Рішення

від 03.12.2024 по справі 344/20697/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/20697/23

Провадження № 2/344/885/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Польської М.В.,

секретаря Мациборка С.Я., Соляник Т.І.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Прикарпаттяобленерго» про відшкодування моральної шкоди за приниження честі та гідності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся у листопаді 2023р. до суду з позовом до АТ «Прикарпаттяобленерго» про відшкодування моральної шкоди у сумі 120 000 гривень за приниження честі та гідності.

Позов обґрунтував тим, що відповідач завдав позивачу моральну шкоду за приниження честі та гідності завідомо неправдивою інформацією (брехнею). Так, 16.12.2020р. працівники відповідача на приватизованій земельній ділянці позивача, за його відсутності та відсутності дружини, знищили 2 молоді дерева, які не потребували зрізки гілок. У зв`язку із скоєним таким злочином, ОСОБА_1 подав дві скарги 16.12.2020р та 21.12.2020р. на ім`я керівника відповідача, проте 12.01.2021р. отримав відповідь, яка принизила честь і гідність заявника, так як вказано в ній, що такі події відбувались за присутності ОСОБА_1 , хоча його не було. Не погоджуючись зі змістом відповіді, було також подано звернення на урядову гарячу лінію 01.02.2021р. про вчинення злочину керівником за брехню. При розгляді судової справи за позовом ОСОБА_1 (інша цивільна справа), адвокат відповідача продовжував у поданому до суду відзиві принижувати честь і гідність позивача такою ж брехнею, продовжуючи злочин.

Ухвалою судді від 06.11.2023р. позов було залишено без руху.

21.11.2023р. ухвалою судді відкрито провадження у справі.

05.12.2023р. від відповідача надійшов відзив на позов, в якому вимоги позову представник заперечив. Так, у квітні 2022р. ОСОБА_1 звертався вже до АТ «Прикарпаттяобленерго» про відшкодування моральної шкоди у сумі 20000 гривень, зі збільшенням вимог до 100000 гривень за зрізку дерев (справа №344/20697/23), за результатми розгляду яукого у задоволенні його позовних вимог було відмовлено рішенням Івано-Франківського міського суду від 13.09.2022р., дане рішення залишене без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14.12.2022р., а ВС відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 ухвалою від 30.01.2023р.. Отже, вказані обставини були вже предметом розгляду судового спору, встановлені і перевірені судами двох інстанцій. Також, позивач даним позовом не довів факту вчинення відповідачем правопорушення, яке полягає у приниженні його честі і гідності через отриману відповідь на звернення, не надає докази наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями та завданою шкодою, а також не обґрунтовує розмір такої шкоди.

14.02.2024р. позивач подав відповідь на відзив, в якій просив збільшити позовні вимоги до 240 000гривень.

04.03.2024р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, після роз`яснення суду про порядок подачі збільшення чи зменшення позовних вимог. Просив про відшкодування моральної шкоди на користь позивача з відповідача у сумі 240 000 гривень за приниження честі та гідності.

Ухвалою суду від 16.04.2024р. судом закрито підготовче провадження у справі.

26.08.2024р. позивачем заявлено про відвід судді та ухвалою від 26.08.2024р. у задоволенні відводу відмовлено (а.с.104-108).

02.09.2024р. позивач повторно заявив головуючому судді відвід, який ухвалою суду від 03.09.2024р. передано на розгляд іншому судді, а ухвалою від 04.09.2024р. у задовленні заяви ОСОБА_1 відмовлено (а.с.112-128).

Позивач у судових засіданнях позовні вимоги у збільшеному розмірі підтримав повністю, просив позов задовольнити, у подальші судові засідання після заявленого відводу не зявився.

Представник відповідача позовні вимоги заперечила, просила врахувати преюдиційні факти встановлені вже судовим рішенням, окрім того відсутня доведеність позовних вимог у даній справі.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником трьох земельних ділянок у с.Вікторів, на одній з яких проходить ЛЕП-лінія, що посвідчується відповіддю Вікторівського старостиного округу Галицької міської ради на ім`я ОСОБА_1 від 10.01.2023р. (а.с.6).

16.02.2020р. в с.Вікторів Івано-Франківського району Івано-Франківської області працівниками філії «Північна» АТ «Прикарпаттяобленерго» проводилися роботи чистки трас лінії електропередач (за графіками, погодженими з Галицькою РДА, графік було опубліковано у газеті «Галицьке слово» від 07.02.2020р.), в т.ч. ПЛ 0.4 кВ Л-1 від КТП-240 на території земельної ділянки, яка належить позивачу. Даний факт визнається обома сторонами, встановлений судовим рішенням, про яке буде зазначено нижче, а також підтверджується і відповіддю 12.01.2021р. на ім`я позивача.

Разом з тим, позивач зазначає, що зрізка працівниками відповідача двох дерев: дуб та береза (саме на такі види дерев вказує відповідь Вікторівського старостиного округу Галицької міської ради на ім`я ОСОБА_1 від 01.04.2021р. та від 10.01.2023р. а.с.7,6) відбувалося без присутності його на власній ділянці під час такого, а тому зазначення відповідачем у відповіді від 12.01.2021р. (а.с.11) факту присутності ОСОБА_1 під час проведення робіт є брехнею, як наслідок ображає його честь і гідність, що є підставою відшкодування моральної шкоди у сумі 240 000 гривень за збільшеними вимогами.

Судом при розгляді даної цивільної справи з`ясовано, що підставою вимоги про відшкодування моральної шкоди є саме інформація вказана у листі-відповіді, про що ствердно заявив і сам позивач на запитання суду, а тому саме такі підстави позову та доводи є предметом судової оцінки.

Дійсно, рішенням Івано-Франківського міського суду від від 13.09.2022р. за позовом ОСОБА_1 до АТ «Прикарпаттяобленерго» про відшкодування моральної шкоди у сумі 100000 гривень за зрізку дерев (справа №344/4575/22), у задоволенні позовних вимог було відмовлено (а.с.21-22).

Дане рішення залишене без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14.12.2022р., а ВС відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 ухвалою від 30.01.2023р., про що підтвердили сторони.

Не погодження з ухваленими рішенням у іншій цивільній справі, ОСОБА_1 висловлював на сторінках газети у формі звернення до Президента України (а.с.71).

Предметом доведення позовних вимог ОСОБА_1 у справі №344/4575/22 було спричинення моральної шкоди саме через, на його думку, незаконної зрізку двох дерев на приватній земельній ділянці, а оновним доказом неправомірних дій АТ «Прикарпаттяобленерго», як зазначено в рішенні суду, є лист на його імя від 01.04.2021р.. Судом за результати розгляду справи не було встановлено факту завдання ОСОБА_1 моральної шкоди такими діями відповідача.

Натомість у цивільній справі, що розглядається, основним доказом спричинення моральної шкоди позивач ОСОБА_1 вказує на лист-відповідь АТ «Прикарпаттяобленерго» від 12.01.2021р. за №11678/8 (а.с.11), в якому в передостанньому абзаці вказується про присутність заявника під час проведення робіт на території його земельної ділянки та відсутність зауважень з його боку до таких робіт. А також, у поясненнях в засіданнях зазначено позивачем і те, що така моральна шкода завдана повторно відповідачем шляхом подання до суду відзиву у справі №344/4575/22, в якому на другому аркуші останній абзац повторюється про наявність позивача під час проведення робіт на території його земельної ділянки (а.с.66-70).

Такі дії відповідача, на переконання позивача та за долученими доказами до справи, стали підставою перенесення ним ряду захворювань: інфаркту (інсульту за іншими документами) в листопаді 2021р., стаціонарного лікування у травні 2023р., виклик швидкої у липня 2023р. та звернення у січні 2024р. за консультацією (а.с.72-76).

Цивільним кодексом України у п. 9 ч. 2 ст. 16 передбачено, що одним із судових способів захисту особистого немайнового або майнового права та інтересу особи є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Поняття «моральна шкода» у національному законодавстві чітко не визначено, однак у судовій практиці сформувались такі тлумачення: втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»); страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 № 752/17832/14-ц).

Основні особливості стягнення моральної шкоди немайновий характер, на відміну від майнової шкоди, яка полягає у втраті чи пошкодженні майна, моральна шкода має немайновий характер. Її не можна оцінити у грошовому еквіваленті з точністю. Визначається розмір моральної шкоди судом з урахуванням таких факторів: характеру та інтенсивності пережитих страждань - суд враховує глибину та тривалість душевних переживань, фізичного болю, приниження честі та гідності, а також інші негативні наслідки, яких зазнала особа; вини особи, яка завдала шкоди - розмір шкоди може бути збільшений у разі умисного заподіяння шкоди або наявності грубої недбалості; матеріального та соціального становища потерпілого -суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення; інших обставин справи - суд може враховувати й інші обставини, які мають значення для справедливого вирішення справи.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 61-28299св18), постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19 (провадження № 61-13787св20).

Умови необхідні для компенсації моральної шкоди висловлено у постанові ОП КЦС ВС від 05.12.2022 в справі № 214/7462/20, а саме зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Доводи позивача про те що він отримав тактично заплановану і вбивчу відповідь від АТ «Прикарпаттяобленерго», яка містить явну брехню присутності його на місці події зрізки дерев, то судом не встановлено те, що існує причинно-наслідковий зв`язок між отриманою відповіддю на звернення цієї ж особи (позивача) до установи (відповідача), оскільки як зазначив представник відповідачатака відповідь від 12.01.2021р. була підготовлена фахівцем товариства, за даними слів представників, які 16.12.2020р. проводили зрізку дерев на ділянці позивача, при цьому, що останній прибув на місце робіт, але після виконання таких, про що зясувалось вже пізніше. Отже, дана фраза навіть при неточному формулюванні позивачу як заявнику, не могла спричинити приниження його честі та гідності і як наслідок завдати моральної шкоди.

Стосовно того, що у відзиві АТ «Прикарпаттяобленерго» у справі №344/4575/22 повторно зазначило саме таку інформацію про присутність ОСОБА_1 під час робіт, то така інформація була предметом перевірки у вказаній цивільній справі.

У статті 201 Цивільного кодексу України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України). Так, за даною статтею кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Недостовірність, а вірніше неточність якогось певного факту та частини інформації, яка адресована у січні 2021р. тільки ОСОБА_1 у порядку розгляду його звернення за законом про звернення громадян, не є однозначним фактом порушення честі та гідності особи та поширення такої інформації на загал.

Під поширенням інформації потрібно розуміти опублікування її у пресі, передання з використанням радіо, телебачення чи інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести перед судом факт саме поширення недостовірної інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права порушення честі та гідності.

Згідно пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів зокрема і владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Причинний зв`язок між неправомірною поведінкою і моральною шкодою, з`ясовується між причиною, тобто протиправністю поведінки, та шкодою, як наслідком. Заподіювач несе відповідальність лише за ту шкоду, яка є наслідком саме його поведінки. Це відповідає концепції причини - умови, яка існує у праві. Тобто, зміст причинного зв`язку полягає у тому, що вчинена неправомірна дія є головною причиною, яка призвела до завдання моральної шкоди.

Вина заподіювача шкоди є суб`єктивним елементом. Тут діє презумпція заподіювача шкоди (за аналогією майнової шкоди). Ця презумпція полягає не у звільненні позивача від доведення вини заподіювача шкоди, а лише розподіляє обов`язки з доказування.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, позивач повинен довести, які саме спричинено страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її обґрунтований розмір, а суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії відповідачів негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Позивач долучивши докази про його захворювання в листопаді 2021р., стаціонарного лікування у травні 2023р., виклик швидкої у березні та липні 2023р. та звернення у січні 2024р. за консультацією (всі останні звернення та лікування пов`язані наслідково з перенесеною хворобою у листопаді 2021р.) взагалі не обґрунтував перед судом, як відповідь надана йому відповідачем у січні 2021р. про факт присутності його на власній земельній ділянці, могла вплинути на стан здоровя, при цьому що всі ці докази також могли бути підставою оцінки судом у справі про стягнення ОСОБА_1 моральної шкоди за зрізку дерев. Також не є належним доказом наданий диск про ведення звукозапису судового засідання за 01.09.2022р. у справі №344/4575/22

Оцінюючи всі докази кожен зокрема та в сукупності, суд приходить до висновку, що до позовної заяви не надано доказів, а в ході розгляду справи не доведено, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння позивачу як порушення права на честь і гідність, так і спричинення захворювання з боку відповідача, у завданому на думку позивача розміру.

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Зважаючи на все вищезазначене, позов в цілому є недоведений перед судом та до задоволення не підлягає.

Разом з тим, представник відповідача подала до суду вимогу про стягнення з позивача витрат понесених відповідачем на правову допомогу адвоката у сумі 19000грн. (а.с.54-60).

За вимогами ст.141 ЦПК України України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог, судові витрати залишити за державою.

За вимогами ст.133, 137, 141 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати в т.ч. на професійну правничу допомогу, які несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Адвокат обґрунтовуючи суму 19000.00грн. витрат зазначила на 5 год., складання відзиву, заперечення на відзив та складання процесуальних заяв на загальну суму 11000.00грн та 4 год. судових засідань на суму 8000грн. Водночас, суд вважає, що з врахуванням професійних навиків адвоката, відсутності кількості часу в судових засідань, суд приходить до висновку, що такі витрати значно завищені, та слід стягнути 2000.00грн.

Враховуючи, що в задоволенні позову, відмовлено, та те, що позивач є інвалідом ІІ групи, то з позивача в користь відповідача слід стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 2000.00грн.

На підставі викладеного, ст.ст.23, 297 ЦК України, ст.30 Закону України «Про інформацію», постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», керуючись ст.ст.12,19,81,82,89, 259,264,265,273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Прикарпаттяобленерго» про відшкодування моральної шкоди за приниження честі та гідності відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , проживаючого за адресою: с.Вікторів, Івано-Франківський район, вул.Федика, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь АТ «Прикарпаттяобленерго» (вул.Індустріальна,34 в м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 00131564) витрати на правову допомогу в розмірі 2000.00 (дві тисячі гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 06 грудня 2024р.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА