Постанова

від 26.11.2024 по справі 466/508/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/508/22 Головуючий у 1 інстанції: Донченко Ю.В.

Провадження № 22-ц/811/2024/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

за участю секретаря: Псярук О.В.

з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

представника ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 30 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 1 896 126,00 грн, що еквівалентно 67 425,00 дол. США відповідно до офіційного курсу гривні до долару США станом 18.01.2022, який складав 28,122 грн за 1,00 дол. США; нараховані станом на 18.01.2022 згідно ст. 625 ЦК України 3% річних (з врахуванням суми часткового погашення) у розмірі 116 729, 00 грн та судові витрати.

Позовні вимогиобґрунтовані тим,що 11.04.2019між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений Договір позики. Відповідно до п. 1.1, п. 2.1. Договору ОСОБА_3 (Позикодавець) передав у власність ОСОБА_1 (Позичальнику) позику у розмірі 3 142293, 00 грн, що за погодженням сторін відповідно до ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України еквівалентно 117425,00 дол. США за курсом НБУ на день укладення договору, а Позичальник зобов`язався повернути позику у визначений Договором строк. Відповідно до п. 4.1. Договору строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим Договором і становить вісім місяців і двадцять днів. Пунктами 5.1., 5.2. Договору передбачено, що позика повинна бути повернута в місті Києві в термін до 31.12.2019 протягом 1 (одного) календарного дня.

В обумовлений Договором позики строк відповідач не виконав повністю свої зобов`язання за договором позики, в зв`язку з чим у нього станом на 18.01.2022 виникла прострочена заборгованість в розмірі 1 896 126,00 грн, що еквівалентно 67 425,00 дол. США. яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Також позивач просив стягнути з відповідача передбачені ст.625 ЦК України проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01.01.2020 по 18.01.2022 в розмірі 3% річних, що становить 116 729, 00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 30.05.2023 позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики, який посвідчений 11.04.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Т.В., зареєстрований в реєстрі за № 571, в розмірі 1 896 126,00 грн, що еквівалентно 67 425,00 дол. США та 3% річних в розмірі 116 729,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 6202,50 грн.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що в основу оскаржуваного рішення, покладено застосування судом положень ч. 6 ст. 95 ЦПК України. Так, рішення суду аргументоване тим, що не береться до уваги подана відповідачем копія акту прийому - передачі від 28.11.2021 до договору застави від 11.04.2019, так як відповідач не представив оригіналу цього письмового доказу, котрий було поставлено під сумнів іншим учасником справи.

Однак в судовому засіданні, яке відбулося 22.03.2023, на виконання вимоги суду про надання оригіналу акту приймання-передачі від 28.11.2021, ним було надав оригінал вказаного акту та в присутності представника позивача було зачитано вголос його зміст. Додатково, суд запропонував висловити стороні позивача свою позицію щодо згаданого оригіналу акту. Всі ці обставини підтверджуються технічним записом судового засідання, що відбулося 22.03.2023. Відповідно, належним та допустимим доказом, доведено факт того, що згідно акту прийому - передачі від 28.11.2021, ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості перед ОСОБА_3 за договором позики від 11.04.2019 передав кошти в сумі 50000,00 доларів США, а ОСОБА_3 повернув ОСОБА_1 заставний механічний годинник FRANCK MULLER GENEVE, номер DBL MYST D CD 42 № 288.

Означеним вище засвідчується те, що судом при складанні повного тексту оскаржуваного рішення, внесено недостовірні відомості, а саме щодо неподання відповідачем оригіналу акту прийому - передачі від 28.11.2021, копія якого ставилася під сумнів представником позивача.

Таким чином, рішення суду ухвалене без повного та всебічного з`ясування обставин справи, оскільки висновки суду в частині відсутності оригіналу акту від 28.11.2021 не відповідають дійсним обставинам справи, так як представником відповідача такий акт було надано в судовому засіданні від 22.03.2023, в свою чергу позивачем у даній справі не спростовано дійсність акту приймання-передачі від 28.11.2021.

Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

17.08.2023 представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 подав відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення без змін.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній, представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 заперечив проти задоволення скарги, покликаючись на доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.

З матеріалів справи вбачається, 11.04.2019 між позивачем ОСОБА_3 , від імені якого діяв ОСОБА_4 , як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладено договір позики, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Т.В., зареєстрований в реєстрі за № 571.

Відповідно до умов пункту 1 договору позикодавець ОСОБА_3 передав у власність позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1. цього Договору, а позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим Договором строк.

Згідно з п. 2.1 Договору позики розмір позики становить 3142 293,00 грн , що за погодженням сторін відповідно до ч.2 ст. 524 ЦК України дорівнює еквіваленту 117425,00 дол. США за курсом НБУ на день укладення цього договору. Договір позики є безпроцентним.

Відповідно до п.4.1 Договору позики строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим Договором і становить вісім місяців і двадцять днів.

Відповідно до п.5.1 Договору позики після закінчення строку, визначеного в п.4.1 цього Договору, Позичальник зобов`язується протягом 1 (одного) календарного дня повернути Позикодавцеві позику в гривнях в розмірі, не менше еквіваленту у доларах США відповідно до п.2.1 цього Договору.

Згідно п.5.2 Договору позики, позика повинна бути повернута в місті Києві в термін до 31.12.2019, про що має свідчити заява Позикодавця про повний розрахунок за цим договором. Без цієї заяви, позика вважається такою, що не повернута.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором позики 11.04.2019 між ОСОБА_3 , від імені якого діяв ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 укладено договір застави.

Згідно з п.1.2 Договору застави в забезпечення зобов`язань, вказаних у п.1.1 цього Договору, Заставодавець ( ОСОБА_1 ) на умовах, передбачених цим Договором передає у заставу належне йому на праві власності майно, а саме: Механічний годинник ROLEX Datejust (номер 750 F2J, на лицьовій стороні надпис ROLEX Datejust) - стан роботи годинника сторонами не перевірявся; Механічний годинник FRANCK MULLER (номер DBL MYST D CD 42 №288, на звороті надпис rotor segment platine 950, на лицьовій стороні надпис FRANCK MULLER GENEVE) - стан роботи годинника сторонами не перевірявся.

Згідно з п. 1.3 Договору застави предмет застави оцінюється сторонами в сумі 3 142293,00 грн.

Відповідно до п. 2.9 Умов Договору застави у випадку невиконання, чи неналежного виконання Заставодавцем зобов`язань по Договору позики Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави.

Відповідно до частин першої, другої статті 509ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1046ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно достатті 1047ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Отже,у разіпред`явленняпозову простягнення боргуза договоромпозики позивачповинен підтвердитисвоє правовимагати відвідповідача виконанняборгового зобов`язання.Для цього,з метоюправильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Таким чином, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Пункт 3Договору позикисвідчить прореальне виконанняцього договоруза домовленістюсторін тане потребуєіншого підтвердження,оскільки нотаріальнопосвідчений. Відповідачем договір позики не оспорювався.

Згідно зі статтею 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 598ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 545ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

З акта прийому-передачі від 25.06.2021 до договору застави від 11.04.2019 вбачається, що ОСОБА_1 в рахунок часткового погашення заборгованості перед ОСОБА_3 за договором позики від 11.04.2019 передав грошові кошти в сумі 50000,00 дол. США представнику, а представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 отримав вказані грошові кошти та повернув ОСОБА_1 заставний механічний годинник ROLEX Datejust, номер 750 F2J (а.с. 90 т.1).

Ця обставина сторонами не заперечується.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 26.11.2024 колегією суддів було оглянуто наданий представником відповідача ОСОБА_1 оригінал акта прийому-передачі від 28.11.2021 до договору застави від 11.04.2019, з якого вбачається, що ОСОБА_1 в рахунок часткового погашення заборгованості перед ОСОБА_3 за договором позики від 11.04.2019 передав грошові кошти в сумі 50000,00 дол. США ОСОБА_3 , а ОСОБА_3 повернув ОСОБА_1 заставний механічний годинник FRANCK MULLER (номер DBL MYST D CD 42 № 288 (копія акта а.с. 142 т.1). Стороною позивача ця обставина не спростована.

З огляду на вказане колегія суддів вважає доведеним факт повернення ОСОБА_1 ОСОБА_3 грошових коштів у загальній сумі 100000,00 дол. США за договором позики від 11.04.2019. Доказів повернення решти позики стороною відповідача не надано.

Таким чином неповернутою залишилася частина позики у сумі 17 425,00 дол. США, яку слід стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов`язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 758/1303/15-ц).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання з повернення заборгованості за договором позики, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з боржника трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України за період з 01.01.2020 до 18.01.2022 в розмірі 3937,09 дол. США.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.

Відповідно дост.376ЦПК Українипідставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи; недоведеністьобставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; невідповідністьвисновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківськогорайонного судум.Львова від30травня 2023року скасувати.

Ухвалити нову постанову.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборгованість за договором позики, який посвідчений 11 квітня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Т.В., зареєстрований в реєстрі за № 571, в розмірі 17425,00 дол. США та 3% річних в розмірі 3937,09 дол. США.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 06.12.2024

Головуючий

Судді