Рішення

від 26.11.2024 по справі 904/3120/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2024м. ДніпроСправа № 904/3120/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Курінової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", м. Покров, Нікопольський р-н, Дніпропетровська обл.

до Покровської міської ради Дніпропетровської області, м. Покров, Нікопольський р-н, Дніпропетровська обл.

про розірвання договору оренди землі

Представники:

від позивача: Земляний О.Ю., довіреність, адвокат;

від відповідача: Маглиш А. С., довіреність, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом від 16.07.2024 № 101-305/17, в якому просить розірвати договір оренди землі від 14.05.2007 № 040711200064, укладений між Покровською міською радою Дніпропетровської області та Акціонерним товариством "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" про надання в оренду земельної ділянки площею 3,4158 га з кадастровим номером 1212100000:01:114:0011, яка знаходиться на території Покровської міської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позов мотивовано тим, що земельна ділянка площею 3,4158 га з кадастровим номером 1212100000:01:114:0011, яка знаходиться на території Покровської міської ради Нікопольського району Дніпропетровської області фактично не використовується позивачем, у зв`язку з чим останній звернувся до відповідача щодо розірвання спірного договору оренди землі за згодою сторін, проте по теперішній час Покровською міською радою Дніпропетровської області рішення щодо розірвання договору не прийнято, на підставі чого позивач як орендар вимушений сплачувати орендну плату за спірну земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду від 22.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 06.08.2024.

06.08.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив, в якому останній вказує на те, що чинним законодавством України передбачається можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено умовами такого договору.

Зі змісту п.п. 1 пункту 33 спірного договору вбачається, що для розірвання договору потрібна згода відповідача, яку останній має надати, що виключає можливість розірвання договору в односторонньому порядку без будь-яких додаткових умов.

Крім того, відповідач наголошує на тому, що Покровська міська рада, відповідно до наданих повноважень щодо вирішення питань у сфері землекористування, та як сторона спірного договору, не надала згоди на його розірвання, що само по собі свідчить про відсутність підстав для припинення його дії.

У підготовчому засіданні 06.08.2024 оголошено перерву до 19.09.2024, з його проведенням в режимі відеоконференції за участю представника відповідача.

14.08.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов не погоджується, з огляду на таке.

В умовах введеного 24.02.2024 воєнного стану в Україні, затяжного простою АТ «Покровський ГЗК» та передачі більшої частини техніки на потреби Збройних Сил України, позивач був змушений ліквідувати колону 6 автотранспортного цеху та демонтувати об`єкти нерухомості, що знаходилися на території орендованої земельної ділянки. Факт демонтажу було відображено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.09.2022 шляхом припинення права власності на них.

Тобто, з цього слідує, що з 30.09.2022 позивач сплачує орендну плату за земельну ділянку, яку не використовує.

Позивач звертає увагу суду на те, що укладаючи спірний договір та додаткову угоду до нього, останній виходив з того, що обставини, які зумовили ліквідацію колони 6 автотранспортного цеху ї демонтажем приміщень на момент укладання до говору, не настануть.

При цьому, ліквідація колони 6 автотранспортного цеху з демонтажем приміщень, була зумовлена зменшенням ринку збуту продукції комбінату, через воєнний стан та передачею більшості транспорту на потреби Збройних Сил України.

Крім того, позивач вважає, що виконання договору оренди землі порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє позивача того на що він розраховував при укладанні договору.

Ухвалою суду від 19.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.10.2024, з його проведенням в режимі відеоконференції за участю представника відповідача.

У призначене засідання 03.10.2024 відповідач явку повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 03.10.2024 розгляд справи відкладався до 24.10.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Рудь І.А. на лікарняному, судове засідання, що було призначено на 24.10.2024 не відбулося.

Ухвалою суду від 29.10.2024 розгляд справи призначено на 26.11.2024.

У судовому засіданні 26.11.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити; представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позов.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у справі є встановлення наявності або відсутності встановлених договором або законом підстав для розірвання договору в судовому порядку на вимогу позивача.

Між Акціонерним товариством "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі орендар, позивач) та Покровською міською радою Дніпропетровської області (далі орендодавець, відповідача) укладено договір оренди землі від 14.04.2007 № 040711200064 (а.с. 8-9 том 1).

Згідно з п. 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі промисловості, яка знаходиться у м. Орджонікідзе, Дніпропетровської області.

В оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 1212100000:01:114:001 загальною площею 34158,0 кв.м. (3,4158 га) згідно рішення ХХХV сесії четвертого скликання Орджонікідзевської міської ради від 23.09.2005 року за № 19 (п. 2 договору).

На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, яке належить орендарю на праві власності будівлі та споруди автотранспортного цеху (автоколона № 6), а також інші об`єкти інфраструктури територія обладнана водопроводом, каналізацією, навколо будівлі бетонне покриття (п. 3 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 104 739 грн 83 коп. (п. 4 договору).

Договір укладено терміном на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 7 договору).

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється на протязі 5 днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п. 21 договору).

Дія договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- придбання орендарем земельної ділянки у власність;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- ліквідації юридичної особи-орендаря (п. 32 договору).

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 33 договору).

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п. 34 договору).

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 39 договору).

Відповідно до умов договору об`єкт оренди передано орендарю в платне користування за актом прийому-передачі земельної ділянки від 18.06.2007 (а.с. 12).

Додатковою угодою від 06.04.2017 до спірного договору сторони поновили договір оренди землі № 040711200064 від 18.06.2007 на строк 10 років з 18.06.2017 до 18.06.2027, на тих самих умовах, без змін цільового призначення землі (п. 3 додаткової угоди, а .с. 15 том 1).

Звертаючись з даним позовом, позивач вказує про те, що у зв`язку з ліквідацією колони 6 автотранспортного цеху, відсутністю необхідності використання об`єктів нерухомості для господарської діяльності, які знаходилися на спірній земельній ділянці, їх було демонтовано та припинено право власності на них 30.09.2022, про що свідчить запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Спірна земельна ділянка приведена до належного стану.

Враховуючи знесення об`єктів нерухомості на спірній земельній ділянці Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" як орендар цієї земельної ділянки не має змоги використовувати її відповідно до умов договору, проте вимушений сплачувати орендну плату за неї.

30.08.2023 позивачем було подано до Покровської міської ради звернення № 446-102 щодо розірвання договору за згодою сторін.

У відповідь на вказане звернення, Покровська міська рада 28.09.2023 надала відповідь № 5136/06-24/10-2023, в якій зазначила про те, що клопотання Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" знаходиться на розгляді, про результат буде повідомлено додатково.

29.02.2024 позивач повторно звернувся до відповідача з листом № 9-102 від 28.02.2024 щодо розірвання спірного договору за згодою сторін, до листа було додано проект угоди про припинення договору оренди земельної ділянки та акту приймання-передачі земельної ділянки, копії витягів з Державного реєстру речових прав на підтвердження відсутності на земельній ділянці об`єктів нерухомості.

Листом № 1446/06-24-10-2024 від 29.03.2024 Покровська міська рада надала відповідь, в якій зазначила, що для остаточного вирішення порушеного питання земельна ділянка має бути приведена в належний стан.

08.04.2024 Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" направило лист на адресу Покровської міської ради звернення від 02.04.2024 № 12-102 з аналогічною пропозицією щодо розірвання договору за згодою сторін, в листі серед іншого було вказано, що земельна ділянка приведена у належний стан.

У відповідь на вказаний лист, Покровська міська рада листом № 2103/06-24/10-2024 від 07.05.2024 повідомила, що клопотання АТ "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" знаходиться на розгляді, про результат буде повідомлено додатково.

15.04.2024 Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" направило на адресу Покровської міської ради лист № 13-102 щодо розірвання договору за згодою сторін.

Покровська міська рада відповідь на вказаний лист не надала.

21.06.2024 відбулася 55 сесія Покровської міської ради Нікопольського району Дніпропетровської області 8 скликання, на якій розглядалося клопотання Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" щодо розірвання договору оренди та вилучення з користування земельної ділянки, яка розташована в м. Покров.

За результатами розгляду проекту рішення Покровська міська рада не прийняла рішення через відсутність необхідної кількості голосів «за», проект рішення був відхилений.

Отже, сторонами не було досягнуто взаємної згоди стосовно розірвання договору, що й стало причиною виникнення спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, визначено, що зобов`язання виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 792 Цивільного кодексу України та статтею 93 Земельного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України та статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Зі змісту статті 13 вказаного Закону вбачається, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору та в інших випадках, встановлених законом або договором.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На підставі статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" передбачені підстави припинення договору оренди землі.

За змістом частин 2, 3 зазначеної норми договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

За частиною 1 статті 32 цього Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання договорів врегульовано главою 53 Цивільного кодексу України та главою 20 Господарського кодексу України.

Розірванням договору є припинення договірного зобов`язання, тобто зникнення правового зв`язку між сторонами договірного зобов`язання на підставах, установлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Так, у розділі «Зміна умов договору і припинення його дії» договору сторонами були визначені умови щодо зміни умов договору і припинення його дії, зокрема:

Дія договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- придбання орендарем земельної ділянки у власність;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- ліквідації юридичної особи-орендаря (п. 32 договору).

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 33 договору).

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п. 34 договору).

Отже, пунктом 33.3 договору сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, у тому числі з інших підстав, передбачених законом.

Згідно із частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.

При цьому відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Стаття 652 Цивільного кодексу України містить приписи для ситуацій, коли сторона об`єктивно може виконати зобов`язання, проте внаслідок зміни обставин таке виконання втрачає для неї сенс або кінцевий результат буде не тим, на який вона розраховувала на початку. В цьому разі виникає потреба у зміні умов зобов`язання (договору) відповідно до змінених суттєвим чином обставин.

Зазначеною нормою передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (пункти 64-67 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

Закон пов`язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір, а саме:

1) згідно з першою умовою в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. За даної умови події, що викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати істотною зміною обставин, повинні мати місце або стати відомими сторонам (заінтересованій стороні) після укладення договору;

2) другою умовою є зміна обставин, яка зумовлена причинами, що зацікавлена сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагаються. Іншими словами, мова йде про те, що події, які викликають ускладнення, не могли бути розумно прийняті стороною до уваги;

3) третя умова виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б зацікавлену сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Мова йде про зменшення цінності отримуваного стороною за договором, включаючи випадки, коли виконання взагалі перестає мати цінність для сторони, що отримує виконання. Зменшення цінності отримуваного стороною за договором відбувається у випадку, коли суттєво змінюється договірна рівновага в силу істотного підвищення вартості виконуваного або в силу зменшення отримуваного стороною за договором;

4) четвертою умовою є те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе зацікавлена сторона. Виходячи зі змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов`язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов`язання.

Суд зазначає, що ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).

Тобто, на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.

Подібний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17 та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20.

На відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов`язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин).

Відтак, форс-мажор (стаття 617 Цивільного кодексу України) та істотна зміна обставин (стаття 652 Цивільного кодексу України) є різними правовими ситуаціями, стаття 652 Цивільного кодексу України може бути застосована у випадку відсутності існування форс-мажору, але позивач має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для внесення змін до договору за рішенням суду, чого скаржник не довів відповідно до висновків суду апеляційної інстанції.

Таким чином, положення статті 652 Цивільного кодексу України пов`язують можливість розірвання договору безпосередньо не з істотною зміною обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 цієї норми, за істотної зміни обставин (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №927/762/17).

Мотивуючи позов, позивач зазначає, що у зв`язку з ліквідацією колони 6 автотранспортного цеху, відсутністю необхідності використання об`єктів нерухомості для господарської діяльності, які знаходилися на спірній земельній ділянці, їх було демонтовано та припинено право власності на них 30.09.2022, про що свідчить запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи знесення об`єктів нерухомості на спірній земельній ділянці Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" як орендар цієї земельної ділянки не має змоги використовувати її відповідно до умов договору, проте вимушений сплачувати орендну плату за неї.

При цьому, позивач вказує на те, що ліквідація колони 6 автотранспортного цеху з демонтажем приміщень, була зумовлена зменшенням ринку збуту продукції комбінату, через воєнний стан та передачею більшості транспорту на потреби Збройних Сил України.

З приводу вказаних обставин суд зазначає таке.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

У той же час, за визначенням, наведеним у частині 1 статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з абзацами 2, 3, 5 частини 1 статті 44 вказаного Кодексу підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, установлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Сторони, укладаючи договір оренди землі від 14.05.2007 № 040711200064, розраховували на належне виконання його умов та брали на себе відповідні зобов`язання, що зокрема пов`язано в певними ризиками для обох сторін, у той час як введення воєнного стану змінило умови господарювання для обох сторін.

У даному випадку, розірвання договору в односторонньому порядку матиме наслідком порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить заінтересовану сторону Покровську міську раду Дніпропетровської області того, на що вона розраховувало при укладенні договору; у разі задоволення позову судом, був би не дотриманий принцип справедливого розподілу між сторонами негативних наслідків зміни обставин, які у рівній мірі стосуються обох сторін договору.

За висновком суду, матеріали даної справи не містять жодних доказів, які б свідчили про неможливість використання позивачем спірної земельної ділянки за її цільовим призначенням або про неможливість виконання ним договірних зобов`язань перед відповідачем; позивач не надав доказів наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання договору оренди у зв`язку з істотною зміною обставин, а саме, у справі відсутні будь-які докази того, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З приводу правової позиції позивача, наданих ним доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити також наступне.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи все вище викладене, суд відзначає, що в процесі розгляду справи судом не встановлено порушення відповідачем прав позивача, а також не встановлено наявність правових підстав для розірвання договору оренди землі від 14.05.2007 № 040711200064 з підстав, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

При цьому суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, пункт 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат вирішення спору.

Крім того, господарський суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Загальні питання повернення сплачених сум судового збору врегульовано статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір"); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позовна заява у справі №904/3120/24 була сформована в системі Електронний суд, а тому правомірним є застосування ставки судового збору з понижуючим коефіцієнтом.

Згідно платіжної інструкції № 59468 від 08.07.2024 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн 00 коп., в той час, як відповідно до зазначеного сума судового збору повинна складати 2 422 грн. 40 коп.

З урахуванням викладено, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у сумі 605 грн 60 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" до Покровської міської ради Дніпропетровської області про розірвання договору оренди землі від 14.05.2007 № 040711200064 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 06.12.2024.

Суддя І.А. Рудь