Постанова

від 04.12.2024 по справі 602/811/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 602/811/24Головуючий у 1-й інстанції Наумчук В.А. Провадження № 33/817/789/24 Доповідач - Галіян Л.Є.Категорія - ч. 1 ст. 163-1 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2024 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Галіян Л.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Тернополя справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 30 вересня 2024 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, і піддано її адміністративному стягненню у виді штрафу в дохід держави в розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн (вісімдесят п`ять гривень).

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Згідно даної постанови, ОСОБА_1 , працюючи головним бухгалтером ПМП «МС», допустила порушення ведення податкового обліку, а саме: завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за червень 2024 року на суму 62082 грн, чим порушила п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження, а оскаржувану постанову суду скасувати та постановити нову, якою закрити провадження у справі за відсутності у її діях складу адміністративного правопорушення.

Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, судом не з`ясовано усі обставини справи, а також належним чином її не було повідомлено про розгляд справи.

Вказані вимоги мотивує тим, що протокол складено із порушеннями, адже не вказано конкретного дня і дати вчинення правопорушення.

Зазначає, що Акт перевірки також складений із суттєвими порушеннями.

Крім того судом не враховано, що податкову накладну від 25.10.2022 року №13 зареєстровано у червні 2024 року, тобто після набрання законної сили рішенням суду за позовом ФГ ГОСА.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, прихожу до наступних висновків.

Як вбачається з постанови судді, справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності розглянута без участі останньої. З постановою про притягнення до адміністративної відповідальності остання ознайомився тільки 07.10.2024 року.

З урахуванням наведеного, строк на апеляційне оскарження апелянту слід поновити, так як він пропущений з поважних причин.

Згідно із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується доказами, які належно оцінені судом першої інстанції і детально викладені у постанові.

Обґрунтовуючи такий свій висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого їй адмінправопорушення, суд вірно поклав в основу оскаржуваної постанови наявні в матеріалах справи докази, відображені у даних протоколу про адміністративне правопорушення від 9.08.2024 № 830/19-00-07-01 (а.с.3); копією акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПМП «МС» (код ЄДРПОУ 30003676) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету №10187/19-00-07-01/30003676 від 19 серпня 2024 року (а.с.4-9), яким суд дав оцінку та вірно, на підставі повного та всебічного з`ясування обставин, зробив висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, тобто порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

За змістомст.280КУпАП прирозгляді справипро адміністративнеправопорушення судзобов`язанийз`ясуватичи буловчинено адміністративнеправопорушення,чи виннадана особау йоговчиненні,чи підлягаєвона адміністративнійвідповідальності,а такожз`ясуватиінші обставини,що маютьзначення дляправильного вирішеннясправи.

Вказані вимоги місцевим судом були дотримані у повному обсязі і будь-яких порушень під час розгляду справи, які б стали підставою для скасування по суті правильного судового рішення, під час перевірки його в апеляційному порядку не встановлено.

Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Доводи апелянта про те, що протокол складено із порушеннями, тому він не може бути належним доказом у справі, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки протокол складений із дотриманням вимог ст.256 КУпАП.

Також підпунктом 47.1.1 пункту 47.1 статті 47 Податкового кодексу України встановлено, що відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, резиденти або нерезиденти України, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Зі змісту частини третьої статті 65 Господарського кодексу України вбачається, що посадовими особами підприємства є керівник підприємства (одноосібний виконавчий орган), головний бухгалтер.

Таким чином, згідно із законодавством головний бухгалтер несе відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах.

З аналізу справи вбачається, що суд дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Водночас доводи апелянта про те, що 31 травня 2024 року до податкового органу було подано податкову накладну від 25 жовтня 2022 року №13, яка була включена до податкового кредиту у декларацію за червень 2024 року, та яку податковий орган зобов`язаний був зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних, суд вважає необґрунтованими, оскільки такі не ґрунтуються на вимогах ПК України.

Так, пунктом 198.2 ст.198 ПК України, передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В даному випадку до податкового органу було подано податкову накладну від 25 жовтня 2022 року, однак не сформовано та не подано податкової накладної за 2024 рік, що суперечить вищенаведеним нормам.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення поданої апеляційної скарги.

Що стосується призначеного стягнення ОСОБА_1 , то воно судом першої інстанції визначено вірно з дотриманням вимог ст.ст. 33-35 КупАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, його вік, вчинення правопорушення вперше, враховано відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують відповідальність за вчинене правопорушення та визначено стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 163-1 КУпАП у виді штрафу.

За викладених вище обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а апеляція такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 30 вересня 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя