Рішення

від 05.12.2024 по справі 205/10470/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

05.12.2024 Єдиний унікальний номер 205/10470/23

Єдиний унікальний номер № 205/10470/23

Провадження № 2/205/707/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Басової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Пєтіної К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Зевс-2021», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

04.10.2023 року Дніпровська міська рада звернулась до Ленінського районного суду міста Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, в якому просила суд усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 провести демонтаж будівлі загальною площею 16,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 із закриттям розділу.

Позов мотивований тим, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано приватним нотаріусом Кейтельгіссер О.М. 09.06.2020 року за ОСОБА_2 на підставі реєстраційного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого 22.11.2001 року ДБТІ та технічного паспорту № 1244 від 10.01.2019 року, виготовленого ТОВ «Дніпропетровський проектно-конструкторський технологічний інститут». Зазначене реєстраційне посвідчення видане на підставі рішення виконкому Дніпровської міської ради від 12.11.2001 року № 1-203 та записаного в реєстрову книгу № 85ЮН за реєстровим № 1426-37. 30.11.2020 року приватним нотаріусом ДМНО Батовою Л.Г. зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Зевс-2021» на підставі акту прийому-передачі нерухомого майна від 30.11.2020 року № 4334; 4335, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Зевс-2021». В подальшому 07.07.2022 року приватним нотаріусом ДМНО Батовою Л.Г. зареєстровано право приватної власності на спірний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2022 року за реєстровим № 943, укладеним між ТОВ «Зевс-2021» та ОСОБА_1 . Листом Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради від 28.12.2020 року № 8/2-1749 повідомлено, що в архівному управлінні департаменту згідно з описом справ постійного зберігання виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради за 2001 рік рішення від 12.11.2001 року № 1-203 не існує. Листом КП «ДМБТІ» ДМР від 10.09.2021 року № 12077 зазначено, що станом на 31.12.2012 року технічна інвентаризація та реєстрація права власності за адресою: АДРЕСА_1 не проводилась. Листом Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 03.12.2020 року № 3/15-538 повідомлено, що відповідно до даних містобудівного кадастру та Адресного плану міста офіційна адреса АДРЕСА_1 в жодному об`єкту нерухомості на території міста присвоювалась. Управлінням державного архітектурно-планувального управління Дніпровської міської ради листом від 03.12.2020 року № 4/1-498 надано інформацію, що в Реєстрі будівельної діяльності станом на час надання відповіді не міститься інформації про реєстрацію або видачу декларації про початок будівельних робіт з будівництва вказаного об`єкта та готовність даного об`єкту до експлуатації. З листа Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 08.12.2020 року № 4/11-2370 встановлено, що за результатами пошуку в підсистемі «Фіскальний кадастр» Муніципальної земельної інформаційної системи м. Дніпра за критерієм «адреса земельної ділянки» за адресою: АДРЕСА_1 рішень міської ради та її виконавчого комітету про передачу земельної ділянки в приватну власність та реєстраційних записів щодо договорів оренди землі, укладених між міською радою та юридичними або фізичними особами не виявлено. Таким чином, ОСОБА_2 збудувала нерухоме майно без відведеної земельної ділянки для будівництва, без отримання дозволу відповідного органу на будівництво, без отримання вихідних даних на проектування будівництва, без розробленої і затвердженої проектної документації на будівництво, без дозволу на виконання будівельних робіт із порушенням прав територіальної громади міста Дніпра на зайняту об`єктом самочинного будівництва земельну ділянку комунальної власності, права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, повноцінне життєве середовище, що включає прогнозування розвитку міста, планування, забудову та інше використання територій. У грудні 2021 року Дніпровська міська рада зверталась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Зевс-2021», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності. Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 20.06.2022 року у справі № 205/213/22 позовні вимоги Дніпровської міської ради задоволено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10.11.2022 року скаргу рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 20.06.2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Постановою Верховного Суду від 15.03.2023 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 10.11.2022 року залишено без змін. Об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 в експлуатацію не приймався, земельна ділянка під будівництво зазначеного об`єкту не надавалась. ОСОБА_2 без звернення до компетентного органу для отримання дозвільної документації на здійснення будівельних робіт, здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, котра віднесена до комунальної власності та провела неправомірну державну реєстрацію.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 09.10.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 09.10.2023 року заборонено державним реєстраторам, ОСОБА_1 та будь-яким особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам, та переоформленню документів на нерухоме майно, а саме: будівлю загальною площею 16,8 кв.м., що розташована на спірній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонено державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку інші дії, передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі щодо нерухомого майна, а саме: будівлю загальною площею 16,8 кв.м., що розташована на спірній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 26.09.2024 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача Дніпровської міської ради позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщався належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи сповіщалась належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомила.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ТОВ «Зевс-2021» у судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову. У письмових поясненнях зазначила, що позивач не надав жодного доказу про використання інших методів реагування, передбачених ст. 376 ЦК України. Державна реєстрація за відповідачем права власності на спірний об`єкт нерухомості не порушує безпосередньо прав Дніпровської міської ради. Позовні вимоги про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності без скасування договору на відчуження об`єкту не є ефективним способом захисту.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщався належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М. 09.06.2020 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на будівлю, загальною площею 16,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі реєстраційного посвідчення КП «ДМБТІ» від 22.11.2001 року, серія та номер: 1426-37, технічного паспорту, серія та номер: 1244, виданого 10.01.2019 року ТОВ «Дніпропетровський проектно-конструкторський технологічний інститут» (а.с. 16, 18).

Згідно з відомостями Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 03.12.2020 року № 3/15-538, за даними містобудівного кадастру та Адресного плану АДРЕСА_1 , жодному об`єкту нерухомості на території міста не надавалася, відповідний розпорядчий документ, на підставі яких була присвоєна ця адреса, відсутній (а.с. 23).

Відповідно до листа Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради № 8/2-1749 від 28.12.2020 року, згідно з описом справ постійного зберігання виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради за 2001 рік рішення від 12.11.2001 року № 1-203 не існує (а.с. 25).

Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради у листі № 4/1-498 від 03.12.2020 року зазначено, що в Реєстрі будівельної діяльності, станом на час надання відповіді, не міститься інформації про реєстрацію або видачу декларації про початок будівельних робіт з будівництва вказаного об`єкту та готовність даного об`єкту до експлуатації, але в реєстрі будівельної діяльності наявна інформація щодо реєстрації та видачі повідомлення про початок виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 (повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 02.07.2020 року ДП 061201840685) (а.с. 21-22).

Відповідно до листа Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради № 4/11-2370 від 08.12.2020 року, за результатами пошуку за адресою земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 в Системі не виявлено реєстраційних записів щодо договорів оренди землі, укладених між міською радою та юридичними або фізичними особами, не виявлено; рішень міської ради та її виконавчого комітету про передачу земельної ділянки у приватну власність не виявлено (а.с. 19-20).

Згідно з відомостями КП «ДМБТІ» ДМР від 10.09.2021 року № 12077, станом на 31.12.2012 року технічна інвентаризація та реєстрація права власності за адресою: АДРЕСА_2 , не проводилася (а.с. 24).

На підставі акту прийому-передачі нерухомого майна від 30.11.2020 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Зевс-21», посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г. і зареєстрованого в реєстрі за № 4334; 4335 (а.с. 27-28), право власності на об`єкт нежитлової будівлі, загальною площею 16,8 кв.м., який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ТОВ «Зевс-21» (а.с. 15-16).

Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 20.06.2022 року у справі № 205/213/22 позовні вимоги Дніпровської міської ради задоволено. Усунуто перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою та зобов`язано ОСОБА_2 повернути земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна нежитлової будівлі, загальної площею 16,8 кв. м, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан. Припинено право власності та скасовано державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «Зевс-2021», реєстраційний номер 2099951012101, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 36877535, із закриттям розділу. Припинено право власності та скасовано державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «Зевс-2021», реєстраційний номер 2099951012101, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 39450818, із закриттям розділу. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10.11.2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Зевс-2021» задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 20.06.2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 15.03.2023 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 10.11.2022 року залишено без змін (а.с. 30-37).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 1 та 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 ЦК України).

Частиною 2 статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина 1 статті 216 ЦК України).

Відповідно до статті 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу від 07.07.2022 року за реєстровим № 943, укладеним між ТОВ «Зевс-2021» та ОСОБА_1 , державна реєстрація права на нерухоме майно не була скасована, сторони договору, керуючись принципом реєстраційного підтвердження володіння вказаним майном, уклали договір дарування у відповідності до норм чинного законодавства, а матеріали справи не містять доказів визнання вказаного договору купівлі-продажу недійсним в судовому порядку.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Право власності чи користування землею фізичними особами набувається та реалізується в порядку і на підставах, визначених Конституцією України (ст. ст. 13, 14), ЗК України (ст. ст. 78, 92, 93, 102-1, 116, 118, 119, 123, 125, 126 ЗК України), а також інших законів, що видаються відповідно до них (Закону України «Про оренду землі», ЦК України).

Статтею 12 ЗК України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 122 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування, із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Статтею 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» регламентовано, що дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використанні в процесі цього будівництва (створення майна).

Частиною 7 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт «б» частина третя).

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ч. ч. 4, 7 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, а також вказувала на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Також законодавством визначено, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, державна реєстрація речового права не змінює правової природи самочинного будівництва, а скасування зазначеної державної реєстрації саме по собі не забезпечить усунення існуючого порушення.

Об`єкт нерухомого майна розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У даному випадку, право власності на спірний об`єкт нерухомого майна було зареєстровано за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М. 09.06.2020 року.

Тобто на момент укладання договору купівлі-продажу від 07.07.2022 року за реєстровим № 943 об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 належав ТОВ «Зевс-2021» на праві приватної власності, і він мав повне право розпоряджатися ним.

Крім того, в позовній заяві Дніпровська міська рада не посилається підстави для припинення права власності, визначені ст. 346 ЦК України.

Як вбачається із ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викуп пам`яток культурної спадщини; примусове відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника; визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Згідно з ч. 2 ст. 346 ЦК України право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Дніпровською міською радою в позовній заяві не зазначені підстави, передбачені законом, за наявності яких має бути припинено право власності на об`єкт нерухомого майна та такі обставини не встановлені судом під час судового розгляду.

Оскільки передбачені ст. 346 ЦК України підстави для припинення права власності в даній справі не встановлені, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позову Дніпровської міської ради про припинення права власності.

Доводи Дніпровської міської ради про те, що право органу місцевого самоврядування, який діє в інтересах територіальної громади, вимагати усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 провести демонтаж будівлі загальною площею 16,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з огляду на доведену незаконність і безпідставність набуття права власності на цю будівлю становить пропорційне втручання у право власності ОСОБА_1 з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання, є безпідставними, виходячи з наступного.

Зобов`язання ОСОБА_1 провести демонтаж будівлі загальною площею 16,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 по суті означає знесення належного відповідачу на праві власності майна, що є порушенням його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-92цc13.

В даній справі відсутній суспільний інтерес, який би виправдовував заходи позбавлення права власності ОСОБА_1 , так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Крім того, у пункті 6.50 постанови Верховного Суду від 02.11.2021 року у справі № 925/1351/19 сформовано висновок, за змістом якого добросовісний набувач, крім відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.

Враховуючи вищевикладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи надані по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв`язку у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги Дніпровської міської ради задоволенню не підлягають, тому за рахунок відповідача не відшкодовуються.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13-14, 41, 144 Конституції України, ст. ст. 12, 83, 122, 152, 212 ЗК України, ст. ст. 15-16, 207, 321, 328, 331, 346, 376 ЦК України, ст. ст. 4, 12-13, 81, 141, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенніпозовних вимог Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 26510514, місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), Товариство з обмеженою відповідальністю «Зевс-2021» (код ЄДРПОУ: 44062349, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 11, прим. 8), Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 40392181, місцезнаходження: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75), про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Басова