Рішення

від 05.12.2024 по справі 286/2643/24

ОВРУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 286/2643/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Вачко В. І.

з секретарем Деменчук О. Г.,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1.Служба у справах дітей Овруцької міської ради Житомирської області, 2.Службу у справах дітей Хорошівської селищної ради Житомирської області про визначення місця проживання дитини, позбавлення батьківських прав, припинення стягнення аліментів , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , в якому просить визначити місцем проживання їхнього спільного із відповідачем сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із ним; позбавити відповідача батьківських прав у відношенні неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; припинити стягнення аліментів з нього на користь відповідача на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по судовому наказу по справі № 286/2917/20, мотивуючи тим, що син сторін проживає з батьком - позивачем, а мати створила іншу сім`ю і вихованням і утриманням сина не займається.

Ухвалою суду від 30.07.2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на позов, зобов`язано третю особу подати суду висновок щодо розв`язання спору, призначено підготовче судове засідання на 10.10.2024 року. Ухвалою суду від 10.10.2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Службу у справах дітей Хорошівської селищної ради Житомирської області, відкладено проведення підготовчого судового засідання на 28.11.2024 року, зобов`язано третю особу 2 завчасно до дати судового засідання подати суду акт обстеження умов проживання сім`ї відповідача. Ухвалою суду від 28.11.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 05.12.2024 року.

Відповідач відзиву на позов у встановлений судом строк не подала. Третя особа 1 подала суду висновок щодо розв`язання спору. Третя особа 2 подала суду акт обстеження умов проживання сім`ї відповідача.

В судове засідання по розгляду справи по суті сторони та треті особи не прибули.

Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник третьої особи 1 подала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує.

Відповідач про поважність причин неявки не повідомила, заяв та клопотань суду не подавала.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд прийшов до наступних висновків.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , є батьком, а ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджуються копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .

Судовим наказом від 12.10.2020 року у справі № 286/2917/20, виданим Овруцьким районним судом Житомирської області, наказано стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.09.2020 року і до 02.06.2027 року, тобто до досягнення ОСОБА_3 повноліття.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 12.11.2020 року у справі № 286/3002/20, яке набрало законної сили 14.12.2020 року, шлюб, зареєстрований ВРАЦС Овруцького РУЮ Житомирської області 17.11.2007 року, актовий запис № 181, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розірвано. Судовим рішення від 12.11.2020 року встановлено, що сторони проживають окремо і стосунків не підтримують.

Постановою про повернення виконавчого документу стягувачу від 30.07.2021 року ВП № НОМЕР_4, винесеною старшим державним виконавцем Овруцького відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Ковальчук М.Є., на підставі поданої 02.07.2021 року заяви стягувача ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, враховуючи, що заборгованість по аліментах відсутня, відповідно до п.1 ст.37 Закону України „Про виконавче провадження", повернуто стягувачу виконавчий документ - судовий наказ від 12.10.2020 року у справі № 286/2917/20 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Батько дитини, позивач ОСОБА_1 , зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , разом зі своєю матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 19.11.2023 року по теперішній час проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_2 , що стверджується довідкою ЦНАП Овруцької міської ради Житомирської області від 08.04.2004 року № 1015 про склад зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб та довідкою ІНФОРМАЦІЯ_5 від 10.06.2024 року № 08/641.

Неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в с.Богданівка Коростенського району Житомирської області, однак фактично проживає з батьком ОСОБА_1 і бабусею в АДРЕСА_1 , в належних умовах та перебуває на його (батька) утриманні, навчається в Овруцькому ліцеї № 1 Овруцької міської ради Житомирської області, м.Овруч, з першого класу, за місцем навчання характеризується позитивно. Вказані обставини підтверджуються витягом з Реєстру територіальної громади Овруцької ТГ № 2023/003772922 від 17.05.2023 року, актом обстеження умов проживання від 04.07.2024 року, складеним працівниками Служби у справах дітей Овруцької міської ради Житомирської області, характеристикою здобувача освіти учня 9-В класу ОСОБА_3 , складеною 31.05.2024 року класним керівником 9-В класу та директором Овруцького ліцею № 1 Овруцької міської ради Житомирської області.

Неповнолітній ОСОБА_3 , має повних 15 років, проживає з батьком і бабусею в м.Овруч та бажає надалі з ними проживати, не заперечує проти позбавлення матері ОСОБА_2 відносно нього батьківських прав, так як мати не приймає участі у його вихованні, про що вказав суду у власноруч написаній заяві.

Мати дитини, відповідач ОСОБА_2 проживає окремо від свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 в АДРЕСА_3 , у задовільних умовах разом із своїм співмешканцем ОСОБА_5 та малолітнім сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , самоусунулася від виконання батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не заперечує проти позбавлення її батьківських прав, що підтверджується копіями акту обстеження умов проживання, складеним 24.10.2024 року працівниками Служби у справах дітей Хорошівської селищної ради Житомирської області, та рукописної заяви ОСОБА_2 про надання згоди на позбавлення батьківських прав, адресованої 18.10.2024 року Службі у справах дітей Овруцької міської ради Житомирської області.

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітету Овруцької міської ради Житомирської області 21.10.2024 року, на яку було запрошено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розглядалося питання щодо розв`язання спору між ними про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , позбавлення батьківських прав матері, припинення стягнення аліментів з батька. Мати ОСОБА_2 на засідання комісії не з`явилася, надала письмову згоду на позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 та проживання його з батьком ОСОБА_1 , при тому, що жодних перешкод у побаченні сина з матір`ю ніхто не чинив і не чинить. Зважаючи на ухиляння матері від виконання своїх батьківських обов`язків, комісія 21.10.2024 року прийняла рішення про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 та про доцільність позбавлення матері ОСОБА_2 батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , про що складено Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, так як це відповідатиме інтересам дитини. 21.10.2024 року виконавчим комітетом Овруцької міської ради Житомирської області прийнято рішення № 1704 „Про затвердження висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та визначення місця проживання дитини".

Частинами 1-2 статті 150 СК України встановлено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Утримання дітей, надання їм матеріальної допомоги є обов`язком батьків, що випливає зі змісту статті 180 СК України, що зобов`язує батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначається, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька, матері, так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц.

Відповідно до ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Всі з`ясовані судом обставини справи та досліджені в судовому засіданні докази, вказують на свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими (материнськими) обов`язками та ухилення від їх виконання. При цьому суд вбачає за недоцільне додатково заслуховувати в судовому засіданні думку дитини ОСОБА_7 , оскільки останній виклав її письмово у заяві, адресованій суду.

В судовому засіданні знайшла підтвердження обставина свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими (материнськими) обов`язками. Отже, позбавлення відповідача батьківських прав щодо її неповнолітнього сина відповідатиме інтересам останнього. А тому позов в цій частині підлягає задоволенню і відповідача слід позбавити батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав не позбавляє відповідача права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав в разі зміни свого ставлення до дитини, своєї поведінки та усунення обставин, що були підставою позбавлення батьківських прав.

За змістом ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.2 ст.166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

У відповідності до ч.3 ст.166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду. Водночас у відповідності до ст.13 ЦПК України су розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем вимога про стягнення з відповідача аліментів на дитину суду не заявлялася, відомості про відмову позивача отримувати від відповідача, який позбавляється батьківських прав, аліменти на дитину відсутні. Відтак, в силу дії принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд, позбавляючи батьківських прав відповідача, не в змозі одночасно прийняти рішення про стягнення з відповідача аліментів на дитину на користь позивача чи на особистий рахунок дитини.

Натомість позивачем заявлено вимогу про припинення стягнення аліментів з нього на користь відповідача на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по судовому наказу у справі № 286/2917/20.

У відповідності до ч.3 ст.184 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч.4 ст.273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Частиною 2 ст.186 СК України встановлено, що у разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Статтею 188 СК України передбачено, що батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. Батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.

Стаття 190 СК України передбачено порядок припинення права на аліменти на дитину у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно. Зокрема у частині 1 цієї статті встановлено, той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо), який нотаріально посвідчується.

У позовній заяві позивач просить припинити стягнення з нього на користь відповідача аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , які стягуються на підставі судового наказу у справі № 286/2917/20, виданого 12.10.2020 року Овруцьким районним судом Житомирської області, з мотивів того, що син нетривалий час проживав з відповідачкою і понад три останніх роки проживає з позивачем, так як відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Судом встановлено, що постановою про повернення виконавчого документу стягувачу від 30.07.2021 року ВП № НОМЕР_4, винесеною старшим державним виконавцем Овруцького відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Ковальчук М.Є., на підставі поданої 02.07.2021 року заяви стягувача ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, враховуючи, що заборгованість по аліментах відсутня, відповідно до п.1 ст.37 Закону України „Про виконавче провадження", повернуто стягувачу виконавчий документ - судовий наказ від 12.10.2020 року у справі № 286/2917/20 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, матиме найбільший ефект. Таким чином, метою ефективного способу захисту є забезпечення поновлення порушеного права, адекватність наявним обставинам.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Європейський суд з прав людини (далі - Суд) вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції.

Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі «Буланов та Купчик проти України» від 09 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці, а саме у рішеннях від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (пункт 35), від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) зазначає, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст.16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів. А також встановлено, що суд може захистити право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

З огляду на наведене, суд вважає, що позивачем невірно обрано спосіб захисту його прав та інтересів у вигляді пред`явлення позовної вимоги про припинення стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітнього сина за судовим наказом, який не передбачений положеннями ст.16 ЦК України та не відповідає закону, оскільки при наявності наведених позивачем підстав та обставин щодо зміни його сімейного стану, як платника аліментів, та нецільового витрачання аліментів одержувачем аліментів, який проживає окремо від дитини та позбавляється батьківських прав, він (позивач) вправі звернутися до суду з позовом про зміну встановленого судом розміру аліментів та внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України, а не з вимогою про припинення стягнення аліментів.

Відтак, у задоволенні позову в частині припинення стягнення аліментів за судовим наказом слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про визначення місця проживання дитини з батьком, то у її задоволенні також слід відмовити з огляду на таке.

Статтею 160 Сімейного кодексу України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Так, частинами 1, 2 цієї статті встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків; місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Тоді як, згідно з частиною 3 ст.160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Тобто у батьків, які проживають окремо, відсутнє право самостійно визначати місце проживання неповнолітньої дитини. У відповідності до ст.161 СК України судом вирішується спір між матір`ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини. Згідно з ст.8 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (ч.1); малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років; неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (ч.2).

Сторони проживають окремо, їх син ОСОБА_3 має п`ятнадцять повних років і є неповнолітнім, а тому у відповідності до ч.3 ст.160 СК України наділений законним правом самостійно визначати своє місце проживання з одним із батьків, яке фактично реалізував, обравши своїм місцем проживання місце проживання батька ОСОБА_1 , про що повідомив суд у письмовій заяві. Спір між матір`ю та батьком щодо місця проживання їх неповнолітнього сина відсутній.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 3633,60 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задоволити частково.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно її дитини - неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору 1211,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.12.2024 року.

Суддя: В. І. Вачко