Рішення

від 05.12.2024 по справі 686/31173/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/31173/24

Провадження № 2-а/686/302/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Заворотної О.Л.

секретаря судового засідання Сікори Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі- ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови, в обґрунтування якого вказав, що 11.11.24р. позивачу працівник поліції повідомив, що позивач перебуває у розшуку у районному територіальному центрі комплектування і соціальної підтримки з 27.10.2024. Того ж дня, позивач самостійно одразу поїхав у РТЦК, щоб вияснити суть розшуку. Прибувши на місце, головний спеціаліст командування РТЦК ОСОБА_2 повідомив позивачу, що проти позивача буде складено протокол, так як він нібито 31.07.2024 (часу не уточнили) отримав повістку на той самий день, на 31.07.2024 на 15:00 і не з`явився по повістці. Не вислухавши всі доводи позивача, що пройшло вже більше 2 місяців, що ніякої повістки позивач не отримував, без свідків справи, відносно позивача склали протокол № 371 від 11.11.2024 за ст.210-1 ч.3 КУпАП. Згідно протоколу №371 від 11.11.2024 позивачу повідомили, що розгляд справи відбудеться завтра. Позивач прибув 12.11.24р. на 10-00 для розгляду справи у приміщення РТЦК, де йому повідомили, що справа вже розглянута, штраф 17000 грн., надали постанову на підпис після чого порадили оскаржувати в суді. У керівника РТЦК позивач не був і розгляд справи не відбувся, що порушує його права на захист і т.д. Також повідомив, що відповідно до ст. 235 КУпАП справу по ст.210-1 п.3 може розглядати керівник, а не начальник ТЦК, що також є порушенням, повістку позивач не отримував, так як він і так 31.07.2024 був у приміщенні РТЦК, і не було доречно б позивачу її вручати. Повістку позивачу так і не показали, а повідомили, що її буде долучено до матеріалів справи.

Крім цього позивач зазначив, що 31.07.2024 був зупинений працівниками РТЦК о 14:10, потім приїхав у приміщення РТЦК, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , був там з 14:50 до 18:00 і повістки на 31.07.2024 позивач не отримував і не міг отримати, так як уже був у приміщенні РТЦК з метою складання протоколу. На підтвердження своєї присутності додає протокол № 180 від 31.07.2024, складений у 15:40, відповідно в подальшому позивач з`явився 05.08.2024 і отримав постанову № 9383 від 05.08.2024 і ніякої мови за повістку не було, бо якби вона була, то позивача б не випустили з ТЦК без складання ще одного протоколу за неявку по повістці. Дана постанова була оскаржена у Хмельницькому міськрайонному суді, справа № 686/22276/24.

Також повідомив, що з 2009 року перебуває на обліку у Хмельницькому МІСЬКОМУ ТЦК (на підтвердження копія посвідчення про приписку), а 29.10.2024 останній раз пройшов ВЛК у МТЦК і претензій до позивача не було, правил мобілізації дотримується і не порушує. Ніякого відношення до РАЙОННОГО ТЦК не має, все життя прописаний і проживає у м. Хмельницький і перебуває на обліку у Міському ТЦК (на підтвердження військово-обліковий документ з додатку РЕЗЕРВ+), та не розуміє, яке відношення позивач має до районного ТЦК і чому вони складають то цих пір на позивача постанови, просить визнати протиправною та скасувати постанову від 12.11.2024 № 13578.

Ухвалою суду від 22.11.2024 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (без виклику) сторін.

Відповідно до ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у ч. 4 цієї статті.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд, дослідивши та оцінивши докази у сукупності встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.11.2024 № 13578 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що доставлений працівниками поліції ОСОБА_1 , перебував у розшуку, у зв`язку з тим, що не прибув 31.07.2024 року на 15.00год до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці, яку отримав 31.07.2024, причини неявки не повідомив, чим порушив вимоги абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 2 ч. 1 дод.2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, визначених Постановою КМУ від № 1487 від 30.12.2022 «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», скоїв адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду.

За правилами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Частиною третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно із абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час ухвалення рішення судом.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Згідно із ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакцій на час виникнення спірних праовідносин) під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

На час вчинення правопорушенняст. 210-1 КУпАП викладена в редакції Закону № 3696-IX від 09.05.2024, який набрав чинності 19.05.2024 року, а саме:

ч.1ст.210-1КУпАП Порушеннязаконодавства прооборону,мобілізаційну підготовкута мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ч.2ст.210-1КУпАП повторнепротягом рокувчинення порушення,передбаченого частиноюпершою цієїстатті,за якеособу вжебуло підданоадміністративному стягненню,- тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ч.3ст.210-1КУпАП Вчиненнядій,передбачених частиноюпершою цієїстатті,в особливийперіод - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 11.11.2024 складеного головним спеціалістом командування ІНФОРМАЦІЯ_2 державним службовцем ОСОБА_2 слідує, що 11.11.2024 о 14 год.30 хв. в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_1 , що доставлений працівниками гр. ОСОБА_1 , перебував у розшуку у зв`язку з тим, що не прибув 31.07.2024 року на 15.00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці, яку отримав 31.07.2024, причини неявки не повідомив, чим порушив вимоги абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 2 ч. 1 дод.2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, визначених Постановою КМУ від № 1487 від 30.12.2022 «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», скоїв адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду.

В протоколі зазначено, що до протоколу додається копія паспорта, копія повістки, копія акту та рапорту на ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 надав пояснення, що «повістки не отримував і не знав про неї, не підписував не міг знати, що треба з`явитись».

ОСОБА_1 , 15.03.1992 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , уточнив свої облікові данні 13.11.2024, військовозобов`язаний, дата ВЛК 29.10.2024, має відстрочку до 07.02.2025, що підтверджується витягом військово-облікового документу з системи «Резерв+».

Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач ОСОБА_1 заперечує як факт отримання повістки 31.07.2024 та і факт неявки 31.07.2024 за повісткою, яку він не отримував, разом з тим відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, жодних доказів на спростування доводів позивача не надав.

Крім цього, рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27.09.2024 справа № 686/22276/24, яким скасовано постанову № 9393 від 05.08.2024 про застосування до ОСОБА_1 , адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 25500 грн., встановлено, що протоколі про адміністративне правопорушення від 31.07.2024 будь-яка згадка про відмову ОСОБА_1 від проходження ВЛК відсутня. Правопорушнику ставиться у вину лише відсутність та не пред`явлення військово-облікового документу на вимогу працівника ІНФОРМАЦІЯ_2 після його зупинки під час патрулювання для перевірки документів.

Також суд, зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу, яке полягає, зокрема, у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не носить характеру триваючого, а є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.

Разом з тим оспорювана постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 винесена 12.11.2024, тобто після спливу трьох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до статті 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки доводи позивача спростовані не були, будь-які сумніви з приводу наявності вини позивача трактуються на користь останнього, а наявні у справі докази не дають суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ст. 210-1 ч. 3 КУпАП.

Отже, за таких обставин, оскаржена постанова у справі про адміністративне правопорушення є незаконною та в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч. 3 КУпАП, у зв`язку з чим зазначена постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Керуючись ст.ст. 210-1 ч. 2, 247, 251, 252, 287 - 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 19, 25, 90, 168, 246, 258, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови - задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 від 12.11.2024 № 13578, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за ч. 3 ст.210-1 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 .

Дата складення повного тексту рішення: 05.12.2024.

Суддя: