Окрема думка

від 04.12.2024 по справі 158/1953/24

РОЖИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 158/1953/24

Номер провадження 2-о/167/64/24

04 грудня 2024 року місто Рожище

О К Р Е М А Д У М К А

судді Рожищенського районного суду Волинської області Н.В. Шептицької

04.12.2024 Рожищенський районний суд Волинської області у складі: головуючого судді Н.В. Шептицької, присяжних - О.Л. Міщук, О.М. Максимюк, розглянув цивільну справу № 158/1953/24 (провадження № 2-о/167/64/24) за заявою ОСОБА_1 про усиновлення дитини, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області, як орган опіки та піклування, Рожищенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 .

За наслідками розгляду даної цивільної справи суд більшістю голосів прийняв рішення про задоволення заяви та постановив:

«Заяву ОСОБА_1 про усиновлення дитини, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області, як орган опіки та піклування, Рожищенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 - задовольнити.

Оголосити громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Ківерці Волинської області, усиновлювачем дитини:

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Внести зміни до актового запису цивільного стану № 385 від 18 лютого 2010 року про народження дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчинений Відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції у Волинській області, а саме:

- по батькові дитини змінити із « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 »;

- в графі «батько» вказати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України;

- дату, місце народження, прізвище та ім`я дитини - залишити без змін».

Як передбачено ст. 293 ЦПК України, розгляд справ у порядку окремого провадження про усиновлення проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних.

Відповідно до ч. 3 ст. 68 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов`язків із здійснення правосуддя.

За змістом ч. 1 ст. 35 ЦПК України питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім.

Згідно ч. 3 ст. 35 ЦПК України суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Так, я не погоджуюсь із прийнятим у даній цивільній справі рішенням та вважаю за необхідне викласти окрему думку з огляду на таке.

Статтею 207 СК України визначено поняття усиновлення та його мету. Зокрема, усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина та провадиться у найвищих інтересах дитини для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Передумовою усиновлення є стійкий тісний психо-емоційний зв`язок між особою, що бажає усиновити дитину, та самою дитиною, а також взаємне бажання поріднитися.

Подання заяви про усиновлення дитини з метою отримання певної вигоди для себе не допускається. Така заява не може бути задоволена судом навіть у випадку, якщо дитина щиро цього бажає.

Постановляючи рішення про задоволення заяви у цій справі, суд виходив з того, що заявник ОСОБА_1 може бути усиновлювачем, а дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , може бути усиновленим, усиновлювання формально відповідає вимогам СК України, висновок органу опіки та піклування також формально відповідає необхідним вимогам.

Однак я вважаю, що такі обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи та суперечать доказам, дослідженим судом.

У ході судового розгляду під час заслуховування доводів заявника встановлено, що такий є військовозобов`язаною особою і має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку з тим, що навчається з 01.09.2024 року на денній формі навчання на строк до 30.06.2025 року. При цьому, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , так і не пояснив суду, в якому навчальному закладі він навчається і на якій спеціальності, яка вартість навчання тощо.

Також звертаю увагу, що в судовому засіданні встановлено, що заявник ОСОБА_1 і ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі і у них ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася донька ОСОБА_8 , яка проживає разом з ОСОБА_4 в м. Рожище, та на утримання якої заявник сплачує аліменти. На цьому участь заявника в житті доньки і обмежується. Він фактично не цікавиться дитиною та її навчанням і розвитком, не допомагає у її вихованні та додатковому матеріальному утриманні (крім сплати мінімального розміру аліментів в примусовому порядку), не проявляє належного інтересу до її життя, здоров`я, психо-емоційного стану тощо.

Висновок органу опіки та піклування Ківерцівської міської ради про доцільність усиновлення та його відповідність інтересам дитини (ас 20) є абсолютно немотивованим та необгрунтованим, містить формальні тези без обгрунтування в чому полягає доцільність усиновлення та яким інтересам дитини воно відповідає. Не пояснила це в судовому засіданні і представник органу опіки та піклування.

На моє переконання ні висновок про стан здоров`я заявника та неповнолітнього ОСОБА_5 , який висловив бажання про його усиновлення ОСОБА_1 , ні акт обстеження умов проживання заявника, ні висновок органу опіки та піклування про доцільність усиновлення, не можуть бути належними доказами у вказаній справі на підтвердження дійсних намірів ОСОБА_1 усиновити неповнолітнього Приступу Степана.

Оцінюючи поведінку ОСОБА_1 , особливо його стосунки, а вірніше їх практично відсутність, з донькою - ОСОБА_9 , зокрема, зі слів ОСОБА_1 він крайній раз спілкувався з донькою в жовтні місяці 2024 року - в день її народження, а до цієї дати не спілкувався більше двох років, незнання про навчальний заклад і спеціальність, яку здобуває в 40-річному віці, ураховуючи строк відстрочки від призову на військову службу до 30.06.2025 року, проаналізувавши всі докази в сукупності, на моє переконання ОСОБА_1 подав заяву про усиновлення неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , з якою має одну спільну дитину, і одну спільну дитину з ОСОБА_4 , виключно з метою уникнення від призову на військову службу, оскільки, маючи трьох неповнолітніх дітей, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Як вже було зазначено вище, статтею 207 СК України визначено поняття усиновлення та його мету. Зокрема, приводом до усиновлення є бажання прийняти дитину у свою сім`ю на правах сина чи доньки і здійснюється воно з метою забезпечення гармонійних та стабільних умов життя цієї дитини у її найвищих інтересах. Передумовою усиновлення є тісний психо-емоціний зв`язок між особою, що бажає усиновити дитину та самою дитиною, а також взаємне бажання поріднитися.

Подання заяви про усиновлення дитини з метою отримання певної вигоди для себе, не допускається. І така заява не може бути задоволена судом навіть у випадку, якщо дитина щиро цього бажає.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Однак, використання цього права всупереч меті з якою це право надано не допускається. У випадку встановлення у ході судового розгляду таких обставин суд зобов`язаний застосувати процесуальні наслідки, передбачені ст.44 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, на мою думку, заява ОСОБА_1 про усиновлення має недостовірний та штучний характер, а її мета не відповідає меті усиновлення, відповідно до вимог Сімейного кодексу України.

На моє переконання у даній цивільній справі підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про усиновлення неповнолітньої дитини були відсутні і у задоволенні заяви ОСОБА_1 про усиновлення слід було відмовити, оскільки таке усиновлення здійснюється не в інтересах дитини та не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Суддя (головуючий) Рожищенського районного суду

Волинської області Н.В. Шептицька