Постанова

від 05.12.2024 по справі 922/1358/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Харків Справа № 922/1358/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу відповідача (вх.2193Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 29.08.2024 (суддя Жигалкін І.П., повний текст складено 29.08.2024) у справі №922/1358/24

без виклику представників сторін

за позовом Комунального підприємства "Харків-Сигнал", м.Харків,

до Фізичної особи-підприємця Козаренко Ірини Ігорівни, м.Харків,

про стягнення 53 210,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харків-Сигнал" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Козаренко Ірини Ігорівни загальної суми заборгованості у розмірі 53210,00 грн., як попередньої оплати по договору поставки, а також суми судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.08.2024 у справі №922/1358/24, ухваленим у порядку спрощеного позовного провадження, позов задоволено повністю.

В обґрунтування вказаного рішення господарський суд зазначив, що згідно з укладеним між сторонами договором відповідач (постачальник) повинен був поставити позивачеві (покупцю) товар на суму попередньої оплати, здійсненої покупцем, у розмірі 99450,00 грн, однак товар було поставлено лише на суму 46240,00 грн, залишок суми попередньої оплати в розмірі 53210,00 грн не повернуто. За таких обставин суд першої інстанції визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись із означеним рішенням, відповідач через підсистему «Електронний суд» звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 29.08.2024 та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначає, що позивач передчасно звернувся до суду з позовом, не використавши досудове врегулювання спору, передбачене ч.1 ст.19 ГПК України, пунктами 9.1 та 9.2 укладеного між сторонами договору. Щодо не поставки відповідачем позивачеві товару на суму 53210,00 грн, заявник скарги стверджує, що відповідне стало наслідком форс-мажорних обставин, оскільки відповідач здійснює свою господарську діяльність на території м. Харкова та Харківської області, які щоденно обстрілюються з боку Російської Федерації, тому існувала реальна загроза життю та здоров`ю відповідача та перевізників, які б повинні були здійснити поставку товару. В обґрунтування тверджень про наявність форс-мажорних обставин апелянт посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022. Також заявник скарги стверджує про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме, про те, що ФОП Козаренко І.І. не була належним чином повідомлена про розгляд даної справи, оскільки ухвалу господарського суду про відкриття провадження у справі, направлену поштою на адресу відповідача, було повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». На думку апелянта, суд першої інстанції вчинив недостатньо процесуальних дій для належного повідомлення, оскільки він міг повідомити відповідача засобами смс-повідомлення на номер його телефону або через електрону пошту, проте цього не зробив, а відтак, не забезпечив відповідачу його процесуальне право на участь у справі та подання відзиву на позов.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2024 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 апеляційну скаргу відповідача було залишено без руху. Запропоновано апелянту усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн. Означеною ухвалою, разом з іншим, витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1358/24.

Матеріали справи 27.09.2024 надійшли на адресу суду апеляційної інстанції.

Після усунення заявником недоліків скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 29.08.2024 у справі №922/1358/24. Встановлено строк по 30.10.2024 для подання: відзиву на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України, а також доказів надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів іншій стороні; заяв та/або клопотань (за наявності), що пов`язані з розглядом апеляційної скарги, із доказами надіслання їх копій іншій стороні. У вказаній ухвалі суд також зазначив, що оскільки ціна позову у справі №922/1358/24 є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та спір не є таким, що не може бути розглянутий в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюватиметься за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

24.10.2024, тобто в межах визначеного судом строку, позивач через систему «Електронний суд» надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду без змін.

У відзиві позивач зазначає, що сторони домовились про досудове врегулювання спору шляхом переговорів, а не шляхом направлення претензії у письмовому вигляді, що спростовує доводи відповідача про обов`язковість направлення претензії відповідачу, окрім того, позивач письмово звертався до відповідача з вимогою та претензією. Стосовно тверджень заявника скарги про наявність форс-мажорних обставин, позивач заперечує проти того, що обставини, на які посилається відповідач, є форс-мажорними, а також зазначає, що відповідно до п.8 укладеного між сторонами договору, сторона звільняється від визначеної цим Договором відповідальності за повне або часткове порушення Договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, за умови, що їх настання було засвідчено у визначеному цим Договором порядку однак предметом позову в даній справі є вимога про повернення попередньої оплати, а не про застосування заходів відповідальності (стягнення штрафних санкцій) за порушення умов договору. Щодо доводів відповідача про те, що суд першої інстанції вчинив недостатньо процесуальних дій для належного повідомлення відповідача, позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що суд першої інстанції направив ухвалу про відкриття провадження у справі на належну поштову адресу відповідача, однак адресат не отримав відповідне поштове відправлення, отже, неотримання було зумовлене суб`єктивною поведінкою сторони.

До відзиву додано нові докази, які не надавалися позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції: копія відповіді ФОП Козаренко І.І. на претензію 42 від 22.01.2024 та копія вимоги КП «Харків-Сигнал» №182 від 18.04.2024, адресованої ФОП Козаренко І.І. щодо повернення попередньої оплати в сумі 53.210,00 грн. Обґрунтування щодо неможливості подання зазначених доказів до суду першої інстанції позивачем не наведено.

Відповідно до приписів ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).

Згідно з ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В силу приписів зазначеної норми, колегія суддів не приймає та не враховує в апеляційному провадженні копію відповіді ФОП Козаренко І.І. на претензію 42 від 22.01.2024 та копію вимоги КП «Харків-Сигнал» №182 від 18.04.2024, додані позивачем до відзиву на апеляційну скаргу, оскільки вказані докази не надавалися позивачем до суду першої інстанції і КП «Харків-Сигнал» не наведено обґрунтування щодо об`єктивної неможливості їх подання.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між Комунальним підприємством "Харків-Сигнал" як покупцем та ФОП Козаренко І.І. як постачальником був укладений Договір поставки товарів від 14.09.2023 №14/09/23.

Відповідно до умов Договору, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується прийняти й оплатити - вугілля ДГ (13-100) (далі Товар) в кількості 11.7 т загальною вартістю 99.450,00 грн без ПДВ. (п. 1.1 Договору). Згідно з п. 2.1 Договору ціна за одну метричну тонну товару вугілля ДГ (13-100) складає 8.500,00 грн без ПДВ. Загальна сума договору складає 99.450,00 грн.

Постачальник повинен був відвантажити товар у кількості 11.7 т на загальну суму 99.450,00 грн у жовтні 2023 року (п. 3.3 Договору). Сторони у Договорі передбачили, що оплата за товар здійснюється шляхом 100% передплати (п. 6.2 Договору).

Згідно з п. 10.2, п. 10.3 Договору, строк його дії починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 Договору, та закінчується 31.12.2023. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

На підставі наданого відповідачем рахунку-фактури №44 від 14.09.2023 позивач перерахував на рахунок постачальника грошові кошти в розмірі 99.450,00 грн, про що свідчить додана до позову платіжна інструкція від 20.09.2023 №412.

На виконання умов Договору, у жовтні 2023 року відповідачем був поставлений товар на суму 46.240,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 23.10.2023 №41.

Як встановлено місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи та не спростовано апелянтом, зі сторони відповідача інших поставок не відбулося, а отже відповідач не в повному обсязі виконав свій обов`язок з постачання товару, а також не повернув залишок суми попередньої оплати в розмірі 53.210,00 грн.

Між сторонами була проведена звірка взаєморозрахунків та за результатами якої позивачем та відповідачем підписано акт звірки від 08.01.2024 із зазначенням у вказаному акті розміру заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 53.210,00 грн.

Позивач також надав до суду першої інстанції копію претензії від 22.01.2024 №42 (із доказами направлення її на адресу ФОП Козаренко І.І. рекомендованим листом), в якій КП "Харків-Сигнал" просило ФОП Козаренко І.І. повернути кошти за недопоставлений товар на суму 53.210,00 грн.

Однак вказані кошти повернуто не було відповідних обставин апелянт не спростовує.

За таких обставин, вважаючи свої права порушеними, КП "Харків-Сигнал" 19.04.2024 звернулося до господарського суду з позовом у цій справі, який було задоволено оскаржуваним рішенням суду першої інстанції (з наведених вище підстав).

Судова колегія враховує наступне.

Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.665 ЦК України унормовано, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст.693 ЦК України).

Як було встановлено місцевим господарським судом в ході розгляду справи та не спростовано апелянтом, відповідач не в повному обсязі виконав свій обов`язок з постачання товару (який згідно з умовами договору мав бути поставлений у жовтні 2023 року), а також не повернув залишок суми попередньої оплати в розмірі 53.210,00 грн.

Існування у відповідача заборгованості перед позивачем у вказаній сумі, окрім первинних документів, підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків від 08.01.2024, підписаним обома сторонами, який обґрунтовано взяв до уваги місцевий господарський суд при вирішенні спору.

Зі змісту частини другої статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання таких обставин покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17).

Аналогічні висновки щодо застування наведеної норми викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, від 14.05.2024 у справі № 916/1164/23, від 09.04.2024 у справі № 909/335/23, від 27.11.2019 у справі № 924/277/19, від 26.11.2024 у справі № 910/7335/23.

Отже, у позивача (покупця) станом на 19.04.2024 (тобто на дату звернення до суду з позовом у справі №922/1358/24) виникло відповідне право вимоги щодо повернення суми попередньої оплати, і вказане право КП «Харків-Сигнал» реалізувало у визначеній законом процесуальній формі - формі позову про стягнення з відповідача суми попередньої оплати, на яку не було поставлено товар, обравши саме такий варіант поведінки як повернення попередньої оплати, у відповідності до ч.2 ст.693 ЦК України.

ФОП Козаренко І.І. в апеляційній скарзі із посиланням на ч.1 ст.19 ГПК України і п. 9.1, 9.2 укладеного між сторонами договору стверджує, що позивач повинен був у якості досудового врегулювання спору спочатку звернутись до відповідача з претензією про повернення суми попередньої оплати і тільки у випадку відмови в її задоволенні або ненадання на неї відповіді, звертатись в суд з позовною заявою.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.19 ГПК України, на яку посилається апелянт, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. У пунктах 9.1 та 9.2 укладеного між сторонами договору зазначено про вирішення спорів, що виникають з цього договору, шляхом переговорів між сторонами, а також про те, що у разі неможливості вирішити спір шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку тобто положень про обов`язковість досудового порядку врегулювання спору договір не містить. Відповідач також не навів посилань на норми чинного законодавства, якими було б установлено обов`язковість такого порядку в даному випадку.

Окрім того, у матеріалах справи міститься претензія від 22.01.2024 №42 (із доказами направлення її на адресу ФОП Козаренко І.І. рекомендованим листом), в якій КП "Харків-Сигнал" просило ФОП Козаренко І.І. повернути кошти за недопоставлений товар на суму 53.210,00 грн. Тому твердження апелянта про відсутність претензії в матеріалах справи є необґрунтованими. Також заявник скарги не зазначає про те, що відповідну претензію не було отримано ФОП Козаренко І.І.

За таких обставин, посилання заявника скарги на передчасність звернення КП "Харків-Сигнал" до суду з позовом про стягнення з ФОП Козаренко І.І. суми попередньої оплати колегія суддів вважає безпідставними і такими, що не узгоджуються з вищенаведеними положеннями ч.2 ст.693 ЦК України та правовою позицією Верховного Суду щодо їх застосування.

Щодо не поставки відповідачем позивачеві товару на суму 53210,00 грн, заявник скарги стверджує, що відповідне стало наслідком форс-мажорних обставин, оскільки відповідач здійснює свою господарську діяльність на території м. Харкова та Харківської області, які щоденно обстрілюються з боку Російської Федерації, тому існувала реальна загроза життю та здоров`ю відповідача та перевізників, які б повинні були здійснити поставку товару. В обґрунтування тверджень про наявність форс-мажорних обставин апелянт посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022.

Стосовно вказаних аргументів колегія суддів зазначає наступне.

У постанові від 06.11.2024 у справі № 904/3936/23 Верховний Суд, надаючи оцінку посиланням заявника касаційної скарги (відповідача у справі № 904/3936/23) на вказаний лист Торгово-промислової палати, дійшов висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхню здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, чого відповідачем не було документально доведено.

У справі №922/1358/24, яка розглядається судом апеляційної інстанції в цьому провадженні, відповідачем, ФОП Козаренко І.І., також документально не доведено впливу обставин, на які посилається заявник в апеляційній скарзі (ворожі обстріли м.Харкова та Харківської області) на реальну можливість виконання зобов`язання враховуючи, що договір поставки між сторонами було укладено 14.09.2023, тобто вже під час дії воєнного стану.

Окрім того, як обґрунтовано вказує позивач у відзиві на апеляційну скаргу, відповідно до п.8 укладеного між сторонами договору, сторона звільняється від визначеної цим Договором відповідальності за повне або часткове порушення Договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, за умови, що їх настання було засвідчено у визначеному цим Договором порядку однак предметом позову в цій справі є вимога про повернення попередньої оплати, а не про застосування заходів відповідальності (стягнення штрафних санкцій) за порушення умов договору.

Положень про те, що у разі виникнення форс-мажорних обставин постачальник має право не повертати суму попередньої оплати, на яку не поставлено товар, договір не містить та законодавством не передбачено.

За таких обставин, твердження відповідача в апеляційній скарзі про наявність форс-мажорних обставин не можуть бути визнані належними аргументами та підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Також заявник скарги стверджує про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме, про те, що ФОП Козаренко І.І. не була належним чином повідомлена про розгляд даної справи, оскільки ухвалу господарського суду про відкриття провадження у справі, направлену поштою на адресу відповідача, було повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». На думку апелянта, суд першої інстанції вчинив недостатньо процесуальних дій для належного повідомлення, оскільки він міг повідомити відповідача засобами смс-повідомлення на номер його телефону або через електрону пошту, проте цього не зробив, а відтак, не забезпечив відповідачу його процесуальне право на участь у справі та подання відзиву на позов.

Стосовно вказаних тверджень колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.3 ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

У відповідності до ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач, Фізична особа-підприємець Козаренко Ірина Ігорівна, не належить до осіб, які в силу ст.6 ГПК України зобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач станом на момент звернення КП "Харків-Сигнал" до суду з позовом та на день прийняття рішення у справі електронний кабінет не зареєстрував.

Отже, для надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст. 167 та ст. 251 - 252 ГПК України, суд першої інстанції у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України направив на адресу відповідача ухвалу суду про відкриття провадження по справі № 922/1358/24 від 24.04.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується апелянтом, вказане поштове відправлення було надіслано на належну адресу ФОП Козаренко І.І., зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АДРЕСА_1 (цю ж адресу вказано відповідачем і в апеляційній скарзі).

Зазначена судова кореспонденція повернулась на адресу господарського суду з відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою" тобто у розумінні вищенаведених приписів п.5 ч.6 ст.242 ГПК України ухвала господарського суду про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачеві.

В апеляційній скарзі ФОП Козаренко І.І. не наведено пояснень щодо причин неотримання вказаної ухвали.

Здійснюючи аналіз ст. 242 ГПК України, а також п. п. 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 у справі № 910/18480/20 дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (див. також постанови Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 22.10.2024 у справі № 910/18480/20, від 12.11.2024 у справі № 910/9049/20).

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд виконав свій обов`язок щодо повідомлення ФОП Козаренко І.І. про розгляд справи №922/1358/24, відповідно, твердження апелянта про те, що справу було розглянуто без належного повідомлення відповідача, є необґрунтованими.

Слід зазначити, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відтак, враховуючи, що доводи апеляційної скарги у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 29.08.2024 у справі №922/1358/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.12.2024.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова