Ухвала

від 06.11.2024 по справі 757/32500/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/32500/24-ц

УХВАЛ А

"06" листопада 2024 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Головко Ю. Г.,

за участю секретаря судових засідань Мхітарян М. М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання представника відповідача ОСОБА_2 , про залишення позовної заяви ОСОБА_3 до Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР», третя особа: об`єднання первинних профспілкових організацій підприємств комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення одноразових заохочень, без руху,

ВСТАНОВИВ :

У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР», третя особа: об`єднання первинних профспілкових організацій підприємств комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення одноразових заохочень.

В судовому засіданні 06.11.2024 представник відповідача ОСОБА_4 заявив клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_3 без руху, з тих підстав, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. У позовній заяві, крім вимоги позову про поновлення на роботі, заявлено ще 2 майнові вимоги про стягнення грошових коштів, а саме, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та одноразового заохочення, що не підпадають під пільги, визначені п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Тому, просить суд залишити позовну заяву без руху адже, позивач не надав суду документ, який підтверджує факт сплати судового збору.

Представник позивача заперечувала проти клопотання та вказала, що середній заробіток та одноразові виплати входять в структуру заробітної плати, а тому позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, приходить висновку, що клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху не підлягає до задоволення, зважаючи на таке.

Згідно матеріалів позовної заяви, позивач просить суд:

1)Визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора Комунальної корпорації «Київавтодор» № 200-к від 10.06.2024 про звільнення ОСОБА_3 ;

2)Стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.07.2024 по день поновлення на роботі з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів із розрахунку його середньої заробітної плати 2592,94 грн;

3)Стягнути з відповідача на користь позивача одноразові заохочення до Дня Києва та до Дня Конституції України у 2024 році у розмірі узгодженому з профспілковим комітетом, але не більше посадового окладу;

4)Зобов`язати Комунальну корпорацію «КИЇВАВТОДОР» поновити на роботі ОСОБА_3 ;

5) Покласти на відповідача судові витрати.

Як на підставу звільнення від сплати судового збору позивач посилався на п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Предметом цього спору є скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення одноразових заохочень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України «Про оплату праці». Так, структура заробітної плати складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі

№ 755/12623/19 сформулювала правовий висновок про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом ч. 2 ст. 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто, у разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Таким чином, позивач у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 5 Закону «Про судовий збір» звільняється від сплати судового збору за подання позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення одноразових заохочень, оскільки зазначені виплати входять до структури заробітної плати.

Враховуючи викладене, клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху, не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 185, 259-261 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача ОСОБА_5 , про залишення позовної заяви ОСОБА_3 до Комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР», третя особа: об`єднання первинних профспілкових організацій підприємств комунальної корпорації «КИЇВАВТОДОР» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення одноразових заохочень, без руху - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення суду.

Суддя Ю. Г. Головко