Постанова

від 26.11.2024 по справі 301/536/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 301/536/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 листопада 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів Джуги С.Д., Мацунича М.В.,

за участі секретаря Гусонька З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 11 липня 2024 року (головуючий суддя Гичка О.Б., повний текст складено 11.07.2024) в цивільній справі №301/536/24, за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування виконавчий комітет Керецьківської сільської ради про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст заяви

У лютому 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Розман С.Ю., звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування виконавчий комітет Керецьківської сільської ради, в якій просила визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмежено дієздатною; встановити піклування над ОСОБА_2 ; призначити ОСОБА_1 піклувальником ОСОБА_2 .

Основні процесуальні дії суду першої інстанції

Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 15.02.2024 відкрито провадження у вказаній справі.

Ухвалою цього ж суду від 02.07.2024 заяву ОСОБА_1 залишено без руху з тих підстав, що заявницею не надано доказів про те, що вона спільно проживає з ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 та є членом її сім`ї.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 11 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду та повернуто заявнику.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що до заяви не долучено належних доказів, які можуть бути підставою для віднесення заявника до членів сім`ї особи, яку вона просить визнати обмежено дієздатною, тобто, заявниця не надала суду докази, які б підтверджували її право на звернення до суду з заявою у відповідності до вимог ч.1 ст. 296 ЦПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

На цю ухвалу подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Розман С.Ю. Посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права, просить вказану ухвалу скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , що встановлено судовими рішеннями у справі № 301/920/15-ц, зокрема доданою до справи постановою Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 301/920/15-ц, а також підтверджується доданим протоколом опитування від 11.04.2015, проведеного адвокатом Гецко М.М. стосовно рідного брата заявниці ОСОБА_3 . Зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України та обставина, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , не підлягає доказуванню у цій справі. Посилається на те, що з доданих копій паспортів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слідує, що вони проживають за однією адресою АДРЕСА_2 , що на даний час перейменована на АДРЕСА_1 . При цьому заявниця іншого житла у власності не має. Відтак, ОСОБА_1 є членом сім`ї ОСОБА_2 та, відповідно до ч. 1 ст. 296 ЦПК України, вправі подавати до суду заяву про обмеження цивільної дієздатності ОСОБА_2 .

Позиція інших учасників справи

ОСОБА_2 подала до апеляційного суду клопотання, в якому просила розглянути справу у її відсутності та відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію представника ОСОБА_1 адвоката Розмана С.Ю., який скаргу підтримав, позицію представника ОСОБА_2 адвоката Кобрин М.М., яка просила ухвалу місцевого суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи та застосовані норми

Відповідно до ч. 1 ст. 36 ЦК України суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України (ч. 3 ст. 36 ЦК України).

Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування (ч. 1 ст. 37 ЦК України).

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 59 ЦК України піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

У пункті 1 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в окремому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 296 ЦПК України заяву про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подано членами її сім`ї, органом опіки та піклування, наркологічним або психіатричним закладом.

Залишаючи заяву ОСОБА_1 без руху, а надалі без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що заявниця не надала доказів, що вона є членом сім`ї ОСОБА_2 , тобто доказів, які б підтверджували її право на звернення до суду з заявою відповідно до вимог ч.1 ст. 296 ЦПК України.

Проте апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком місцевого суду, враховуючи наступне.

Разом із заявою до матеріалів справи додано копію постанови Верховного Суду від 17.01.2024 у справі 301/920/15-ц, з якої слідує, що у травні 2015 року ОСОБА_2 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Іршавського районного нотаріального округу Іванишинець В. І., в якому просила суд визнати недійсним договір дарування від 10.05.2007 за № 1729, згідно з яким ОСОБА_2 передала безоплатно у власність своїй дочці ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований у АДРЕСА_3 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,25 га, кадастровий номер 2121985201:02:001:0004, що знаходиться на території Кушницької сільської ради Іршавського району Закарпатської області.

Отже, ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , що встановлено також і під час розгляду сказаної справи № 301/920/15-ц.

Згідно із частиною четвертою статті 156 ЖК України до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 ЖК (якою передбачено, що до членів сім`ї належать дружина, їх діти і батьки, при цьому членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство).

Встановлено, що ОСОБА_1 08.05.2024 була знята з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 . Як ствердила в судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було знято з реєстрації за заявою ОСОБА_2 , як власника будинку.

Проте, при зверненні до суду у лютому 2024 року, ОСОБА_1 до матеріалів справи було додано копії паспортів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно з якими їх зареєстрованим місцем проживання є АДРЕСА_2 на даний час АДРЕСА_1 ) (а.с. 64-65). Провадження у справі було відкрито ухвалою від 15.02.2024.

За таких обставин, місцевий суд помилково залишив заяву ОСОБА_1 без руху та в подальшому дійшов помилкових висновків про те, що ОСОБА_1 не надала доказів, які б підтверджували її право на звернення до суду з заявою відповідно до вимог ч.1 ст. 296 ЦПК України; що ОСОБА_1 не належить до членів сім`ї ОСОБА_2 та не підтвердила права на звернення до суду із заявою про визнання своєї матері обмежено дієздатною.

Як зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 1972 року N 3 «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» (у ст 256 ЦПК України у редакції 1963 року передбачалось, що справа про визнання громадянина обмежено дієздатним може бути розпочата, зокрема, за заявою членів його сім`ї) якщо під час розгляду справи буде встановлено, що заява подана неправомочною особою, суд повинен, не закриваючи провадження в справі, обговорити питання про заміну неналежного заявника належним.

У разі встановлення судом відсутності належних і допустимих доказів того, що заявник належить до членів сім`ї особи, яку просить визнати обмежено дієздатною, це не є перешкодою для вирішення питання по суті заяви, тобто не перешкоджає розгляду справи по суті, і не є підставою для залишення заяви без розгляду.

Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги

Таким чином висновок суду першої інстанції про залишення заяви без розгляду та її повернення заявнику є помилковим, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа передачі для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.368, п. 6 ч. 1 ст.374, п.4 ст.379, ст. ст.381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 11 липня 2024 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 04 грудня 2024 року.

Головуюча:

Судді: