Рішення

від 26.11.2024 по справі 624/442/24

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 624/442/24

№ провадження 2/624/176/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Богачової Т.В., з участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Кегичівка, Берестинського району, Харківської області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи Красноградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про виключення відомостей про батьківство з актового запису про народження дитини,

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернулася до суду з позовом про виключення відомостей про батьківство ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису №02 від 17.07.2020, складеного Виконавчим комітетом Бесарабівської сільської ради Кегичівського району Харківської області про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач 12.03.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дитина ОСОБА_3 . Позивач записаний батьком дитини. 15.06.2023 шлюб розірвано. Дитина залишилася проживати з матір`ю. В обґрунтування позову позивач повідомляє, що на час зачаття дитини позивач з відповідачем не проживали разом, в шлюбі не перебували. Позивач познайомився з відповідачем наприкінці зими 2019 року. Про бажання мати дитину позивач від відповідача не приховував. У сторін були близькі стосунки. Позивач дізнався про наявність у відповідача кредитів «швидких грошей», про які остання замовчувала, допоміг виплатити кредити. Як виявилося, у відповідача з`явилися ще кредити. У вересні 2019 року позивач розірвав з відповідачем відносини. Відповідач проживала у с. Коханівка у своїх батьків. Напередодні свята Нового 2020 року позивач та відповідач відновили стосунки. Про те, що відповідач була вже вагітна позивачу не повідомила, про її вагітність він дізнався набагато пізніше. 12.03.2020 було зареєстровано шлюб. 09.07.2020 народилася дитина (восьмимісячна). Дитина не має з позивачем жодних візуальних ознак схожості. Позивач вважає, що відповідач приховала від нього факт, що він не є біологічним батьком дитини. Відповідач неодноразово позивача обманювала. Відношення відповідача до позивача після укладення шлюбу різко погіршилось. Позивач працював, піклувався про сім`ю і матеріально забезпечував.09.11.2020 виявилося, що відповідач, вже після народження дитини, таємно від позивача брала кредити «швидких грошей» на незрозумілі цілі. Позивач дав відповідачу кошти на погашення кредитних боргів. Кредитні договори. Надані відповідачем, позивач на той час не переглядав. Як нещодавно виявилося з договорів, відповідач брала кредити під чужим прізвищем « ОСОБА_4 » (прізвище першого чоловіку відповідача) за іншими паспортними даними. У квітні 2023 позивач випадково знайшов заховані дві власноручно написані заяви про розірвання шлюбу з надуманих підстав. Позивач вважає, що шлюб для відповідача був формальним і пов`язаним з її вагітністю дитиною, батьком якої позивач не є. Позивач в добровільному порядку перераховував на картковий банківський рахунок відповідача кошти на утримання дитини, придбавав речі. Однак відповідач з-вернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів в якому зазначила неправдиву інформацію, що позивач матеріальної допомоги добровільно не надає.

Ухвалою суду від 30 травня 2024 року у справі відкрито провадження, призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 25 червня 2024 року у справі було призначено проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, на час її проведення провадження у справі було зупинено.

04 вересня 2024 року на адресу суду з експертної установи надійшов висновок експерта за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.

Ухвалою суду від 05 вересня 2024 року провадження у справі було поновлено.

10.10.2024 до суду надано від представника позивача заперечення щодо висновку експерта.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2024 року у справі закрито підготовче провадження та призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Представник позивача, ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала, викладені в позовній заяві доводи, просила задовольнити позовну заяву в повному обсязі з урахуванням заперечень, наданих щодо висновку експерта. Зазначила, що відповідачка відзив на позовну заяву не подала, а лише зазначила, що є висновок експертизи, який є доказом у справі, інших доказів у неї не має, вважає, що відповідачка не спростувала докази позивача. Вказала, що позивач познайомився з відповідачкою наприкінці зими 2019 року, яка вже мала дитину від першого шлюбу. У них були близькі стосунки, позивач не приховував, що бажає мати дитину, але відповідачці були потрібні лише гроші на погашення кредитів, тобто вона обдурювала позивача, в зв`язку з чим позивач 17.09.2019 вирішив розірвати з відповідачкою стосунки. Після цього відповідачка попросила позивача відвезти її у лікарню у м. Полтаву 18 вересня 2019р., що вона самостійно поїхати не може, а вже домовилася про прийом до лікаря на цю дату. Позивач особисто відвіз відповідачку в лікарню. Після обстеження відповідачка показала позивачу результати медичного обстеження повідомила його, що в неї 70% пошкодження репродуктивного органу, що вона не може мати дітей, просила у позивача кошти на лікування. Відповідачка жодних доказів на спростування даних свідчень не надає, що можливо трактувати, що вона погоджується, що позивач не є біологічним батьком дитини. Дитина з позивачем не має жодних візуальних ознак схожесті. Як вбачається, попри виявлені у відповідачки 18.09.2019р. пошкодження репродуктивних органів аж на 70% відповідно до результатів обстеження, відповідачка при цьому не лікувалась, а фактично відразу за місяць поспіль після обстеження вже завагітніла, і на облік як вагітна стала лише 30.03.2020р., при великому терміні вагітності, вже після укладення за її наполяганням, шлюбу з позивачем (шлюб укладено 12.03.2020р.). Після реєстрації шлюбу відносини між сторонами погіршилися, оскільки відповідачка постійно брала кредити і проводила певні маніпуляції з цими кредитами і тому зростала недовіра у позивача. А потім у квітні 2023 року позивач випадково знайшов дві власноручно написані заяви про розірвання шлюбу, які вона не подала. В даних заявах вона вказувала надумані обставини, а саме те, що позивач не приділяє їй уваги, спільних інтересів немає. В кінці березня 2023 року сторони почали проживати окремо. 18.04.2023 відповідачка забрала все майно, придбане під час шлюбу. 15.06.2023 шлюб між сторонами було розірвано. Відповідачка весь час обдурювала позивача і мала на меті якісь інші цілі, але не хотіла мати родину. Про обізнаність відповідачки про те, що позивач не є біологічним батьком дитини свідчать і наступні факти, а саме: 08.04.2023 року, відповідачка добровільно дала дитину позивачу на вихідні, і після того, як позивач у неї запитав чому в дитини язви на язиці, і повідомив що у понеділок покаже його лікарю, а в неділю придбає дитині речі, і дитину привезе відповідачці у понеділок, відповідачка стала вимагати негайно привезти їй дитину. Після чого, майже відразу приїхала до позивача з усією своєю родиною і викликала поліцію заявивши що позивач украв у неї дитину. Очевидно що відповідачка робила таку заяву усвідомлено, розуміючи що позивач не с біологічним батьком дитини, з огляду на те, що позивач і відповідачка на той час навіть не були розлучені. Позивач вважає, що відповідачка, будучи обізнаною про те, що позивач хотів дитину що він не являється біологічним батьком дитини, свідомо приховала такий факт від нього. Також зазначила, що у позивача в дитячому віці було виявлено патологію судин, і позивач до цього часу знаходиться на диспансерному обліку у судинного хірурга. Також в дитячому віці, позивач, враховуючи ускладнення, переніс хірургічну операцію на репродуктивних органах. І на даний час у позивача підтверджено наявність патології в репродуктивних органах та рекомендовано йому хірургічне лікування. Медикаментозних способів лікування такої хвороби немає, за висновками лікарів - лікування тільки хірургічне. Про наявність вказаних вище позивачем фактів відповідачка була обізнана з причини наявних доказів що залишаються після оперативного хірургічного втручання та інших фактів які є очевидними без діагностики, так-як проживала разом з позивачем тривалий час. При цьому відповідачка також була обізнана і про наступне. Позивач старший за відповідачку на 8 років. Позивач мав один шлюб, був одружений в 2011 році і декілька років зачати дитину не вдавалося. З метою створити сім`ю і мати дітей, позивач ще двічі будував довгострокові відносини без укладення шлюбу, та дітей зачати не вдавалося і відносини не складалися. Зазначила, що відповідачка цінично скористалася тим, що відповідач не має дітей і приховала від позивача той факт, що він не є біологічним батьком дитини. Дитина зачата не в шлюбі, на час зачаття дитини позивач з відповідачкою не проживали разом, в шлюбі не перебували. Дитина взагалі немає жодної ознаки схожості з позивачем ані візуальної, ані в рисах характеру. Беручи до уваги вищевказане та вказане в позові, позивач вважає, що він не може бути біологічним батьком дитини. Зазначила, що висновок експерта є неналежним доказом та просила не враховувати його при розгляді справи, про що зазначено в запереченні щодо висновку експерта. А тому вважала, що є всі підстави для задоволення позовних вимог щодо виключення відомостей як батька з актового запису про народження дитини.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечила проти задоволення позову. Пояснила, що дитина була зачата не в шлюбі, але вона з позивачем перебувала в інтимних стосунках, від яких народжуються діти. Пояснила, що позивач хотів мати дитину, вони довго над цим працювали. Підтвердила той факт, що вона дійсно хворіла, лікувалася, приймала пігулки та завагітніла, а про те, що відповідач мав хворобу їй було невідомо та лише стало відомо під час судового розгляду, коли представником позивача були подані докази з цього приводу. Зазначила, що з тих доказів, які були надані представником позивача до заперечення, вона так і не зрозуміла, чи це є просто патологія, чи ця хвороба передбачає безпліддя. Повідомила, що якщо це просто патологія, то це не є доказом того, що позивач не міг зачати дитину. Крім цього, зазначила, коли вони з позивачем планували дитину, позивач не повідомляв про те, що він не може мати дітей, оскільки на протязі 7 місяців не виходило зачати дитину, проблему шукали в ній, оскільки тільки вона проходила обстеження. Якби позивач повідомив їй про те, що в нього є захворювання, вони б проходили разом обстеження. Зазначила, що очевидних наслідків проведення операції вона не помічала. Повідомила, що під час шлюбу у неї з відповідачем була криза в стосунках і вона писала заяви про розірвання шлюбу, потім разом з позивачем обговорили це питання, і потім стосунки почали поліпшуватися, і тому дані заяви вона не подавала до суду. Вказала, що тестом ДНК доведено, що позивач є батьком дитини. Щодо того, що нею не було подано відзив на позовну заяву, зазначила, що це її право, яким вона скористалася, оскільки вважає, що є достатньо доказів на підставі яких можливо постановити справедливе рішення. При подачі позовної заяви до суду позивачем не надано жодного доказу що він не є батьком дитини, оскільки були зазначені кредити, які не є доказами по даній справі. Позивачем було заявлено клопотання про призначення експертизи, яку вона разом з дитиною пройшла, але тепер позивач вважає, що тест ДНК взятий неправильно, невірно, але експерта повідомлено про кримінальну відповідальність при проведенні експертизи, тому думаю, що експерти брали зразки в рамках закону, та якщо представник позивача сумнівається в результатах даної експертизи, вона не проти пройти інший тест ДНК, якщо позивачем буде заявлено клопотання про проведення експертизи. Зазначила, що проведений тест ДНК, на її думку, був об`єктивним і у неї не виникає сумнівів щодо проведених досліджень, якщо сумніви виникли у позивача з приводу відібрання зразків та висновків експертизи, то він не позбавлений можливість провести ще один тест ДНК. Повідомила, що 08.08.2024 їй зателефонувала експертка та спросила, чи приїде вона сьогодні для проходження тесту ДНК, вона їй повідомила, що не має такої можливості, але повідомила, що має можливість приїхати разом з дитиною в понеділок. В понеділок вона разом з дитиною приїхали до установи, до них спустилась експерт, надала прибори для відібрання зразків, дитина сама брала свої мазки, а вона свої окремо, експерт все зафіксувала, склала зразки в конверт, ми підписались на кожному конверті, вона взяла оригінал документів, які підтверджують їх особи.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, але надав на адресу суду заяву в якій просив провести розгляд справи за відсутності представника. Зазначив, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис № 02 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складений 17.07.2020 виконавчим комітетом Бесарабівської сільської ради Кегичівського району Харківської області. Підстава запису відомостей про батька дитини актовий запис про шлюб № 09 від 12.03.2020, складений Кегичівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), відповідно до ст. 133 Сімейного кодексу України. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу, як батька дитини з актового запису про її народження. Вирішення питання по суті залишили на розгляд суду.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

12 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб у Кегичівському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис №09.

Від даного шлюбу сторони у справі мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Бесарабівської сільської ради Кегичівського району Харківської області 17.07.2020, актовий запис № 02. Батьком в свідоцтві про народження дитини вказаний позивач ОСОБА_1 та матір`ю вказана відповідачка ОСОБА_2

15 червня 2023 року рішенням Кегичівського районного суду Харківської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 12 березня 2020 року Кегичівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 09 розірвано. Малолітня дитини ОСОБА_3 за погодженням сторін залишилася мешкати разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Відповідно до судового наказу Кегичівського районного суду Харківської області від 13.11.2023 по справі № 624/1024/23 за заявою ОСОБА_2 із ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 27.10.2023 і до досягнення дитиною повноліття.

На підтвердження сплати аліментів за період з 01 квітня 2023 року по жовтень 2024 року позивачем надані копії платіжних переказів коштів з призначенням платежу «аліменти на користь ОСОБА_2 » та копії товарних чеків щодо придбання дитячих товарів (а.с. 123-147).

З копії протоколу кольпоскопії відносно ОСОБА_7 за № 356 від 18.09.2019 вбачається наявність ураження 70% репродуктивного органу, про що не заперечувала в судовому засіданні відповідачка у справі.

Відповідно до копії консультативного висновку Обласного медичного клінічного центру урології і нефрології ім. В.І. Шаповала від 27.09.2024 вбачається, що при обстеженні хворого ОСОБА_1 був встановлений відповідний діагноз та рекомендовано хірургічне лікування.

Згідно довідки від 08.10.2024, виданої КНП КСР «Кегичівська центральна районна лікарня», вбачається, що ОСОБА_1 звертався за амбулаторною допомогою до лікаря-уролога КНП КСР «Кегицівська ЦРЛ» 08.10.2024 у зв`язку з встановленим діагнозом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За загальним правилом, у разі порушення цивільного права чи інтересу, у особи виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності між сторонами зобов`язальних правовідносин. Тобто, особа обирає саме той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ст. 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Законодавством встановлена презумпція батьківства щодо дитини, яка народжена у шлюбі. Проте, батько дитини має право оспорити батьківство.

Як було встановлено судом вище, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народився у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Передумовою звернення до суду в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

Про правильність застосування норм права свідчить постанова ВС від 06.04.2021 у справі № 676/1200/20, провадження № 61-588св21.

Зміст статті 136 СК України свідчить, що підставою для оспорювання презумпції батьківства є невідповідність встановленого батьківства факту біологічного походження. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей з актового запису про народження дитини. Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною можливо будь-якими допустимими доказами, у тому числі висновками судово-медичної, біологічної чи генетичної експертиз.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

При вирішенні спору про оспорювання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

ЄСПЛ вказував у своїй практиці, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07.05.2009).

Висновок судово - медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку на підтвердження або спростування батьківства.

Експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази.

Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, буквального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини.

Аналіз норм СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення чи оспорювання батьківства. Отже, доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про оспорювання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, оспорювання батьківства можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати такий факт.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18), від 25 серпня 2020 року у справі №478/690/18 (провадження №61-18333св19), від 30 вересня 2021 у справі №715/2537/19 (провадження №61-16191св20).

Судом встановлено, що відповідно до висновку експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 5783 від 23.08.2024 ОСОБА_1 є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю якого є ОСОБА_2 .. Ймовірність даної події щодо батьківства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 складає 99,99999999%.

Не погоджуючись із цим висновком, представником позивача було подано до суду заперечення. В обґрунтування заперечення зазначила, що 04.09.2024р. до Кегичівського районного суду надійшов Висновок експерта за результатами проведеної судової молекулярно-генетичної експертизи №5783 від 23.08.2024 (далі за текстом Висновок експерта). Позивач вважає висновок експерта таким що безпосередньо вказує на вчинення експертом порушення вимог чинного законодавства України, є необ`єктивним та недостовірним, таким що суперечить наявним обставинам справи та фактам, ствердженим письмовими доказами. Так, 08.08.2024р. Кегичівським районним судом Харківської області повідомлено представника Позивача про те, що на адресу суду надійшло клопотання експерта, в якому запропоновано Позивачу та Відповідачці з дитиною з`явитися до ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції (далі за текстом експертна установа) на 08.08.2024р. до 16:00год. для відбору зразків букального епітелія, копія рахунку для оплати експертизи та повернуто матеріали справи №624/442/24, що в клопотанні є наявний номер телефону для зв`язку з експертом, в разі якщо дата такого відбору не підходить. Представник позивача відразу зателефонувала експерту і повідомила, що листів із установи на адресу позивача не надходило, і що фізично позивач до 16:00 год. цього ж дня, 08.08.2024р., прибути до установи в м. Харків для відбору зразків не встигне. Експерт запропонувала уточнити дату у позивача коли він зможе прибути для відбору таких зразків, та повідомила що вона в свою чергу узгодить таку дату з відповідачкою після чого призначить день для відбору зразків, а за цей час позивачу потрібно оплатити рахунок, та повідомила що оригінал рахунку за експертизу направлено на адресу позивача. 09.08.2024р. представник позивача особисто звернулася до поштового відділення в смт Кегичівка з приводу надходження до поштового відділення чи наявності у поштовому відділенні рекомендованого чи простого листа з експертної установи на адресу позивача. Як виявилось, до поштового відділення жодних листів з вказаної установи на адресу позивача не надходило і у такому відділенні не знаходиться на зберіганні. 12.08.2024р., після вихідних (10-11.08.2024р.), в зв`язку з тим, що позивачу не надходив лист з експертної установи з рахунком за експертизу, а в Електронному суді у справі №624/442/24 не внесена відповідна інформація, представник позивача звернулася до суду з клопотанням про надання можливості ознайомитися їй з матеріалами справи. 12.08.2024р., представник позивача ознайомилася з матеріалами справи №624/442/24. З матеріалів справи вбачається наступне: 07.08.2024р. на адресу суду рекомендованою кореспонденцією, надійшли матеріали справи №624/442/24, копія клопотання експерта №5783 від 26.07.2024 (для відома суду) та копія рахунку №1165 для оплати експертизи від 19.07.2024 (для відома суду) та лист експертної установи від 31.07.2024 №2166/16-10/24, які були відправлені установою 06.08.2024p.. В листі експертної установи від 31.07.2024 №2166/16-10/24 вказано, що оплата експертизи покладена судом на позивача, що в разі несплати вартості експертизи протягом 45 календарних днів, матеріали справи будуть повернуті на адресу суду із зазначенням мотивованих причин неможливості її проведения. При цьому разом з вказаним вище листом, вже 06.08.2024р. експертна установа направила до суду матеріали цивільної справи №624/442/24 провадження в 1 томі без зазначення підстав їх повернення до суду. 13.08.2024р., за фотокопією рахунку №1165 від 19.07.2024 з експертної установи, отриманою представником позивача в суді під час ознайомлення з матеріалами справи, позивачем було сплачено кошти в сумі 24611,60грн. в рахунок попередньої оплати за експертизу №5783 та відправлено копію такої квитанції експерту. 13.08.2024р., вже після здійснення оплати за експертизу, на адресу позивача надійшов простий лист з експертної установи з вказаними вище клопотанням, рахунком для оплати експертизи та вказаним вище листом від 31.07.2024p.. 14.08.2024р., представник позивача зателефонувала експерту та повідомила про те, що експертиза оплачена позивачем, просила узгодити дату відбору зразків та просила провести такий відбір за обов`язкової одночасної явки усіх учасників експертизи. При цьому, експерт повідомила представнику позивача, що мати (Відповідачка) і дитина вже здали зразки для експертизи 12.08.2024p.. На питання представника позивача, на якій підставі окремо від позивача було взято зразки у відповідачки і дитини, експерт відповіла, що відповідачка пред`явила паспорт і свідоцтво про народження дитини і здали зразки букального епітелію, а тепер нехай позивач - приїздить в експертну установу для відбору зразків, попередньо повідомивши експерта про дату та час прибуття до установи, і, так-як експертизу він вже оплатив, то перешкод для проведення експертизи немає. Заперечуючи проти Висновку експерта, в обгрунтування такого заперечення, позивач заявляє суду про наступне: 1. Щодо вирішення експертом питань, які не ставилися судом в ухвалі. Як вбачається з ухвали Кегичівського районного суду від 25.06.2024р. судом на вирішення експертизи постановлено питання щодо того, яка вірогідність ступеню спорідненості на предмет встановлення біологічного батьківства (спорідненості) між Позивачем та дитиною. Цією ж Ухвалою суду зобов`язано Позивача з`явитися до експертної установи у визначений експертом час для надання своїх біологічних матеріалів для проведення експертизи. Цією ж У?валою суду зобов`язано відповідача забезпечити явку дитини в визначений експертом час для надання його біологічних матеріалів для проведення експертизи. Відповідно до ч.4 ст.103 ЦПК України, питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. У Висновку експерта, експертом вказано що відповідачка є матірю дитини. У клопотанні Позивача до суду про проведення експертизи питання Позивачем щодо підтвердження експертом факту того що Відповідачка є матір`ю дитини не ставилося, в ухвалі суду від 25.06.2024р. при призначенні експертизи таке питання перед експертом судом також не ставилося. Згідно ч.2 ст.107 ЦПК України, експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи. Відповідно до п.2.3. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. № 53/5 із змінами і доповненнями (далі за текстом Інструкція), експерту забороняється самостійно збирати матеріали, що підлягають дослідженню, а також самостійно вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно; 2. Щодо заявленої експертом умови відбору зразків. Як вбачається з клопотання експерта №5783 від 26.07.2024, експерт вказала на те, що відбір зразків букального епітелію проводиться за умови одночасної явки ймовірного батька, матері та дитини із пред`явленням оригіналів документів, що посвідчують особу (паспортів для ймовірних батьків та свідоцтва про народження дитини), що забезпечує достовірність отримуваних результатів досліджень та їх доказову надійність у суді. З акту відбирання зразків букального епітелію від 12.08.2024р., доданого до Висновку експерта вбачається, що експерт узгодила з Відповідачкою дату відбору зразків і 12.08.2024р. було здійснено відбір таких зразків в експертній установі. Проте, експерт не повідомила позивача про дату відбору зразків, що суперечить вимогам чинного законодавства і викладеному в клопотанні експертом про обов`язковість одночасної явки осіб для відбору зразків, що забезпечує достовірність отримуваних результатів досліджень та їх доказову надійність у суді; 3. Щодо порушень відбору зразків. 16.08.2024р., попередньо узгодивши з експертом день відібрання зразку, позивач прибув до установи і здав зразки. На питання позивача експерту чому неодночасно проведено взяття зразків по даній експертизі в учасників експертизи, експерт відповіла, що мати пред`явила паспорт; і свідоцтво дитини, надала копії таких документів і дитина називала відповідачку «мамою». Щодо вказаного експертом про надання відповідачкою копії її паспорта та копії свідоцтва дитини, копія паспорта відповідачки і копія свідоцтва дитини були і в матеріалах справи, які направлялися судом до установи, до яких мала доступ експерт. Позивачем було задано питання експерту про те, чи проводилася експертом фотофіксація чи відеофіксація осіб у яких здійснювався відбір зразків і сам процес відбору зразків 12.08.2024р., на що експерт відповіла що «не проводилася»; 4. Щодо ідентифікації експертом дитини з огляду на те, що дитина відповідачку називала «мамою». Постає риторичне питання, в якості аргументу, а якби у відповідачки було 2-є дітей у віці: одному 4 роки а іншому 5 років, і одна із них дитина була дійсно дитиною позивача то чи могла б експерт відрізнити дітей за свідоцтвом про народження, адже в матеріалах справи, яка надавалася судом до установи і експерту, фото дітей немає і в свідоцтві про народження дітей фото немає, і дитина також би називала відповідачку мамою, відбір зразків проводився би експертом грунтуючись на припущеннях чи на особистих відчуттях експерта?; 5. Щодо актів відбору зразків, доданих експертом до висновку. Як вбачається з Акту відбору зразків у відповідачки та дитини зразки було відібрано 12.08.2024р., забір зразків біологічного матеріалу зроблено самостійно ОСОБА_2 в присутності фахівця в.о. зав. ЛФ БВД ОСОБА_8 16.08.2024р., експертом Мариною ФУРС в установі запропоновано позивачу самостійно здійснити забір зразків біологічного матеріалу, що було і зроблено позивачем в її присутності. У Акті відібрання зразків букального епітелію від 16.08.2024р. у позивача експертом було внесено запис про те, що забір зразків біологічного матеріалу зроблено самостійно ОСОБА_1 , про що він і підписався в такому Акті у відповідному рядку. Ознайомившись із висновком експерта та доданим до нього Актом відбирання зразків букального епітелію від 16.08.2024р. у позивача, що надійшли до суду, вбачається, що після підпису позивача в такому Акті, Акт доповнено записом про те, що зразки в позивача відбиралися «в присутності фахівця в.о. зав. ЛФ БВД ОСОБА_8 ». При відборі зразків у позивача фактично була присутня експерт Марина ФУРС, будь- яких інших працівників усанови при такому відборі не було. З якою метою, у вищевказаний Акт вписаний фахівець установи який взагалі не був присутнім при відборі зразків у Позивача та про кримінальну відповідальність не попереджався, Позивачу взагалі не зрозуміло. З огляду на те, що експерт Марина ФУРС вказала і представнику позивача і позивачу, що відбір зразків у відповідачки та дитини проводився на підставі того, що відповідачка подала свій паспорт і свідоцтво про народження дитини і що дитина називала відповідачку «мамою», вказує на те, що експерт була фактично присутня при відборі зразків у відповідачки та дитини, спілкувалася з ними, проте в Акті відбору зразків від 12.08.2024р. також вказано що відбір зразків у відповідачки та дитини здійснено самостійно відповідачкою у присутності фахівця в.о. зав. ЛФ БВД ОСОБА_8 .. Відповідачка проживала з Позивачем і мала доступ практично до всіх видів його біологічного матеріалу та була зацікавленою особою в результатах такої експертизи. З викладних фактів та обставин вбачаються порушення умов відбору зразків, незрозуміло як взагалі проводився відбір зразків у відповідачки та дитини, в присутності кого з фахівців експертної установи, які вихідні біологічного матеріалу для цього використовувалися, чому такий відбір зразків проводився без повідомлення позивача про дату відбору та без одночасної явки всіх учасників експертизи; 6. Щодо виконання роботи експертом без попередньої оплати за експертизу та порушення експертом матеріального права позивача внаслідок вирішення експертом питання, що не визначалося судом ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції є державною установою. Як вбачається із рахунку експертної установи для сплати коштів позивачем за експертизу від 16.07.2024, оплата експертизи передбачена у формі попередньої оплата та становить 24611,60 грн. Згідно Акту №5783 попереднього розрахунку вартості виконання висновку експерта, експертного дослідження від 16.07.2024, доданому до Висновка, експертом визначено 65 годин на проведення експертизи (дослідження), попередня вартість експертизи становить 24611,60грн.. Згідно Акту №5783 здачі-приймання висновку експерта, експертного дослідження від 23.08.2024, доданому до Висновка, експертом вказана кількість годин на проведення експертизи (дослідження) 65 годин, а також вказана, що попередня оплата експертизи становить 24611,60грн. Як підтверджується квитанцією про оплату Позивачем за експертизу, така оплата Позивачем здійснена 13.08.2024p. Згідно Акту відбирання зразків букального епітелію від 12.08.2024, доданого до Висновку експерта, відбір зразків біологічного матеріалу у відповідачки та у дитини здійснено 12.08.2024p.. З викладеного вище вбачається, що експерт фахівець державної установи, повернувши матеріали цивільної справи №624/442/24 ще 06.08.2024 (дата повернення матеріалів справи до суду), не маючи підтвердження про попередню оплату позивачем експертизи (експертиза оплачена Позивачем 13.08.2024р.), з використанням придбаних за державний кошт матеріалів, самостійно, порушуючи вимоги чинного законодавства, визначивши відбір ще одного біологічного матеріалу для проведення експертизи, здійснила заходи із відбору зразків у відповідачки і дитини 12.08.2024р., при цьому без повідомлення Позивача про дату проведення відбору зразків, без одночасної явки сторін і дитини, без попередньої оплати експертизи, з ризиком того, що така експертиза взагалі буде оплачена Позивачем в подальшому. Крім того, самостійне визначення експертом у цивільній справі №624/442/24 відбору ще одного біологічного матеріалу для проведення експертизи та вирішення питання, яке не визначалося судом в ухвалі суду від 25.06.2024 у даній справі, безпосередньо вплинуло на розмір суми оплати Позивачем за експертизу, що призвело до збільшення її вартості на суму 8203,87грн. (24611,60грн. /3), чим порушено матеріальне право Позивача; 7. Щодо контакту експерта з відповідачкою, яка прямо чи опосередковано зацікавлена в результатах експертизи та не повідомлення позивача про дату відбору зразків, узгоджену експертом з відповідачкою на 12.08.2024. Позивач вважає, що експерт, будучи обізнаною про спір (матеріали справи надсилалися до установи), а саме оспорювання батьківства Позивачем, узгодила дату відбору зразків лише з відповідачкою та не повідомила про дату такого відбору зразків позивача, не взявши до уваги те, що відповідачка є зацікавленою стороною в результатах експертизи, що відповідачка має схильність до брехні та вчинення дій, які мають ознаки шахрайства, що підтверджено письмовими доказами доданими до позову (укладені кредитні договори між відповідачкою та фінансовими установами, за наданими відповідачкою даними, що не відповідають дійсності), що у загальній сукупності з вищевикладеним у даному запереченні, ставить під сумнів щодо неупередженості експерта. Згідно п. 2.3. Інструкції, експерту забороняється вступати у не передбачені порядком проведення експертизи контакти з особами, якщо такі особи прямо чи опосередковано зацікавлені в результатах експертизи. На ряду з іншим, зацікавленість відповідачки в результатах експертизи полягає в тому, що на її користь стягуються аліменти на утримання дитини з позивача. За період, до подання відповідачкою заяви до суду про видачу судового наказу, а саме, за період з 01.04.2023р. по 01.10.2023р., всупереч неправдивих відомостей, викладених відповідачкою у заяві до суду про видачу судового наказу та період після видачі судового наказу відповідачка отримала від позивача кошти на її користь та речі для дитини на загальну суму 58444,47грн..

Заперечуючи проти висновку експерта, враховуючи той факт, що відповідачка відзив на позов не надала, а також враховуючи посилання відповідачки, після отримання судом результатів експертизи, на те, що єдиним доказом у таких справах є тільки висновок експерта, враховуючи зацікавленість відповідачки у результатах експертизи та враховуючи порушення експертом вимог чинного законодавства при проведенні такої експертизи, про що описано вище, в підтвердження обгрунтованості та правомірності заявлених позовних вимог, позивач повідомляє суду наступне. Позивач у вересні 2019 року вирішив повністю розірвати стосунки з відповідачкою, про що їй повідомив 17 числа. Проте, відповідачка попросила позивача відвезти її у лікарню у м. Полтаву 18 вересня 2019р., що вона самостійно поїхати не може, а вже домовилася про прийом до лікаря на цю дату. Позивач особисто відвіз відповідачку в лікарню. Після обстеження відповідачка показала позивачу результати медичного обстеження повідомила його, що в неї 70% пошкодження репродуктивного органу, що вона не може мати дітей, плакала, говорила що у неї передраковий стан і просила у позивача 30000грн. на лікування. Позивач сказав відповідачці, що їй потрібно ще перевірити в іншій лікарні результати обстеження, проконсультуватись у іншого лікаря, на що відповідачка дала позивачу результати обстеження щоб сфотографував і сказала щоб, як що він хоче, нехай сам перевіряє їх у лікарів. Відповідачка вже мала дитину від 1-го шлюбу, на жіночі хвороби позивачу не жалілась і ніяких ознак з цього приводу, які вказували б на її лікування, не було. При цьому, відповідачка для обстеження обрала ОН-клінік в м. Полтава. Зрозуміло, що позивач самостійно без відповідачки йти до жіночого лікаря з приводу її стану здоров`я не міг, тому, враховуючи схильність відповідачки до брехні, взаєморозуміння між ними не було і позивач розірвав з відповідачкою стосунки у вересні 2019р.. Як вбачається, попри виявлені у відповідачки 18.09.2019р. пошкодження репродуктивних органів аж на 70% відповідно до результатів обстеження, відповідачка при цьому не лікувалась, а фактично відразу за місяць поспіль після обстеження вже завагітніла, і на облік як вагітна стала лише 30.03.2020р., при великому терміні вагітності, вже після укладення за її наполяганням, шлюбу з позивачем (шлюб укладено 12.03.2020р.). З огляду на вищевказане, Позивач повідомляє суду про наступне. У позивача в дитячому у віці було виявлено патологію судин, і позивач до цього часу знаходиться на диспансерному обліку у судинного хірурга. Також в дитячому віці, позивач, враховуючи ускладнення, переніс хірургічну операцію на репродуктивних органах. І на даний час у позивача підтверджено наявність патології в репродуктивних органах та рекомендовано йому хірургічне лікування. Медикаментозних способів лікування такої хвороби немає, за висновками лікарів - лікування тільки хірургічне. Про наявність вказаних вище позивачем фактів відповідачка була обізнана з причини наявних доказів що залишаються після оперативного хірургічного втручання та інших фактів які є очевидними без діагностики, так-як проживала разом з позивачем тривалий час. При цьому відповідачка також була обізнана і про наступне. Позивач старший за відповідачку на 8 років. Позивач мав один шлюб, був одружений в 2011 році і декілька років зачати дитину не вдавалося. Шлюб було розірвано. З метою створити сім`ю і мати дітей, Позивач ще двічі будував довгострокові відносини без укладення шлюбу, та дітей зачати не вдавалося і відносини не складалися. 3 відповідачкою Позивач познайомився наприкінці зими 2019 року. Відповідачка вже була розлучена та мала дитину від першого шлюбу. Позивач з відповідачкою мав близькі стосунки тривалий час, та дитину зачати не вдавалося, про що було вказано в позові. Після народження відповідачкою дитини (дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за час спільного проживання позивач та відповідачка мали близькі стосунки і при цьому дітей зачати також не вдавалось. Про обізнаність відповідачки про те, що позивач не являється біологічним батьком дитини свідчить і наступний факт. 08.04.2023 року, відповідачка добровільно дала дитину позивачу на вихідні, і після того. як позивач у неї запитав чому в дитини язви на язиці (саме відношення відповідачки до дітей і стало однією з причин розлучення), і повідомив що у понеділок покаже його лікарю, а в неділю придбає дитині речі, і дитину привезе відповідачці у понеділок, відповідачка стала вимагати негайно привезти їй дитину. Після чого, майже відразу приїхала до позивача з усією своєю родиною і викликала поліцію заявивши що позивач украв у неї дитину. Очевидно що відповідачка робила таку заяву усвідомлено, розуміючи що позивач не є біологічним батьком дитини, з огляду на те, що позивач і відповідачка на той час навіть не були розлучені. Поліція складу злочину не знайшла, і позивач у понеділок 10.04.2023р. відвіз дитину до матері. При цьому, відповідачка, даючи дитину позивачу 08.04.2023р., дорікала йому в СМС- повідомленні про те, чому він бере одну дитину, щоб брав і її старшого сина (від першого шлюбу), що дітей розділяти не можна. То що тоді мала на меті відповідачка, коли викликала поліцію 08.04.2023p.? Позивач вважає, що відповідачка, будучи обізнаною про те, що позивач хотів дитину що він не являється біологічним батьком дитини, свідомо приховала такий факт від нього. Дитина зачата не в шлюбі, на час зачаття дитини Позивач з Відповідачкою не проживали разом, в шлюбі не перебували. Дитина взагалі немає жодної ознаки схожості з позивачем ані візуальної, ані в рисах характеру. Беручи до уваги вищевикладене у даному запереченні, викладене у позові та письмові докази додані до позову та до цього заперечення, те що відповідачка відзиву на позов до суду не надала (провадження у справі відкрито 30.05.2024р.), що вказує на її мовчазну згоду з викладеним у позові, позивач вважає що він не може бути біологічним батьком дитини, а Висновок експерта №5783 від 23.08.2024 вважає таким що складений експертом з порушенням вимог чинного законодавства України, є необ`єктивним та недостовірним, таким що суперечить іншим наявним обставинам та фактам, ствердженим письмовими доказами та не може бути належним, допустимим та достовірним доказом у даній справі. В зв`язку з вищевикладеним просила висновок експерта виключити з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Перш ніж надати оцінку доводам позивача про виключення висновку експерта з числа доказів, суд вважає за необхідне зазначити про підхід, за яким він здійснює оцінку доказів з точки зору допустимості.

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з частинами першою - третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, представником позивача надані заперечення щодо висновку експерта, в яких однією з підстав зазначає, що експертом було порушено послідовність та порядок проведення відібрання зразків для дослідження. Крім того, експертом були порушені методичні рекомендації при проведення експертизи. Зокрема підекспертні особи з`явилися неодночасно у лабораторію бюро, що ставить під сумнів об`єктивність та правильність її проведення.

У справах про спірне батьківство відбір зразків букального епітелію проводиться за умови одночасної явки всіх осіб (ймовірних батька/матері та дитини) із пред`явленням оригіналів документів, що посвідчують особу (паспорти для ймовірних батьків та свідоцтва про народження для дитини), про що також було зазначено в клопотанні експерта № 5783 про надання додаткових матеріалів (біологічних зразків), необхідних для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи від 26.07.2024.

Як було встановлено в судовому засіданні відбір зразків букального епітелію проводився не одночасно між сторонами у справі, що підтвердила відповідач по справі, а також підтверджується актами відбирання зразків букального епітелію від 12.08.2024 та від 16.08.2024.

Посилання представника позивача в запереченнях на висновок експерта щодо порушення експертом п. 2.3. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. № 53/5 із змінами і доповненнями, в якому зазначено, що експерту забороняється вступати у не передбачені порядком проведення експертизи контакти з особами, якщо такі особи прямо чи опосередковано зацікавлені в результатах експертизи, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Відповідно до положень ст. 102 ЦПК України, висновок експерта це докладний описпроведених експертомдосліджень,зроблені урезультаті нихвисновки таобґрунтовані відповідіна питання,поставлені експертові,складений упорядку,визначеному законодавством. Предметомвисновку експертаможе бутидослідження обставин,які входятьдо предметадоказування тавстановлення якихпотребує наявниху експертаспеціальних знань.Предметом висновкуексперта неможуть бутипитання права. Висновокексперта можебути підготовленийна замовленняучасника справиабо напідставі ухвалисуду пропризначення експертизи. Висновокексперта викладаєтьсяу письмовійформі іприєднується досправи. Судмає правоза заявоюучасників справиабо звласної ініціатививикликати експертадля наданняусних поясненьщодо йоговисновку. Увисновку експертаповинно бутизазначено:коли,де,ким (ім`я,освіта,спеціальність,а також,за наявності,свідоцтво проприсвоєння кваліфікаціїсудового експерта,стаж експертноїроботи,науковий ступінь,вчене звання,посада експерта),на якійпідставі булапроведена експертиза,хто бувприсутній припроведенні експертизи,питання,що булипоставлені експертові,які матеріалиексперт використав.Інші вимогидо висновкуексперта можутьбути встановленізаконодавством. Увисновку експертамає бутизазначено,що вінпопереджений (обізнаний)про відповідальністьза завідомонеправдивий висновок,а увипадку призначенняекспертизи судом-також провідповідальність завідмову безповажних причинвід виконанняпокладених нанього обов`язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

Висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.

Висновок експерта не є обов`язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку, рішенні.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 25 лютого 1994 року № 4038-XII «Про судову експертизу» судова експертиза це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

В розділі ІІ «Права, обов`язки та відповідальність експерта» Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 за № 53/5, крім іншого, також зазначено, що експерт може відмовитися від проведення експертизи, якщо поставлені питання виходять за межі його спеціальних знань. Повідомлення про відмову повинно бути вмотивованим.

Відтак, з огляду на вищевикладене, у суду немає підстав для сумніву у компетентності експерта у своїй галузі.

Щодо твердження сторони захисту про неповноту та неточність висновків експертів, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Одним із способів перевірки достовірності висновку експерта є допит експерта. Допит експерта можливий лише після надання ним письмового висновку та не повинен виходити за межі проведеного дослідження. Метою допиту експерта є отримання судом роз`яснення або доповнення до наданого ним висновку (експерт роз`яснює і доповнює висновок від свого імені на підставі раніше проведених ним досліджень). Кожна сторона відповідно до ч. 5 ст. 102 ЦПК України має право звернутися до суду з заявою про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз`яснення чи доповнення висновку. Так, суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. Допит експерта спрямований на роз`яснення термінології, окремих формулювань, з`ясування методу дослідження, уточнення компетенції експерта, пояснення розбіжностей між обсягом поставлених питань і висновками експерта. Разом з тим суд вказує, що за змістом положень ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Так, позивачем та його представником заперечення щодо висновку експерта були подані лише після того, як дізналися про результат проведеної експертизи, тому суд критично ставиться, до викладених у запереченні фактах, оскільки позивач при відібранні букального епіталію заперечень щодо проведення та відібрання зразків будь-яких заперечень не висловив, погодився на відібрання зразків у відсутності відповідача з дитиною, про що свідчить акт від 16.08.2024.

Оскільки вказаний висновок складений атестованим судовим експертом 5-го кваліфікаційного класу сектору молекулярно-генетичних досліджень лабораторії фізичних, хімічних, біологічних та ветеринарних досліджень ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», яка має ступінь вищої освіти магістр, галузь знань «Біологія», кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 9.5 «Молекулярно-генетичні дослідження» ОСОБА_9 , яка попереджена про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК за надання завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов`язків, у суду відсутні підстави вважати висновок судової молекулярно-генетичної експертизи необ`єктивним або таким, що проведений всупереч вимогам статей 102ЦПК України.

Представником позивача не було порушено питання щодо допиту експерта.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст.103ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

При цьому, ініціатором проведення експертизи, за виключенням певних випадків, які прямо передбачені законом, і які не відносяться до даної справи, є виключно сторона по справі.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб. В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта. Проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому експертові.

Відтак, суд у відповідності до вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи в підготовчому судовому засіданні сторони суду не повідомляли, при тому що в силу частин другої, третьої та четвертої статті 83 ЦПК України, вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (частина третя статті 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

У разі незгоди з тим висновком генетичного дослідження, який міститься в матеріалах справи, позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд та отримуючи професійну правничу допомогу від адвоката з часу подачі даного позову до суду та протягом всього часу розгляду справи у суді не скористався своїм правом на подання належних та достатніх доказів обґрунтованості вимог його заяви, у тому числі мали право або самостійно замовити та подати до суду інший експертний висновок з даного питання, або ж клопотати перед судом про призначення відповідної повторної судової експертизи. Однак, вказаних дій позивач та його представник під час розгляду справи у суді не вчинили.

Самостійно постановити ухвалу про призначення повторної експертизи суд позбавлений можливості, оскільки у цивільному судочинстві судово-біологічні (судово-генетичні) експертизи проводяться за рахунок коштів учасників справи. Обставини обов`язкового призначення експертизи судом, передбачені у ст. 105 ЦПК України, в судовому засіданні не встановлені.

В зв`язку з вищевикладеним, будь-які підстави для критичного відношення до вказаного висновку та неврахування його при вирішенні справи відсутні. Натомість, доказів, що спростовують зазначений результат дослідження, позивачем та його представником суду не надано.

Посилання позивача на те, що до зачаття дитини сторони не підтримували стосунки з вересня 2019 року суд оцінює критично, оскільки доказів, які б підтверджували цю обставину позивачем не надано.

Посилання представника позивача в судовому засіданні на наявність у позивача хвороби з дитинства, в зв`язку з чим він немає можливості мати дітей, належними, допустимими та беззаперечними доказами не підтвердженні, що позбавляє суд надати належну оцінку з цього приводу. Так, представником позивача, надані лише довідка та консультативний висновок про наявність хвороби у позивача та хірургічне лікування, датовані 2024 роком, що не спростовують факт батьківства позивача відносно малолітньої дитини.

Більш того, в порушення вищезазначених вимог ЦПК України позивачем доказів відсутності кровного споріднення між ним та дитиною суду не надано. Твердження позивача, без наявності відповідних належних доказів, про відсутність кровного споріднення між відповідачем та дитиною ґрунтуються на припущеннях.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених ЦПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову про виключення відомостей про батька дитини з актового запису про народження, в зв`язку із недоведеністю вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати, у виді судового збору, на підставі ч. 1, ч.6 ст. 141 ЦПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 5, 9, 12, 19, 20, 81, 82, 141, 258, 259, 264, 265, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи Красноградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про виключення відомостей про батьківство з актового запису про народження дитини - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 грудня 2024 року.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Кегичівка, Кегичівського району, Харківської області, громадянин України, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Кегичівським РВ УМВС України в Харківській області 17.01.2006, ІПН НОМЕР_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: Бендеберя Світлана Олексіївна, ордер серії АХ №1189692, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 38 від 08.02.2019, місце знаходження за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с. Коханівка, Кегичівського району, Харківської області, громадянка України, паспорт ID картка НОМЕР_4 , орган, що видав 6341, дата видачі 04.06.2020, ІПН НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Красноградський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 04059059, адреса: вул. Бєльовська, буд. 94, м. Берестин, Харківської області, 63304.

Суддя Т.В. Богачова