Рішення

від 22.10.2024 по справі 636/4302/24

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/4302/24 Провадження № 2/636/1828/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого судді Гніздилова Ю. М., за участю секретаря судового засідання Кисловської О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуїв цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Косіло Артем Костянтинович до Вовчанського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з майна,

встановив:

ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат адвокат Косіло Артем Костянтинович звернулася до суду з позовною заявою до Вовчанського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з майна, обґрунтовуючи свої вимоги таким.

ОСОБА_1 з 21 вересня 2021 року є єдиним власником нерухомого майна будинку, що розташовиний за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який вона отримала внаслідок виділу часток між співвласниками та відповідно до договору купівлі-продажу. В наслідок бойових дій на території Старосалтівської громади що тривали впродовж 2022 року, її житловий будинок було повністю зруйновано, що підтверджується актом III-415 комісійного обстеження об?єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії РФ від 26.01.2023р.

Та з метою отримання компенсації за знищене нерухоме майно, за програмою «єВідновлення», позивачка звернулась із повідомленням про внесення відомостей до реєстру пошкодженого майна та заявою на отримання сертифікату на пошкоджене (зруйноване) майно, однак отримала відмову у зв?язку із наявним арештом майна.

25 березня 2024 року, з метою досудового врегулювання правової проблеми, ОСОБА_1 через адвоката, звернулась із заявою про зняття арешту з майна до Вовчанського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, однак станом на день звернення до суду, відповіді від відповідача не зазначену заяву та адвокатський запит не надійшло, а арешт не знято. У зв`язку з чим ОСОБА_1 вимушена звернутись до суду для захисту її прав та свобод, оскільки все ще існує необхідність скасувати заборону відчуження об?єкту нерухомого майна за завершеними виконавчими провадженнями, реєстраційний номер обтяження № 11634658 від 22.09.2011 року.

В судове засідання ОСОБА_1 та її представник адвокат Косіло А.К. не з`явились, надавши до суду заяву, в якій підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд їх задовольнити, а справу розглянути за їх відсутності, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач Вовчанський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повторно у судове засідання не з`явилася, причини неявки не повідомила, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення на її адресу рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.При цьому від відповідача до суду не надійшло відзиву на позовну заяву чи будь-яких заперечень, а також повідомлення про іншу адресу, клопотання про відкладення судового розгляду також не заявлялося.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин та не подав відзив, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, тому відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

За результатами судового розгляду на підставі повідомлених сторонами обставин справи та наданих ними доказів, встановлені такі фактичні обставини та спірні правовідносини.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 371224469 від 25 березня 2024 року земельна ділянка кадастровий номер 6321655800:00:00:002:0132 загальною площею 0,119(га) призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 372784464 від 04 квітня 23024 року житловий будинок, загальною площею 92,2(кв.м.) що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Відповідно до акту ІІІ-415 № 3-415 комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії РФ від 26 січня 2023 року, житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6321655800:00:002:0132 є не придатним для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність.

Відповідно до адвокатського запиту № 2503/1 від 25 березня 2024 року, представник позивачки звертався до тимчасово виконуючого обов`язки начальника Вовчанського ВДВС у Чугуївському районі Харківської області про зняття арешту з нерухомого майна, що перебуває у власності ОСОБА_1 .

Статтею 41 Конституції Українипередбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого ПротоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст.ст.316,317,319 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1ст. 1216 ЦК Українипередбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).Згідно ч. 2ст. 1220 ЦК Україничасом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5ст. 1268 ЦК України). Такої ж самої правової позиції дотримується і Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ у своєму Листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, а саме:«Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину».

Враховуючи викладене і відсутність іншого способу відновлення порушеного права, позивачка обґрунтовано звернулася з позовом до суду за захистом порушеного права шляхом визнання за нею права власності на кімнату в порядку спадкування та зняття арешту з майна в судовому порядку.

Згідно з п. 11 ч. 1ст. 346 ЦК УкраїниАрешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення і накладається державним виконавцем шляхом, зокрема: винесенням постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно зст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник (ч. 1ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»). Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 18 цього Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Сторони виконавчого провадження мають право, зокрема, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому законом (ст. 19 вищевказаного Закону).

Відповідно до частин 1, 2, 3статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Згідно з ч. 5ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 39Закону України «Про виконавче провадження»,виконавче провадження підлягає закінченню у разі: припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 40Закону України «Про виконавче провадження»у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Пунктом 1 ч. 1ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обтяженням є заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена законом або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Згідно з ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справ керується принципом верховенства права.

Згідно з ч. ч. 1 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про повне задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1, 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ст. 316-319, 321, 391, 346, 1216, 1220, 1268, 1297 ЦК України, ст. 1, 15, 18, 19, 39, 40, 56, 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 76, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, п. 15.5)розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Косіло Артем Костянтинович до Вовчанського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з майна задовольнити в повному обсязі.

Скасувати арешт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного ВДВС Вовчанського РУЮ, за реєстраційним номером обтяження: 11634658 від 22.09.2011 о 09:11:38 год та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про обтяження 54424452.

Стягнути з Вовчанського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 суму судового збору 1211 грн. 20 коп.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ю. М. Гніздилов