Постанова

від 05.12.2024 по справі 697/2314/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 697/2314/24Провадження № 22-ц/821/1885/24Категорія: скарга на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.

за участю секретаря: Мунтян К.С.

учасники справи:

заявник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Холд Лімітед»,

представник заявника : Тітаренко Іван Андрійович,

боржник : ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядкуписьмового провадженняапеляційну скаргупредставника Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ХолдЛімітед» -Тітаренка ІванаАндрійовича наухвалу Канівськогоміськрайонного судуЧеркаської областівід 23жовтня 2024року (постановлену під головуванням судді Колісник Л.О. в приміщенні Канівського міськрайонного суду Черкаської області)у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Лімітед» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природній газ, -

в с т а н о в и в :

16 жовтня 2024 року ТОВ «Холд Лімітед» звернулося до Канівського міськрайонного суду Черкаської області із заявою про видачу судового наказу, в якій просило суд видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Холд Лімітед» заборгованості за спожитий природній газ у сумі 12700,97 грн, 3% річних у сумі 911,55 грн, інфляційні втрати 3095,12 грн та судовий збір в розмірі 302,80 грн.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2024 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою ТОВ «Холд Лімітед» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природній газ.

Роз`яснено заявнику його право на звернення до суду з цими вимогами у порядку позовного провадження.

Роз`яснено заявнику, що у відповідності до ч. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Ухвала суду мотивована, зокрема, тим, що відповідно до відомостей з реєстру територіальної громади виконавчого комітету Канівської міської ради вбачається, що ОСОБА_1 не зареєстрований за адресою, за якою стягуються кошти на постачання природнього газу. В матеріалах справи також відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 є користувачем послуг з постачання природнього газу чи власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язаний сплачувати кошти за постачання природнього газу за період з 01.08.2021 по 30.09.2024.

Посилаючись на п. 8 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд вважав, що у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природній газ у сумі 12700,87 грн, 3% річних у сумі 911,55 грн, інфляційних втрат 3095,12 грн та суми сплаченого судового збору в розмірі 302,80 грн з ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Не погоджуючисьз ухвалоюсуду першоїінстанції, представник ТОВ «Холд Лімітед» - Тітаренко І.А. оскаржив її в апеляційному порядку, подавши через систему «Електронний суд» 07 листопада 2024 року апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Холд Лімітед» - Тітаренко І.А., вважаючи ухвалу Канівського міськрайонногосуду Черкаськоїобласті від23жовтня 2024року незаконною, необгрунтованою, висновки суду не відповідають обставинам справи, прийнятою із порушенням норм процесуального права, просив її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обгрунтування апеляційної скарги представник ТОВ «Холд Лімітед» - Тітаренко І.А., зокрема, вказує, що суд 05.07.2024 між ТОВ «Черкасигаз збут» та ТОВ «Холд Лімітед» укладено договір про відступлення права вимоги №05/07-24, відповідно до умов якого, первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає право вимоги заборгованостей, строк оплати яких настав (право вимоги), які виникли за договором постачання природнього газу, які були укладені між ТОВ «Черкасигаз збут» та побутовими споживачами, за переліком та у сумах, які зазначені у додатку 1 до цього Договору.

Згідно п. 1.2 Договору про відступлення права вимоги, сторони дійшли згоди, що новий кредитор набуває право вимоги до кожного боржника на підставі акту приймання-передачі права вимоги. У такому акті зазначається: боржники щодо яких новий кредитор набуває право вимоги, розмір права вимоги щодо окремого боржника без урахування пені та 3 відсотків річних, загальний розмір права вимоги, згідно з актом. Відповідно до акту та Реєстру боржників Додатку 1 до договору відступлення права вимоги, заявник набув права грошової вимоги до боржника в сумі 12700,87 грн.

Вказує, що до заяви про видачу судового наказу товариство надало копію заяви-приєднання, підписаної 21.11.2016, що є фактом приєднання споживача до умов Типового договору постачання природнього газу.

За адресою, вказаною в заяві-приєднання, боржнику присвоєно ЕІС-код 56ХМ38І000061002 та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Також доданий розрахунок заборгованості, який містить інформацію про щомісячні обсяги споживання газу за адресою: АДРЕСА_1 , оплату заборгованості за спожитий газ, де станом на вересень 2024 року заборгованість визначена в сумі 12700,87 грн.

Вказує, що в заяві товариство не посилалось на підтвердження обставин, що стосуються права власності на будинок чи факту проживання у ньому ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а вказувало на наявність обов`язку боржника, з яким належним чином укладено договір, на якого відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , та який фактично користується послугами за вказаною адресою, сплатити за надані послуги з використання природнього газу.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тобто апеляційна скарга на ухвалу суду про відмову у видачі судового наказу (п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 1ст. 367 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Вивчивши матеріалисправи, перевірившизаконність іобґрунтованість ухвалисуду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Відмовляючи у видачі судового наказу за заявою ТОВ «Холд Лімітед» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природній газ, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до відомостей з реєстру територіальної громади виконавчого комітету Канівської міської ради вбачається, що ОСОБА_1 не зареєстрований за адресою, за якою стягуються кошти на постачання природнього газу. В матеріалах справи також відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 є користувачем послуг з постачання природнього газу чи власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язаний сплачувати кошти за постачання природнього газу за період з 01.08.2021 по 30.09.2024.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наказне провадження - це особливий спрощений вид цивільного процесу, спрямований на швидкий та ефективний захист безспірних прав осіб шляхом видачі судового наказу, що одночасно є судовим рішенням та виконавчим документом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.

В частині першій статті 161 ЦПК України передбачено вимоги, за якими може бути видано судовий наказ. Зокрема, згідно пункту 3 цієї частини судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

При цьому, слід враховувати, що у наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог, тобто таких, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин. Наказне провадження не передбачає участі боржника при розгляді заяви.

Вимоги до форми і змісту заяви про видачу судового наказу встановлені ст. 163 ЦПК України.

У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Стаття 165 ЦПК України передбачає, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заява подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України; заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; заявлено вимогу, яка не відповідає ст. 161 цього Кодексу; наявні обставини, передбачені ч. 1 ст. 186 цього Кодексу; з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. п. 3-6 ч. 1 цієї статті; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; заяву подано з порушенням правил підсудності.

Отже, стаття 165 ЦПК України містить вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу.

За змістом частини 4-7 статті 165 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, не пізніше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевіряє зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.

Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду.

Як вбачаєтьсяіз матеріалівсправи,ТОВ «ХолдЛімітед» звернулосядо судуіз заявоюпро видачусудового наказупро стягнення з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Холд Лімітед» заборгованості за спожитий природній газ у сумі 12700,97 грн, 3% річних у сумі 911,55 грн, інфляційні втрати 3095,12 грн, яка виникла за адресою споживання: АДРЕСА_1 .

Із заяви про видачу судового наказу вбачається, що товариством вказана адреса боржника ОСОБА_1 АДРЕСА_1 .

Відповідно до відомостей з реєстру територіальної громади виконавчого комітету Канівської міської ради вбачається, що ОСОБА_1 не зареєстрований за адресою, за якою стягуються кошти за постачання природнього газу.

Згідно відповіді старости сіл Хмільна, Хутір - Хмільна, Михайлівка Людмили Птухи № 72 від 22.10.2024 вбачається, що гр. ОСОБА_1 , зареєстрований та проживає по АДРЕСА_2 .

І як вірно зазначено судом першої інстанції, в матеріалах справи також відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 є користувачем послуг з постачання природнього газу чи власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язаний сплачувати кошти за постачання природнього газу за вказаний в заяві період.

Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу судового наказу та роз`яснив право заявника на звернення до суду з такою самою заявою, після усунення її недоліків.

Посилання скаржникав апеляційнійскарзі,що в заяві товариство не посилалось на підтвердження обставин, що стосуються права власності на будинок чи факту проживання у ньому ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а вказувало на наявність обов`язку боржника, з яким належним чином укладено договір, на якого відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , та який фактично користується послугами за вказаною адресою, сплатити за надані послуги з використання природнього газу, є необгрунтованими, оскільки згідно наданих доказів вбачається, що заява-приєднання підписана ОСОБА_1 21.11.2016 , а товариство просить стягнути заборгованість за поставлений постачальником природний газ за період із 1.08.2021 по 30.09.2024 року за адресою АДРЕСА_1 , при тому, що ОСОБА_1 за вказаною адресою не зареєстрований та відсутні відомості про проживання даної особи за вказаною адресою, у зв`язку із чим неможливо встановити, чи користувався наданими послугами з надання природного газу за вказаною адресою у визначений товариством період саме боржник ОСОБА_1 або вказана заборгованість утворилася внаслідок несплати за надані послуги із сторони третіх осіб.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з ухвалою суду, переоцінки висновків ухвали суду та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст.374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргупредставника Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Лімітед» - Тітаренка Івана Андрійовича - залишити без задоволення.

Ухвалу Канівськогоміськрайонного судуЧеркаської областівід 23жовтня 2024року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Лімітед» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природній газ - залишити беззмін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

О.М. Новіков