Рішення

від 06.12.2024 по справі 904/4765/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2024м. ДніпроСправа № 904/4765/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрчем", Одеська область, м. Рені

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг ЛТД", Дніпропетровська область, м. Дніпро

про стягнення 141 666,67 грн

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрчем" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг ЛТД" про стягнення 141 666,67 грн збитків.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на поставку обладнання № 3/23-9 від 30.03.2023.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 30.10.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

04.11.2024 відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що судовими рішеннями з нього було на користь відповідача стягнуто 850000,00 грн як зобов`язання по оплаті за договором поставки, натомість позов не містить у собі будь-яких відомостей про виконання позивачем цього рішення та сплату відповідачеві 850 000,00 грн. Позивач в позовній заяві не зазначає про те, що ним сплачено відповідачу повну вартість товару із урахуванням податку на додану вартість, тобто не зазначено чи повернуто відповідачу той самий податковий кредит. Разом із цим позивач вказує в позовній заяві на обставини, які не дозволяють скористатися йому тим самим кредитом, який так й не був ним повернутий. Отже за викладених у позовній заяві обставин (відсутність будь-яких відомостей про сплату за рішенням суду про стягнення 850 000,00 грн) можна дійти висновку, що позивач зазначає не про збитки, які йому завдані через неможливість скористатися податковим кредитом та зменшити свої податкові зобов`язання, а про неможливість отримання додаткового блага у вигляді податкового кредиту із ПДВ, оскільки позивач такий ПДВ в ціні товару не сплатив постачальнику-відповідачу. Відповідач не заперечує поставку позивачеві за договором №3/23-9 від 30.03.2023 товару вартістю 850000,00 грн, адже саме ці обставини були предметом судового розгляду у справі № 916/3286/, в якій із ТОВ Укрчем було стягнуто вартість поставленого ТОВ Коприг ЛТД товару, однак на сьогоднішній день зі сторони відповідача позивачу цим не завдано жодних збитків. Під час розгляду судової справи №916/3286/23 ТОВ Укрчем відмовилося не тільки визнавати факт отримання ним товару за договором, а навіть спростовувало факт укладання між сторонами договору №3/23-9 від 30.03.2023 в певній редакції. Розглянувши справу судами було встановлено наявність у ТОВ Укрчем зобов`язань із сплати ТОВ Коприг ЛТД вартості товару загальною вартістю 850000,00 грн із ПДВ. Не зважаючи на судові рішення, ТОВ Укрчем так й не визнає факт отримання ним товару за вказаним вище договором. У зв`язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

18.11.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що з аналізу норм чинного законодавства слідує, що сплата покупцем грошових коштів за отриманий товар від постачальника ніяким чином не впливає на обов`язок постачальника скласти податкову накладну і надати можливість покупцю сформувати собі податковий кредит. Відповідач не виконав всіх вимог статті 201 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання. Обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків. Факт здійснення господарської операції за договором від 30.03.2023 №3/23-9 підтверджується видатковою накладною від 12.06.2024 №182, яка містяться в матеріалах справи. Вказана видаткова накладна містить печатку, підпис відповідальної особи відповідача за господарську операцію. Також рішенням Господарського суду Одеської області від 12.01.2024 у справі №916/3286/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024, підтверджено факт поставки 15.06.2023 двох компресорів у відповідності до укладеного між сторонами договору від 30.03.2023 №3/23-9.

18.11.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив.

18.11.2024 позивач подав до суду заяву свідка.

18.11.2024 відповідач подав до суду клопотання, в якому просить суд зобов`язати позивача надати заяву свідка із відповідями на поставлені відповідачем питання, оформлену відповідно до вимоги ГПК України.

Господарський суд зазначає, що інформація, зазначена у наданій позивачем заяві свідка жодним чином не впливає на результат розгляду даної справи, не стосується предмету розгляду даної справи, а також не спростовує та не підтверджує обставин, що мають значення для вирішення даного спору. Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зобов`язання позивача надати заяву свідка із відповідями на поставлені відповідачем питання, оформлену відповідно до вимоги ГПК України.

22.11.2024 відповідач подав до суду заперечення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрчем" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коприг ЛТД" (постачальник) було укладено договір на поставку обладнання № 3/23-9 (далі - договір).

Відповідно до умов даною договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити обладнання відповідно до специфікації та технічного завдання, що є невід`ємними частинами договору (п. 1.1. договору).

Ціна визначається на основі специфікації до цього договору, яка є його невід`ємною частиною (п. 2.1. договору).

Передача (поставка) обладнання здійснюється постачальником на склад покупця (Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188а) па умовах DDР, згідно офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс 2020 р. (п. 3.4. договору).

Строк поставки обладнання визначається у специфікації до цього договору (п. 3.5. договору).

Факт передачі (поставки) обладнання покупцеві підтверджується актом прийому--передачі (видатковою накладною), який підписується сторонами. Датою поставки обладнання вважається дата підписання покупцем відповідного акту прийому-передачі (видаткової накладної) (п. 3.6. договору).

Право власності на обладнання виникає у покупця з моменту отримання обладнання покупцем та підписання відповідних документів приймання-передачі (накладна та акт) (п. 3.7. договору).

Оплата обладнання в розмірі 100% віл загальної вартості обладнання, узгодженої відповідними специфікаціями, здійснюється в формі документарного безвідкличного акредитиву (далі - акредитив), що не підлягає передачі (п. 5.1. договору).

Акредитив відкривається покупцем на користь постачальника з терміном дії 60 календарних днів з дати його відкриття (п. 5.2. договору).

Акредитив відкривається покупцем на всю суму специфікації 1, а саме 850 000,00 грн, не пізніше 5 календарних днів з дати підписання специфікації 1 до договору (п. 5.3. договору).

Оплата за акредитивом на суму 850 000,00 грн здійснюється проти наступних документів: рахунок-фактура з посиланням на номер та дату договору та акредитиву; паспорти на компресорне обладнання; акти випробування обладнання; видаткова накладна. Зазначені документи мають бути передані до виконуючого банку протягом терміну дії акредитиву (п. 5.4. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2023 (п. 10.1. договору).

Якщо за місяці, до моменту закінчення договору жодна сторона на проявила бажання розірвати договір, то термін дії договору автоматично продовжується на кожний наступний рік (п. 10.2. договору).

Сторони підписали специфікацію № 1 до договору (а.с. 8), в якій погодили товар, що підлягає поставці на загальну суму 850 000,00 грн з ПДВ. Також погодили умови поставки за Інкотермс 2020: DDР склад покупця (Одеська обл., м. Ремі, вул. Дунайська, буд. 188а). Термін поставки обладнання: 60 календарних днів з моменту відкриття акредитиву на умовах, зазначених в договорі. Постачальних засвідчує відсутність прав третіх осіб на обладнання, що постачається. Умови оплати: у формі акредитиву.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору відповідач поставив товар на загальну суму 850 000,00 грн в тому числі ПДВ 141 666,67 грн, на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткову накладну № 182 від 12.06.2023 (а.с. 9) та товарно-транспортну накладну № П2 від 13.06.2023 (а.с. 9-10).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.01.2024 у справі № 916/3286/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коприг ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрчем» про стягнення основної заборгованості за договором на поставку обладнання № 3/23-9 від 30.03.2023 у розмірі 850 000,00 грн задоволено

Позивач зазначає, що відповідач не зареєстрував податкову накладну за спірною операцією на суму ПДВ 141 666,67 грн. Таким чином, у зв`язку з зазначеними діями постачальника покупець втратив право на податковий кредит на суму 141 666,67 грн. У даному випадку наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку належним чином скласти та зареєструвати податкову накладну та неможливістю позивача включити суму ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму (141 666,67 грн), яка фактично є збитками позивача. З огляду на викладене, як зазначає позивач, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 141 666,67 грн.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п. 14.1.181. ст. 14 Податкового кодексу України).

Як вбачається з викладеного вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Згідно п. 201.16. ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг. Тому суд приходить до висновку, що обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну покладено на відповідача, як постачальника в розумінні ст.201 ПК України.

Відповідно до п 198.2. ст. 198 датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Таким чином, відповідно до положень п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України відповідач був зобов`язаний зареєструвати податкові накладні з податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Належні та достовірні докази реєстрації відповідачем спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних в матеріалах справи відсутні, у зв`язку із чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, зобов`язаний сплатити на користь держави грошове зобов`язання з ПДВ в розмірі 141 666,67 грн.

Разом з тим господарський суд зауважує, що стаття 201 Податкового кодексу України передбачає, що у разі невиконання продавцем покладених на нього обов`язків щодо складання та реєстрації податкових накладних у ЄРПН, платник ПДВ має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця за формою згідно з додатком 8 до такої декларації відповідно до наказу Міністерства Фінансів України від 28.01.2016 № 21.

Однак, звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

З огляду на викладене суд не вважає, що саме позивач повинен був вчинити відповідні дії щодо невиконання відповідачем обов`язку з реєстрації податкових накладних - подати скаргу податковому органу. Така правова позиція суперечить принципам добросовісності ведення господарської діяльності.

Так, згідно ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України).

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 05.06.2019 по справі № 908/1568/18 дійшла наступного висновку: «обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах, і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Натомість належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних».

Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення .

Факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22.

Відповідач не виконав вимог ст. 201 ПК України, у зв`язку з цим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 141 666,67 грн. Тобто має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на суму 141 666,67 грн, яка фактично є збитками останнього.

Господарський суд, проаналізувавши наведені нормативно-правові акти в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що в діяннях відповідача наявний склад господарського правопорушення у вигляді завдання збитків.

Господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

З огляду на викладене, обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 141 666,67 грн збитків є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг ЛТД" (49128, Дніпропетровська область, м. Дніпро, житловий масив Комунар, буд. 22-А, квартира 40, ідентифікаційний код 38300290) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрчем" (68802, Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188-А, ідентифікаційний код 31460973) 144 089,07 грн, а саме: 141 666,67 грн збитків, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя І.В. Мілєва