Постанова

від 03.12.2024 по справі 464/377/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/377/24 Головуючий у 1 інстанції: БЕСПАЛЬОК О.А.

Провадження № 22-ц/811/1644/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Зеліско-Чемерис К.Р.

з участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в приміщенніЛьвівського апеляційногосуду вм.Львові цивільнусправу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 14 травня 2024 року в складі судді Бeспальок О.А. в справі за позовом ОСОБА_1 до Центру соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і внутрішньо переміщених осіб, з участю третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування наказу,-

встановив:

У січні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Центру соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і внутрішньо переміщених осіб, про визнання протиправним та скасування наказу №882 від 10 жовтня 2023 року.

Вимоги обгрунтовані тим, що він є внутрішньо переміщеною особою, раніше перебував на обліку за адресою АДРЕСА_1 . 24 березня 2023 року уклав з центром та ЛКП «Рембуд» договір про користування тимчасовими спорудами зі збірних модулів, призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб № НОМЕР_1 , яка знаходиться по АДРЕСА_1 на період з 24 березня по 24 вересня 2023 року, з можливістю продовження строку до шести місяців. З початку проживання у вказаній тимчасовій споруді, адміністраторами модульного містечка систематично порушувались його права та свободи, а саме, на було призначено відповідальну особу у тимчасовій споруді, яка повинна була розробити графіки чергувань та забезпечувати їх дотримання. Однак, вказані графіки розроблені без чіткого співвідношення чергування днів та житлових модулів (кімнат), у зв`язку з чим його чергування були частішими від чергувань інших внутрішньо переміщених осіб, які проживали у тимчасовій споруді, на що неодноразово звертав увагу адміністраторам та призначеній ними відповідальній особі, однак зауваження взяті до уваги не були, а адміністратори модульного містечка з того часу почали грубо порушувати його права та свободи, звертались до нього на «ти», принижували його честь і гідність, в тому числі, перед його сином та дружиною, зневажливо та провокаційно спілкувались, цькували його через непогодження з їхніми рішеннями, постійно погрожували неправомірним виселенням, упереджено відносились до нього, пригнічували його морально-психологічний стан, постійно наголошували, що повинен був бути їм вдячним, що проживає у тимчасовій споруді, чинили над ним психологічне насильство. Через такі неправомірні дії звертався до правоохоронних органів та оранів місцевого самоврядування.

02 серпня 2023 року Центр видав наказ про розірвання Договору в односторонньому порядку з підстав, передбачених п.2.1.3 та п.5.1.5 Правил тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб у тимчасових спорудах зі збірних модулів, призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осбі, а саме, через не вступ на військовий облік впродовж доби за місцем фактичного проживання та систематичним порушенням Правил. У відповідь на наказ зазначив, що раніше стояв на обліку внутрішньо переміщених осіб по АДРЕСА_2 . При переміщенні у м.Львів відразу пішов до ІНФОРМАЦІЯ_2 для того, щоб стати на облік, де йому видали направлення на проходження військово-лікарської комісії. Однак, в цей період неодноразово хворів, в тому числі перебував на стаціонарному лікуванні, під час якого повідомили, що медичного огляду проходити не потрібно. На підтвердження того, що виконав усі вимоги щодо військового обліку, надав копію повістки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10 серпня 2023 року, копію довідки військово-лікарської комісії №12436 від 09 серпня 2023 року та копію військового квитка з відміткою про вступ на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15 серпня 2023 року.

Зазначає, що є особою з інвалідністю ІІІ групи та є тимчасово непридатним до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії), не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Ознайомившись з поданими документами, Центр зазначив, що виконав він усі умови та скасував наказ.

Строк дії Договору відповідно до умов закінчувався 24 вересня 2023 року та міг бути продовженим ще на 6 місяців, як особа з інвалідністю мав право на продовження терміну безоплатного проживання у тимчасовій споруді. З кінця серпня 2023 року неодноразово звертався до юриста модульного містечка для укладення додаткового договору на продовження проживання у тимчасовій споруді, який запевняв, що усе добре і все зроблять. 28 вересня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_3 видано направлення на обстеження (лікування) в КНП ЛТМО ВП «Лікарня святого Луки». 10 жовтня 2023 року відповідач повторно видав наказ №882 про його виселення з тимчасової споруди з тих же підстав, що й попередній, а саме, передбачених п.2.1.3 та п.5.1.5 Правил, у зв`язку з невступом на військовий облік впродовж доби за місцем фактичного проживання та систематичним (більше одного разу) порушенням Правил. Під час визначення підстав для видання наказу №882, Центр знехтував попередньо поданими документами, що посвідчують його перебування на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначивши, що мав стати на облік саме у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В оскаржуваному наказі №882, так і в Правилах зазначено, що чоловіки з числа внутрішньо переміщених осбі впродовж доби повинні стати на військовий облік за місцем фактичного розміщення, однак не зазначено, що саме є цим місцем тимчасового розміщення, що не відповідає вимогам встановлених законодавством України. Окрім того, не зазначено з якого саме моменту відліковується доба, з якої чоловіки з числа внутрішньо переміщених осіб, повинні стати на військовий облік, більше того, визначений строк суперечить ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», де зазначено про семиденний строк стати на військовий облік та не раніше, ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятись із зазначеного обліку. Таким чином, визначений в наказі №882 та в Правилах строк постановки на військовий облік суперечить встановленим законодавством України вимогам та обмежує право щодо постановки на такий облік. Крім того, відповідачем неправильно визначено об`єкт, з якого він мав бути виселений. Щодо систематичного порушення ним правил, відповідач не зазначив в чому саме вони полягають та докази на підтвердження системності порушень. З наказом його не ознайомили, виданий документ не підписував, про його існування довідався 12 жовтня 2023 року від юриста, який телефоном повідомив про виселення. У розмові просив надати час для виселення до 16 жовтня 2023 року для можливості вивезення речей, на що останній погодився, за умови, що він підпише заяву про добровільне виселення, однак він відмовився. Цього ж вечора повернувся до модульного містечка, вставив ключі у двері своєї кімнати, однак не зміг її відкрити, оскільки невідомі особи змінили замок, позбавивши його доступу до особистих речей, документів та медичних препаратів, які змушений приймати щодня, у зв`язку з його фактичним станом здоров`я. Внаслідок протиправних дій відповіача, які полягли у видачі незаконного наказу про виселення та безпосереднього виселення, порядок передачі та повернення майна ним було порушено. З 12 по 16 жовтня 2023 року ночував у своїй машині біля магазину АТБ, що по АДРЕСА_3 . Через те, що не мав доступу до медичних препаратів у нього погіршився стан здоров`я, тому був госпіталізований до КНП «1-е територіальне медичне об`єднання м.Львова», де перебував на лікуванні у період з 16-18 жовтня 2023 року. У зв`язку з незаконним виселенням та обмеженням доступу до кімнати, звернувся до правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування. Жодного альтернативного житла для переселення йому не запропонували, залишивши без будь якого житлового приміщення, в якому міг би проживати. Самостійно довелось шукати квартиру в оренду, витрачаючи на це час та кошти, особисті ресурси.

Вважає наказ №882 від 10 жовтня 2023 року неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла, виселення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з врахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті. Внаслідок видання оскаржуваного наказу залишився без житла, що становить для нього надмірний тягар та порушує його право на повагу до житла, в якому проживав з 24 березня 2023 року, оскільки власне житло втратив через збройну агресію рф проти України, а тому, позбавлення права на житло є несправедливим з врахуванням усіх обставин справи. Видача наказу та виселення не переслідує жодної легітимної мети та не є необхідним у демократичному суспільстві. Застосування такого обмеження права на житло порушує принцип пропорційності та співмірності, оскільки на військовий облік став, хоча і не підлягає мобілізації за фактом наявності встановленої групи інвалідності. У ОТЦК є усі його дані, документи, з`являвся на усі виклики, пройшов військово-лікарську комісію, крім того, йому видано направлення на лікування, тобто у жодний спосіб не порушив свого військового обов`язку. З оскаржуваним наказом його не ознайомлювали, не надавав документ на підпис, внаслідок чого був позбавлений можливості надати свої зауваження та заперечення.

Відповідно до п.38 Порядку формування фондів житла, призначеного для тимчасового проживання, обліку та надання такого житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою КМУ від 29 квітня 2022 року №495 порушення внутрішньо переміщеною особою умов договору користування тягне за собою письмове попередження, розгляд питання про дострокове припинення надання житлового приміщення з фонду, подання до суду позову про виселення без надання іншого житлового приміщення. Навіть при умові наявності порушень з його боку відповідач міг застосувати письмове попередження про порушення умов договору користування, однак жодного попередження у такій формі не отримував. Просив позов задоволити.

Оскаржуваним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 14 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Центру соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і внутрішньо переміщених осіб з участю третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу №882 від 10 жовтня 2023 року відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_1 , вважає рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, тому підлягає скасуванню, оскільки, внаслідок неправомірних дій відповідача залишився без житла на вулиці, тому змушений звертатися до суду за захистом свого права.

Зазначає, що є внутрішньо переміщеною особою та 24 березня 2023 року уклав з Центром соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і внутрішньо перемішених осіб, в особі директора ОСОБА_3 та з ЛКП "Рембуд" в особі менеджера служби модульних містечок ОСОБА_4 , договір про користування тимчасовими спорудами зі збірних модулів, призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб № 699, про проживання в тимчасовій споруді зі збірних модулів призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб АДРЕСА_1 , на період з 24 березня 2023 року по 24 вересня 2023 року з можливістю продовжити строк до шести місяців.

З початку проживання у тимчасовій споруді постійно перебував під тиском представників відповідача, з приводу чого разом із іншими мешканцями тимчасової споруди, неодноразово скаржився до структурних органів Національної поліції України на таку поведінку представників відповідача.

02 серпня 2023 року відповідач видав наказ, яким розірвав Договір в односторонньому порядку з підстав, передбачених п. 2.1.3 та п. 5.1.5 Правил тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб у тимчасових спорудах зі збірних модулів, призначених для компактного поселення внутрішнью перемішених осіб, а саме: у зв?язку із не вступом на військовий облік впродовж доби за місцем фактичного проживання та систематичним (більше одного разу) порушенням Правил № 103.

Звертає увагу суду, що є особою з інвалідністю III групи, тому згідно із абз. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. На підтвердження того, що виконав всі вимоги, які стосуються військового обліку, надав копії документів, які є долученими до матеріалів справи, на що відповідач зазначив, що умови Правил виконано та скасував Наказ.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщена особа має право на забезпечення органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб?єктами приватного права можливості безоплатного тимчасового проживання (за умови оплати особою вартості комунальних послуг) протягом шести місяців з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: для багатодітних сімей, осіб з інвалідністю, осіб похилого віку цей термін може бути продовжено, тому як особа з інвалідністю, мав право на продовження терміну безоплатного проживання в тимчасовій споруді, однак 10 жовтня 2023 року відповідач повторно видав наказ про виселення з тих самих підстав, що й перший.

Пунктом 1 Наказу Львівської обласної військової адміністрації «Про облік внутрішньо переміщених осіб» № 2/22 від 27 лютого 2022 року передбачено обов?язок громадян України чоловічої статі від 18 до 60 років, які прибули на територію Львівської області, в період воєнного стану, у зв?язку з евакуацією із зони бойових дій та інших населених пунктів, не пізніше 24 години після прибуття, з?явитись у територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у Львівській області для взяття на військовий облік.

Даний пункт Наказу продубльовано у Правилах розміщення внутрішньо переміщених осіб у тимчасових спорудах зі збірних модулів, призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, затверджених Наказом директора ЛКП «Рембуд» та Центру соціальної підтримки від 13 червня 2022 року, відповідно до якого чоловікам з числа ВПО впродовж доби стати на військовий облік за місцем фактичного розміщення.

При цьому зазначає, що Наказ Львівської обласної адміністрації "Про облік внутрішньо переміщених осіб та положення Правил розміщення внутрішньо перемішених осіб у тимчасових спорудах зі збірних модулів, суперечать Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу", оскільки встановлюють строк, який не узгоджується із семиденним строком, встановленим законом.

Також звертає увагу, що вказівка в наказі № 882 та в Правилах про те, що чоловіки з вказаної групи осіб повинні стати на облік саме за місцем тимчасового розміщення не відповідає вимогам, встановленим законодавством України, також не зазначено з якого часу повинна відраховуватися доба.

При переміщенні у м. Львів одразу пішов до ІНФОРМАЦІЯ_2 для того, щоб стати на облік, отримав направлення на проходження військово-лікарської комісії, однак неодноразово хворів, в тому числі перебував на стаціонарному лікуванні, коли прийшов для проходження військово-лікарської комісії, повідомили що поки хворію, медичний огляд проходити не потрібно, також надана відстрочка до 2025 року, про що свідчить відповідь на адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_5 від 17 квітня 2024 року, що знаходиться в матеріалах справи.

Вважає, що судом надано хибну оцінку стосовно повідомлення його про виселення.

Також, покликаючись на норми матеріального права та практику Європейського суду з прав людини, вважає, що суд першої інстанції неправильно зробив висновок про те, що тимчасові споруди не вважаються житловими приміщеннями.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла.

Таким чином, внаслідок позбавлення позивача єдиного житла (ліжко-місця в будинку модульного типу), останній автоматично стає безхатченком, тому виселення у такому випадку є надмірним тягарем.

Звертає увагу, що був не лише виселений, чим порушено його право на житло, але й було допущено порушення права на особисте життя та особисту недоторканість, оскільки виселення відбулося без можливості забрати особисті речі.

Після виселення був змушений 3 дні жити в автомобілі без медичних препаратів.

Крім цього, суд дійшов хибного висновку про те, що укладений з відповідачем договір не міг бути продовжений.

Просить скасувати рішення Сихівського районногосуду м.Львова від14травня 2024року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

01.07.2024 на адресу апеляційного суду надійшов відзив Центру соціальної підтримки з числа дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування і внутрішньо переміщених осіб на апеляційну скаргу, у якому покликаючись на обов`язки військовозобов`язаних, відсутність підстав для продовження дії договору, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_5 на підтримку доводів скарги, а також пояснення представника відповідача ОСОБА_2 на заперечення таких, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

З метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, головною вимогою до якої є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку. У разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, повинні дотримуватися Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних.

Враховуючи положення Наказу Львівської обласної військової адміністрації «Про облік внутрішньо переміщених осбі» №2/22 від 27 лютого 2022 року, а також Правил розміщення внутрішньо переміщених осіб у тимчасових спорудах зі збірних модулів, призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, суд дійшов висновку, що у ОСОБА_1 виник обов`язок як внутрішньо переміщеної особи, яка прибула на територію Львівської області, стати на військовий облік протягом 24 годин після прибуття.

Жодних доказів на підтвердження обставин про те, позивач став на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 як тільки прибув до Львівської області у 2022 році позивачем не надано, а судом при розгляді справи не здобуто, усі медичні та військові документи ОСОБА_1 , що містяться в матеріалах справи датовані, починаючи з серпня 2023 року.

З 24 березня 2023 року у ОСОБА_1 виник обов`язок в семиденний строк стати на військовий облік за місцем проживання до ІНФОРМАЦІЯ_6 , оскільки проживав/перебував по АДРЕСА_1 , однак, матеріали справи та надані позивачем та його представником докази не містять інформації про те, що ОСОБА_1 виконав свій обов`язок як військовозобов`язаний та став на військовий облік за зміненим місцем проживання до ІНФОРМАЦІЯ_7 ні впродовж доби, як визначено Правилами, ні в семиденний термін, як передбачено законом про повідомлення про зміну місця проживання.

Матеріали справи містять звернення ОСОБА_1 на лінію «102» з повідомленням про те, що невідомі особи примушували його підписувати невідомі документи та погрожували виселенням, що свідчить про небажання позивача ознайомлюватися 10 жовтня 2023 року з оскаржуваним наказом, крім того, винесенню оскаржуваного наказу передувало складення актів про відмову ОСОБА_1 надати докази про те, що той став на облік до ІНФОРМАЦІЯ_7 , відмови від підпису про ознайомлення з такими, що спростовує те, що з оскаржуваним наказом позивач ознайомився 18 жовтня 2023 року, про його винесення йому не було відомо.

Окремо суд зазначив, що тимчасові споруди (модулі) не вважаються житловими приміщеннями для постійного проживання, їм не присвоюється адреса, не можуть бути приватизовані та/або передані у власність особам, які там розміщуються чи розміщувались, а також іншим фізичним чи юридичним особам. Модульні будинки носять статус тимчасових споруд, право на вселення до яких надається укладенням договору про користування тимчасовими спорудами із збірних модулів, призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб.

Укладаючи з договір зцентром та ЛКП «Рембуд» про користування тимчасовими спорудами зі збірних модулів, призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб №699, ОСОБА_1 погодився на умови такого, зокрема щодо дотримання ним Правил тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб у тимчасових спорудах із збірних модулів, призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, однак відповідачем неодноразово зафіксовано факт не подання ОСОБА_1 доказів про те, що став на облік за місцем проживання, що й не заперечувалось позивачем під час розгляду справи.

Складеними актами Центр зафіксував неодноразові попередження ОСОБА_1 щодо постановки на облік за місцем розміщення/проживання та ненадання останнім жодних доказів щодо його постановки, тобто порушення умов Правил.

Сторонами у судовому засіданні не надано доказів укладення додаткового договору до Договору №699 від 24 березня 2023 року, тобто дію такого не пролонговано, а основний договір був укладений терміном на 6 місяців, до 24 вересня 2023 року, станом на день винесення оскаржуваного наказу строк дії такого сплив.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про підставність оскаржуваного наказу та відмову у задоволенні позову.

Перевіряючи оскаржуване рішення колегія суддів виходить з такого.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силуст. 12 ЦПК Українизобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти,заподіяння матеріальної та моральної шкоди тощо, а також вони можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 6ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що 24 березня 2023 року між Центром соціальної підтримки осіб з числа дітей сиріт, позбавлених батьківського піклування, і внутрішньо переміщених осіб, ОСОБА_1 та ЛКП «Рембуд» укладено договір про користування тимчасовими спорудами із збірних модулів, призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб №699, відповідно до якого ОСОБА_1 надано у тимчасове користування внутрішньо переміщеній особі та членам її сім`ї тимчасову споруду № НОМЕР_2 , що на АДРЕСА_1 на період з 24 березня по 24 вересня 2023 року (а.с. 18-23), про що видано відповідний наказ №699 від 24 березня 2023 року (а.с. 92).

Цього ж дня ОСОБА_1 ознайомився з Правилами тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб у тимчасових спорудах із збірних модулів, призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (а.с.101).

Згідно із довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1306-5001621317 від 23 травня 2022 року, позивач ОСОБА_1 фактично проживав по АДРЕСА_2 (а.с. 36).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1306-5003023537 від 03 листопада 2023 року ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 у смт.Первомайське Первомайського району АР Крим, зареєстрований у АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання на АДРЕСА_5 (а.с.16).

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1333-7001901603 від 05 жовтня 2023 року свідчить про те, що ОСОБА_1 фактично проживав на АДРЕСА_1 (а.с. 17).

Позивач стверджує, що з початку проживання у тимчасовій споруді постійно перебував під тиском представників відповідача, з приводу чого разом із іншими мешканцями тимчасової споруди, неодноразово скаржився до органів Національної поліції України.

На підтвердження факту неправомірних дій відносно мешканців модульного містечка, що по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 долучив колективні звернення до голови фракції «Варта» у ЛМР, заступника міського голови, начальника ВП №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області від 28 серпня 2023 року (а.с.26-28) та відповіді на такі (а.с. 29, 30-32).

02 серпня 2023 року працівниками центру складено відповідну службову записку, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за місцем реєстрації (а.с. 95).

02 серпня 2023 року Центром соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і внутрішньо переміщених осіб видано наказ про виселення ОСОБА_1 з тимчасових споруд, що знаходяться по АДРЕСА_1 зі збірних модулів, призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (а.с. 33).

В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначав, що даний наказ скасовано після того, як надав ряд доказів про проходження ВЛК.

Так, на підтвердження про постановлення на облік та відтермінування проходження лікарської комісії ОСОБА_1 надано копію медичної довідки від 02 серпня 2023 року про те, що знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні у період з 03-09 травня 2023 року (а.с. 38), копію довідки з якої неможливо встановити дату видачі та причину звернення (а.с. 37).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 видано повістку 10 серпня 2023 року з відміткою прибуття цього ж дня та вибуття (а.с. 40).

09 серпня 2023 року ОСОБА_1 вручено направлення № 170/12 на обстеження у КНП «1-е територіальне медичне об`єднання м.Львова» у неврологічне відділення (а.с. 45).

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №12436 від 09-15 серпня 2023 року ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК 15 серпня 2023 року, встановлено діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, як наслідки перенесеної ЧМТ у вигляді арахноїдальної кисти правої лобної частки з розсіяною вогнищевою симптоматикою, з відміткою про обмежено придатний до військової служби (а.с. 41).

Позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 , видане 15 грудня 2009 року (а.с. 44).

Листом Центру соціальної підтримки осіб з числа дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування і внутрішньо переміщених осіб Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради №311 від 09 жовтня 2023 року, з огляду на недотримання ОСОБА_1 обов`язку щодо військового обліку, повідомлено про необхідність усунення зазначених недоліків до 10 жовтня 2023 року, а саме, надання документів, які підтверджують факт постановки на облік до ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 91).

Актом №10/10/2023 від 10 жовтня 2023 року зафіксовано факт не надання ОСОБА_1 документу, який засвідчує постановку на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 , якому ж роз`яснено повторно зміст та наслідки п.2.1.3 Правил тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб у тимчасових спорудах зі збірних модулів, призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (а.с. 90). Аналогічні акти №02/08/2023 від 02 серпня 2023 року, №02/10/2023 від 02 жовтня 2023 року складено за той же факт (а.с. 97, 98).

На підтвердження факту відмови від підпису у документі про ознайомлення ОСОБА_1 з повідомленням про порушення Правил та умов Договору проживання, адміністратором відділу розміщення ОСОБА_6 складено службові записки від 09 жовтня 2023 року (а.с. 93, 96).

Службовою запискою від 10 жовтня 2023 року директора Центру інформовано про те, що ОСОБА_1 не став на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_7 , за місцем фактичного проживання, чим порушив п.2.13 Правил тимчасового проживання (а.с.94).

18 жовтня 2023 року Центром соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і внутрішньо переміщених осіб видано наказ №882 про виселення внутрішньо переміщених осіб, а також копію наказу, як доказ того, що з наказом про виселення ознайомлюють особу, яку виселяють (а.с. 99).

Також, судом встановлено, що 10 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звертався із заявою повідомленням до ВП №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області про те, що адміністрація модульного містечка примушувала його підписувати невідомі документи, погрожувала виселенням з модульного містечка (а.с. 51).

13 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до відділу соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради із заявою про те, що провели перевірку його заочного виселення з модульного містечка (а.с. 52).

13 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звертався до ВП №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області у службу 102 з заявою, що по АДРЕСА_1 у модульному містечку у нього виник конфлікт з адміністрацією (а.с. 53).

14 жовтня 2023 року на адресу ГУНП у Львівській області від ОСОБА_1 поступила аналогічна заява (а.с. 54).

18 жовтня 2023 року ОСОБА_1 надавав у ВП №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області письмові пояснення щодо його виселення з модульного містечка (а.с. 56-57).

19 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звертався до ВП №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області у службу 102 з заявою про те, що потребує допомоги поліції щоб забрати свої речі з модульного містечка, оскільки попередньо у нього був конфлікт з адміністрацією, тому такі бажає забрати у присутності поліції (а.с. 58).

Позивач ОСОБА_1 стверджує, що у зв`язку з тим, що його позбавили права на житло, з наказом не ознайомили, змінили замки у його кімнаті, внаслідок чого змушений був ночувати в машині та не мав доступу до ліків, які щоденно приймає, оскільки такі залишились у кімнаті модульного містечка, змушений був звертатись за медичною допомогою до КНП «1-е територіальне медичне об`єднання м.Львова», згідно виписки з медичної картки амбулаторного стаціонарного хворого №86201 ОСОБА_1 поступив у стаціонар 16 жовтня 2023 року з діагнозом гіпертонічної енцефалопатії, ГХ 2 ст., ступінь 2, ризик 3, гіпертонічний криз (а.с. 48-50).

У ході розгляду справи представником позивача ОСОБА_5 зроблено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відповідь на який центр комплектування надав інформацію, що з 15 серпня 2023 року ОСОБА_1 знаходиться на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 з адресою реєстрації АДРЕСА_2 , з 03 червня 1992 року на підставі МОУ звільнений в запас, визнаний непридатний в мирний час та обмежено придатний у воєнний час, як особа ІІ групи інвалідності, підлягає переогляду 15 серпня 2028 року (а.с. 147-148).

Звертаючись із позовними вимогами, позивач ОСОБА_1 свої доводи зводить до того, що спірний наказ відповідача є протиправним, як наслідок призвів до безпідставного виселення його зі збірного модуля, призначеного для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб.

Заперечуючи позовні вимоги та вважаючи такі безпідставними, сторона відповідача покликається на те, що 09 жовтня 2023 року позивача ознайомили з повідомленням про порушення Правил тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб у тимчасових спорудах зі збірних модулів, призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб та умов Договору №699 про користування тимчасовими спорудами зі збірних модулів, призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, твердження позивача про те, що він не підлягає військовій службі під час мобілізації не спростовує його обов`язку стати на віськовий облік, оскільки поняття призову та взяття на військовий облік є різними процесами, які мають відмінні юридичні наслідки. Також представник відповідача зазначає, що тимчасові споруди (модулі) не вважаються житловими приміщеннями для постійного проживання, їм не присвоюється адреса, вони не можуть бути приватизовані та/або передані у власність особам, які там розміщуються чи розміщувались, а також іншим фізичним чи юридичним особам. Вважає, що наказ про виселення ОСОБА_1 є законним та обгрунтовним

Колегія суддів виходить з того, що спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

З метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Система військового обліку сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством. Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Дійсно призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку. У разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановоюКабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року №265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.

Призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні дотримуватися Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних (додаток № 2 доПорядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30 грудня 2022 року), зокрема, перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання; за місцем роботи (навчання).

В свою чергу, відповідно до п. 1 Наказу Львівської обласної військової адміністрації «Про облік внутрішньо переміщених осбі» №2/22 від 27 лютого 2022 року громадяни України чоловічої статі від 18 до 60 років, які прибули на територію Львівської області, в період воєнного стану, у зв`язку з евакуацією із зони бойових дій та інших населених пунктів мають обов`язок не пізніше 24 години після прибуття зобов`язані з`явитись у територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у Львівській області для взяття на військовий облік.

Про аналогічне зазначено у Правилах розміщення внутрішньо переміщених осіб у тимчасових спорудах зі збірних модулів, призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осбі, затверджених Наказом директора ЛКП «Рембуд» та Центру соціальної підтримки від 13 червня 2022 року.

Колегія суддів приходить переконання, що факт перебування на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 у 2022 році, не має правового значення для спірних правовідносин, оскільки не входить у предмет доказування таких, оскільки ОСОБА_1 змінив місце проживання у м.Львові 24 березня 2023 року, уклав договір про користування тимчасовими спорудами із збірних модулів, призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, саме з цього часу останній мав би доводити виконання свого обов`язку щодо військового обліку за наявності для цього підстав.

В свою чергу, з копії військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 вбачається відмітка про зняття останнього з військового обліку (а.с. 42-43).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції не встановив, який статус має ОСОБА_1 виходячи з того, що зняття та виключення з військового обліку мають, як різні підстави так і різні правові наслідки (ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Колегія суддів виходить з того, що для правильного вирішення справи, що розглядається, суду необхідно з`ясувати, які правовідносини між сторонами виникли, предмет та підставу вимог позивача та чи порушено діями або бездіяльністю відповідача права позивача, про що заявлено в позові.

Незважаючи на те, що житло не є безпосереднім предметом спірних правовідносин, оскільки позивач оскаржує відповідний наказ, як акт індивідуальної дії, колегія суддів все ж приходить переконання про те, що спір напряму стосується житлових правовідносин, оскільки оспорюваний наказ фактично унеможливлює проживання позивача у відповідному місці.

Так, згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя та до свого житла. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 8 Конвенції стосується прав особливої важливості для особистості людини, її самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (див., mutatis mutandis, рішення від 27 травня 2004 року у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» («Connors v. the United Kingdom»), заява № 66746/01, § 82).

ЄСПЛ неодноразово висловлювався щодо можливості виселення особи з житлового приміщення. Так, у рішенні від 2 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 19009/04, § 41) ЄСПЛ вказав, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла.

Згідно із практикою ЄСПЛ втручання держави у право на житло є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснюється «згідно із законом», не переслідує легітимну мету одну чи декілька з тих, що перелічені у пункті 2 вказаної статті, чи не розглядається як «необхідне в демократичному суспільстві».

Формулювання «згідно із законом» не лише вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах та передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», § 43).

У пунктах 40-44 рішення ЄСПЛ від2 грудня 2010 року усправі«Кривіцька та Кривіцький проти України» зазначено, що поняття«житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі п.1 ст.8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення ЄСПЛ у справі «Прокопович проти Росії)», а втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства»).

В своїх поясненнях представник відповідача покликається нат те, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 355 від 27.05.2022 затверджено Положення про тимчасові споруди зі збірних модулів, призначених для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб. Згідно із п. 4.1. цього положення, тимчасові споруди не вважаються житловим приміщенням для постійного проживання, їм не присвоюється адреса, вони не можуть бути приватизовані та/або передані у власність особам, які там розміщуються.

В свою чергу, у п. 8 Порядку функціонування місць тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 01вересня 2023року №930, визначено вимоги до місця тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, яке повинно відповідати мінімальним вимогам для життєзабезпечення внутрішньо переміщених осіб, зокрема, будівля місця тимчасового проживання має бути облаштована функціонуючими інженерними системами, до яких належать системи електропостачання, опалення, вентиляції, водопостачання та водовідведення. У разі перебоїв у функціонуванні інженерних систем вживаються заходи для поновлення їх роботи та забезпечення альтернативних рішень, температура в приміщеннях місць тимчасового проживання підтримується відповідно до сезону, але в межах 18-25°C; приміщення місць тимчасового проживання розділені на місця загального користування (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, санітарно-гігієнічні приміщення, загальні пральні, передпокої) та приміщення, у яких облаштовані ліжко-місця; приміщення, у яких облаштовані ліжко-місця, можуть передбачати окремі кімнати або простір, відокремлений шляхом встановлення легких конструкцій (ширм, перегородок), для осіб, пов`язаних між собою спільним побутом, сімейними (родинними) відносинами; окремі кімнати або простір, відокремлений шляхом встановлення легких конструкцій (ширм, перегородок), для осіб, які не пов`язані між собою спільним побутом або сімейними (родинними) відносинами. Вхід до приміщень, у яких облаштовано ліжко-місця, обладнаний замками/засувками на вхідних дверях; у приміщеннях, в яких облаштовані ліжко-місця, не допускається розміщення осіб, які не пов`язані між собою спільним побутом або сімейними (родинними) відносинами, різної статі.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно із практикою ЄСПЛ під житлом необхідно розуміти будь яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, відтак тимчасова споруда зі збірних модулів, призначена для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, з якої виселений позивач ОСОБА_1 на підставі оспорюваного наказу Центру соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і внутрішньо переміщених осіб від 18 жовтня 2023 року №882, є житлом, тому протилежні твердження відповідача про те, що тимчасові споруди зі збірних модулів не підпадають під визначення житло, є необґрунтованими.

В свою чергу, відповідно до ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Це ж положення закріплено в ст. 9 ЖК України, згідно якої ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

За змістом даної норми такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно, тобто без будь-яких правових підстав, зокрема без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення, без згоди наймача жилого приміщення, а у випадку відсутності наймача без згоди власника. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.

Такий правовий висновок про застосування норми ч. 3 ст. 116 ЖК України викладено у постановах Верховного Суду України від 22 липня 2017 року у справі №758/14046/14-цтавід 22 червня 2017 року у справі № 6-2010цс16.

Поряд з цим, матеріали справи дають підстави для беззаперечного висновку про те, що вселення позивача у тимчасову споруду із збірних модулів відбулося на правовій підставі, тому останній не може вважатися таким, що самоправно зайняв жиле приміщення.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що виселення ОСОБА_1 проведено примусово, без добровільної згоди позивача, при цьому відповідач Центр соціальної підтримки з числі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування і внутрішньо переміщених осіб не звертався із відповідним позовом до суду, де б аргументував, серед іншого, яку мету переслідує, подавши позов про виселення без надання їй іншого житлового приміщення та співрозмірність такого виселення відповідній меті, оскільки, як зазначалося вище обґрунтування пропорційності виселення Європейський суд з прав людини вважає обов`язковою умовою належного застосування статті 8 Конвенції (див. mutatis mutandis «Dakus v. Ukraine», № 19957/07, § 50-51, ЄСПЛ, від 14 грудня 2017 року).

Разом з тим, навіть якщо право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям.

ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року в справі № 447/455/17, де сформовано висновки про основні принципи застосування ст.8 Конвенції та статті 1 першого Протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, у справах з приводу користування житловими приміщеннями.

Зокрема, втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Тлумачення та застосування національного законодавства прерогатива національних судів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Тобто, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

У даному випадку спір виник між позивачем як користувачем тичасової споруди із збірного модуля та відповідачем з приводу користування такою спорудою.

Також колегією суддів встановлено, що позивач не має іншого жилого приміщення на праві власності, яке б задовольняло його потреби у житлі.

Таким чином, навіть за умови встановлення судом відповідних фактів порушення вимог закону чи інших правил, суд повинен оцінити спірні правовідносини за принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між сторонами, враховуючи те, що заінтересована особа, якою є позиваач у справі не повинна нести непропорційний та надмірний тягар, зокрема, у вигляді виселення.

Оцінюючи встановлені по справі обставини, колегія суддів прийшла висновку, щовтручання у право позивача ОСОБА_1 на повагу до житла шляхом його виселення, не є пропорційним переслідуваній меті,оскільки не свідчить про захист прав і свобод інших осіб, зокрема, захист прав власника житла, який у даному випадку відсутній.

Таким чином, колегія суддів приходить переконання, що виселення позивача ОСОБА_1 із тимчасової споруди із збірних модулів відбулося з порушенням принципів та підходів до такої категорії у розумінні Європейського суду з прав людини, а також вимог закону (ст. 47 Конституції України), оскільки здійснено примусово у позасудовому порядку.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, що має наслідком задоволення скарги та свідчить про необхідність скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України колегія суддів вирішує питання розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 14 травня 2024 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Центру соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і внутрішньо переміщених осіб з участю третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Центру соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і внутрішньо переміщених осіб № 882 від 10 жовтня 2023 року «Про виселення внутрішньо переміщених осіб», яким ОСОБА_1 виселено із тимчасових споруд із збірних модулів, які знаходяться на території орієнтовною площею 1,95 га (у межах громадського центру Сихова) на АДРЕСА_1 .

Стягнути з Центру соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і внутрішньо переміщених осіб на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,2 грн за подання позову та 1816,8 грн за розгляд апеляційної скарги, а всього 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 04 грудня 2024 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк