Рішення

від 19.11.2024 по справі 127/18611/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/18611/24

Провадження № 2/127/2530/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2024 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі : головуючого судді Короля О.П.,

секретаря Мельник А.С.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з батьком, мотивуючи свої вимоги тим, що шлюб між сторонами зареєстрований 21.08.2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Липовецького районного управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 37. Від шлюбу сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач зазначив про те, що протягом останніх двох років сімейні стосунки з відповідачем значно погіршились. Причиною цьому є різні погляди на сімейне життя, сімейні цінності, неможливість досягти компромісу у вирішенні питань сімейного життя, втрата почуттів між ними та залишення відповідачем сім`ї. На даний час сторони проживають окремо, при цьому з позивачем проживають і обоє дітей, яких він самостійно виховує і фінансово утримує. Фактичне місце проживання відповідача позивачу невідоме, оскільки відповідач в кінці 2022 року перервала декретну відпустку і залишила сім`ю.

Позивач також зазначив, що між сторонами виникає спір щодо місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_5 , оскільки відповідач неодноразово у телефонних розмовах висловлювала намір в подальшому забрати дочку до себе, коли влаштує своє особисте життя. Проте, на думку позивача, зміна місця проживання доньки та, як наслідок, зміна звичного та комфортного для неї середовища не відповідає інтересам дитини, оскільки матиме наслідком зміну усіх аспектів життя дитини, що негативно позначиться на ній.

Вищевикладене й стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.06.2024 року відкрите загальне позовне провадження.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги

Представник відповідача визнала позов в частині розірвання шлюбу, проте заперечила проти позову в частині визначення місця проживання дитини з батьком, пояснивши що відповідач наразі не має постійного місця проживання, яке б задовольняло потреби доньки. Але невдовзі планує винайняти окреме житло, після чого має намір забрати доньку до себе.

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради в судове засідання не з`явилась, подавши до суду заяву, у якій просила провести судове засідання у справі за її відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Шлюб між сторонами зареєстрований 21.08.2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Липовецького районного управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 37.

Від шлюбу сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Син ОСОБА_6 , 2007 року народження, у червні 2024 року закінчив здобуття повної загальної середньої освіти на базі Вінницького медичного фахового коледжу імені академіка Д.К.Заболотного, де і навчається на третьому курсі по даний час. ОСОБА_7 , 2021 року народження, відвідує Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад №71 Вінницької міської ради".

Діти проживають разом з позивачем за зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , власником 49/100 часток якого є позивач, що підтверджується довідкою Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради від 21.04.2024 року №27102, витягом з реєстру територіальної громади №2024/005838798 від 20.05.2024 року та витягом з Державного реєстру речових прав №352849905 від 02.11.2023 року.

Відповідач проживає окремо від позивача та дітей. Сторони шлюбних взаємовідносин не підтримують, спільного господарства не ведуть. Примирення між ними неможливе.

Згідно з довідкою №333 від 05.08.2024 року, виданою квартальним комітетом «Димитрівський» міста Вінниці, сім`я позивача складається з трьох осіб позивача, ОСОБА_1 , 1980 року народження, сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з батьком і знаходяться на його утриманні. Дружина позивача ОСОБА_2 , 1983 року народження, відповідач у справі, за адресою проживання сім`ї позивача не проживає з серпня 2023 року.

До матеріалів справи надана характеристика №334 від 05.08.2024 року, видана Квартальним комітетом «Димитрівський», згідно з якою за час проживання позивача за адресою : АДРЕСА_1 скарг, нарікань на його адресу від сусідів в квартальний комітет не надходило.

Згідно з довідкою Ради адвокатів Вінницької області №240 від 30.07.2024 року позивач є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №000004, виданим 20.08.2014 року рішенням Ради адвокатів Вінницької області.

Позивач здійснює адвокатську діяльність у формі Адвокатського бюро «Опанасюк і партнери» (код ЄДРПОУ 42606126), від якої отримує стабільний дохід, що дозволяє утримувати дітей. На підтвердження рівня доходу позивачем надані виписки АБ «Опанасюк і партнери» з рахунку, відкритого в АТ КБ «Приватбанк» за 2022, 2023, 2024 роки.

Задовільний стан здоров`я позивача та відсутність фактів вживання психоактивних речовин підтверджуються випискою КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5 м. Вінниці» від 02.08.2024 року та довідкою №4473 від 30.07.2024 року про проходження періодичного психіатричного огляду.

Також позивачем було надано суду витяг з історії розвитку дитини, виданий КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5 м. Вінниці» 06.08.2024 року, згідно з яким його донька має задовільний стан здоров`я, фізичний розвиток відповідає віку, перебуває на обліку у сімейного лікаря з проходженням профілактичних оглядів згідно з наказом, профілактичні щеплення проводяться згідно з календарним планом щеплень.

Згідно з наданим Службою у справах дітей Вінницької міської ради висновку від 01.11.2024 року з метою перевірки умов проживання малолітньої дитини з батьком працівниками Служби був здійснений вихід за місцем проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 . За результатом перевірки було встановлено належні санітарно-побутові умови для проживання, навчання та розвитку малолітньої доньки позивача, зокрема наявність окремого місця для дозвілля та сну, достатнє забезпечення продуктами харчування.

Згідно з цим же висновком, мотивуючи відсутністю спору щодо місця проживання дитини, Служба у справах дітей Вінницької міської ради вважає недоцільним визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала висновок Служби у справах дітей Вінницької міської ради та просила в задоволенні позову в частині визначення місця проживання дитини з батьком відмовити.

Представник відповідача зауважила, що відповідач визнає позов в частині розірвання шлюбу, оскільки не пов`язує своє майбутнє з позивачем. Водночас, представник відповідача наголосила на тому, що проживання малолітньої ОСОБА_5 з позивачем носить тимчасовий характер, оскільки відповідач наразі не може забезпечити належні для дитини умови проживання за відсутності власного житла. Проте, невдовзі відповідач планує винайняти окреме житло, після чого має намір забрати доньку до себе, про що повідомляла позивача у телефонних розмовах. Коштів на утримання дітей відповідач не надає, тому що розмір доходу позивача є достатнім для самостійного утримання дітей.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується наступним.

Згідно із статтею 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповіднодо ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини, примушення до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 Сімейного Кодексу України.

Статтею 110 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч. 2ст. 112 СК Українисуд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позов в частині розірвання шлюбу підлягає задоволенню, оскільки шлюб між сторонами триває формально, примиритись сторони не бажають, а тому подальше сумісне життя подружжя і збереження сім`ї неможливе.

Визначаючись щодо вимоги про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 з батьком, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Суд приймає до уваги, що протягом майже двох років малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з батьком та старшим братом ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою реєстрації місця проживання, що підтверджується довідкою Квартального комітету «Димитрівський» №333 від 05.08.2024 року та не заперечується відповідачем.

Систематичне відвідування донькою Ангеліною Комунального закладу "Дошкільний навчальний заклад №71 Вінницької міської ради" та продовження сином Володимиром навчання на третьому курсі Вінницького медичного фахового коледжу імені академіка Д.К. Заболотного на контрактній формі навчання, забезпечення дітей нормальними умовами проживання, одягом, продуктами харчування тощо, належним медичним обслуговуванням, дає суду підстави для висновку, що позивач забезпечує повне фінансове утримання своїх дітей.

При цьому, з огляду на недоведеність відповідачем факту надання позивачу матеріальної допомоги на утримання дітей чи факту іншої участі у вихованні дітей, суд констатує самостійне фінансове утримання позивачем своїх дітей.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 рокуN475/97-ВР.

Рішенням у справі «М.С. проти України» від 11.07.2017 року (заява №2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8статті 7СК України та устатті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.10.2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження №61-14041св19) зазначено, що: «питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».

У іншій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.11.2021 року в справі №754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) наголошено, що «при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачійомудитини».

З огляду на наведене, приймаючи до уваги висновок Служби у справах дітей Вінницької міської ради, у якому визнані належними умови місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та зважаючи на відсутність у відповідача на момент розгляду справи постійного місця проживання, яке б відповідало потребам дитини, суд приходить до переконання, що найкращим інтересам малолітньої доньки позивача відповідатиме збереження звичного для неї місця проживання та комфортного середовища. Тим більше, що впродовж майже двох років окремого від дитини проживання відповідач не вживала заходів до забезпечення можливості проживання з нею доньки.

При цьому, врахувавши обставини та факти, встановлені Службою у справах дітей Вінницької ради, суд зауважує, що наданий третьою особою висновок не має переваги перед іншими доказами і досліджувався судом разом з іншими письмовими доказами.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених зокрема, у постанові від 28.01.2021 року у справі № 753/6498/15-ц, також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 року у справі №500/6325/17, від 04.07.2018 року у справі № 496/4271/16-а (К/9901/29090/18) висновок органу опіки та піклування не містить ознак рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії він не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов`язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер.

Отже, висновок Служби у справах дітей Вінницької міської ради, який підтримала представник відповідача, є лише одним з доказів у справі, носить рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений.

Подібний правовий висновок викладений у Постановах Верховного Суду від 16.02.2022 року у справі №742/710/19 та від 30.11.2022 року у справі 523/11247/19.

Таким чином, приймаючи до уваги завдання суду щодо забезпечення, насамперед захисту інтересів дитини під час вирішення спору, збереження звичного для неї середовища та усталених соціальних зв`язків, суд дійшов висновку, що позов в частині визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 за зареєстрованою адресою проживання, підлягає задоволенню.

Судові витрати позивач просив залишити за ним.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст.110,112, 141, 161 СК України, ст. ст.4,12, 76-81,89,141,263-265,279 ЦПК України,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , зареєстрований 21.08.2004 року Відділом ДРАЦС Липовецького районного управління юстиції Вінницької області, актовий запис №37.

Визначити спільне місце проживання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою : АДРЕСА_2 , разом з батьком ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який здійснює самостійне виховання та повне фінансове утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити представнику відповідача ОСОБА_2 строк протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду для подання доказівпро витратина професійнуправничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повне рішення суду складено 25.11.2024 р.

Відомості про учасників справи :

позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 ,, РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ,, РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя