Справа № 638/8762/24
Провадження № 2/638/4271/24
РІШЕННЯ
Іменем України
05грудня 2024року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого Невеніцина Є.В.,
за участю секретаря Кассіч Н.А.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Борівської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області про визнання права власності на спадкове майно,-
ВСТАНОВИВ:
15 травня 2024 року представник позивача звернувся до суду з позовом до Борівської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області про визнання за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер 6321083500:04:002:0013, розміром 5,0257 га, що розташована на території Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області, яка належала покійній ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 032187 від 24 вересня 2007 року, що був виданий на підставі розпорядження Борівської районної державної адміністрації № 327 від 27 вересня 2005 року. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно у вигляді земельної ділянки, яка належала покійній ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 032187 від 24 вересня 2007 року, що був виданий на підставі розпорядження Борівської районної державної адміністрації № 327 від 27 вересня 2005 року. Єдиним спадкоємцем покійної ОСОБА_3 є її син ОСОБА_2 . ОСОБА_2 відмолено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з відсутністю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації про спірну земельну ділянку. Таким чином єдиним способом отримати право власності на спадкове майно залишається звернення до суду.
Ухвалою судувід 16травня 2024року посправі відкритозагальне позовнепровадження.Ухвалою судувід 14червня 2024рокузакрито підготовче провадження.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, представник відповідача надав заяву про розгляд справи без його участі, не заперечував проти задоволення позовних вимог.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 25 грудня 2015 року (справа №614/1170/15-ц), з у рахуванням ухвали Дзержинського районного суду м.Харкова від 30 вересня 2024 року, встановлено, що ОСОБА_3 , уродженка с. Гороховатка Борівського району Харківської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Підвисоке Борівського району Харківської області та записана у Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 032187, зареєстрованому в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 24.09.2007 року за № 010768700156 та свідоцтві про смерть серії НОМЕР_2 як « ОСОБА_3 » доводиться рідною матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_3 ), яка в його свідоцтві про народження значиться як " ОСОБА_4 ".
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №032187 ОСОБА_3 на підставі розпорядження Борівської районної державної адміністрації від 27 вересня 2005 року №327 є власником земельної ділянки площею 5.0257 га на території Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області.
Згідно копії заповіту, посвідченого сільським головою, ОСОБА_3 , на випадок своєї смерті заповіла все своє майно ОСОБА_2 .
Постановою приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистова С.Ю. від 07.05.2024 відмовлено у видачі свідоцтва про право ОСОБА_2 на спадщину за заповітом на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6321083500:04:002:0013, що належало ОСОБА_3 у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Частиною 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Стаття 392 ЦПК України передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст.ст.1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно ч.1, ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Як роз`яснено у п.п.2-3, п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року „Про судову практику у справах про спадкування", спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.
Відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Відповідно до ст. 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Отже, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для його оформлення у нотаріальному порядку.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).
Таким чином, відповідно до статті 392 ЦК України з вимогами про визнання права власності на спадкове майно спадкоємець може звернутися до особи, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.
У постанові від 31 березня 2021 року у справі № 463/4616/18 (провадження № 61-20505св19) Верховний Суд вказав, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
Предметом спору у даній справі є визнання права на спадкове майно земельну ділянку, а відтак відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Так, позивач є єдиним спадкоємцем померлої, однак оформити свої спадкові права після померлої, він не має змоги через відсутність правовстановлюючого документу на земельну ділянку, що підтверджено постановою приватного нотаріуса.
Згідно з п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.
Частиною 1 статті 28 цього Закону визначено, що рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.
Згідно з ч. 2, 4 ст. 18 Закону України, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 6321083500:04:002:0013 належала на праві приватної власності ОСОБА_3 до дня смерті останньої, оскільки це підтверджується зазначеними вище документами та відсутні відомості про речові права інших осіб на цю земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.
Таким чином, позивач є спадкоємцем за заповітом спадкового майна, що залишилося після смерті його матері у вигляді вищевказаної земельної ділянки.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що оскільки позивач, як спадкоємець за заповітом, прийняв спадщину, що відкрилася після смерті матері, інших спадкоємців не має, до нього перейшли всі права і обов`язки, що належали померлій на день смерті, а відтак позовні вимоги про визнання за позивачем права власносні в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер 6321083500:04:002:0013, розміром 5,0257 га, що розташована на території Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області, яка належала покійній ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 032187 від 24 вересня 2007 року, що був виданий на підставі розпорядження Борівської районної державної адміністрації № 327 від 27 вересня 2005 року, підлягають задоволенню
Керуючись ст.ст. 328,1222,1223,1261 Цивільного кодексу України, ст.ст. 274-279, 263-265, 352, 354-355ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Борівської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області (Харківська обл., Ізюмський район, смт Борова, вул.Центральна, 1, ЄДРПОУ 44854510) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер 6321083500:04:002:0013, розміром 5,0257 га, що розташована на території Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області, яка належала покійній ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 032187 від 24 вересня 2007 року, що був виданий на підставі розпорядження Борівської районної державної адміністрації № 327 від 27 вересня 2005 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Є.В.Невеніцин
Суд | Дзержинський районний суд м.Харкова |
Дата ухвалення рішення | 05.12.2024 |
Оприлюднено | 09.12.2024 |
Номер документу | 123566893 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них за заповітом |
Цивільне
Дзержинський районний суд м.Харкова
Невеніцин Є. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні