Ухвала

від 04.12.2024 по справі 757/55804/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/55804/24-к

пр. 1-кс-47442/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за клопотанням прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні № 12023181180000950 від 19.12.2023,-

ВСТАНОВИВ:

15.11.2024 засобами поштового зв`язку прокурор другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, яке надійшло в провадження судді ОСОБА_1 26.11.2024.

У судове засідання прокурор подав заяву, в якій просив розглядати клопотання без його участі, вимоги підтримав.

Власник майна в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщенням інформації на сайті Печерського районного суду м. Києва.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено, що неприбуття сторін, у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Так, прокурор обґрунтовує клопотання тим, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023181180000950 від 19.12.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 15, п. п. 3, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 345 КК України, а також за фактами скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 289 КК України.

Під час досудового розслідування 02.08.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, та відносно нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави розміром 302 800,00 грн.

Серед іншого в межах розслідування встановлено, що до вчинення вказаних кримінальних правопорушень ймовірно причетний ОСОБА_5 , який виконував роль пособника та забезпечив ОСОБА_4 спільно з іншим безпосереднім виконавцем знаряддям та засобом скоєння злочинів, а саме: транспортним засобом - автомобілем «Volvo V50», VIN-код № НОМЕР_1 , який після вчинення злочинів з метою приховання їх слідів ОСОБА_5 продано ОСОБА_6 .

Допитаний як свідок ОСОБА_6 показав, що у грудні 2023 року він придбав у ОСОБА_5 автомобіль «Volvo V50», оголошення стосовно продажу якого попередньо знайшов у мережі Інтернет.

Проте, відповідно до інформації Територіального сервісного центру 0741 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Волинській області, вказаний автомобіль ОСОБА_6 придбав у ТОВ «РУДЖЕРО» в особі директора ОСОБА_7 , що суперечить попередньо наданим ним як свідком показанням.

У той же час під час обшуку вказаного автомобіля «Volvo V50», виконаного 09.01.2024, стороною обвинувачення виявлено відсутність всередині наведеного транспортного засобу, використаного як знаряддя вчинення злочинів, автомобільних килимків та дверної карти задніх лівих дверей, а також заміну дисків та обшивки заднього сидіння, що свідчить про їх переховування особами, причетними до протиправної діяльності, з метою знищення слідів кримінального правопорушення, зокрема залишків крові, інших біологічних зразків потерпілої ОСОБА_8 .

Таким чином, у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що директор ТОВ «РУДЖЕРО» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП № НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , може бути причетний до приховування слідів кримінальних правопорушень.

Також у ході слідства 14.11.2024 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва, постановленої 06.11.2024 у справі № 757/51311/24-к, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , в межах якого вилучено предмети, які не входили до переліку речей, дозвіл на відшукання яких прямо надано ухвалою слідчого судді, проте відносно яких у сторони обвинувачення існують обґрунтовані підстави вважати, що вони використовувалися як знаряддя вчинення кримінального правопорушення та містять відомості, які можуть бути використані як докази кримінальних правопорушень, а саме: 8 (вісім) печаток суб`єктів господарської діяльності, а саме: ТОВ «АВТОЛІГАЛГРУП» (код ЄДРПОУ № 45392411), ТОВ «АВТО ЕРІДАН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ № 45358480), ТОВ «БРОКЕР ВОРК» (код ЄДРПОУ № 45122775), ТОВ «ЕНГРІ МОТОРС» (код ЄДРПОУ № 44046311), ТОВ «ВОДЕН» (код ЄДРПОУ № 44437608), ТОВ «МУЛЬТИСЕРВІС СА» (код ЄДРПОУ № 44010971), ТОВ «СА МЕНЕДЖМЕНТ» (код ЄДРПОУ № 43980536), ТОВ «АВТОЛІГАЛТРАНС» (код ЄДРПОУ № 45403171); 9 (дев`ять) банківських карток з прикріпленими клаптиками паперу, що містять пояснювальні написи відповідних підприємств, а саме: банківська картка № НОМЕР_3 з написами «Автолігалгруп», банківська картка № НОМЕР_4 з написами «Брокер Ворк 1770», банківська картка № НОМЕР_5 з написами «Автолігалтранс 5135», банківська картка № НОМЕР_6 з написами «ВОДЕН 5025», банківська картка № НОМЕР_7 з квитанцією та аркушем паперу, що містить написи «СА СЕРВІС 4201», банківська картка № НОМЕР_8 з написами «СА МЕНЕДЖМЕНТ 8927»; банківська картка № НОМЕР_9 з квитанцією та аркушем паперу, що містить написи «ВОДЕН 6140»; стартовий пакет оператора зв`язку «Укртелеком» із зазначенням номеру мобільного телефону « НОМЕР_10 »; пластикові та паперові візитні картки;чорний блокнот з написами «БРСМ TURBOTA PRO людей і авто» з чорновими записами.

Вищеперераховані речі упаковані до спецпакету Національної поліції України серії PSP № 4185445; мобільний телефон «Samsung Galaxy A24» з ІМЕІ: № НОМЕР_11 та № НОМЕР_12 , з сім-картою за абонентським номером НОМЕР_13 , які упаковано до спецпакету Національної поліції України серії CRI № 1092845.

Прокурор зазначає, що у відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, є достатні підстави вважати, що речі та документи, вилучені 14.11.2024 за результатами проведення обшуку, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

У зв`язку з вищевикладеним 14.11.2024 постановою слідчого наведені предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12023181180000950.

Таким чином, з метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також з метою збереження речових доказів, прокурор вказує, що виникла необхідність у накладенні арешту на предмети, вилучені 14.11.2024 за результатами проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 КПК України, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Відповідно до вимог до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно статті 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.

З огляду на зазначені вимоги закону слідчий суддя приходить до висновку про те, що вилучене майно, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, та є на даній стадії досудового розслідування тимчасово вилученим майном.

Відповідно до ч.5ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися "згідно із законом", воно повинне мати "легітимну мету" та бути "необхідним у демократичному суспільстві".

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, як дотримання "справедливого балансу" між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Недоторканість права власності забезпечується у всіх сферах суспільного життя. Разом з тим право власності не є абсолютним. В інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити обмежене користування його майном іншими особами.

Враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на вилучене майно, з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, що зможе одночасно забезпечити запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Відтак, клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 26, 100, 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на майно, тимчасово вилучене за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_7 і визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12023181180000950, а саме:

- 8 (вісім) печаток суб`єктів господарської діяльності, а саме: ТОВ «АВТОЛІГАЛГРУП» (код ЄДРПОУ № 45392411), ТОВ «АВТО ЕРІДАН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ № 45358480), ТОВ «БРОКЕР ВОРК» (код ЄДРПОУ № 45122775), ТОВ «ЕНГРІ МОТОРС» (код ЄДРПОУ № 44046311),ТОВ «ВОДЕН» (код ЄДРПОУ № 44437608), ТОВ «МУЛЬТИСЕРВІС СА» (код ЄДРПОУ № 44010971), ТОВ «СА МЕНЕДЖМЕНТ» (код ЄДРПОУ № 43980536), ТОВ «АВТОЛІГАЛТРАНС» (код ЄДРПОУ № 45403171);

- 9 (дев`ять) банківських карток з прикріпленими клаптиками паперу, що містять пояснювальні написи відповідних підприємств, а саме: банківська картка № НОМЕР_3 з написами «Автолігалгруп», банківська картка № НОМЕР_4 з написами «Брокер Ворк 1770», банківська картка № НОМЕР_5 з написами «Автолігалтранс 5135», банківська картка № НОМЕР_6 з написами «ВОДЕН 5025», банківська картка № НОМЕР_7 з квитанцією та аркушем паперу, що містить написи «СА СЕРВІС 4201», банківська картка № НОМЕР_8 з написам «СА МЕНЕДЖМЕНТ 8927»; банківська картка № НОМЕР_9 з квитанцією та аркушем паперу, що містить написи «ВОДЕН 6140»;

- стартовий пакет оператора зв`язку «Укртелеком» із зазначенням номеру мобільного телефону « НОМЕР_10 »;

- пластикові та паперові візитні картки;

- чорний блокнот з написами «БРСМ TURBOTA PRO людей і авто» з чорновими записами.

Вищеперераховані речі упаковані до спецпакету Національної поліції України серії PSP № 4185445;

- мобільний телефон «Samsung Galaxy A24» з ІМЕІ: № НОМЕР_11 та № НОМЕР_12 , з сім-картою за абонентським номером НОМЕР_13 , які упаковано до спецпакету Національної поліції України серії CRI № 1092845.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_9