Рішення

від 04.12.2024 по справі 638/20227/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/20227/24

Провадження № 2-а/638/182/24

РІШЕННЯ

Іменем України

04 грудня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Невеніцина Є.В.,

за участю секретаря Кассіч Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного провадження, адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2024 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому позивач просив визнати протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , підполковника ОСОБА_2 , які полягають у винесені постанови від 16 жовтня 2024 року № 438 за справою про адміністративне правопорушення щодо визнання винним громадянина ОСОБА_1 , у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25500,00 грн. Скасувати вказану постанову, справу про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП згідно постанови від 16.10.2024 року № 438 закрити. Стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 1211,20 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 16 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 отримав військово-обліковий документ № 081020241455578400006 у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Того ж дня, начальником відділу військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 , капітаном ОСОБА_3 , було складено протокол №438 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 . На підставі прийнятого протоколу, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , підполковником ОСОБА_2 , було винесено постанову № 438 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25500,00 гривень. Підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності слугувало не уточнення/не оновлення своїх облікових даних.

Проте, при прийнятті оскаржуваної постанови відповідачем не враховано положення примітки до ст.210 КУпАП, в якій зазначено, що положення ст.210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних останніх шляхом інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателем яких є державні органи. ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, а тому, відносно нього міститься інформація у відповідних реєстрах, зокрема в базах даних (державному реєстрі) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, а також, оскільки він є батьком ОСОБА_4 , то і в базах даних (державних реєстрах) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану.

Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення та в оскаржуваній постанові не вказано, які саме дані не «оновив» позивач, і що саме ці дані, які він не «оновив» унеможливлюють отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Крім того, жодна з зазначених відповідачем правових норм не передбачає обов`язку позивача «оновлення облікових даних», за що було притягнуто до адміністративної відповідальності позивача. Не містить поняття «оновлення облікових даних» і Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487.

Докази, які б дійсно підтверджували вину або бездіяльність ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні. Жодного доказу не було долучено до протоколу про адміністративне правопорушення № 438, а до постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності № 438 долучено лише вказаний вище протокол, складений співробітником того ж РТЦК та СП, який не є об`єктивним доказом доведення вини чи бездіяльності позивача.

Ухвалою судді від 28 жовтня 2024 року відкрито провадження за адміністративним позовом в порядку спрощеного провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КУпАП, оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Постановою від 16 жовтня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , підполковником ОСОБА_2 притягнуто позивача до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25500,00 грн.

У постанові зазначено, що 16 жовтня 2024 року о 15:00 год., у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період дії правового режиму воєнного стану, котрий введений Указом Президента України №64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року (із змінами), під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65/2022, при перевірці документів громадянина ОСОБА_1 , було встановлено факт порушення останнім законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Під час перевірки, відповідно до наданих ОСОБА_1 та наявних у ІНФОРМАЦІЯ_2 документів, а також пояснень самого ОСОБА_1 , було встановлено, що останній, є військовозобов`язаним, без поважних на те причин, протягом 60 днів з дня набрання чинності Указу Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, не уточнив/оновив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не скористався застосунком «Резерв +» для уточнення своїх персональних/облікових даних. Своєю бездіяльність громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги абз.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз.4 п.1 ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», п.22 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року за №560 та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до п.п. 1, 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Нормами КУпАП регламентовано, що відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Отже, враховуючи вимоги зазначеного абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» всі військовозобов`язані, окрім тих що відносяться до абз. 2-6, зобов`язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Частиною 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, окрім іншого: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (абз. 2); виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (абз. 6).

Відповідно до частини 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Вказаний обов`язок визначено також пунктом 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (далі - Порядку №1487).

Призовники, військовозобов`язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.

Згідно зі ст. 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пункту 19 Порядку №1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

Тобто у відповідності до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які перебувають на військовому обліку також зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Абзацом 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX (надалі Закон №3633-ІХ) встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності); у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Отже вищезазначені норми законодавства передбачають три шляхи, яким громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити свої персональні дані з 17.05.2024 року по 16.07.2024 року (включно), а саме: через центр надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

19.05.2024 набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210-1 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

З періоду оголошення Президентом України загальної мобілізації (Указ від 17.03.2014 №303/2014) в Україні настав особливий період, який діє на сьогодні.

З оскаржуваної постанови вбачається, що відповідач притягнутий до адміністративної відповідальності за не уточнення/не оновлення своїх облікових та інших персональних даних протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024 року.

В позовній заяві позивач не зазначає жодних поважних причин, внаслідок яких ним було пропущено строк уточнення облікових даних.

Враховуючи зазначене суд вважає, що до відповідача правомірно застосовано норми передбачені абзацем 4 та 5 пункту 1 частини 2 Прикінцевих положень Закону 3633-ІХ, відповідно до якого позивач повинен був уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Відтак інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення було вчинене ним після 19 травня 2024 року, тобто після набуття чинності Законом №3696-ІХ, яким ст. 210-1 КУпАП було доповнено частиною 3, при цьому саме з 19 травня 2024 року у позивача виник обов`язок оновити протягом 60 днів свої облікові та персональні дані.

Приміткою у статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Однак, примітка до статті 210 КУпАП не може бути застосована у даному випадку, оскільки чинне законодавство зобов`язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов`язаний свої персональні дані, але обов`язок такого уточнення покладається на військовозобов`язаного, яким є позивач.

При цьому суд звертає увагу, що жодна з вищезазначених баз даних не містить інформації про фактичне місце проживання позивача, номери його засобів зв`язку, а також адресу електронної пошти.

Відтак частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з відповідними змінами, визначено способи, якими громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України зобов`язані уточнити протягом встановлено шестидесятиденного строку свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Позивач, проігнорувавши виконання обов`язку, покладеного на нього згідно вищезазначених правових норм, жодним із визначених способів уточнення своїх персональних даних не скористався, порушив правила військового обліку і вчинив порушення законодавства про військовий обов`язок і військову службу.

Щодо аргументів представника позивача про невизначеність того, яка саме дія (бездіяльність) позивача є порушенням - не уточнення чи не оновлення облікових даних, та які саме дані підлягали уточненню/оновленню - персональні чи облікові, бо в оскаржуваній постанові № 438 вказано наступним чином: «не уточнив/оновив свої персональні/облікові дані», слід зазначити наступне.

У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 року у справі № 2а-475/09/1370 застосовані релевантні для цієї справи висновки та практика ЄСПЛ, за якими не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки.

Пуризм у загальноприйнятому розумінні є надмірним прагненням до чистоти, переваги форми над змістом.

Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.

Не кожен дефект певного адміністративного акта, яким є й протокол чи постанова про адміністративне правопорушення, робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Такий вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий».

При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування певного акта з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

У зв`язку з наведеним, суд не вбачає підстав для скасування постанови, адже зазначення у ній неконкретизованого, але за своєю сутністю зрозумілого формулювання «не уточнив/оновив свої персональні/облікові дані» не свідчить про порушення прав позивача або ж виникнення у суду обов`язку безальтернативного скасування оспорюваної постанови.

Щодо твердження представника позивача про те, що до оскаржуваної постанови не долучено жодного доказу, суд зазначає наступне.

Під час перевірки відомостей щодо уточнення позивачем облікових даних працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 не створюється жодних документів, тобто здійснюється лише перегляд належних відповідачу інформаційних баз, з яких вбачається наявність або ж відсутність облікових даних.

Крім того, позивачем не додано до матеріалів позовної заяви доказів, які б спростовували відомості викладені в оспорюваній постанові та, у свою чергу, підтверджували б уточнення ОСОБА_1 облікових даних у ІНФОРМАЦІЯ_2 , центрі надання адміністративних послуг або через застосунок «Резерв +».

Відтак, ухвалюючи оскаржувану постанову, відповідач діяв правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а оскаржувана постанова є обґрунтованою, тобто такою, прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно із приписами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Згідно з ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає серед іншого рішення яким залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні, залишивши оскаржувану постанову без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 20, 159, 160, 286 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 проскасування постанови -відмовити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 № 438 від 16 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Є.В.Невенцин