Ухвала

від 03.12.2024 по справі 610/4459/24

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 610/4459/24

провадження № 1-кс/610/1215/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року слідчий суддя Балаклійського районного суду Харківської області ОСОБА_1 , з участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2 , представника третьої особи, щодо майна якого розглядається клопотання про накладення арешту адвоката ОСОБА_3 , розглянувши клопотання прокурора Балаклійського відділу Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 листопада 2024 року за № 12024221080000725, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Балаклійського відділу Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 звернулася до суду з клопотанням про арешт майна.

Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до матеріалів ЄО №7772 від 27.11.2024 до ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення про те, що 27.11.2024 о 14:40 за адресою: АДРЕСА_1 , ДП Ізюмське Лісове господарство, виявлено незаконну порубку дерев невідомими особами.

28.11.2024 відомості про дану подію внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024221080000725 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, - незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду.

27.11.2024 в період часу з 18:32 по 19:28 год. проведено огляд місця події за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: бензопилу марки «KRAISSMANN» KS6023, бензопилу марки «STIHL» MS361, бензопилу марки «REVOLT» GS4800, які поміщено до спеціального полімерного пакету, який опечатано пломбою В454976; автомобіль марки КРАЗ, зеленого кольору, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 в якому міститься деревина породи сосна.

28.11.2024 року слідчим винесено постанову про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання

Прокурор посилалася на те, що необхідність арешту вказаного у клопотанні майна зумовлюється необхідністю проведення судових експертиз та забезпечення доказової бази.

Посилаючись на викладене, прокурор просить накласти арешт на вищезазначене майно, позбавивши права користування, розпоряджання та відчуження вказаного майна.

Прокурор подала заяву про розгляд клопотання без її участі, клопотання підтримала з наведених у ньому підстав, просила його задовольнити.

Представник третьої особи, щодо майна якого розглядається клопотання про накладення арешту - адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про арешт майна та зазначив, що клопотання прокурора про арешт майна є необґрунтованим, неправомірним та таким, що не підлягає задоволенню. Вказав, що 27 листопада 2024 року на території Високобірського лісництва квартал 11 виділ 1 виконувались лісозаготівельні роботи (надавались послуги) з дотриманням вимог чинного законодавства. Роботи на території Високобірського лісництва квартал 11 виділ 1 виконувались Товариством з обмеженою відповідальністю ПРИВАТ-БІЗНЕС згідно укладеного договору на законних підставах, та з наявним Спеціальним дозволом на спеціальне використання лісових ресурсів (лісорубним квитком), а ОСОБА_5 прибув на територію Високобірського лісництва квартал 11 виділ 1 на власному транспортному засобі КРАЗ НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , на замовлення ТОВ МОНТАНА-ЛІС, для виконання договірних зобов?язань.

Більш детально свої заперечення проти заявленого клопотання адвокат виклав у письмових запереченнях, поданих ним 03.12.2024, які були досліджені слідчим суддею під час розгляду клопотання.

Заслухавши думку представника третьої особи, щодо майна якого розглядається клопотання про накладення арешту, дослідивши додані до клопотання документи, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не обґрунтоване та задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно до п. 7 ч. 2 ст.131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

У відповідності до ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Як убачається з матеріалів клопотання, СВ ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024221080000725. Відомості про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) було внесено 28.11.2024 з кваліфікацією за ч. 1 ст. 246 КК України, а саме: незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду.

Відповідно до ч. 7 ст. 237 КПК України, вилучені під час проведення огляду речі і документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном

У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно до ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено, зокрема, підставу та мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 173 КПК України регламентовано, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2)можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані і мають міститись і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Слідчим суддею з`ясовано, що 27 листопада 2024 року на території Високобірського лісництва квартал 11 виділ 1, а не Андріївського лісництва, як зазначено у клопотанні, виконувались лісозаготівельні роботи (надавались послуги) з дотриманням вимог чинного законодавства. Роботи на території Високобірського лісництва квартал 11 виділ 1 виконувались Товариством з обмеженою відповідальністю ПРИВАТ-БІЗНЕС згідно укладеного договору на законних підставах, та з наявним Спеціальним дозволом на спеціальне використання лісових ресурсів (лісорубним квитком), а водій ОСОБА_5 прибув на територію Високобірського лісництва квартал 11 виділ 1 на власному транспортному засобі КРАЗ НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , на замовлення ТОВ МОНТАНА-ЛІС для виконання договірних зобов?язань.

Враховуючи, що прокурором не доведено необхідність такого арешту, та не надано доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні, а відсутність вказаних доказів позбавляє слідчого суддю можливості перевірити факти викладені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора про арешт майна задоволенню не підлягає.

Згідно до ч. 3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-175 КПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Балаклійського відділу Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 листопада 2024 року за № 12024221080000725, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, про арешт майна відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текстухвали оголошено06грудня 2024року о11.45годині.

Слідчий суддя: ОСОБА_1