Рішення

від 26.11.2024 по справі 904/2497/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2024м. ДніпроСправа № 904/2497/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Курінової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, м. Дніпро в інтересах держави в особі позивача Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, с. Личкове, Новомосковський р-н, Дніпропетровська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пшеничний горизонт", м. Дніпро

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро

про скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки

Представники:

від прокуратури: Єрьоменко К.В., службове посвідчення, прокурор;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить:

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 76,7205 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:1165, що розташована на території Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Пшеничний горизонт" (код ЄДРПОУ 43060670), на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Зайцева А.В. № 62020757 від 03.12.2021 (номер запису про право 45425894);

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Пшеничний горизонт" (код ЄДРПОУ 43060670) повернути Личківській сільській раді земельну ділянку, площею 76,7205 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:1165, що розташована на території Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Судові витрати прокурор просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області жодних дозвільних документів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пшеничний горизонт", у тому числі дозвіл на передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 76,7205 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:1165, не приймались, наказ про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду не приймався, акт приймання передачі земельної ділянки не підписувався, договір оренди земельної ділянки не укладався та довіреність на його укладання не видавалась.

Ухвалою суду від 17.06.2024 позовну заяву залишено без руху.

21.06.2024 прокуратурою через систему "Електронний суд" подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду від 26.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 18.07.2024.

У судовому засідання 18.07.2024 прокурор надала до суду письмові пояснення щодо підстав для залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Ухвалою суду від 18.07.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області; підготовче засідання відкладено на 06.08.2024.

23.07.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові письмові пояснення, в яких Личківська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області просить позов задовольнити у повному обсязі, справу розглядати за відсутності представника позивача.

Ухвалою суду від 06.08.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 24.09.2024.

11.09.2024 від третьої особи через систему "Електронний суд" надійшли додаткові письмові пояснення, в яких остання просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У підготовче засідання 24.09.2024 позивач, відповідач та третя особа явку повноважних представників не забезпечили.

Від відповідача повернувся конверт з ухвалою суду.

Ухвалою господарського суду від 24.09.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 24.10.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Рудь І.А. на лікарняному, судове засідання, що було призначено на 22.10.2024 не відбулося.

Ухвалою суду від 29.10.2024 розгляд справи призначено на 26.11.2024.

У призначене судове засідання позивач, відповідач та третя особа явку повноважних представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявив і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Направлена за його місцезнаходженням кореспонденція (ухвали суду) повернулася на адресу суду як невручена, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про наявність провадження з розгляду даної справи у суді.

Господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Отже, відповідач вважається таким, що повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2024, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 26.11.2024 прокурор підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення правомірності державної реєстрації права оренди земельної ділянки за відповідачем, встановлення обставин правомірності вибуття спірної земельної ділянки із користування власника та наявність правових підстав для повернення земельної ділянки її власнику.

Як вбачається з матеріалів справи, державним реєстратором виконавчого комітету Мижиріцької сільської ради Павлоградського району Зайцевим А.В. 01.12.2021 внесено відомості про реєстрацію права власності за Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області на земельну ділянку площею 76, 7205 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:1165, що розташована на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

В подальшому, 01.12.2021 державним реєстратором виконавчого комітету Мижиріцької сільської ради Павлоградського району Зайцевим А.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Пшеничний горизонт" в оренду вказану земельну ділянку площею 76, 7205 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:1165.

Державну реєстрацію права оренди проведено на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-2813/15-20СГ від 24.12.2020 та договору оренди земельної ділянки № 16/11-01/21ДО від 11.01.2021, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пшеничний горизонт".

Згідно договору оренди земельної ділянки № 16/11-01/21ДО від 11.01.2021, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в особі заступника начальника відділу у Магдалинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Момотюка Петра Леонідовича, який діє на підставі довіреності від 25.02.2019 № 13-1-0.25-007/11-19 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пшеничний горизонт" в особі директора Філатова Валерія Олеговича, орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту біля території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки: 1222381100:05:001:1165 (п.1.1. договору).

Строк дії 35 років. Право оренди земельної ділянки виникає у орендаря з моменту державної реєстрації цього права відповідно до законодавства (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Згідно з листом Головного управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 15.04.2024 № 10-4-0.332-2237/2-24 системою електронного документообігу не зареєстровані звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Пшеничний горизонт" до Головного управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відведення в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1222381100:05:001:1165.

Крім того, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області наказ № 4-2813/15-20СГ зареєстровано іншою датою та він не має відношення до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пшеничний горизонт". Наказів про затвердження документації з землеустрою та надання земельної ділянки з кадастровим номером 1222381100:05:001:1165 в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Пшеничний горизонт" Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області не приймалося, договори оренди не укладалися.

При цьому, відповідно до вказаного листа, спірна земельна ділянка у комунальну власність Личківської об`єднаної територіальної громади Новомосковського району Дніпропетровської області не передавалась.

Проте відповідно до п. 24 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України, земельна ділянка з кадастром номером 1222381100:05:001:1165, площею 76,7205 га, перейшла у комунальну власність Личківської об`єднаної територіальної громади Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Водночас, за даними Національної кадастрової системи встановлено, що вказана земельна ділянка розташована в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Приорільський», який оголошено Указом Президента України від 09.12.1998 № 1341/98 «Про території та об`єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення» з метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу оголошено заказниками і пам`ятниками природи загальнодержавного значення території та об`єкти, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну та пізнавальну цінність, тобто є земельною ділянкою, що відноситься до земель природно-заповідного фонду, на яку поширюється особливий режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду, що унеможливлює використання земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення.

Таким чином, на думку прокурора, вказані вище обставини свідчить про невідповідність документів, наданих для реєстрації речових права на спірну земельну ділянку, вимогам чинного законодавства та взагалі про їх відсутність, у зв`язку з чим, реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1222381100:05:001:1165, площею 76,7205 га відбулася всупереч вимогам чинного законодавства та за відсутності документу зі статусом достатнім для здійснення державної реєстрації права користування, а тому підлягає скасуванню.

Наведене і є причиною спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення прокурора, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. (ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. (ч.1 ст.11Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 статті 18 цього Закону).

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції з 26.07.2022), у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Зміст цієї правової норми свідчить про те, що допускаються такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Прокурор вважає, що права власника земельної ділянки порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права оренди за договором, який ним не укладався.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

В порушення статей 116, 122, 123 Земельного кодексу України відповідач з відповідною заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення для надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення не звертався, дозволу на розроблення такого проекту землеустрою не отримував; проектна документація щодо відведення спірної земельної ділянки відповідачу не розроблялася, проект землеустрою не погоджувався; акт приймання-передачі земельної ділянки, що надається в оренду, не підписувався. Відповідних доказів сторонами до суду не надано.

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (ч. 1 ст. 407 Цивільного кодексу України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

Істотні умови договору оренди визначені частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Так, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У разі ж, якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін ( ч. 4 ст. 202 ЦК України).

Частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 Цивільного кодексу України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Під час розгляду даної справи установлено, що довіреність на ім`я заступника начальника відділу у Магдалинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Момотюка Петра Леонідовича від 25.02.2019 № 13-1-0.25-007/11-19, не видавалась, договір оренди земельної ділянки не оформлявся та не підписувався, печаткою не скріплювався.

Таким чином, слід дійти висновку, що такий договір між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пшеничний горизонт" не укладався.

Тож підстави для державної реєстрації права оренди на підставі рішення державного реєстратора, у державного реєстратора були відсутні.

Вимога прокурора про скасування державної реєстрації права оренди на підставі рішення державного реєстратора щодо спірної земельної ділянки відповідає належному способу захисту та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги прокурора про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Пшеничний горизонт" повернути Личківській сільській раді земельну ділянку, площею 76,7205 гп, кадастровий номер 1222381100:05:001:1165, що розташована на території Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, господарський суд зазначає таке.

Відповідно до статті 41 Конституції України, статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, юридичні факти.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст.317 Цивільного кодексу України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. (ч.ч. 1,2 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 Цивільного кодексу України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння (п. 2 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ч. 1 ст.1213 Цивільного кодексу України).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під час розгляду даної справи суд дійшов висновку, що договір оренди земельної ділянки № 16/11-01/21ДО від 11.01.2021, між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ТОВ "Пшеничний горизонт" не укладався.

З наведеного убачається, що спірна земельна ділянка перебуває у тимчасовому володінні (користуванні) без належних підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц зазначено, що зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (пункт 7.27).

Крім того, під час розгляду справи було встановлено, що відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 10-4-0.332-2237/2-24 від 15.04.2024, спірна земельна ділянка у комунальну власність Личківської об`єднаної територіальної громади Новомосковського району Дніпропетровської області не передавалась.

Проте відповідно до п. 24 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України, земельна ділянка з кадастром номером 1222381100:05:001:1165, площею 76,7205 га, перейшла у комунальну власність Личківської об`єднаної територіальної громади Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Водночас, за даними Національної кадастрової системи встановлено, що вказана земельна ділянка розташована в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Приорільський», який оголошено Указом Президента України від 09.12.1998 № 1341/98 «Про території та об`єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення» з метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу оголошено заказниками і пам`ятниками природи загальнодержавного значення території та об`єкти, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну та пізнавальну цінність, тобто є земельною ділянкою, що відноситься до земель природно-заповідного фонду, на яку поширюється особливий режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду, що унеможливлює використання земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення.

Доказів повернення спірної земельної ділянки відповідачем матеріали справи не містять. А тому вимога прокурора про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку на користь Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області заявлена правомірно та підлягає задоволенню.

За встановлених судом обставин справи, позов прокурора підлягає задоволенню повністю.

Щодо представництва прокурора інтересів держави в даній справі.

Прокурор посилається, серед іншого, на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", а також зазначає, що вже самого факту бездіяльності міської ради для втручання прокурора є достатньо.

Наявність у позивача повноважень у сфері земельних правовідносин та прав для їх захисту, які за обставинами справи ними не здійснюються, прокурор обґрунтовує посиланням на Конституцію, Земельний кодекс України та Цивільний кодекс України.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Личківською сільською радою, які не вжили заходів до повернення спірної земельної ділянки у судовому порядку.

На підтвердження прокурор надав належним чином засвідчені докази надсилання ним листа від 22.03.2024 за № 12-226вих-24 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та від 02.05.2024 за № 12-341вих-24 до Личківської сільської об`єднаної територіальної громади про наявність підстав для представництва інтересів держави шляхом подання позовної заяви.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 165, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 76,7205 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:1165, що розташована на території Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Пшеничний горизонт" (49010, м. Дніпро, вул. Ботанічна, 7, код ЄДРПОУ 43060670), на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Зайцева А.В. № 62020757 від 03.12.2021 (номер запису про право 45425894).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Пшеничний горизонт" (49010, м. Дніпро, вул. Ботанічна, 7, код ЄДРПОУ 43060670) повернути Личківській сільській раді Новомосковського району Дніпропетровської області (51140, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Личкове, вул. Центральна, 103, код ЄДРПОУ 04340112) земельну ділянку, площею 76,7205 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:1165, що розташована на території Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пшеничний горизонт" (49010, м. Дніпро, вул. Ботанічна, 7, код ЄДРПОУ 43060670) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 38, код ЄДРПОУ 02909938) 4 844 грн 80 коп. витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 06.12.2024

Суддя І.А. Рудь