Ухвала

від 03.12.2024 по справі 202/12594/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/12594/24

Провадження № 4-с/202/62/2024

УХВАЛА

Іменем України

03 грудня 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого суддіДребот І.Я.,

з участю секретарясудового засідання Владимирова О.О.,

скаржника ОСОБА_1 ,

державного виконавця Омельченка С.Ю.,

розглянувши матеріали скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця Індустріального відділу ДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), -

ВСТАНОВИВ:

Скаржник ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шахторін А.С., звернулася до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця Індустріального відділу у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Омельченко С.Ю., згідно якої просить суд: визнати неправомірними дії державного виконавця Індустріального відділу ДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Омельченко С.Ю. по складанню повідомлення від 10.10.2024 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та просив скасувати таке повідомлення.

В обгрунтування своїх вимог заявник зокрема зазначив, що п. 2 ч. 3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», на яку посилається державний виконавець, регулює питання підстав повернення виконавчого документу приватним виконавцем, отже державний виконавець Омельченко С.Ю. неправомірно застосував її при прийнятті рішення про відмову у прийнятті виконавчого документа. Окрім того, державний виконавець не зазначив підстави повернення і не роз`яснив право стягувача подати виконавчий документ на виконання до органу ДВС чи приватного виконавця.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2024 цивільну справу № 202/12594/24 розподілено головуючому судді Дребот І.Я.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28.10.2024 відкрито провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Індустріального відділу ДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Судовий розгляд скарги призначено на 04.11.2024 року.

04.11.2024 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному з 04.11.2024 по 15.11.2024 включно.

Розгляд справи призначено на 03.12.2024.

В судове засідання 03.12.2024 скаржник з`явився, просив суд позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Державний виконавецьОмельченко С.Ю. всудове засідання 03.12.2024також з`явився,суду пояснивнаступне. На виконанні в Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса), перебувало виконавче провадження № 76265640 з примусового виконання виконавчого листа № 202/3790/24 від 23.08.2024 року, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг від 01.04.2021 року в розмірі 30 000,00 грн, судовий збір в розмірі 1 211,20 грн та витрати, пов?язані з поштовим відправленням документів у справі в розмірі 135,00 грн. Державним виконавцем Омельченко С.О., 10.10.2024 було встановлено, що згідно відмітки приватного виконавця Макаренко А.С. 17.09.2024 року виконавчий лист повернуто на підставі п.1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", згідно відмітки залишок заборгованості становив 6799,01 грн, залишок нестягнутої основної винагороди 6799,90 грн, але в заяві стягувача вказана сума стягнення було зазначено 31346,00 грн, що відрізняється від суми фактичного боргу, що порушує п. 3 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», а саме стягувачем зазначається сума, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Керуючись вимогами п.2 ч. 3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем було повернуто виконавчий документ без прийняття до виконання, оскільки заява не відповідала вимогам діючого законодавства.

Враховуючи вище вказане Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), керуючись ст. 178 ЦПК України просив у задоволенні скарги ОСОБА_1 , до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, на дії державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Омельченко С.IO., про дії/бездіяльність органу примусового виконання відмовити.

Дослідивши подану скаргу, матеріали цивільної справи №202/11473/24, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у ст.1 Закону України "Про державну виконавчу службу" державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

В судовому засіданні встановлено наступне.

Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська на підставі рішення від 23.07.2024 у справі № 202/3790/24 видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг від 01.04.2021 року в розмірі 30 000 грн, судового збору в розмірі 1 211,20 грн та витрати, пов?язані з поштовим відправленням документів у справі в розмірі 135 грн.

Із 23.08.2024 по 17.09.2024 виконавчий лист перебував на примусовому виконані у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С. де було відкрито виконавче провадження № 75898033 та був повернутий за заявою стягувача на підставі п.1 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». Дана обставина підтверджується відмітками на виконавчому листі.

03.10.2024 стягувач повторно пред`явив виконавчий лист до примусового виконання до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), надіславши засобами поштового зв?язку відповідну заяву разом із оригіналом виконавчого листа.

15.10.2024 у відділені поштового зв?язку стягувачем було отримано рекомендоване поштове відправлення № 0600971871994 в якому містилось повідомлення державного виконавця Індустріального відділу ДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Омельченка Сергія Юрійовича від 10.10.2024 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Як зазначено у самому повідомленні про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання від 10.10.2024, воно було складено на підставі п.2 ч.3 ст. Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно зч.1ст.5Закону України«Про виконавчепровадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пункт 2частини 3ст.5ЗУ «Провиконавче провадження»(наяке посилаєтьсядержавний виконавецьрегулює правасаме приватноговиконавця щодоповернення виконавчогодокумента стягувачубез прийняттядо виконання: в інших випадках, передбачених законом. Тобто, норми даної статті регулюють повноваження приватного , а не державного виконавця. Окрім того пункт 2 є бланкетною нормою та носить відсильний характер до інших нормативних актів. Однак державним виконавцем Омельченко С.Ю. не зазначено норми закону на підставі якого він повернув виконавче провадження, обмежившись лише загальною нормою «в інших випадках передбачених законом».

Щодо доводів державного виконавця про те, що стягувачем всупереч п. 3 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» вказано невірну суму стягнення 31 346,00 грн, що відрізняється від суми фактичного боргу суд зазначає наступне.

Згідно п. 3. ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Тобто дана норма вказує на право а не обов`язок стягувача в зазначенні відомостей у заяві про примусове виконання рішення суду.

Окрім того,стаття 18Закону України«Про виконавчепровадження» передбачає,що виконавецьзобов`язаний вживатипередбачених цимЗаконом заходівщодо примусовоговиконання рішень,неупереджено,ефективно,своєчасно ів повномуобсязі вчинятивиконавчі дії.Згідно зп 3ч.3ст.18 ЗаконуУкраїни «Провиконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Тобто в процесі виконання рішення суду державний виконавець не був би позбавлений можливості самостійно з`ясувати вірну суму стягнення.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що державний виконавець застосував норми права, які не можуть бути застосовані по даній справі.

За таких обставин оскаржуване повідмлення про повернення виконавчого документа стягувачеві винесене з порушення норм матеріального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

У відповідності до ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, суд вважає необхідним задовольнити скаргу в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.447-451 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця Індустріального відділу ДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - задовольнити.

Визнати неправомірним дії державного виконавця Індустріального відділу ДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Омельченка Сергія Юрійовича по складенню повідомлення від 10.10.2024 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання та скасувати таке повідомлення.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 06.12.2024 року

Суддя І.Я. Дребот