Ухвала

від 21.11.2024 по справі 991/12006/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/12006/24

Провадження 1-кс/991/12076/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні № 52019000000000856 від 01.10.2019,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , порушує питання скасування арешту земельної ділянки із кадастровим номером 3222486200:04:001:5590, накладеного у кримінальному провадженні № 52019000000000856 від 01.10.2019.

Як зазначає адвокат, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.04.2021 у справі № 991/2192/21 накладено арешт на 21 земельну ділянку, що розташовані на території Софіївсько-Борщагівської та Петропавлівсько-Борщагівської сільських рад Києво-Святошинського району Київської області, зокрема й на земельну ділянку із кадастровим номером 3222486200:04:001:5590, яка належить ОСОБА_4 . Водночас адвокат посилається на те, що наразі потреба у накладеному арешті відпала.

Обґрунтовуючи клопотання, адвокат ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5590 загальною площею 0, 4322 га, право власності на яку набуто на підставі укладеного з попереднім власником - ОСОБА_5 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.03.2020, що посвідчений нотаріально.

Адвокат зазначає, що кримінальне провадження № 52019000000000856 від 01.10.2019 здійснюється за фактом ймовірного вчинення службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Київській області кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Водночас речовим доказом у кримінальному провадженні визнано земельну ділянку, що належить ОСОБА_4 , який не є учасником цього кримінального провадження. За майже п`ять років досудового розслідування ОСОБА_4 не викликався для проведення слідчих дій у даному кримінальному провадженні, йому не оголошено про підозру у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення.

Також адвокат зауважує, що при поданні клопотання про арешт майна прокурором не надавалося будь-яких належних та достатніх доказів того, що земельна ділянка була набута ОСОБА_4 кримінально-протиправним шляхом у протиправний спосіб, а сам факт визнання земельної ділянки речовим доказом не свідчить про відповідність вказаного майна визначеним ст. 98 КПК критеріям речових доказів у кримінальному провадженні та не є безумовною підставою для арешту цього майна.

Наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні фактично завершене (триває стадія відкриття матеріалів), а отже причетність ОСОБА_4 до будь-яких злочинних дій не встановлена.

Відтак, адвокат ОСОБА_3 вважає, що потреба в арешті вищезазначеної земельної ділянки відпала, адже всі необхідні слідчі дії проведені (зокрема й експертизи), жодних відомостей, що ОСОБА_4 набув земельну ділянку кримінально-правовим шляхом органом досудового розслідування не здобуто, власник земельної ділянки не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні, жодних цивільних позовів про витребування земельної ділянки з незаконного володіння не подано, а її конфіскація - унеможливлена.

Також, на думку адвоката, недоречно зважати на загрозу зникнення, псування, пошкодження земельної ділянки через те, що таке нерухоме майно взагалі не може бути переміщено, пошкоджено, зіпсовано.

Таким чином, адвокат ОСОБА_3 зазначає, що обмеження права на володіння земельною ділянкою з кадастровим номером 3222486200:04:001:5590 не співрозмірне завданням кримінального провадження (особливо на даному етапі), адже така земельна ділянка не містить жодних ознак речового доказу, а власник земельної ділянки жодним чином не причетний до кримінального провадження та є її добросовісним набувачем.

Клопотання призначене до розгляду на 05.11.2024 та за клопотанням адвоката ОСОБА_3 відкладено на 21.11.2024.

Від детектива НАБУ ОСОБА_6 , якого прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_7 уповноважено взяти участь у розгляді клопотання, 05.11.2024 на електронну пошту суду надійшли письмові заперечення, у яких він просить у задоволенні клопотання про скасування арешту відмовити. В обґрунтування своєї позиції детектив посилається на таке:

-досудове розслідування завершено та стороні захисту надано доступ у порядку ст. 290 КПК України до матеріалів кримінального провадження, у т.ч. до речових доказів;

-зазначену земельну ділянку визнано речовим доказом та з метою збереження речового доказу на неї накладено арешт. Іншим шляхом неможливо зберегти речовий доказ та досягти дієвості кримінального провадження;

-вказана земельна ділянка була предметом кримінального правопорушення та підлягає поверненню у державну власність у порядку спеціальної конфіскації.

Адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав подане ним клопотання з викладених у ньому підстав. Додатково зазначив, що земельна ділянка не відповідає критеріям, що містяться в ст. 98 КПК України; ОСОБА_4 є добросовісним набувачем земельної ділянки, не має будь-якого відношення до кримінального провадження та загалом процесуального статусу у цьому провадженні; обмеження прав ОСОБА_4 не співрозмірне завданням кримінального провадження. За наведеного, просив скасувати арешт із земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5590.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання та письмові заперечення детектива, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Розгляд клопотання про арешт майна здійснювався без повідомлення та без участі власника майна - ОСОБА_4 , з огляду на приписи ч. 2 ст. 172 КПК України, яка визначає таку можливість.

Водночас підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 1 ст. 174 КПК України).

Варто зауважити, що реалізація права на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна обумовлена не тим, що відповідний суб`єкт не погоджується із застосованим заходом забезпечення кримінального провадження. Інститут скасування арешту пов`язаний з наявністю двох умов, закріплених у ст. 174 КПК України - необґрунтованістю його накладення та відсутності подальшої потреби в ньому.

Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.

Із наданих слідчому судді матеріалів встановлено, що постановою прокурора від 28.07.2023 матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 52019000000000856 об`єднано в одне провадження з матеріалами досудового розслідування кримінального провадження № 42019110350000029. Постановою прокурора від 27.03.2024 матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 42019110350000029 об`єднано в одне провадження з матеріалами досудового розслідування кримінального провадження № 52017000000000841.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 52017000000000841 та наданих слідчому судді матеріалів, окрім іншого, органом досудового розслідування досліджуються обставини надання дозволів на розробку проектів землеустрою про отримання у приватну власність земельних ділянок зі складу земель, що перебували у постійному користуванні ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» на території Софіївсько-Борщагівської та Петропавлівсько-Борщагівської сільських рад, заздалегідь визначеним особам, у тому числі ОСОБА_5 .

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.11.2020 у справі № 991/9133/20 (а не ухвалою від 05.04.2021 у справі № 991/2192/21, як зазначив адвокат у клопотанні) у межах кримінального провадження № 52019000000000856 від 01.10.2019 накладено арешт на 185 земельних ділянок, що розташовані на території АДРЕСА_1 , серед яких належна ОСОБА_4 земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:04:001:5590.

Із зазначеної ухвали вбачається, що підставою для арешту, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КК України є забезпечення збереження речового доказу.

Статтею 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З аналізу положень ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України вбачається, що майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. З огляду на наведене, арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів та є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні та не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Тобто з урахуванням зазначених вище положень КПК України накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів не потребує наявності у особи статусу у кримінальному провадженні.

Щодо тверджень адвоката ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем, слід зазначити, що 02.03.2020 здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5300, що 18.09.2019 зареєстрована за ОСОБА_5 , у результаті чого сформовано три нові земельні ділянки, одній з яких присвоєно кадастровий номер 3222486200:04:001:5590 площею 0, 4322 га. ОСОБА_5 відчужено ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5590 згідно договору купівлі-продажу від 05.03.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 292, що підтверджується матеріалами справи.

Доводи адвоката про те, що арешт земельної ділянки має наслідком обмеження права власності ОСОБА_4 і це є порушенням процесуального закону не є слушними, оскільки в даному кримінальному провадженні досліджуються обставини відчуження та заволодіння землями державної власності, що на даний час перебувають у володінні фізичних та юридичних осіб, та предметом (об`єктом кримінально протиправних дій) кримінального правопорушення є саме зазначені земельні ділянки, які у кримінальному провадженні визнані речовими доказами, і їх вартість є обставиною, що підлягає доказуванню відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України.

З огляду на зазначене, слідчий суддя дійшов висновку про безпідставність тверджень адвоката щодо невідповідності вказаної земельної ділянки критеріям речових доказів, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки як свідчать матеріали, земельна ділянка є предметом (об`єктом) кримінального правопорушення.

Відповідно до змісту ухвали Вищого антикорупційного суду від 12.11.2020, основним ризиком, для запобігання якого необхідне накладення арешту, була можливість відчуження цього майна власником (третьою особою).

Слідчий суддя враховує, що за версією органу досудового розслідування, належна ОСОБА_4 земельна ділянка площею 0, 4322 га утворена шляхом зміни конфігурації, а саме шляхом поділу на три частини іншої земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5300 та в подальшому новоутворені земельні ділянки відчужені ОСОБА_5 . третім особам, зокрема ОСОБА_4 .

Таким чином, у випадку скасування арешту, існує ризик вчинення подальших спроб відчуження земельних ділянок, що призведе до втрати речових доказів.

Водночас слідчий суддя зауважує, що при постановленні ухвали про накладення арешту на майно слідчим суддею враховано правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для третіх осіб.

З огляду на зазначене, у ході розгляду клопотання заявником не доведені обставини, які б давали підстави вважати, що на даний час відпала потреба у дії такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Матеріали справи свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке обмеження для виконання завдань кримінального провадження, а також завдань арешту майна, визначених в абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України. На переконання слідчого судді, таке втручання органів досудового розслідування у права і свободи особи, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_3 є розумним та пропорційним меті кримінального провадження. Тож наразі скасування арешту, накладеного на земельну ділянку, є передчасним.

Про існування потреби у подальшому арешті земельної ділянки, з метою збереження її як речового доказу, зазначив також детектив НАБУ ОСОБА_6 у своїх запереченнях.

Враховуючи наведене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність визначених ст. 174 КПК України підстав для скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.11.2020, а тому клопотання адвоката ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Поряд з цим слідчий суддя зауважує, що накладений арешт на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власник обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, а тому відповідні обмеження є розумними і співмірними, з огляду на завдання кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 174, 307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1