ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.12.2024м. ДніпроСправа № 904/4361/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу:
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко Дніпро" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)
про стягнення штрафних санкцій
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко Дніпро" про стягнення штрафних санкцій в загальному розмірі 34314,77грн, з яких: 9253,87грн пені, 21150,50грн штрафу, 3910,40грн компенсації курсової різниці. Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №1201/01 від 12.01.2024 про транспортно-експедиторське обслуговування щодо порушення строку оплати вартості морського фрахту.
Зважаючи на те, що справа є незначної складності, враховуючи приписи статті 12, частини першої статті 247, частини сьомої статті 250 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2024 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
22.10.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує вимогу позивача про стягнення одночасного пені та штрафу за невиконання своїх зобов`язань та визнає позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 9253,87грн. Разом з тим заперечує проти розміру судових витрат на правову допомогу.
В обґрунтування своїх заперечень посилається на норми статті 61 Конституції України. Крім того вказує на недоведеність заявлених позивачем витрат на правову допомогу.
25.10.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, клопотання про стягнення судових витрат та клопотання про залишення без розгляду процесуальних документів, поданих представником відповідача. Позивач вважає, що заявлені відповідачем заперечення не спростовують заявлені позивачем вимоги. Також, на підтвердження надання правової допомоги надав відповідні документи. Крім того вказує, що адвокат Кандрашин К.В. не є належним представником відповідача, оскільки матеріали справи не містять належних доказів підтвердження повноважень представника, зокрема ордер від 15.10.2024 серії АЕ №1325889 не відповідає вимогам діючого законодавства з огляду на відсутність відомостей про назву органу, що видав посвідчення адвоката.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, тому суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
УСТАНОВИВ:
12.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" (далі експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Данко Дніпро" (далі клієнт, відповідач) було укладено договір про транспортне-експедиторське обслуговування №1201/01 (далі договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору предметом договору є забезпечення експедитором за дорученням і за рахунок клієнта транспортно-експедиторського обслуговування експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів клієнта, а також надання інших послуг за взаємною згодою сторін (далі послуги).
Послуги надаються на підставі заявки клієнта, в якій зазначаються: вид послуг, найменування та транспортні характеристики вантажу, вантажовідправник, вантажоодержувач, пункти відправлення та призначення вантажу, строки виконання зобов`язань, підтвердження згоди на оплату вартості послуг експедитора, перелік інших послуг, які клієнт доручає експедитору, а також будь-які додаткові інструкції з доставки та видачі вантажу вантажоодержувачу. Заявка клієнта є невід`ємною частиною цього договору. У разі відсутності письмової заявки клієнта, доручення клієнта є відповідним доказом того, що клієнт доручив експедитору приступати до надання послуг (пункт 2.1 договору).
Пунктом 3.2 договору встановлено, що розмір плати експедитора за надання послуг визначається в кожному конкретному випадку в залежності від обсягу послуг, потрібних відповідно до заявки клієнта, на підставі ставок експедитора та може узгоджуватися сторонами в додатковій угоді, зазначатися в заявці або листі клієнта, в електронних листах або узгоджуватися будь-яким іншим зручним для сторін способом (що є належним доказом прийняття клієнтом зобов`язань з оплати зазначеної суми). Узгоджений сторонами розмір платежів, що підлягають оплаті на користь експедитора, може збільшуватися в разі збільшення обсягу послуг, зміни інструкцій клієнта або збільшення витрат, пов`язаних із наданням послуг.
Приписами пункту 3.3 договору встановлено, що послуги експедитора сплачуються клієнтом на підставі виставлених рахунків попередньою оплатою - до надання послуг, протягом 3 банківських днів з моменту виставлення експедитором відповідного рахунку, якщо інші умови оплати не передбачені відповідною заявкою до цього договору.
Факт надання послуг експедитором підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом інших відповідних документів, про що складається акт надання послуг (далі акт), підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін (за наявності). Сторони погодилися, що послуги також вважаються повністю прийнятими клієнтом у разі, якщо клієнт протягом 5 робочих днів не надав підписаний примірник акта і не надав акт заперечень до нього. У будь-якому разі часткова оплата клієнтом рахунку експедитора є підтвердженням того, що вказані у рахунку послуги/витрати клієнтом визнаються та підлягають повній оплаті клієнтом у порядку, що визначений договором/законодавством, якщо іншого окремо не погоджено сторонами (пункт 3.4. договору).
Пунктом 4.3.7 договору сторони погодили, що в разі порушення клієнтом строків оплати, передбачених відповідною заявкою до договору, клієнт за вимогою експедитора сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такого прострочення, за кожний календарний день прострочення такого платежу. У разі прострочення клієнтом оплати більше, ніж на 30 календарних днів, клієнт за вимогою експедитора додатково до пені сплачує експедитору штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін (за наявності) або його укладення та підписання у формі електронного документу (далі ЕД) і діє до 31.12.2024 (пункт 7.1 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.
Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір про транспортне-експедиторське обслуговування №1201/01 від 12.01.2024 був чинним на час виникнення спірних правовідносин.
05.02.2024 сторони підписали заявки №№1, 2 до договору, в пункті 1 яких погодили зокрема наступні умови:
маршрут перевезення: м. Шанхай (Китай) м. Гданськ (Польща);
вид перевезення: морське перевезення;
перелік послуг: міжнародне перевезення морським транспортом до порту призначення;
умови послуг: морське перевезення;
характер вантажу (найменування, вага, об`єм): контейнер: металеві поковки; вага брутто: до 15000кг (заявка №1 до договору); металеві поковки; вага брутто: до 12000кг (заявка №2 до договору);
тип завантаження: завантаження відповідно до транспортного засобу;
дата і час завантаження: 10.02.2024;
вантажовідправник: Jingjiang Jinlun machine manijfacturing Co., LTD;
адреса завантаження: Китай, порт м. Шанхай;
вантажоодержувач: Данко Дніпро, ТОВ;
адреса розвантаження: Польща, порт м. Гданськ;
орієнтовний строк доставки вантажу: 27.03.2024;
вартість послуг: морський фрахт, включаючи транспортно-експедиційне та термінальне обслуговування: 2900,00дол. США без ПДВ (заявка №1 до договору); морський фрахт, включаючи транспортно-експедиційне та термінальне обслуговування: 2500,00дол. США без ПДВ заявка №2 до договору);
умови оплати: 2900,00дол. США безготівковий розрахунок в день прибуття судна в порт призначення до розвантаження на склад (заявка №1 до договору); 2500,00дол. США безготівковий розрахунок в день прибуття судна в порт призначення до розвантаження на склад (заявка №2 до договору).
У випадку зазначення вартості послуг в іноземній валюті, розрахунки здійснюються в національній валюті України за курсом НБУ на день виставлення експедитором відповідного рахунку на оплату (пункт 3 заявки №№1, 2).
В пункті 4.1 заявок №№1, 2 визначено, що сторони домовились, якщо на дату здійснення клієнтом оплати за послуги курс, встановлений НБУ долару США до гривні, збільшився більше, ніж на 3%, порівняно з курсом, встановленим НБУ долару США до гривні, станом на дату виставлення експедитором відповідного рахунку на оплату послуг, експедитор має право виставити, а клієнт зобов`язується оплатити, додатковий рахунок для покриття курсової різниці.
Заявки підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень та заперечень до них.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору позивачем були надані послуги на загальну суму 211505,04грн, що підтверджується актами надання послуг №208 від 08.04.2024 та №209 від 08.04.2024, які направлені відповідачу 23.08.2024, що підтверджується описом вкладення цінного листа та чеком поштового відділення №0817600059439 (а.с. 43-46 том 1).
Будь-яких заперечень чи зауважень щодо вказаних актів матеріали справи не містять.
29.03.2024 вантаж був доставлений до місця призначення (порт м. Гданськ, Польща), що підтверджується відомостями, які містяться у відкритому доступі за посиланням https://elines.coscoshipping.com/ebusiness/cargotracking за результатами пошуку Bill of Lading 6375018220 (а.с. 23 том 1).
08.04.2024 та 10.04.2024 доставлений відповідачу вантаж виїхав з порту м. Гданськ, Польща та прямував в міста Суми, Харків (Україна), що вбачається з CMR автоперевізника (а.с. 24, 25 том 1).
12.04.2024 позивач виставив відповідачу рахунки на оплату №№160, 161 на суму 211505,04грн (а.с. 26, 36 том 1).
З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено претензію №1705/01 від 17.05.2024 про сплату основної заборгованості на загальну суму 211505,04грн (а.с. 27, 28 том 1).
Відповідач здійснив оплату за надані послуги на загальну суму 211505,04грн, що підтверджується платіжними інструкціями:
- згідно з платіжною інструкцією №90 від 22.05.2024 сплачено 56793,02грн;
- згідно з платіжною інструкцією №91 від 22.05.2024 сплачено 48959,50грн;
- згідно з платіжною інструкцією №97 від 25.06.2024 сплачено 16793,02грн;
- згідно з платіжною інструкцією №98 від 25.06.2024 сплачено 8959,50грн;
- згідно з платіжною інструкцією №100 від 26.06.2024 сплачено 10000,00грн;
- згідно з платіжною інструкцією №101 від 26.06.2024 сплачено 10000,00грн;
- згідно з платіжною інструкцією №102 від 28.06.2024 сплачено 10000,00грн;
- згідно з платіжною інструкцією №103 від 28.06.2024 сплачено 10000,00грн;
- згідно з платіжною інструкцією №107 від 02.07.2024 сплачено 10000,00грн;
- згідно з платіжною інструкцією №108 від 02.07.2024 сплачено 10000,00грн;
- згідно з платіжною інструкцією №111 від 11.07.2024 сплачено 10000,00грн;
- згідно з платіжною інструкцією №112 від 11.07.2024 сплачено 10000,00грн (а.с. 30-34, 37-42 том 1).
14.09.2024 позивачем було направлено претензію №0409/01 від 04.09.2024 про сплату штрафних санкцій на загальну суму 34314,77грн, однак, на момент звернення до суду з позовною заявою, вимоги не задоволені та заборгованість відповідачем не погашена (а.с. 27, 28 том 1)
З огляду на викладене, у зв`язку із порушенням відповідачем строків оплати наданих послуг, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 9253,87грн за період з 13.04.2024 по 11.07.2024, штраф 10% у розмірі 21150,50грн та 3910,40грн курсової різниці.
Предметом спору є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко Дніпро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" за договором №1201/01 від 12.01.2024 штрафних санкцій за несвоєчасну оплату наданих послуг у сумі 34314,77грн, з яких: пеня 9253,87грн, штраф 21150,50грн та 3910,40-компенсація курсової різниці.
Предметом доказування у справі є обставини наявності/відсутності правових підстав для стягнення з відповідача пені, штрафу та курсової різниці за несвоєчасну оплату наданих послуг за договором №1201/01 від 12.01.2024.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо)
Згідно зі статтею 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов`язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор має право на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.
Частиною другою статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).
За змістом частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з частиною першою статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином .
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, на підставі договору №1201/01 та заявок №№1, 2 від 05.02.2024, позивачем були надані, а відповідачем 08.04.2024 та 10.04.2024 прийняті експедиторські послуги з організації перевезення вантажів на загальну суму 211505,04грн, що підтверджується актами надання послуг №208 від 08.04.2024 та №209 від 10.04.2024.
Вказані акти зі сторони відповідача не підписані, проте направлені 23.08.2024 та повернуті у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №0817600059439 (а.с. 46 том 1).
У пункті 3.4 договору сторони погодили, що факт надання послуг експедитором підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом інших відповідних документів, про що складається акт надання послуг (далі акт), підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін (за наявності). Сторони погодилися, що послуги також вважаються повністю прийнятими клієнтом у разі, якщо клієнт протягом 5 робочих днів не надав підписаний примірник акта і не надав акт заперечень до нього. У будь-якому разі часткова оплата клієнтом рахунку експедитора є підтвердженням того, що вказані у рахунку послуги/витрати клієнтом визнаються та підлягають повній оплаті клієнтом у порядку, що визначений договором/законодавством, якщо іншого окремо не погоджено сторонами
Враховуючи, що матеріали справи не містять заперечень відповідача на акти надання послуг №208 від 08.04.2024 та №209 від 10.04.2024, а також наявна їх оплата, то відповідно до пункту 3.4 договору вказані акти виконаних робіт вважається прийнятими відповідачем та підлягають оплаті.
У пункті 3.3 договору визначено, що послуги експедитора сплачуються клієнтом на підставі виставлених рахунків попередньою оплатою - до надання послуг, протягом 3 банківських днів з моменту виставлення експедитором відповідного рахунку, якщо інші умови оплати не передбачені відповідною заявкою до цього договору.
Позивачем виставлено відповідачу рахунки №160 від 12.04.2024 на оплату послуг на суму 113586,04 грн та №161 від 12.04.2024 на суму 97919,00грн, що в загальному складає 211505,04грн.
Відповідач здійснив оплату в сумі 113586,04?грн (рахунок №160 від 12.04.2024), що підтверджується платіжними інструкціями:
- згідно з платіжною інструкцією №90 від 22.05.2024 сплачено 56793,02грн;
- згідно з платіжною інструкцією №97 від 25.06.2024 сплачено 16793,02грн;
- згідно з платіжною інструкцією №101 від 26.06.2024 сплачено 10000,00грн;
- згідно з платіжною інструкцією №102 від 28.06.2024 сплачено 10000,00грн;
- згідно з платіжною інструкцією №107 від 02.07.2024 сплачено 10000,00грн;
- згідно з платіжною інструкцією №111 від 11.07.2024 сплачено 10000,00грн (а.с. 29-34 том 1).
Відповідач здійснив оплату в сумі 97919,00?грн (рахунок №161 від 12.04.2024), що підтверджується платіжними інструкціями:
- №91 від 22.05.2024 сплачено 48959,50грн;
- №98 від 25.06.2024 сплачено 8959,50грн;
- №100 від 26.06.2024 сплачено 10000,00грн;
- №103 від 28.06.2024 сплачено 10000,00грн;
- №108 від 02.07.2024 сплачено 10000,00грн;
- №112 від 11.07.2024 сплачено 10000,00грн (а.с. 37-42 том 1).
У заявці за №1 від 05.02.2024 сторонами погоджено умови оплати, а саме: 2900,00дол. США безготівковий розрахунок в день прибуття судна в порт призначення до розвантаження на склад.
У заявці за №2 від 05.02.2024 сторонами погоджено умови оплати, а саме: 2500,00дол. США безготівковий розрахунок в день прибуття судна в порт призначення до розвантаження на склад.
Тому, враховуючи зазначене та те, що розвантаження відбулося 08.04.2024 та 10.04.2024, що підтверджується міжнародними вантажними накладними CMR №№000014, 000015, то строк оплати отриманих послуг настав 08.04.2024 та 10.04.2024, прострочення з 09.04.2024 та 11.04.2024 відповідно.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4.3.7 договору сторони погодили, що в разі порушення клієнтом строків оплати, передбачених відповідною заявкою до договору, клієнт за вимогою експедитора сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такого прострочення, за кожний календарний день прострочення такого платежу. У разі прострочення клієнтом оплати більше, ніж на 30 календарних днів, клієнт за вимогою експедитора додатково до пені сплачує експедитору штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
З урахуванням пункту 4.3.7 договору позивач нарахував відповідачу пеню (за загальний період з 13.04.2024 по 11.07.2024 на загальну суму 9253,87грн та штраф (ставка 10%) на загальну суму 21150,50грн.
Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені та штрафу судом порушень не встановлено.
Разом з цим, господарський суд приймає до уваги, що у відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 9253,87грн.
Відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу (пункт 1 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України)
Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (частина перша статті 191 Господарського процесуального кодексу України).
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина четверта статті 191 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу слід визнати обґрунтованими.
Щодо позовних вимог в частині стягнення суми курсової різниці в розмірі 3910,40грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина друга статті 533 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.
Ця правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/706/17 та від 21.02.2020 у справі №910/10191/17.
Так, курсова різниця є недоотриманою позивачем вартістю послуг в зв`язку зі зміною його ціни за рахунок валютних коливань у бік збільшення.
В пункті 4.1 заявок №№1, 2 визначено, що сторони домовились, якщо на дату здійснення клієнтом оплати за послуги курс, встановлений НБУ долару США до гривні, збільшився більше, ніж на 3%, порівняно з курсом, встановленим НБУ долару США до гривні, станом на дату виставлення експедитором відповідного рахунку на оплату послуг, експедитор має право виставити, а клієнт зобов`язується оплатити, додатковий рахунок для покриття курсової різниці.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку суми курсової різниці судом порушень не встановлено.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 34314,77грн відповідачем згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій в загальному розмірі 34314,77грн, з яких: 9253,87грн пені, 21150,50грн штрафу, 3910,40грн компенсації курсової різниці є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина перша статті 124 Господарського процесуального кодексу України).
У позовній заяві позивач у справі попередньо визначив витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00грн.
Відповідно до частин першої третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відсутність клопотання учасника справи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звільняє суд від необхідності при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані копії договору про надання правничої допомоги №3 від 05.06.2024, додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги №3 від 05.06.2024, акту №35 від 23.10.2024 про приймання виконаних робіт (наданих послуг) на суму 10000,00грн, рахунку-фактури №24 від 01.10.2024 на суму 2300,00грн, рахунку-фактури №28 від 03.10.2024 на суму 6500,00грн, рахунку-фактури №35 від 23.10.2024 на суму 1200,00грн, платіжної інструкції №1250 від 23.10.2024 на суму 6500,00грн, платіжної інструкції №1247від 23.10.2024 на суму 1200,00грн, ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АН №1525411 від 02.10.2024, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДН №5283 (а.с. 10-15, 87,89, 99-103 том 1).
Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду разом із позовною заявою, тобто в межах передбаченого законом строку.
Здійснюючи аналіз заявленої відповідачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;
9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відтак, з огляду на викладене, керуючись передбаченим статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів та встановленими статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, розумним розміром витрат на професійну правничу допомогу в межах справи, що розглядається, суд вважає 10000,00грн.
Судом були досліджені всі документи, що знаходяться у справі та надана їм правова оцінка.
Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.
Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (стаття 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028,00грн.
Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті (в тому числі позовної заяви), в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При зверненні з позовом до суду через систему "Електронний суд", позивач сплатив судовий збір в розмірі 3028,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1205 від 02.10.2024 (а.с. 9 том 1), замість 2422,40грн.
Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 605,60грн.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 1, 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отже, враховуючи надмірно сплачений позивачем судовий збір у сумі 605,60грн, то за клопотанням позивача може бути повернутий з державного бюджету судовий збір у загальному розмірі 605,60грн.
Станом на час ухвалення рішення у справі клопотання позивача про повернення судового збору до суду не надходило, що унеможливлює вирішення цього питання.
Частина перша статті 130 цього Кодексу передбачає, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позовні вимоги повністю у загальній сумі 9253,87грн, у зв`язку з чим, позивачу відповідно до частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у сумі 3485,28грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і стягненню на користь позивача підлягають 2095,77грн витрат по сплаті судового збору та 10000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко Дніпро" про стягнення штрафних санкцій в загальному розмірі 34314,77грн, з яких: 9253,87грн пені, 21150,50грн штрафу, 3910,40грн компенсації курсової різниці - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко Дніпро" (49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, буд. 6-А, оф. 304, ідентифікаційний код 44910868) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" (03065, м. Київ, вул. Каблукова Академіка, буд. 9, кім. 5, ідентифікаційний код 44835880)
за несвоєчасне виконання зобов`язанням за договором №1201/01 від 12.01.2024 пеню у сумі 9253,87грн, штраф 21150,50грн, компенсації курсової різниці 3910,40грн, витрати по сплаті судового збору - 2095,77грн та витрати на професійну правничу допомогу - 10000,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна" (03065, м. Київ, вул. Каблукова Академіка, буд. 9, кім. 5, ідентифікаційний код 44835880) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 326,63грн, сплачений у складі судового збору в сумі 3028,00грн згідно з платіжною інструкцією №1205 від 02.10.2024, про що постановити ухвалу.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 06.12.2024.
Суддя В.О. Татарчук
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 06.12.2024 |
Оприлюднено | 09.12.2024 |
Номер документу | 123577821 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань перевезення, транспортного експедирування |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Татарчук Володимир Олександрович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Татарчук Володимир Олександрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні