Постанова

від 04.12.2024 по справі 523/11900/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 523/11900/21

провадження № 61-2508св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: державний реєстратор Виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко Аліна Вікторівна, ОСОБА_2

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду в складі колегії суддів: Коновалової В. А., Карташова О. Ю., Лозко Ю. П. від 15 січня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко А. В., ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , побудовано два житлові будинки: по АДРЕСА_1 ; по АДРЕСА_2 .

Будинок по АДРЕСА_2 , який знаходиться навпроти будинку позивачки по АДРЕСА_1 через дорогу будували позивачка з чоловіком, починаючи з 1985 року. Здати в експлуатацію цей будинок до смерті чоловіка не встигли. У будинку за адресою: АДРЕСА_2 з жовтня 2003 року проживав син позивачки - ОСОБА_4 . У травні 2017 року її син ОСОБА_4 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 02 травня 2021 року позивачці з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно стало відомо про те, що право власності на побудований її сім`єю житловий будинок по АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 , яка є матір`ю дружини її сина ОСОБА_4 , яка жодного відношення до будівництва не мала. Реєстрація вказаного будинку відбулась за іншим номером будинку - 25 В.

Позивачка вважає, що побудований об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 незаконно привласнила відповідачка ОСОБА_2 , чим порушено право власності позивачки.

Позивачка просила суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко А. В. про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу), індексний номер: 50626428 від 13 січня 2020 року про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 112,1 кв.м., житловою площею 73,6 кв.м, що по АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2005995751101; визнати право власності на будівельні матеріали та обладнання, які використані в будівництві будинку АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Суворовський районний суд м. Одеси рішенням від 08 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав протиправним та скасував та скасував рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко А. В. про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу), індексний номер: 50626428 від 13 січня 2020 року про реєстрацію права власності ОСОБА_2 (на житловий будинок загальною площею 112,1 кв.м., житловою площею 73,6 кв.м. по АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2005995751101.

Визнав за ОСОБА_1 право власності на будівельні матеріали та обладнання, які використані в будівництві будинку АДРЕСА_2 .

Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не набула у встановленому законом порядку права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна за адресою: по АДРЕСА_2 . Оскільки відповідачка ОСОБА_2 самочинне будівництво на земельній ділянці, власником якої є територіальна громада м. Одеси, в особі Одеської міської ради, без належно затвердженого проєкту та відповідного дозволу на виконання робіт, відповідно до чинного законодавства, зазначене будівництво вважав самовільним відповідно до статті 376 ЦК України. Тому дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до державного реєстратора виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко А. В., ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, про визнання права власності підлягають задоволенню.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Одеський апеляційний суд постановою від 15 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_6 , задоволено. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Вирішено питання про судовий збір.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачкою належними доказами не доведено порушення її прав, а саме яким чином реєстрація права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 порушує її права, як власника зазначеного нерухомого майна, також позивачкою не надано як доказів здійснення ОСОБА_3 та ОСОБА_7 будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_2 , так і доказів щодо кількості будівельних матеріалів та їх найменувань, які були використані в процесі самочинного будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У лютому 2024 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 15 січня 2024 року, у якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає наступне: суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18; апеляційний суд не дослідив зібраних у справі доказів; встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У травні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Якубовська А. І. подала до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якій просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін. Зазначає, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачкою не доведено порушення її прав, а саме яким чином реєстрація права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 , порушує права позивачки, як власника зазначеного нерухомого майна.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 523/11900/21 з Суворовського районного суду м. Одеси.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2024 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що житловий будинок з будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право приватної власності на житловий будинок від 29 вересня1989 року, виданим на підставі рішення Ленінської районної ради народних депутатів.

Згідно запису в земельно-шнурової книги за №196 колгоспу ім. Кірова за гр. ОСОБА_3 закріплена земельна ділянка, 0,04 га в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 65 від 21 липня 1989 року.

Згідно рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів № 237/14 від 14 вересня 1989 року «За заявою ОСОБА_3 про оформлення домоволодіння», виконавчим комітетом встановлено, що згідно запису в земельно-шнуровій книзі за № 196 колгоспу ім. Кірова за ОСОБА_3 рахується земельна ділянка 0,04 га в АДРЕСА_4 . Згідно плана БТІ від 16 червня 1989 року земельна ділянка складає 402 кв.м. Вказаним рішенням виконавчий комітет зокрема вирішив, затвердити акт комісії та прийняти в експлуатацію будинок АДРЕСА_1 від ОСОБА_3 , закріпити земельну ділянку, загальною площею 402 кв.м, за домоволодінням АДРЕСА_1 .

Отже, ОСОБА_3 рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів виділялась земельна ділянка під забудову в АДРЕСА_4 . Доказів того, що ОСОБА_3 у встановленому законом порядку виділялась земельна ділянка по АДРЕСА_2 матеріали справи не містять.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневої райадміністрації виконкому Одеської міської ради, актовий запис № 7390.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 жовтня 2005 року спадкоємцем на 1/3 (одну третю) частку майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина - ОСОБА_1 , що зареєстрована та мешкає в АДРЕСА_1 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з грошових вкладів з нарахованими відсотками та компенсаційними виплатами, що зберігаються у філії відділення ощадного банку № 7860/015 міста Одеси на рахунку № НОМЕР_2 (21.11.96) - залишок 2772,15 грн, на рахунку № НОМЕР_3 ( 01.09.91) - залишок 0,17 грн; у філії відділення ощадного банку №7860/0338 міста Одеси на рахунку № НОМЕР_4 (04.06.97)- залишок 95,55 грн, на рахунку № НОМЕР_5 (11.11.81) - залишок 0,01 грн; у філії відділення ощадного банку № 7860/0208 міста Одеси на рахунку № НОМЕР_6 ( 07.07.79)- 0,02 грн, на рахунку № НОМЕР_7 (21.11.97)- залишок 218,40 грн; у філії відділення ощадного банку № 7860/0330 міста Одеси на рахунку № НОМЕР_8 (29.07.88) -залишок 0,17 грн, на рахунку № НОМЕР_9 (21.11.96)- залишок 2457 грн., на рахунку № НОМЕР_10 (01.03.91) - залишок 0,13 грн, на рахунку № НОМЕР_11 (30.11.94) - залишок 0,04 грн, які належать померлому на підставі довідки № 7067, виданої 14 жовтня 2005 року ВАТ " Державний ощадний банк України", Одеське міське відділення № НОМЕР_12 . Оцінка спадкового майна - 1 847 грн 88 коп.

В будинку за адресою: АДРЕСА_1 проживають та зареєтровані 4 особи: ОСОБА_3 (помер), ОСОБА_1 , ОСОБА_8 (дочка) ОСОБА_3 (син), ОСОБА_9 (онук), що підтверджується довідкою від 24 листопада 2015 року.

Зазначені обставини свідчать про те, що у ОСОБА_7 наявні речові права на будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 255225028 від 02 травня 2021 року право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_2 . Підставами для реєстрації є: технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 28 грудня 2019 року, видавник ТОВ «АБТІ»; Довідка: серія та номер: 13510119, виданий 28 грудня 2019, видавник: ТОВ «АБТІ»; виписка із рішення виконкому Одеської міської ради народних депутатів трудящих, серія та номер: 071, виданий 09 квітня 1987 року, видавник: Виконком Одеської міської ради депутатів трудящих.

Також, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 травня 2021 року № 255225028 встановлено, що рішенням державного реєстратора Голубенко А. В. від 13 січня 2020 року індексний номер: 50626428 зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 112,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за відповідачкою ОСОБА_2 .

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звертаючись до суду позивачка зазначила, що реєстрація за ОСОБА_2 права власності на будинок порушує її право власності, оскільки нерухоме майно збудовано нею та її чоловіком.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Набуття права власності на об`єкти незавершеного будівництва визначено у статті 331 ЦК України. За змістом частини другої цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

ЦК України у частині першій статті 376 ЦК України визначає поняття самочинного будівництва. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК України).

До прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про те, що позивачкою належними доказами не доведено порушення її прав, а саме яким чином реєстрація права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 порушує її права, як власника зазначеного нерухомого майна.

Земельна ділянка, на якій розташована спірна забудова позивачці або її чоловіку у встановленому законом порядку, не надавалась, доказів здійснення ОСОБА_3 та ОСОБА_7 будівництва будинку за адресою АДРЕСА_2 , так і доказів щодо кількості будівельних матеріалів та їх найменувань, які були використані в процесі самочинного будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Посилання на незаконність державної реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 з огляду на невідповідність наданих державному реєстратору документів вимогам законодавства та не надання останньому доказів наявності у ОСОБА_2 речових прав на вказане нерухоме майно не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки автоматично не свідчить про порушення права ОСОБА_1 на зазначене майно. Крім того, скасування рішення державного реєстратора не матиме наслідком відновлення будь-яких речових прав за ОСОБА_1 , або відновлення можливості здійснити, реалізувати право повністю або частково щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .

Доводи ОСОБА_1 про те, що оспорюваним рішенням державного реєстратора легалізовано самочинне будівництво, також не впливають на висновки суду, оскільки у разі, якщо факт здійснення самочинного будівництва буде доведено, реєстрація права власності не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного (подібні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13), та не перешкоджає захисту прав власника (користувача) земельної ділянки або реалізації своїх повноважень органами, що здійснюють контроль та нагляд за дотриманням законодавства в сфері містобудівної діяльності. Оскільки позивачка не є користувачем або власником земельної ділянки, відсутні підстави для висновку, що її права та інтереси порушаються внаслідок такої реєстрації.

Таким чином, апеляційний суд обґрунтовано відмовив в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у зв`язку із їх недоведеністю.

Щодо вимог заявлених до державного реєстратора

Разом з цим апеляційний суд не врахував, що позивач у цій справі визначив одним із співвідповідачів державного реєстратора Виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко А. В., яка не є належним відповідачем у цій справі з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 126/2200/20 зазначено, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі, він лише зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений (постанова Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 336/4662/19).

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій, підтверджують, що цей спір виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Тому державний реєстратор є неналежним відповідачем, і у зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора необхідно відмовити із зазначеної обставини. Суд апеляційної інстанції правильно відмовив в цій частині, але з інших мотивів, а тому мотивувальну частину постанови апеляційного суду в цій частині належить змінити.

Оскільки Верховний Суд змінив постанову Одеського апеляційного суду від 15 листопада 2024 року, але виключно у частині мотивів його ухвалення, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 15 січня 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко Аліни Вікторівни про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

У решті вимог постанову Одеського апеляційного суду від 15 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов