Рішення

від 05.12.2024 по справі 344/14305/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/14305/24

Провадження № 2/344/3487/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

05 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ПастернакІ.А.

секретаря Устинської Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Річковий парк 2 про визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського міського суду з позовом до ТОВ Річковий парк 2 про визнання права власності. Позовні вимоги мотивувала тим, що 06 лютого 2017 року між нею та ТОВ «Річковий парк 2» укладено договір № 06/02/17 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому, відповідно до якого мала набути право власності на нежитлове приміщення, площею 500 кв.м, що знаходитиметься на 1 поверсі в житловому будинку з вбудованими закладами громадського призначення за будівельною адресою АДРЕСА_1 . Однак, при укладенні договору купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому № 06/02/17 від 06 лютого 2017 було допущено описку й зазначено, що договір №25/03/14 укладено 25.03.2014 року. 17 червня 2021 року між нею та відповідачем укладено Додаткову угоду №1 від 17 червня 2021 року до договору №25/03/14 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому від 25 березня 2014 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди змінити невірно записану дату укладення договору №25/03/14 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому від 25 березня 2014 року і вважати цей договір укладеним 06 лютого 2017 року за номером №06/02/2017. Всі інші умови договору № 25/03/14 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому від 25 березня 2014 року, які не змінені цим Додатком №1 є чинними і Сторони підтверджують їх обов`язковість щодо себе. Відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця об`єкт нерухомого майна, що буде створений у майбутньому, описаний у п. 1.2 даного договору, а покупець зобов`язується прийняти об`єкт та оплатити його вартість відповідно до умов даного Договору. За даним договором у власність погупця передається наступне нерухоме майно, в подальшому об`єкт , що знаходитиметься в житловому будинку з вбудованими закладами громадського призначення за будівельною адресою : АДРЕСА_1 у відповідності до наведеного опису: нежитлове приміщення площею 500 м.кв., що знаходитиметься на 1 поверсі. Відповідно до п. 1.5 Договору, планове закінчення будівництва та введення в експлуатацію об`єкт, в якому знаходиться вказаний у п. 1.2 об`єкт ( нежитлове приміщення, площею 500 кв.м, що знаходитиметься на 1 поверсі в житловому будинку з вбудованими закладами громадського призначення за будівельною адресою АДРЕСА_1 ) - друге півріччя 2020 року. Згідно п. 1.6 Договору право власності на об`єкт виникає в покупця з моменту завершення будівництва комплексу та введення його в експлуатацію. Відповідно до п.2.1, 2.2, 2.3 Договору, загальна укладення цього договору вартість об`єкту на момент становить 4 000 000 (чотири мільйони ) грн. Платежі проводяться Покупцем у національній валюті у терміни, передбачені п.2.2, до 31.12.2020 року. Сторони визначили, що загальна сума договору є остаточною та не підлягає коригуванню, крім випадків передбачених даним договором. Зобов`язання по оплаті коштів за договором в розмірі 4 000 000 ( чотири мільйони ) грн.. вона виконала у повному обсязі й 25.12.2020 року оплатила дані кошти, що підтверджується довідкою №1309-3 від 25.12.2020 року, виданої відповідачем по справі та додатковою угодою №2 від 17.06.2021 року до договору №25/03/14 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому від 25 березня 2014 року. Однак відповідач тривалий час не виконував зобов`язання за договором. Вона неодноразово зверталася до відповідача із заявами щодо виконання умов договору, однак вони залишилися без відповіді. Згідно з даними порталу єдиної державної електронної системи у сфері будівництва станом на 09.06.2024 група висотних багатоквартирних житлових будинків з комплексом розширеної інфраструктури торгівлі та побутового обслуговування населення на розі АДРЕСА_1 , які розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 2610100000:01:009:0064 здано в експлуатацію й зазначено адресу : АДРЕСА_1 . Із довідки №14/31.1-18/1042 від 12.07.2024 року Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франкської міської ради вбачається, що п.1.1 рішення виконавчого комітету Івано - Франкської міської ради « Про присвоєння адрес» від 22 березня 2024 року №347 присвоєно адресу групі висотних багатоквартирних будинків з комплексом розширеної інфраструктури торгівлі та побутового обслуговування населення, кадастровий земельної ділянки 2610100000:01:009:0064 адресу: АДРЕСА_1 . Адреси будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 не присвоювались. Реєстр присвоєних адрес ведеться Департаментом з 2003 року. Із витягу з рішення виконавчого комітету Івано - Франкіської міської ради №347 від 22.03.2024 року вбачається, що групі висотних багатоквартирних будинків з комплексом розширеної інфраструктури торгівлі та побутового обслуговування населення присвоєно адресу АДРЕСА_1 . Про те, що будинок зданий в експлуатацію, її ніхто не повідомив. В кінці березня 2024 року, коли їй стало відомо про те, що будинок зданий в експлуатацію, вона звернулася до директора ТОВ «Річковий Парк 2» щодо видачі документів для реєстрації права власності на вищезгаданий об`єкт. Остання пообіцяла це зробити , однак жодних документів їм не було видано. 12.04.2024 року та 08.05.2024 року вона звернулася до директора ТОВ «Річковий Парк 2» із письмовими заявами щодо видачі відповідних документів для реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, на виконання договору №25/03/14 укладеного 25.03.2014 року ( додаткова угода №1 від 17.06.2021 ). Але заяви повернулися без виконання ( закінчення встановленого терміну зберігання). Така бездіяльність ТОВ «Річковий Парк 2» стала причиною невизначеності щодо можливості одержання у власність наперед оплаченої нерухомості чи повернення уже сплачених коштів. Таким чином, укладений договір №25/03/14 від 25.03.2014 року ( додаткова угода №1 від 17.06.2021 ) залишається невиконаним. Просила визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення, площею 500 кв.м, що знаходиться на 1 поверсі відповідно до додатку №1 до договору №25/03/14 укладеного 25.03.2014 року ( додаткова угода №1 від 17.06.2021 ), що по АДРЕСА_1 . Стягнути із ТОВ « Річковий парк 2», місцезнаходження якого м. Івано-Франківськ, вул. Євгена Коновальця, 429, код ЄДРПОУ 39206800 на її користь судові витрати.

Позивач в судове засідання не з`явилася, представник позивача подала заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просила задоволити з підстав наведених у позовній заяві. Прости винесення заочного рішення не заперечила.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши всі докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 25.03.2014р. між ТзОВ «Річковий парк 2» та ОСОБА_1 ,було укладено Договір №25/03/14 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому (а.с.12-15).

Даним договором сторони пердбачили, що Продавець зобов`язується передати у власність Покупця об`єкт нерухомого майна, що буде створено в майбутньому, а саме нерухоме майно, що знаходитиметься в житловому будинку з вбудованими закладами гроомадського призначення, за будівельною адресою АДРЕСА_1 . Загальна вартість об`єкту 4 000 000 (чотири мільйони) грн.

Зобов`язання по оплаті за нежитлове приміщення позивач перед відповідачем виконала, що підтверджується довідкою директора ТзОВ «Річковий парк 2» про стан розрахунку, згідно договору доручення, та додатковою угодою №2 від 17.06.2021 року до договору №25/03/14 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому від 25 березня 2014 року (а.с.16).

17 червня 2021 року між ТзОВ «Річковий парк 2» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 від 17 червня 2021 року до договору №25/03/14 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому від 25 березня 2014 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди змінити невірно записану дату укладення договору №25/03/14 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому від 25 березня 2014 року і вважати цей договір укладеним 06 лютого 2017 року за номером №06/02/2017. Всі інші умови договору № 25/03/14 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому від 25 березня 2014 року, які не змінені цим Додатком №1 є чинними і Сторони підтверджують їх обов`язковість щодо себе. (а.с.19).

12.04.2024 року та 08.05.2024 року ОСОБА_1 звернулася до директора ТОВ «Річковий Парк 2» із письмовими заявами щодо видачі відповідних документів для реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, на виконання договору №25/03/14 укладеного 25.03.2014 року ( додаткова угода №1 від 17.06.2021 ). Однак заяви повернулися без виконання (а.с.21,22,23,24,25,26).

Згідно з даними порталу єдиної державної електронної системи у сфері будівництва станом на 09.06.2024 група висотних багатоквартирних житлових будинків з комплексом розширеної інфраструктури торгівлі та побутового обслуговування населення на розі вулиць Галицька - Витвицького в м. Івано-Франківську, які розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 2610100000:01:009:0064 здано в експлуатацію й зазначено адресу : АДРЕСА_1 (а.с.27-34).

Із витягу з рішення виконавчого комітету Івано - Франкіської міської ради №347 від 22.03.2024 року вбачається, що групі висотних багатоквартирних будинків з комплексом розширеної інфраструктури торгівлі та побутового обслуговування населення присвоєно адресу АДРЕСА_1 (а.с.25).

Із довідки №14/31.1-18/1042 від 12.07.2024 року Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франкської міської ради вбачається, що п.1.1 рішення виконавчого комітету Івано - Франкської міської ради « Про присвоєння адрес» від 22 березня 2024 року №347 присвоєно адресу групі висотних багатоквартирних будинків з комплексом розширеної інфраструктури торгівлі та побутового обслуговування населення, кадастровий земельної ділянки 2610100000:01:009:0064 адресу: АДРЕСА_1 . Адреси будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 не присвоювались. Реєстр присвоєних адрес ведеться Департаментом з 2003 року (а.с.36).

За змістом положень статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, є визнання права.

У загальних положеннях про зобов`язання передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Відповідно достатті 525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина першастатті 526 ЦК України).

У частині першійстатті 527 ЦК Українипередбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зістаттею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннямистатті 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно достатті 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно достатті 177 ЦК Україниоб`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У частині першійстатті 179 ЦК Українинадано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частина першастатті 181 ЦК України).

Також устатті 182 цього Кодексупередбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина першастатті 328 ЦК України).

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина другастатті 331 ЦК України).

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18))

Відповідно до статей6,627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимогст. 11 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно достатті 876 ЦК Українивласником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі №916/4644/15 (провадження № 12-114гс18) зробила висновок про правову природу інвестиційного договору, встановивши, що Інвестиційний договір як окремий вид цивільно-правових договорів може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмета і цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном).

Частиною 1 та 2статті 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність"встановлено, що суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Інвестори - суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування.

Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Відповідно до частини п`ятої статті7та статті4 Закону України "Про інвестиційну діяльність"інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права).

Устатті 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»вказано, що об`єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Тобто після завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію нежитлове приміщення як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до чинного законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) вказано, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 92, 93, 95 постанови).

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінніЦК Українитакий об`єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено в частині першій статті182та частині другій статті331 ЦК Українидля новоствореної речі, якою є квартира в новозбудованому будинку, цивільне законодавство не містить.

Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, в разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.

Частиною першоїстатті 328 ЦК Українипередбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина другастатті 328 ЦК України).

Відповідно до частини другоїстатті 331 ЦК Україниправо власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини першоїстатті 331 ЦК Україниправо власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Способи захисту права, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно поновлювати порушені права, а специфіка інвестування в об`єкти будівництва та визначення новоствореного майна як об`єкта захисту права, відмінного від майнових прав на етапі укладення договорів про інвестування в будівництво, які мають різні назви, повинні тлумачитися на користь тієї особи, права якої порушено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц (провадження № 61-31цс20) зазначила, що у випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставістатті 392 ЦК України.

Положеннястатті 392 ЦК Українипідлягають застосуванню до правовідносин, що виникли між особою, яка відчужила майнові права на квартиру в багатоквартирній новобудові (Сторона 1) та особою, яка такі права придбала (Сторона 2), у випадку, коли об`єкт будівництва (багатоквартирна новобудова) зданий в експлуатацію, проте Сторона 1 не виконує умови зазначеного договору з передачі Стороні 2 усіх необхідних документів для оформлення права власності на квартиру, вартість якої Сторона 2 сплатила в повному обсязі, та не визнає права Сторони 2 на цю збудовану квартиру.

Отже, саме інвестор є особою, яка первісно набуває право власності на об`єкт нерухомого майна, що споруджений за його кошти.

Практика визнання права власності на об`єкти нерухомості, розміщені у введених в експлуатацію будинках та спорудах, з огляду на відсутність у позивачів можливості оформити право власності в позасудовому порядку як ефективного способу захисту порушених прав підтримується й Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), від 03 квітня 2019 року у справі № 1609/6643/12 (провадження № 14-107цс19), від 15 травня 2019 року у справі № 522/102/13-ц (провадження № 14-38цс19), від 29 травня 2019 року у справі № 1609/6645/12 (провадження № 14-220цс19), від 26 червня 2019 року у справі № 761/3428/15-ц (провадження № 14-268цс19).

Отже, у випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставістатті 392 ЦК України.

Судом встановлено, що об`єкт інвестування по АДРЕСА_1 введений в експлуатацію.

На виконання договору ОСОБА_1 сплатила грошові кошті у сумі, обумовленій договором, а тому виконала умови договору.

Отже, позивач має обґрунтовані та законні сподівання на реалізацію свого майнового права - отримання новозбудованого нежитлового приміщення у власність відповідно до умов договору.

З огляду на наведене, даючи оцінку наданим доказам в їх сукупності, перевіривши наведені доводи сторін, суд вважає, що позовну заяву слід задоволити.

Згідно ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому суд вважає, що сплачений ОСОБА_1 судовий збір в сумі 15 140,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

На підставі ст. 16, 316, 328, 331, 377 ЦК України, , ст. 4, 12, 13, 81 ЦПК України, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 273, 280-282, 354-355 ЦПК України суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ТОВ Річковий парк 2 про визнання права власності задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 право власності на нежитлове приміщення, площею 500 кв.м, що знаходиться на 1 поверсі відповідно до додатку №1 до договору №25/03/14 укладеного 25.03.2014 року ( додаткова угода №1 від 17.06.2021 ), що по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ТзОВ «Річковий парк 2», код ЄДРПОУ 39206800, юридична адреса: вул.Є.Коновальця, 429, м.Івано-Франківськ, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , судовий збір у розмірі 15 140,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 06.12.2024 року.

Суддя Пастернак І.А.