Постанова

від 27.11.2024 по справі 203/4431/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9744/24 Справа № 203/4431/23 Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Єлізаренко І.А.,

за участюсекретаря судовогозасідання Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Івах Євгенія Вікторовича на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування», ОСОБА_1 , про стягнення недоплаченого страхового відшкодування, пені, інфляційних витрат та трьох відсотків річних, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «СК«Альфа Страхування», ОСОБА_1 ,про стягненнянедоплаченого страховоговідшкодування,пені,інфляційних витратта трьохвідсотків річних,стягнення матеріальноїта моральноїшкоди (а.с. 1-7), в обґрунтування якого посилався на те, що 27.12.2022 року на перехресті вул. Князя Володимира Великого та вул. Юліуша Словацького в м.Дніпрі сталась ДТП за участю транспортних засобів Kia Sorento, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням позивача та Tesla Model 3, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 25.01.2023 року у справі №203/237/23, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди була застрахована в ПрАТ «СК «Альфа Страхування» згідно полісу №207889779.

З метою компенсації завданих збитків позивач звернувся до страхової компанії із заявою про настання страхової події та виплату страхового відшкодування від 29.12.2022 року.

Для визначення розміру завданої шкоди позивач звернувся до судового експерта-автотоварознавця ОСОБА_3 . Про дату, час та місце огляду транспортного засобу відповідачів було повідомлено належним чином листами-запрошеннями від 12.01.2023 року.

Згідно висновку експерта №3802/23/2 від 28.02.2023 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Kia Sorento, р.н. НОМЕР_1 , склала 154 820 грн 28 коп, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та вирахуванням ПДВ 72 754 грн 55 коп, а вартість матеріального збитку 79 538 грн 47 коп. Витрати позивача на оплату послуг експерта склали 3 600 грн.

Копія висновку експерта була надіслана страховій компанії 28.06.2023 року та вручена за довіреністю 03.07.2023 року.

Полісом №207889779 було встановлено франшизу в розмірі 2 500 грн.

Таким чином, відповідно до вимог ст. ст. 6, 29, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова компанія була зобов`язана в строк до 29.03.2023 року включно здійснити виплату страхового відшкодування в сумі 70 254 грн 55 коп (72 754 грн 55 грн 2 500 грн).

За результатами розгляду заяви страхова компанія 24.03.2023 року здійснила виплату страхового відшкодування лише в сумі 58 957 грн 04 коп. Вказана сума була визначена на підставі звіту про оцінку №22350 від 21.03.2023 року, який складено без дотримання вимог діючого законодавства.

Так, визначення розміру збитку на підставі звіту про оцінку є способом, який не передбачений Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування не були погоджені із позивачем. Згідно звіту №22350 замовником оцінки є ПрАТ «СК «Альфа Страхування», але жодного договору на проведення оцінки відповідачем надано не було. В свою чергу позивач такого договору з ТОВ «СЗУ Україна» також не укладав. Тому наданий відповідачем звіт №22350 був складений без належної правової підстави, а позивача позбавлено права вільного вибору суб`єкта оціночної діяльності, адже саме позивач є власником пошкодженого автомобіля. З протоколу огляду транспортного засобу від 02.01.2023 року вбачається, що останній склав ОСОБА_4 . Проте, звіт про оцінку №22350 виконав оцінювач ОСОБА_5 , що свідчить про те, що огляд автомобіля та розрахунок робили різні особи, що також суперечить вимогам законодавства з питань проведення автотоварознавчих досліджень. Крім того, оцінювачем ОСОБА_5 при складанні звіту №22350 не було застосовано Методику визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розмірі матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу, від 12.09.2014 року.

На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути з ПрАТ «СК «Альфа Страхування» недоплачене страхове відшкодування в сумі 11 297 грн 51 коп, за період з 24.03.2023 року по 24.05.2023 року пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в сумі 1 609 грн 51 коп. інфляційні витрати в сумі 79 грн 20 коп, 3% річних в сумі 96 грн 57 коп та стягнути з ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 115 665,73 грн, яка складається з 85 665,73 грн матеріальних збитків, 30 000,00 грн моральної шкоди.

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 квітня 2024 року позов ОСОБА_2 до ПрАТ «СК «Альфа Страхування», ОСОБА_1 , про стягнення недоплаченого страхового відшкодування, пені, інфляційних витрат та трьох відсотків річних, стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Альфа Страхування» на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 11 403 грн 21 коп, з яких: недоплачене страхове відшкодування в сумі 11 297 грн 51 коп, пеня в сумі 46 грн 43 коп, інфляційні витрати в сумі 56 грн 49 коп, три відсотки річних в сумі 2 грн 78 коп, а також стягнути судові витрати в сумі 1 503 грн 61 коп, у т.ч.: судовий збір в сумі 114 грн 01 коп, витрати на правову допомогу в сумі 1 389 грн 60 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 82 065 грн 73 коп, моральну шкоду в сумі 5 000 грн, судові витрати в сумі 15 081 грн 03 коп, у т.ч.: судовий збір в сумі 870 грн 63 коп, витрати на оплату послуг експерта в сумі 3 600 грн, витрати на правову допомогу в сумі 10 610 грн 40 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено (а.с. 142-150).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Івах Є.В. подав апеляційну скаргу (а.с. 154-169), посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, а також на порушення норм процесуального та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

ОСОБА_2 скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення (а.с. 207-213).

Інші учасники справи не скористались своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з його доведеності та обгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон України №1961-IV) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України №1961-IV визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України Закону України №1961-IV встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

При цьому,п.12.1ст.12зазначеного вищеЗакону встановлено,що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно п. 34.2, 34.4 ст. 34 Закону України №1961-IV протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України №1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Статтею 36Закону України№1961-IVвстановлено,що страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (п. 36.1 ст. 36).

Страховик (МТСБУ)протягом 15днів здня узгодженняним розмірустрахового відшкодуванняз особою,яка маєправо наотримання відшкодування,за наявностідокументів,зазначених уст.35цього Закону,повідомлення продорожньо-транспортнупригоду,але непізніш якчерез 90днів здня отриманнязаяви прострахове відшкодуваннязобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або ст. 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення (п. 36.2 ст. 36).

За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня (п. 36.5 ст. 36).

Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (п. 36.6 ст. 36).

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 27.12.2022 року на перехресті вул. Князя Володимира Великого та вул. Юліуша Словацького в м.Дніпрі сталась ДТП за участю транспортних засобів Kia Sorento, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням позивача та Tesla Model 3, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 25.01.2023 року у справі №203/237/23, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди була застрахована в ПрАТ «СК «Альфа Страхування» згідно полісу №207889779, із встановленням франшизи в розмірі 2 500 грн.

З метою компенсації завданих збитків позивач звернувся до страхової компанії із заявою про настання страхової події та виплату страхового відшкодування від 29.12.2022 року.

Для визначення розміру завданої шкоди позивач звернувся до судового експерта-автотоварознавця ОСОБА_3 .

Згідно висновку експерта №3802/23/2 від 28.02.2023 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Kia Sorento, р.н. НОМЕР_1 , склала 154 820 грн 28 коп, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та вирахуванням ПДВ 72 754 грн 55 коп, а вартість матеріального збитку 79 538 грн 47 коп.

Витрати позивача на оплату послуг експерта склали 3 600 грн та факт їх сплати підтверджено долученими до позову копіями платіжних інструкцій.

Копія висновку експерта була надіслана страховій компанії 28.06.2023 року та вручена за довіреністю 03.07.2023 року.

Згідно звіту №22350 від 21.03.2023 року, складеного оцінювачем ОСОБА_5 за замовленням ПрАТ «СК «Альфа Страхування», вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Kia Sorento, р.н. НОМЕР_1 , з урахуванням ПДВ була визначена в сумі 69 189 грн 05 коп, без урахування ПДВ в сумі 61 457 грн 04 коп.

Відповідно до цього звіту та з урахуванням встановленої франшизи в сумі 2 500 грн, страховою компанією позивачу 24.03.2024 року було виплачено страхове відшкодування в сумі 58 957 грн 04 коп.

Судом було враховано, що відповідно до наведених вище положень ст. 36 Закону України №1961-IV, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ), за умови, якщо страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір за відсутності документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди.

Також вказаною нормою закону передбачено, що страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач не погодився з розміром страхового відшкодування виплаченого ПрАТ «СК «Альфа Страхування».

Документи, на підставі яких було здійснено виплату страхового відшкодування (копії протоколу огляду транспортного засобу від 02.01.2023 року, звіту №22350 від 21.03.2023 року, розрахунку страхового відшкодування та страхового акту) були направлені страховою компанією представнику позивача адвокату Негробову О.В. на адвокатський запит останнього лише 10.05.2023 року.

За вказаних обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку, що розрахунок страхового відшкодування проведений страховиком на підставі звіту №22350 від 21.03.2023 року за відсутності достатніх правових підстав визначених ст. 36 Закону України №1961-IV.

Крім того, судом враховано, що згідно звіту №22350 від 21.03.2023 року останній було складено без безпосереднього огляду оцінювачем ОСОБА_6 транспортного засобу, на підставі протоколу огляду від 02.01.2023 року складеного іншою особою ОСОБА_7 , повноваження та кваліфікація якого не підтверджені, а тому суд обгрунтовано визнав вказаний доказ неналежним та недопустимим на підтвердження розміру завданих позивачу матеріальних збитків та розміру страхового відшкодування.

В той час, як наданий позивачем висновок №3802/23/2 від 28.02.2023 року складений судовим експертом, з попередженням останнього про кримінальну відповідальність, тобто є таким, що складений та поданий з дотриманням вимог ст. ст. 102, 106 ЦПК України, а також є визначеним ст. 36 Закону України №1961-IV документом для визначення розміру страхового відшкодування за відсутності досягнутої згоди між страховиком та потерпілим щодо розміру такого відшкодування.

З урахуванням наведених вище положень ст. ст. 12, 29, 36 Закону України №1961-IV страховик в даному випадку мав здійснити на користь позивача виплату страхового відшкодування, зменшеного на суму ПДВ та розмір встановленої у позові франшизи.

Згідно висновку експерта №3802/23/2 від 28.02.2023 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Kia Sorento, р.н. НОМЕР_1 , склала 154 820 грн 28 коп, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та вирахуванням ПДВ, склала 72 754 грн 55 коп.

Розмір встановленої договором франшизи становив 2 500 грн.

Сума виплаченого страхового відшкодування склала 58 957 грн 04 коп.

Таким чином, є вірним висновок суду про те, що сума недоплаченого страхового відшкодування становить 11 297 грн 51 коп.

Відповідно до наведених вище положень п. 22.1 ст. 22 Закону України №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 16 Закону України «Про страхування» передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.06.2017 року №6-282цс17 та підтверджена висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18).

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18), вказала, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 року у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

У п. 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ» від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам дано роз`яснення про те, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 526, ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Крім того, у п. 36.5 ст. 36 Закону України №1961-IV визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За вказаних обставин, є вірними висновки суду, що позовні вимоги позивача щодо стягнення зі страхової компанії інфляційних витрат на трьох відсотків річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також пені на підставі п. 36.5 ст. 36 Закону України №1961-IV є законними та обгрунтованими.

В своєму позові позивач просив стягнути інфляційні витрати, три відсотки річних та пеню за період з 24.03.2023 року по 05.07.2023 року включно, виходячи із розміру недоплаченого страхового відшкодування в сумі 11 297 грн 51 коп.

Поряд з цим, суд враховує, що відповідно до положень ст. 36 Закону України №1961-IV визначено, що у разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Висновок експерта №3802/23/2 від 28.02.2023 року, на підставі якого у страховика виник обов`язок з доплати страхового відшкодування позивачу, представником позивача було направлено 28.06.2023 року та отримано страховою компанією 03.07.2023 року.

Таким чином, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає вірними висновки суду щодо наявності підстав для стягнення з ПрАТ «СК «Альфа Страхування» на користь позивача пені та кошти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 03.07.2023 року по 05.07.2023 року, а саме: три відсотки річних в сумі 2 грн 78 коп (11 297,51 х 3% : 365 днів у році х 3 дні прострочення); інфляційні витрати в сумі 56 грн 49 коп (11 297,51 х 100,50 : 100 11 297,51); пеня в сумі 46 грн 43 коп (11 297,51 х 2 х 25 :100 : 365 х 3).

З урахуванням наведеного всього з ПрАТ «СК «Альфа Страхування» на користь позивача слід стягнути кошти в сумі 11 403 грн 21 коп, з яких: недоплачене страхове відшкодування в сумі 11 297 грн 51 коп, пеня в сумі 46 грн 43 коп, інфляційні витрати в сумі 56 грн 49 коп, три відсотки річних в сумі 2 грн 78 коп В іншій частині в задоволенні позовних вимог до ПрАТ «СК «Альфа Страхування» слід відмовити.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1)втрати,яких особазазнала узв`язкузі знищеннямабо пошкодженнямречі,а такожвитрати,які особазробила абомусить зробитидля відновленнясвого порушеногоправа (реальнізбитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно висновку експерта №3802/23/2 від 28.02.2023 року вартість відновлювального ремонту належного позивачу транспортного засобу Kia Sorento, р.н. НОМЕР_1 , без урахування коефіцієнту фізичного зносу, склала 154 820 грн 28 коп; з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та вирахуванням ПДВ, склала 72 754 грн 55 коп.

Розмір встановленої договором франшизи становив 2 500 грн.

Таким чином, страхова виплата мала складати 70 254 грн 55 коп, а з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягала стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту та вартістю виплаченого страхового відшкодування в сумі 84 565 грн 73 коп, з урахуванням франшизи в сумі 2 500 грн (154 820,28 70 254,55 + 2 500).

З позовної заяви та наведеного в ньому розрахунку вбачається, що сума франшизи в розмірі 2 500 грн до стягнення з відповідача ОСОБА_1 фактично не заявлялась.

Враховуючи вище викладене та межі заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача у рахунок відшкодування завданої внаслідок ДТП матеріальної шкоди кошти в сумі 82 065 грн 73 коп.

Доводи скарги щодо визначеного судом розміру, який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 колегія суддів не бере до уваги, оскільки розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Чинним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлені обмеження, а саме страховиком не відшкодовується, зокрема: франшиза, знос, розрахований у порядку, встановленому законодавством, а також сума податку на додану вартість.

Системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.

Майнова шкода, заподіяна позивачеві в результаті настання дорожньо-транспортної пригоди, з урахуванням положень ст.ст. 22, 1192 ЦК України, в цьому випадку становить вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Kia Sorento р.н. НОМЕР_1 відповідно до висновку експерта №3802/23/2 від 28 лютого 2023 року, в розмірі 154 820,28 грн.

Вказані доводи є фактично незгодою із визначеним розміром завданої позивачу шкоди, яка підлягає відшкодуванню винною особою з урахуванням страхового відшкодування, разом з тим, апелянт не скористався своїм правом щодо подання клопотання про призначення відповідної експертизи.

Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача в розмірі 82 065 грн 73 коп, а доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.

Відповідно доч.ч.1-4ст.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкодаполягає: 1)у фізичномуболю тастражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз каліцтвомабо іншимушкодженням здоров`я; 2)у душевнихстражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз протиправноюповедінкою щодонеї самої,членів їїсім`їчи близькихродичів; 3)у душевнихстражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуіз знищеннямчи пошкодженнямїї майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо іншене встановленозаконом,моральна шкодавідшкодовується грошовимикоштами,іншим майномабо вінший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд вірно вважав доведеним позивачем, що йому було завдано моральну шкоду, яка полягала у душевних стражданнях та переживаннях в зв`язку із пережитим нервовим стресом внаслідок ДТП за його участю, суттєвого пошкодження належного йому транспортного засобу, у зміні звичайного ритму життя через необхідність витрачати додатковий час для вирішення питання щодо відшкодування завданих збитків, нести додаткові, незаплановані матеріальні витрати. Поряд з цим, враховуючи ступінь та тривалість моральних страждань, частково відшкодування позивачу завданих збитків страховою компанією, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд обгрунтовано визначив суму коштів, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн та вірно в іншій частині вказаних позовних вимог відмовив.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач обгрунтовуючи свій позов в частині обгрунтування моральної шкоди не посилався на завдання йому моральної шкоди внаслідок пошкодження транспортного засобу, а зазначив, що моральна шкода спричинена несплатою страхового відшкодування є безпідставними, оскільки спростовуються змістом позову у зв`язку з чим є і безпідставними доводи стосовного того, що з відповідача ПрАТ «СК «Альфа Страхування» також підлягає стягненню моральна шкода. Крім того, позивач таких вимог до ПрАТ «СК «Альфа Страхування» не заявляв. Позивач розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Суд розглядає справи в межах позовних вимог, а тому у суду були відсутні підстави вирішувати питання щодо стягнення моральної шкоди з ПрАТ «СК «Альфа Страхування».

Також суд першої інстанції з урахуванням висновків, наведених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 року у справі №712/4126/22 провадження №14-123цс23, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), постанові Верховного суду у постанові від 06.03.2019 року у справі №922/1163/18, вірно здійснив розподіл судових витрат між сторонами.

Доводи скарги щодо неправомірності покладення судових витрат пов`язаних із залученням експерта в сумі 3 600,00 грн виключно на відповідача ОСОБА_1 колегія суддів відхиляє, оскільки страхова компанія направляла свого представника для визначення причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків, а тому враховуючи положення ст. 34 Закону України №1961-IV, а тому понесені позивачем по справі судові витрати, пов`язані із залученням експерта в сумі 3 600 грн, підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 .

Доводи скарги щодо подання заяви про розподіл судових витрат із порушенням процесуальних строків колегія суддів відхиляє, оскільки в позові позивачем було зазначено попередній розрахунок судових витрат в якому також було зазначено витрати на правничу допомогу, а докази таких витрат було направлено до суду 18.03.2024 року, тобто до ухвалення рішення по справі. Крім того, колегія суддів зауважує, що заява про розподіл судових витрат направлялась відповідачу ОСОБА_1 , разом з тим, останній не скористався своїм правом на подання клопотання про зменшення таких витрат. В апеляційній скарзі апелянт також не наводить обгрунтованих підстав щодо неспівмірності таких витрат.

Щодо доводів апелянта про відсутність в матеріалах справи доказів щодо належного його повідомлення судом першої інстанції про розгляд справи колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи видно, що позивач при зверненні з позовом зазначив адресу відповідача, як АДРЕСА_1 на яку судом і направлялись судові повістки, проте на адресу суду повернулись конверти з відміткою за закінченням терміну зберігання, що не свідчить про належне повідомлення відповідача.

Також, суд повідомляв відповідача шляхом направлення смс-повідомлення через додаток Viber, що також не є підтвердженням належного повідомлення про розгляд справи, оскільки в матеріалах справи відсутня відповідна заява відповідача.

Разом з цим, згідно відповіді №450695 від 15.02.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру на запит суду надійшла інформація щодо місця реєстрації відповідача: АДРЕСА_2 .

Після чого суд направляв судові повістки за вказаною адресою та на адресу суду повернувся конверт з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою, що є належним повідомленням про розгляд справи.

Також в матеріалах справи наявні оголошення суду викладені на сайті суду щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо відсутності доказів належного повідомлення про розгляд справи в суді першої інстанції.

Отже, вирішуючи спір суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджуються письмовими доказами.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвокатаІвах ЄвгеніяВікторовича залишити без задоволення.

Рішення Кіровськогорайонного судум.Дніпропетровськавід 18квітня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

І.А. Єлізаренко