренди із правом викупу від 05.05.2008, який було укладено між ДП «ЖЕК» ВАТ «Верстатуніверсалмаш» та ОСОБА_1 в силу приписів ст. 220 ЦК України є нікчемним, так як був укладений в простій письмовій формі, в той час як він підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Виходячи із наведеного, та посилаючись на те, що відповідач використовує підвальні приміщення житлового будинку, які є допоміжними приміщеннями, які належать на праві спільної сумісної власності співвласникам ОСББ Шевченка-41, без відповідної правової підстави, тобто самовільно, у добровільному порядку вимогу позивача щодо звільнення самочинно зайнятих приміщень не виконує, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 20 червня 2024 року позов задоволено частково. Усунуто перешкоди у користуванні Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Шевченка-41 допоміжними приміщеннями, а саме: підвальними приміщеннями загальною площею 57,5 кв.м. позначеними в технічному паспорті літ. А-9 «Підвальний поверх» №XXI, №XVIII, №XIX, № НОМЕР_1 , №XVII, що знаходяться в підвалі будинку за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов"язання ОСОБА_1 звільнити вказані підвальні приміщення та надати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку Шевченка-41 вільний доступ до вказаних приміщень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Лисак М.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зокрема, зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності, а ОСОБА_1 провомірно отримав у користування спірні підвальні приміщення.

Представник відповідача адвокат Лисак М.Ю., який брав участь у розгляді справи в апеляційному суді в режимі відеоконференції, та відповідач ОСОБА_1 доводи апеляційної підтримали з підстав, наведених у ній, надали пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі.

Представник позивача адвокат Верьовкін О. проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, зазначених у позовній заяві та рішенні суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Розглянувши справу в межах, визначених ст.367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 30.07.2019 рішенням установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 вирішено створити ОСББ Шевченка-41 та протоколом № 1 від 30.07.2019 затверджено Статут ОСББ Шевченка-41, що стверджується копією протоколу № 1 від 30.07.2019.

Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Статуту ОСББ Шевченка-41 метою створення об`єднання є забезпечення і захист співвласників, дотримання своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом (т.1 а.с. 9-14).

Із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 13.01.2020 вбачається, що 31.07.2019 проведено державну реєстрацію юридичної особи ОСББ Шевченка-41, ідентифікаційний код 43144467, що стверджується (т.1 а.с. 21).

Актом приймання-передачі житлового комплексу або його частини в управління між ОСББ Шевченка-41 та ТОВ «УК Полісся» від 31.07.2019 ОСББ Шевченка-41 отримало в управління активи житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею будинку 5870,56 кв.м., площа підвалів 852 кв.м. (т.1 а.с. 17,18).

Із технічного паспорта на будинок квартирного типу по АДРЕСА_1 від 22.12.2023 вбачається, що до складу приміщень будинку під літ. А-9 входять підвальні приміщення І-ХХХІХ, загальною площею 933,5 кв.м. (т.1 а.с. 44-51).

Листом від 19.03.2021 ОСББ Шевченка-41 надіслало на ім`я ОСОБА_1 вимогу щодо звільнення самовільно зайнятої частини підвалу будинку АДРЕСА_1 , оскільки ОСББ Шевченка-41 не надавало та не надає ОСОБА_1 згоду на оформлення в приватну власність частини підвальних приміщень багатоквартирного будинку, що стверджується копією листа-вимоги від 19.03.2021, копією квитанції АТ Укрпошта від 19.03.2021, копією поштової накладної та описом вкладення в цінний лист (т.1 а.с. 22, 23).

У відповідь на лист позивача ОСОБА_1 подав заяву на ім`я Голови ОСББ Шевченка-41, у якій вказав, що з вересня 2003 року на підставі договору оренди, укладеного між ним та ДП «ЖЕК» ВАТ «Верстатуніверсалмаш», у його володінні перебувають нежитлові підвальні приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 65,1 кв.м. Стверджуючи, що ОСББ Шевченка-41 є правонаступником орендованого майна, ОСОБА_1 просив погодити перехід права власності від ОСББ Шевченка-41 в його ( ОСОБА_1 ) приватну власність (т.1 а.с. 24).

Встановлено, що 05.05.2008 між ДП «ЖЕК» ВАТ «Верстатуніверсалмаш» та ПП ОСОБА_1 у простій письмовій формі підписано договір оренди з правом викупу, за яким орендодавець передає орендареві, а орендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування (оренду) частину нежитлового підвального приміщення, загальною площею 65,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , терміном 40 років з моменту прийняття майна, що орендується за актом приймання та сплатою орендної плати за користування об`єктом оренди у розмірі 50,00 гривень з ПДВ (т.1 а.с. 25, 26).

20.05.2021 ОСББ Шевченка-41 надіслав на ім`я ОСОБА_1 відповідь на заяву про погодження передачі прав на майно, в якій посилаючись на недотримання вимог закону під час укладення договору оренди від 05.05.2008 в частині нотаріального посвідчення договору найму (оренди) та державної реєстрації, відсутність у ДП «ЖЕК» ВАТ «Верстатуніверсалмаш» права власності на майно, переданого в оренду та заперечуючи факт правонаступництва прав та обов`язків ДП «ЖЕК» ВАТ «Верстатуніверсалмаш», вказувало, що ОСББ Шевченка-41 не надавало та не надає відповідачу згоду на оформлення в приватну власність частини підвальних приміщень багатоквартирного будинку та вимагає протягом 15 днів з дня отримання листа звільнити самовільно зайняту частину підвалу будинку, який належить співвласникам будинку, що стверджується копією відповіді на заяву від 20.05.2021, копією квитанції АТ Укрпошта від 20.05.2021, копією поштових накладних та описом вкладення в цінний лист (т.1 а.с. 32, 33).

Із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 31.01.2024 вбачається, що 19.03.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за його рішенням (т.1 а.с. 34-35).

06.01.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи Дочірнього підприємства «ЖЕК» ВАТ «Верстатуніверсалмаш» у зв`язку з визнанням її банкрутом на підставі ухвали Господарського суду Житомирської області від 22.12.2015 у справі №4/127«Б», що стверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 31.01.2024 (т.1 а.с. 36-39).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вказав, що ураховуючи, що відповідач користується спірними підвальними приміщеннями, які є спільним майном багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 та спільною сумісною власністю співвласників вказаного багатоквартирного будинку, за відсутності згоди співвласників вказаного багатоквартирного будинку, а також невиконання відповідачем письмових вимог позивача щодо звільнення зайнятих спірних підвальних приміщень, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині усунення перешкод у користуванні позивачем спірними підвальними приміщеннями шляхом зобов`язання відповідача звільнити спірні приміщення та надати позивачу вільний доступ до вказаних приміщень, оскільки на цих приміщеннях відповідачем встановлені двері, вільного доступу до спірних підвальних приміщень позивач не має та відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача не чинити перешкоди, оскільки такі вимоги є неконкретизовані, мають абстрактний характер, а тому є неефективним способом захисту порушених права позивача.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно зі статтею 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку, регулюються Законом України від 29 листопада 2001 року № 2866-ІІІ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» ( Закон № 2866-ІІІ) та Законом України від 14 травня 2015 року № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» ( Закон № 417-VIII).

Відповідно до частин першої, четвертої статті 4 Закону № 2866-ІІІ об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно зі статтею 12 Закону № 2866-ІІІ управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Відповідно до статті 16 Закону № 2866-ІІІ об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, в тому числі захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Згідно зі статтею 1 Закону № 417-VIII багатоквартирний будинок житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна; спільне майно багатоквартирного будинку приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; частка співвласника частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Підсобні приміщення багатоквартирного житлового будинку приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, комори, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти тощо).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

За приписами статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Із матеріалів справи вбачається та правильно встановлено судом першої інстанції, що з 31.07.2019 ОСББ Шевченка-41 є управителем активів житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , до яких, серед іншого, входять підвальні приміщення, позначені у технічному паспорті житлового будинку літ. А-9 «Підвальний поверх» №№ І-ХХХІХ, загальною площею 933,5 кв.м, є спільною сумісною власністю співвласників цього багатоквартирного будинку.

Звертаючись із позовом, ОСББ Шевченка-41 просило зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні підвальними приміщеннями загальною площею 57,5 кв.м., позначені в техпаспорті літ. А-9 «Підвальний поверх» №XXI, №XVIII, №XIX, №XX, №XVII, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання відповідача звільнити їх, не чинити перешкоди та надати вільний доступ позивачу в користуванні зазначеними підвальними приміщеннями, посилаючись зокрема на те, що договір оренди з правом викупу від 05.05.2008, укладений між ДП «ЖЕК» ВАТ «Верстатуніверсалмаш» та ПП ОСОБА_1 є нікчемним в силу приписів ст. 220 ЦК України.

Надаючи правову оцінку вказаного договору оренди від 05.05.2008 як правову підставу для користування спірними підвальними приміщеннями, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що з урахуванням того, що вказаний договір оренди, підписаний між ДП «ЖЕК» ВАТ «Верстатуніверсалмаш» та ПП ОСОБА_1 у порушенням вимог статті 793, 794 ЦК України (в редакції чинній станом на час укладення договору оренди) в простій письмовій формі, без його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, а тому вказаний договір є нікчемним в силу положення частини 2 статті 220 ЦК України (в редакції чинній станом на час укладення договору оренди), і не створює будь-яких юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

При цьому, стороною відповідача не заперечувалося як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і апеляційної інстанції факт користування ОСОБА_1 спірним підвальним приміщення, в якому він провів ремонтні роботи за власні кошти, на що відповідач звертав особливу увагу, зокрема, в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановивши, що підвальні приміщення загальною площею 57,5 кв.м., позначені в техпаспорті літ. А-9 «Підвальний поверх» №XXI, №XVIII, №XIX, №XX, №XVII є спільним майном багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 та спільною сумісною власністю співвласників вказаного багатоквартирного будинку, а ОСОБА_1 користується спірними підвальними приміщеннями без згоди співвласників вказаного багатоквартирного будинку, що сторонами не заперечується, при цьому на цих приміщеннях відповідачем встановлені двері, вільного доступу до підвальних приміщень співвласники будинку не мають, письмові вимоги позивача щодо звільнення зайнятих спірних підвальних приміщень ОСОБА_1 не виконує, а тому місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині усунення перешкод у користуванні позивачем спірними підвальними приміщеннями шляхом зобов`язання відповідача звільнити спірні приміщення та надати позивачу вільний доступ до вказаних приміщень.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Лисака М.Ю. щодо пропуску строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки позов власника про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном є негаторним, а позовна давність не поширюється на вимоги власника чи іншого володільця про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном, що не пов`язані з позбавленням володіння, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, доки існує саме правопорушення, що узгоджується із правовими висновками, вкладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19, на які обгрунтовано посилався суд першої інстанції.

До того ж ОСББ Шевченка-41 зверталось до відповідача 19.03.2021 з вимогою щодо звільнення самовільно зайнятої частини підвалу, яку ОСОБА_1 отримав, у відповідь на вимогу, звернувся до ОСББ Шевченка-41 із заявою щодо погодження переходу права на майно у його ( ОСОБА_1 ) приватну власність. Отже, зазначені обставини, за наявності звичайних підстав, свідчать про переривання позовної давності.

Посилання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в апеляційній скарзі щодо правомірності користування ОСОБА_1 спірними підвальними приміщеннями не заслуговують на увагу з огляду на наведене вище.

ОСОБА_1 також не погоджується з ухвалою суду від 21 травня 2024 про відмову у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Шевченка-41 про визнання договору оренду чинним, стягнення відшкодування вартості невідокремлюваних поліпшень до спільного розгляду з первісним позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Шевченка-41 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.

Вирішуючи питання про прийняття зустрічного позову місцевий суд вказав, що предметом первісного позову ОСББ Шевченка-41 є зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні допоміжними приміщеннями, а предметом зустрічного позову ОСОБА_1 є відшкодування вартості невідокремлюваних поліпшень та визнання договору оренди чинним, тобто вказані позови хоча й стосуються одного об`єкту спірного нерухомого майна, однак мають різний матеріально-правовий характер, випливають з різних правовідносин, обґрунтовуються різними доказами, а задоволення первісного позову про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні спірними приміщеннями не виключає повністю або частково задоволення зустрічного позову про відшкодування вартості невідокремлюваних від нерухомого майна поліпшень та визнання договору оренди чинним.

Колегія суддів вважає висновки суду правильними, такими, що грунтуються на матеріалах справи, з дотриманням правових позицій Верховного Суду, наведених судом першої інстанції.

Окрім того, в рішенні суду від 20.06.2024 зроблено висновки щодо чинності договору оренди, а вимоги щодо відшкодування вартості невідокремлюваних поліпшень можуть бути предметом окремого позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли в застосуванні норм матеріального та процесуального законодавства до спірних правовідносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374, 375,381-384, 390, 391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06.12.2024.

Головуючий Судді