Рішення

від 03.12.2024 по справі 754/17027/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/1239/24

Справа №754/17027/23

РІШЕННЯ

Іменем України

03 грудня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва

у складі головуючої судді Гринчак О.І.,

за участю секретаря судових засідань Чехун Ю.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовною заявою Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-6» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

Зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року Житлово-будівельний кооператив «Будівельник-6», через представника - адвоката Негоду Катерину Олегівну, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 36407,41 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Житлово-будівельний кооператив «Будівельник-6» є виконавцем послуг з утримання будинків по АДРЕСА_1 .

Власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 , а також вона фактично проживає за даною адресою та є споживачем житлово-комунальних послуг.

Станом на 23.11.2023 заборгованість відповідача за надані житлово-комунальні послуги перед заявником складає 23 512,61 грн за період з 01.12.2020 по 20.11.2023. Також позивач просить стягнути інфляційні витрати за період з 01.12.2020 по 20.11.2023 у сумі 10 798,15 грн та 3% річних у сумі 2 096,65 грн.

Станом на 23.11.2023 сума заборгованості відповідачем не оплачена, у зв`язку з чим позивач звертається до суду з даним позовом.

Позиція сторони відповідача

У відзиві на позовну заяву відповідачка просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що позивач заявляє про стягнення заборгованості за нібито надані послуги, при цьому, які саме послуги, їх обсяг, кількість, ціна та інші умови надання не зазначає, договір про надання таких послуг, як це передбачено законодавством не надає до позовної заяви, оскільки такого не укладено між відповідачем та ЖБК «Будівельник-6».

Відповідачка стверджує, що позивачем постійно порушуються її права, як власниці квартири, що проживає в будинку, зокрема, ігноруються усі письмові звернення, скарги, претензії щодо підвищення/змін внесків чи тарифів.

ЖБК «Будівельник-6» не є виконавцем послуг в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а тому не може стягувати борг за послуги, які він не надає, при цьому ЖБК «Будівельник-6» також не може стягувати внески за утримання будинку, оскільки ця функція закріплена за об`єднанням співвласників будинку відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» і розмір таких внесків ніким не погоджений.

Відповідачка зазначає, що довідка, що додана до позовної заяви про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за період з 01.12.2020 по 01.12.2023 містить незрозумілі цифри, і за які послуги вони нараховані.

На підставі статті 267 ЦК України відповідачка просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог позивача.

Відповідачка вважає, що нарахування інфляційних втрат в розмірі 10 798,15 грн та 3% річних в розмірі 2 096,65 грн є незаконними, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що у період воєнного стану в Україні не нараховується інфляційне нарахування, 3% річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за послугу з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій з 24.02.2022.

Відповідачка вказує, що до позовної заяви не надано документів, що підтверджують повноваження ОСОБА_2 .

У запереченнях відповідачка зазначає, що саме лише твердження, що ЖБК «Будівельник-6» надає послуги з утримання будинку не може бути беззаперечним зобов`язанням власника квартири сплачувати будь-яку суму, яку надумає голова ЖБК «Будівельник-6», без обґрунтування такої вартості або внесків за незрозуміло які послуги.

Відповідачка стверджує, що в неї у ванній кімнаті не працює сушарка для рушників, сміттєві контейнери стоять близько до її вікон, послуги з вивезення великогабаритних відходів вона не отримувала, а позивач намагається стягнути кошти за послуги, які не надає.

Відповідь на відзив на позовну заяву

Представник позивача підтримує позовні вимоги та зазначає, що оскільки відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 , то вона, як власник житла, зобов`язана нести витрати на утримання квартири, оскільки такий обов`язок передбачений чинним законодавством. Відповідачка зобов`язана у зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань, як споживача послуг і власника квартири та, як наслідок, наявну заборгованість, сплатити позивачу 3% річних та інфляційні втрати, які позивачем було надано в розрахунку заборгованості з внесків на утримання будинку і прибудинкової території як додаток до позовної заяви.

У додатковій заяві про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи представник позивача просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Рух справи

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, вирішено питання про доцільність розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

18 січня 2024 року від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву.

19 січня 2024 року представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву.

01 лютого 2024 року від відповідачки надійшли заперечення на відзив ЖБК «Будівельник-6».

05 лютого 2024 року представником позивача подано додаткову заяву про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2024 року розгляд справи за позовною заявою Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-6» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

05 листопада 2024 року представником позивача подано заяву про залишення частини позовних вимог без розгляду.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 07 листопада 2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, зобов`язано сторону позивача надати відомості щодо того, що саме увійшло в суму заборгованості на початок нарахування 01.12.2020.

12 листопада 2024 року представником позивача подано клопотання про долучення доказів.

25 листопада 2024 року та 02 грудня 2024 року представником позивача подано заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Також 02 грудня 2024 року представником позивача подано клопотання про долучення доказів.

03 грудня 2024 року представником відповідача подано заяву, в якій він просив не розглядати справу без його участі. При цьому, вказана заява не містить доказів, які б підтверджували поважність причин його неявки в судове засідання.

У судове засідання 03 грудня 2024 року учасники справи не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.

У зв`язку з неявкою учасників у судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У постанові Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 зазначено, що у передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи; з урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до п. 1.3, 3.1 та 3.2 статуту Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-6» зазначений кооператив є обслуговуючим кооперативом. Метою діяльності кооперативу є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Кооператив діє для забезпечення захисту прав його членів, відповідно до розділу 6 цього Статуту, та дотримання ними обов`язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна Кооперативу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами

Згідно з п. 12.1 - 12.3 статуту Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-6» для виконання статутної мети діяльності кооператив надає послугу утримання будинку і споруд та прибудинкової території (послуги забезпечення експлуатації будинку) у будинку, в якому створено даний кооператив. Сплата внесків та платежів за цінами та тарифами встановленими вищим органом управління Кооперативу є обов`язковою як для членів Кооперативу, так і для власників квартир у будинку та для наймачів квартир, які не оформили право власності на квартиру. Розмір внеску, платежу, оплати за послугу утримання будинку і споруд території (послуги забезпечення експлуатації будинку), яку надає Кооператив не можуть бути меншими ніж необхідний розмір фактичних витрат Кооперативу на ці потреби, виходячи з жилої площі займаних квартир. Оплата за послуги Кооперативу здійснюється на підставі укладення членами Кооперативу, власниками квартир, їх частин/часток, наймачів квартир публічної оферти (договору), підтвердженням укладення якої є хоча б одна сплата за послуги Кооперативу, як факт прийняття цих послуг.

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 02.06.1988 по теперішній час та є власником вказаної квартири.

Отже, ОСОБА_1 є споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються Житлово-будівельним кооперативом «Будівельник-6», як організацією, що здійснює утримання та обслуговування будинку АДРЕСА_1 та його прибудинкової території згідно зі Статутом організації.

Тариф (внески на утримання будинку) до 01.02.2021 становив 6,80 грн/м.кв., а з 01.02.2021 - 7,60 грн/м.кв.

З матеріалів справи вбачається, що з 2011 рік по 2019 рік відповідачка зверталась до позивача із заявами та скаргами.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості з відповідача за період з 01.12.2020 по 20.11.2023 у розмірі 23512,61 грн. Водночас у довідці про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ) вказано сальдо станом на 01.12.2020 у сумі 11329,99 грн, що включено позивачем до суми основного боргу.

З довідки про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ) за період з 01.12.2020 по 20.11.2023, наданої позивачем, вбачається, що з грудня 2020 року по грудень 2021 року позивачем нараховувалось відповідачу відповідно до тарифу 384,20 грн щомісячно, а з січня 2022 року по жовтень 2023 року - 429,41 грн.

Норми права та мотиви суду

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Відповідно до положень пункту 5 статті 13 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII співвласники багатоквартирних будинків, утримання яких до дня набрання чинності цим Законом здійснювали житлово-будівельні (житлові) кооперативи, продовжують відшкодовувати витрати на утримання відповідних будинків і споруд та прибудинкових територій таким кооперативам до моменту створення в багатоквартирному будинку об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (у тому числі шляхом реорганізації кооперативу) або прийняття співвласниками рішення про форму управління багатоквартирним будинком.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Обов`язок утримання майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. Витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їх часток співвласника незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 916/2197/13 (№ 3-28гс15), від 11.11.2015 у справі № 914/189/14 (№ 3-945гс15), від 27.01.2016 у справі № 904/8242/14 (№ 3-1028 гс15) та постановах Верховного Суду від 14.12.2017 у справі № 910/582/17, від 22.05.2018 у справі № 910/12065/17.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно- технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

За приписами ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом у цій справі встановлено, що відповідачка є споживачем послуг, наданих позивачем, не виконує належним чином свої зобов`язання, та має заборгованість перед позивачем зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості з відповідача за період з 01.12.2020 по 20.11.2023 у розмірі 23512,61 грн.

З довідки про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ) за період з 01.12.2020 по 20.11.2023, наданої позивачем, вбачається, що з грудня 2020 року по грудень 2021 року позивачем нараховувалось відповідачу відповідно до тарифу 384,20 грн щомісячно, а з січня 2022 року по жовтень 2023 року - 429,41 грн.

За період з 01.12.2020 по 20.11.2023, враховуючи тарифи на житлово-комунальні послуги, відповідачці нараховано 14441,62 грн.

Також з вказаної довідки вбачається, що за період з 01.12.2020 по 20.11.2023 відповідач частково оплачувала надані послуги, а саме 19.12.2020 - 250 грн; 17.01.2021 - 210 грн; 17.02.2021 - 180 грн; 19.03.2021 - 120 грн; 18.04.2021 - 120 грн; 19.05.2021 - 120 грн; 19.06.2021 - 75 грн; 18.07.2021 - 70 грн; 19.08.2021 - 70 грн; 19.09.2021 - 70 грн; 19.10.2021 - 100 грн; 20.11.2021 - 70 грн; 20.12.2021 - 70 грн; 19.01.2022 - 70 грн; 19.02.2022 - 250 грн; 24.03.2022 - 100 грн; 20.04.2022 - 150 грн; 20.05.2022 - 50 грн; 20.06.2022 - 100 грн; 20.07.2022 - 1 грн; 19.09.2022 - 1 грн; з листопада 2022 року по жовтень 2023 року по 1 грн щомісячно, що разом становить 2259,00 грн.

Враховуючи оплати, здійснені відповідачем, суд встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.12.2020 по 20.11.2023 становить 12182,62 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості, що виникла до 01.12.2020

Як вказувалось вище, ухвалою суду від 07 листопада 2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, зобов`язано сторону позивача надати відомості щодо того, що саме увійшло в суму заборгованості на початок нарахування 01.12.2020.

На виконання ухвали суду стороною позивача надано копію ухвали Апеляційного суду міста Києва від 09.07.2013 у справі № 22-ц-796/7605 та копію судового наказу Деснянського районного суду міста Києва від 24.01.2017 у справі № 754/98/17. При цьому, позивач зазначив, що ТОВ "Герц", яке обслуговує позивача, розрахунки платежів за утримання будинку та прибудинкової території зберігає протягом трьох останніх років.

Жодних доказів, які б відображали дані та надавали можливість суду встановити, за який період сформувалась заборгованість в сумі 11329,99 грн, що виникла до 01.12.2020, за яким тарифом здійснювалось нарахування, чи здійснювалась оплата відповідачем за період формування такої заборгованості, стороною позивача на вимогу суду не надано, як і не наведено причин ненадання таких доказів, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості вирішити спір в цій частині на підставі наявних у матеріалах справи доказах.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

З огляду на викладене, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 11329,99 грн основного боргу, що виник до 01.12.2020, підлягають залишенню без розгляду.

Щодо заяви про залишення частини позовних вимог без розгляду

У заяві від 05.11.2024 представник позивача просить залишити без розгляду позовну вимогу в частині стягнення зі ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-6» інфляційних втрат у сумі 10 798,15 грн та 3 % річних у розмірі 2 096,65 грн.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про можливість залишення позову в частині вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 10 798,15 грн та 3 % річних у розмірі 2 096,65 грн без розгляду.

Щодо позовної давності

Відповідно до положень статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Позивач звернувся до суду у листопаді 2023 року про стягнення заборгованості за період стягнення з 01.12.2020 по 20.12.2023, тобто в межах строку давності, встановленого статтею 257 ЦК України.

Отже, позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-6» до ОСОБА_1 про стягнення суми основного боргу за період з 01.12.2020 по 20.11.2023 у розмірі 12182,62 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо витрат на правову допомогу

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу надано:

- копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 20 листопада 2023 року № 41, укладеного між позивачем та адвокатом Негодою Катериною Олегівною, в якому визначено, що гонорар адвоката за надання правової допомоги становить 4000,00 грн за одну годину; один судодень в суді першої інстанції - 4000,00 грн;

- копії актів виконаних робіт від 30.11.2023 на суму 4000,00 грн та від 20.01.2024 на суму 4000,00 грн;

- копії прибуткових касових ордерів від 30.11.2023 № 1 та від 20.01.2024 № 2 на загальну суму 8 000,00 грн;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 10556/10 від 20.05.2022;

- ордер серії АІ № 1428215 від 23.11.2023.

Отже, матеріали справи містять докази, які свідчать про реальність надання правничої допомоги позивачу на суму 8000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При визначенні суми витрат на правову допомогу суд виходить з пропорції ціни позову до суми задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 2676,95 грн (12182,62 грн*8000,00 грн/36407,41 грн).

Щодо судового збору

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 898,12 грн (12182,62 грн*2684,00 грн/36407,41 грн).

Керуючись ст. 2, 7, 10, 12, 19, 81, 83, 141, 258-260, 263-265, 273-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-6» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-6» основний борг за період з 01.12.2020 по 20.11.2023 у розмірі 12182,62 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2676,95 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 898,12 грн.

Позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-6» до ОСОБА_1 в частині стягнення основного боргу у розмірі 11329,99 грн, що виник до 01.12.2020, інфляційних втрат у сумі 10 798,15 грн та 3 % річних у розмірі 2 096,65 грн залишити без розгляду.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Житлово-будівельний кооператив "Будівельник-6", код ЄДРПОУ 23377279, м. Київ, вул. Кубанської України, 39-А.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено та підписано 06.12.2024.

Суддя Деснянського

районного суду міста Києва Оксана Гринчак