Постанова

від 28.11.2024 по справі 345/5137/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 345/5137/23

Провадження № 22-ц/4808/780/24

Головуючий у 1 інстанції Якимів Р. В.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,

суддів: Бойчука І. В., Максюти І. О.,

секретаря Шемрай Н. В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника апелянта ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у Виконавчого комітетуКалуської міськоїради на рішення Калуського міськрайонного судуІвано-Франківськоїобласті від22березня 2024року ускладі суддіЯкиміва Р.В.,ухвалене в м. Калуші Івано-Франківської області, у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Калуської міської ради про визнання наймачем житлового приміщення та зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення та за зустрічним позовом Виконавчого комітету Калуської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Управління комунальної власності Калуської міської ради, до ОСОБА_1 про виселення із самовільно зайнятого житлового приміщення без надання іншого житла та скасування реєстрації місця проживання в житловому приміщенні,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточнивши в подальшому, до Виконавчого комітету Калуської міської ради про визнання наймачем житлового приміщення та зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення.

Позов обґрунтовано тим, що 08 лютого 2007 року він зареєструвався за місцем проживання по АДРЕСА_1 . Реєстрація та вселення у житлове приміщення відбулося за згодою наймача та його родича ОСОБА_4 та всіх його повнолітніх членів сім`ї. Його реєстрація в вказаній квартирі відбулась за відсутності зауважень з боку наймодавця, діючого на той час, а саме КП «ЖЕО№5» та Калуського ВГІРФО, на яке на той час було покладено функції контролю за наданням дозволу на реєстрацію та зняття з реєстрації по місцю проживання. У жовтні 2008 року ОСОБА_4 виїхав з України на постійне місце проживання до російської федерації. На його неодноразові запити до Виконавчого комітету Калуської міської ради про укладення договору найму або внесення змін в існуючий договір найму спірної квартири, йому було відмовлено через ненадання ним ордеру на вселення в квартиру та доказів правомірності його вселення у квартиру. У попереднього наймача квартири, який дав згоду на його реєстрацію у квартирі ордер на вселення не зберігся. Він неодноразово звертався до Виконавчого комітету Калуської міської ради про надання інформації про місцезнаходження ордеру на вселення чи його корінця, проте він позитивної відповіді не отримав.

Посилаючись на те, що у вказаному житловому приміщенні він зареєстрований відповідно до вимог діючого законодавства, користується протягом значного часу на постійній основі, добросовісно виконує функції щодо утримання даного житлового приміщення в належному стані, а Виконавчий комітет Калуської міської ради уникає та відмовляє йому в укладенні договору найму вказаної квартири, ОСОБА_1 з урахуванням заяви про зміну предмету позову просив ухвалити рішення про визнати його наймачем житлового приміщення - квартири за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення.

У листопаді 2023 року Виконавчий комітет Калуської міської ради звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про виселення із самовільно зайнятого житлового приміщення без надання іншого житла та скасування реєстрації місця проживання в житловому приміщенні.

Зустрічний позов мотивовано тим, що рішенням сесії Калуської міської ради №228 від 12 листопада 1999 року «Про передачу у комунальну власність міста об`єктів житлового і нежитлового фондів та об`єктів соціальної інфраструктури ВАТ «ОРІАНА» у комунальну власність міста передано житловий будинок АДРЕСА_2 . Рішенням сесії Калуської міської ради №1444 від 30 червня 2022 року «Про внесення змін в рішення Калуської міської ради від 27 червня 2019 року №2391 «Про списання житлового фонду» квартира АДРЕСА_3 віднесена до комунальної власності територіальної громади міста Калуша та прийнята на баланс управління комунальної власності.

Зазначав, що ОСОБА_1 був зареєстрований в спірній квартирі без згоди наймодавця, будь-яких законних підстав для проживання у квартирі не має.

А тому Виконавчий комітет Калуської міської ради просив суд винести рішення, яким виселити ОСОБА_1 із самовільно зайнятого житлового приміщення по АДРЕСА_1 без надання іншого житла та скасувати реєстрацію його місця проживання за вказаною адресою.

Ухвалою Калуськогоміськрайонного судувід 25січня 2024року доучасті усправі запозовом Виконавчогокомітету Калуськоїміської радидо ОСОБА_1 про виселенняіз самовільнозайнятого житловогоприміщення безнадання іншогожитла таскасування реєстраціїмісця проживанняв житловомуприміщенні залученов якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Управління комунальної власності Калуської міської ради.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 29 лютого 2024 року вказані позови об`єднанні в одне провадження.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Вирішено визнати ОСОБА_1 наймачем квартири по АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Виконавчий комітет Калуської міської ради укласти договір найму житлового приміщення, а саме квартири за адресою - АДРЕСА_1 .

У задоволенні зустрічного позову Виконавчого комітету Калуської міської ради відмовлено.

Короткий змістта узагальнюючідоводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Виконавчий комітет Калуської міської ради, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, а зустрічний позов Виконавчий комітет Калуської міської ради задовольнити.

В обґрунтуванняапеляційної скаргизазначає, щосудом невраховано,що позивачемне наданодоказів,які бпідтвердили згодунаймодавця тапопереднього наймачана йоговселення успірну квартиру.Як ікопії договорунайму,укладеного навиконання рішенняКалуського міськрайонногосуду від25грудня 2006року№2-а-161/20 про зобов`язання КП «ЖЕО №5» укласти договір найму на спірну квартиру із ОСОБА_4 . У довідках про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб в графі «родинні стосунки» відсутня інформація про те, ким доводився ОСОБА_1 попередньому квартиронаймачу ОСОБА_4 .

Не надано судом належної правової оцінки і копії акта ТОВ УК «М-Монтаж» від 14 березня 2023 року щодо проживання позивача з 2007 року на адресою: АДРЕСА_1 , який засвідчили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Вказані свідки проживають за іншими адресами та не вказали, звідки їм відома обставина, про яку вони свідчать. Крім того, такі не допитувалися у судовому засіданні, чим порушено принцип безпосередності дослідження доказів.

Також вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги та відмовлено у долученні до матеріалів справи витягів з Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідно до яких ОСОБА_1 зловживаючи своїми процесуальними правами подав до суду декілька позовів до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, з метою маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями та призначення відповідного судді, лояльного, на його думку, до нього.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає про безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судовому засіданні апеляційного суду представник Виконавчого комітету Калуської міської ради - Захарія Т. П. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав, просив залишити її без задоволення.

Представник Управління комунальної власності Калуської міської ради Чижевський С. М. просив апеляційну скаргу задовольнити.

Фактичні обставини справи

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до рішення Калуської міської ради №228 від 12 грудня 1999 року «Про передачу у комунальну власність міста об`єктів житлового і нежитлового фондів та об`єктів соціальної інфраструктури ВАТ «Оріана» у комунальну власність міста передано житловий будинок АДРЕСА_2 (т. 1 а.с.131).

Згідно з рішенням Калуської міської ради №1444 від 30 червня 2022 року «Про внесення змін в рішення Калуської міської ради від 27 червня 2019 року №2391 «Про списання житлового фонду» квартира АДРЕСА_3 віднесена до комунальної власності територіальної громади міста Калуша та прийнята на баланс управління комунальної власності (т. 1 а.с.133).

Відповідно до повідомлення виконавчого комітету Калуської міської ради від 09 листопада 2021 року квартира АДРЕСА_3 не приватизовувалась та на даний час відноситься до комунального житлового фонду Калуської міської територіальної громади (т.1 а.с.38).

За змістом листа КП «ЖЕО №5» від 04 травня 2006 року ОСОБА_7 відмовлено в укладенні договору найму квартири АДРЕСА_3 у зв`язку з відсутністю ордера на жиле приміщення (т. 1 а.с.100).

Постановою Калуського міськрайонного суду від 25 грудня 2006 року частково задоволено позов ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про оскарження неправомірних дій посадової особи. Визнано неправомірними дії директора КП «ЖЕО №5» ОСОБА_8 про відмову в укладенні договору найму на квартиру АДРЕСА_3 із ОСОБА_7 та зобов`язано його укласти такий договір. У задоволенні стягнення моральної шкоди відмовлено ( т.1 а.с.97).

Відповідно до довідок Управління «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Калуської міської ради у 2018- 2021 роках ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.80, 81, 82, 83).

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 27 січня 2022 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про втрату права на житло. Ухвалено визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_3 (т. 1 а.с.96).

Згідно з довідками Управління «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Калуської міської ради від 08 лютого 2022 року, 02 серпня 2022 року, 27 квітня 2023 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 31, 32, 33).

Відповідно до акта ТОВ «М-Монтаж» від 14 березня 2023 року ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 2007 року (т.1 а.с.34).

10 лютого 2018 року між КП «Екосервіс» Калуської міської ради та мешканцем квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів (т. 1 а.с.92).

За змістом квитанцій та платіжних доручень ОСОБА_1 у 2023 році проводив оплату за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.102-108).

З`ясовано, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до Калуської міської ради із заявами про укладення з ним договору найму квартири АДРЕСА_4 (т.1 а.с. 26, 42, 43)

Калуська міська рада листами від 13квітня 2022року,01листопада 2022року,22грудня 2022року,28грудня 2022року,09лютого 2023року,14липня 2023року повідомила ОСОБА_1 щодо відсутності підстав для укладення з ним договору найму квартири АДРЕСА_3 через ненадання відповідних документів,зокрема. ордера (т. 1 а.с.24, 28, 29, 37, 39, 41).

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Задовольняючи позов ОСОБА_1 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову Виконавчого комітету Калуської міської ради,суд першоїінстанції виходивіз того,що ОСОБА_1 був вселенийдо спірноїквартири здотриманням нормстатті 65ЖК України.Виконавчим комітетом Калуської міської ради не надано суду належних та допустимих доказів та в судовому засіданні не встановлено самовільного вселення позивача-відповідача ОСОБА_1 у житлове приміщення чи вселення в квартиру АДРЕСА_3 з порушенням існуючих на той час вимог щодо вселення та реєстрації місця проживання. А тому суд вважав, що договірні відносини найму житлового приміщення фактично існують, позивач-відповідач виконує всі зобов`язання, які випливають з договору найму жилого приміщення.

Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Щодо первісного позову

Згідно з частиною першою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

У статті 6 ЖК України встановлено, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Згідно з частинами першою, другою статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Згідно зі статтею 63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок. Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48), частина кімнати або кімната, зв`язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).

Відповідно до частини першої статті 106 ЖК України повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

За змістом вказаної статті, вимагати визнання себе наймачем квартири має право особа, яка як член сім`ї наймача правомірно вселилася і постійно проживає у цьому житлі на час заявлення відповідної вимоги, тобто має право користування ним.

Відповідно до статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Згідно зі статтею 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12 сформульовано такі висновки: у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК України). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК України).

Водночас під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні, наявність згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між згаданими особами, наймачем і членами сім`ї, які проживають з ним, певного порядку користування жилим приміщенням, й інші обставини, які мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім`ї наймача, в розумінні частини другої статті 64 ЖК України, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 03.06.99 року №5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Отже, необхідною умовою для визнання особи членом сім`ї наймача є доведеність факту їх спільного проживання, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.

У справі, яка переглядається, встановлено, що дійсно ОСОБА_1 з 08 лютого 2007 року зареєстрований у квартирі АДРЕСА_3 квартиронаймачем, яким з врахуванням принципу обов`язковості судових рішень був ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Разом з тим, ОСОБА_1 не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він вселився в спірне жиле приміщення як член сім`ї наймача ОСОБА_4 та відповідно набув рівного з наймачем права користування спірною квартирою.

Доводячи факт постійного проживання із наймачем спірної квартири та ведення з ним спільного господарства, ОСОБА_1 стверджував, що після реєстрації він разом з іншими мешканцями квартири здійснював оплату комунальних послуг на підтвердження чого надав ряд квитанцій. Однак, долучені до матеріалів справи квитанції підтверджують лише сам факт оплати ним комунальних послуг частково у 2009 році та у 2023 роках та не можуть свідчити про проживання позивача однією сім`єю з наймачем.

Жодних належних та достатніх доказів, у розумінні приписів статей 77,80 ЦПК України, які б підтверджували ведення із ОСОБА_4 спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування ОСОБА_1 не надано.

Натомість із витребуваної для огляду цивільної справи № 345/5627/21 встановлено, що у грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Калуського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_4 про визнання особи, такою що втратила право користування житловим приміщенням. При цьому в обґрунтування позову зазначав, що у жовтні 2008 року ОСОБА_4 поїхав у російську федерацію забравши всі свої особисті речі та з цього часу не повертався до м. Калуша Івано-Франківської області.

Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду від 27 січня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_3 . При цьому судом із актів обстеження факту не проживання від 02 березня 2018 року №51 та від 26 серпня 2021 року встановлено, що ОСОБА_4 не проживає у квартирі по АДРЕСА_1 з 2016 року.

Також у матеріалах справи № 345/5627/21 є заява ОСОБА_1 від 08 листопада 2021 року до Калуського відділу поліції Головного управління національної поліції Івано-Франківської області про розшук особи, що безвісно відсутня, в якій він зазначав його родич ОСОБА_4 з 2010 року фактично не проживає у спірній квартирі і з того часу у нього відсутній будь-який зв`язок з ним.

Крім того, Івано-Франківським апеляційним судом з даних Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним, з`ясовано, що у 2019 році ОСОБА_1 звертався до суду із заявою про встановлення факту проживання однією з ОСОБА_4 .

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 27 травня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено. Судом було встановлено, що заявником не надано доказів на підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю, також ним не представлено доказів ведення спільного господарства з ОСОБА_4 , наявності у них спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

Також за даними ЄДРСр у 2020 році ОСОБА_1 звертався до суду із позовом до ОСОБА_4 про визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 та просив виділити йому в користування житлову кімнату № НОМЕР_1 на плані технічного паспорта, площею 17,2 кв.м, у користування ОСОБА_4 виділити житлову кімнату № НОМЕР_2 на плані технічного паспорта, площею 10.7 кв.м. У спільному користуванні залишити коридор № НОМЕР_3 , площею 602 кв.м, кухню №3 на плані технічного паспорта, площею 5,4 кв.м, туалет та ванну кімнату № 2 на плані технічного паспорта, площею 2,5 кв.м. Свої вимоги мотивував тим, що в квартирі по АДРЕСА_1 , яка є не приватизованою, зареєстровані та проживають дві особи: він та відповідач по справі ОСОБА_4 . Ними була досягнута усна домовленість щодо порядку користування квартирою, однак останнім часом відповідач почав ігнорувати порядок користування квартирою, що призводить до незначних суперечок та конфліктів. На неодноразові звернення з проханням дотримуватися встановленого порядку користування квартирою відповідач не реагує та постійно заходить до його кімнати, тривалий час дивиться передачі та голосно коментує, що створює для нього психологічне навантаження.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 10 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Отже, ОСОБА_1 не доведено факту вселення у встановленому законом порядку у спірну квартиру як члена сім`ї наймача. А тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання наймачем житлового приміщення та зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення задоволенню не підлягали.

Висновок суду першої інстанції, що позивачу відповідачу ОСОБА_1 належить право постійного користування спірною квартирою, оскільки він протягом тривалого часу там проживає, а договірні відносини найму існують фактично, є помилковим. У даному випадку, відсутні як правові підстави для проживання ОСОБА_1 в спірній квартирі як члена сім`ї наймача, так і підстави для проживання його в іншому статусі, як піднаймача, оскільки відсутні будь які угоди щодо порядку користування з попереднім наймачем.

Окрім того, основний наймач рішенням суду від 27 січня 2022 року визнано таким, що втратив право користування житлом.

Посилання позивача на реєстрацію місця проживання в цьому житлі та часткову сплату комунальних послуг самі по собі наведені вище обставини не підтверджують. Реєстрація місця проживання не є самостійною підставою для визнання позивача наймачем та для укладення договору найму, як і сплата комунальних послуг за проживання і використання послуг.

Щодо зустрічного позову

Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно з частиною першою та другою статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Статтею 99 ЖК України передбачено, що піднаймачі і тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання. У разі припинення дії договору найму жилого приміщення одночасно припиняється і дія договору піднайму. Піднаймач і члени його сім`ї, а також тимчасові жильці зобов`язані негайно звільнити займане жиле приміщення. У разі відмовлення вони підлягають виселенню в судовому порядку, а з будинків, що загрожують обвалом, - в адміністративному порядку. Виселення провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до статтею 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім`ї, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття. У зв`язку зі смертю основного наймача, договір найму на квартиру підлягає оформленню на ім`я члена сім`ї, який має право користуватися квартирою.

Зважаючи на те, що відповідачем ОСОБА_1 не надано доказів, що він був членом сім`ї ОСОБА_4 , жодних угод між сторонами щодо порядку користування спірним житлом укладено не було, колегія суддів приходить висновку про задоволення позовних вимог Виконавчого комітету Калуської міської ради до ОСОБА_1 про виселення із зайнятого житлового приміщення без надання іншого житла.

При цьому колегія судів враховує, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_1 на праві приватної власності належить двохкімнатна квартира АДРЕСА_5 , трикімнатна квартира АДРЕСА_6 , тобто виселення не буде надмірним тягарем при вирішенні питання про пропорційність вжитих заходів задля відновлення порушеного права органу місцевого самоврядування як власника житла.

Твердження відповідача, що квартири відчужено, відповідними доказами не підтверджено.

Що стосується позовної вимоги щодо скасування реєстрації ОСОБА_1 , то колегія суддів вважає, що в цій частині в задоволенні позовної вимоги необхідно відмовити, оскільки при виселенні особи, юридичним наслідком є зняття такої особи з реєстраційного обліку за адресою житла.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та часткового задоволення зустрічного позову Виконавчого комітету Калуської міської ради.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітетуКалуської міськоїрадизадоволити частково. Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Калуської міської ради про визнання наймачем житлового приміщення та зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення відмовити.

Зустрічний позовВиконавчого комітетуКалуської міськоїради,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна стороніпозивача -Управління комунальноївласності Калуськоїміської ради,до ОСОБА_1 про виселенняіз самовільнозайнятого житловогоприміщення безнадання іншогожитла таскасування реєстраціїмісця проживанняв житловомуприміщенні задоволити частково.

Виселити ОСОБА_1 із житлового приміщення :квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

В задоволеннівимоги ВиконкомуКалуської міськоїради проскасування реєстраціїмісця проживання ОСОБА_1 вжитловому приміщеннівідмовити .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 06 грудня 2024 року.

Суддя-доповідач Л. В. Василишин

Судді: І. В. Бойчук

І.О.Максюта