Рішення

від 05.12.2024 по справі 907/629/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/629/24

Суддя господарського суду Худенко А.А.

за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.

За позовом Берегівської окружної прокуратури, м. Берегове Закарпатської області в інтересах держави в особі Управління міського господарства та благоустрою Берегівської міської ради, м. Берегове Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут, м. Ужгород Закарпатської області

про визнання недійсними Додаткових угод №4 від 28.10.2021 та №110641 від 22.12.2021 до Договору постачання електричної енергії споживачу №110641 від 10.02.2021; стягнення грошових коштів у сумі 53 921,40 грн,

представники:

Прокуратури Чулей О.Ю., прокурор відділу Закарпатської обласної прокуратури

Позивача не з`явився

Відповідача Чекан В.В., адвокат, ордер серії АО №1134906 від 15.07.2024

в с т а н о в и в:

СУТЬ СПОРУ: Берегівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Управління міського господарства та благоустрою Берегівської міської ради Закарпатської області, м. Берегове Закарпатської області звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут, м. Ужгород Закарпатської області про визнання недійсними Додаткових угод №4 від 28.10.2021 та №110641 від 22.12.2021 до Договору постачання електричної енергії споживачу №110641 від 10.02.2021 та стягнення грошових коштів у сумі 53 921,40 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/629/24 визначено головуючого суддю Худенка А.А., про що вказано у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.07.2024 у справі №907/629/24 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 12.09.2024 засідання у справі №907/629/24 відкладено на 10.10.2024 з мотивів викладених в ухвалі.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, однак через засоби поштового зв`язку подав лист №147/09 від 27.09.2024 (вх. №02.3.1-02/7662/24 від 01.10.2024), яким просить розгляд справи здійснювати без його участі, за наявними в матеріалах справи документами.

Від представника відповідача через підсистему Електронний суд надійшли письмові пояснення б/н від 07.10.2024 (вх. №02.3.1-02/7787/24 від 07.10.2024).

Ухвалою суду від у цій справі прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судовий розгляд справи по суті

До початку судового засідання на адресу суду надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від відповідача, в яких він просить здійснювати розгляд господарської справи №907/629/24 за правилами загального позовного провадження.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача

Також від позивача надійшли письмові пояснення, в яких він просить позовні вимоги окружної прокуратури задовольнити повністю.

Від прокуратури, в свою чергу, надійшла відповідь на відзив відповідача

В судовому засіданні заслухано додаткові пояснення представника відповідача, пояснення прокурора, досліджено наявні у справі докази, розглянуто справу по суті, проведено дебати представників, з виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі, наявних у справі, вступна та резолютивна частини рішення проголошена 30 жовтня 2024 року.

Правова позиція Прокурора у справі.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані порушенням сторонами вимог Закону України Про публічні закупівлі, у зв`язку з підвищенням без визначених законодавством підстав ціни товару (електроенергії) в розмірі, що перевищує 10% встановленої в договорі про закупівлю, зі зменшенням, відповідно, обсягів постачання. У зв`язку з чим прокурор просить визнати недійсними додаткові угоди до укладених між сторонами :

№ 4 від 28.10.2021 до договору №110641 від 10.02.2021 та додаткову угоду № 110641 від 22.12.2021 до договору №110641 від 10.02.2021.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Жупанатська, 1, код ЄДРПОУ 41999833) на користь Управління міського господарства та благоустрою Берегівської міської Закарпатської області кошти в сумі 53921,4 грн.

Прокурор вважає, що переплативши грошові кошти місцевої громади позивач без наявних правових підстав витратила бюджетні кошти, що було здійснено на шкоду інтересам держави та селищної громади, з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі", а відповідач ТОВ Закарпатгяенергозбут, окрім того, порушило засади цивільного законодавства (добросовісність, розумність здійснення цивільних прав), з огляду на що вказані додаткові угоди до договорів про постачання електроенергії суперечать інтересам держави та підлягають визнанню недійсними.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У зв`язку з наведеним прокурор зазначає, що розмір безпідставно (зайво) отриманих відповідачем коштів від позивача в якості оплати вартості поставленої останньому електричної енергії, як різниця між фактично сплаченою Споживачем вартістю електроенергії та сумою, яку він повинен був сплатити без врахування зміненої означеними додатковими угодами ціни 1 кВт/год електроенергії, ціну позову, які просить стягнути з відповідача у справі.

Позиція Позивача у справі.

Позивач подала до суду заяву в якій позовні вимоги прокурора підтримує повністю та слухати справу у його відсутності.

Позиція Відповідача у справі.

В результаті проведення Управлінням міського господарства та благоустрою Берегівської міської ради Закарпатської області процедури закупівлі, оголошення про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу за №UA-2021-01-27-001955-b, між ТОВ «ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ» та Управлінням міського господарства та благоустрою Берегівської міської ради Закарпатської області 10.02.2021 року було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №110641 щодо постачання 675 879 кВт/год загальною вартістю 1 689 697,50 грн. Згідно вказаного договору ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год, з урахування тарифів на розподіл, становить 2,50 грн. з урахуванням ПДВ та складається з:

- ціни електричної енергії - 2,03333 грн;

- податку на додану вартість у розмірі 20 % до ціни електричної енергії - 0,416666 грн.

У подальшому між сторонами Договору № 1106411 були укладені додаткові угоди до договору, що стосувалися збільшення ціну за одиницю товару, а саме:

- додатковою угодою №1 від 14.06.2021р. ціну 1 кВт.год електричної енергії збільшено до 2,567854 грн (з ПДВ), тобто на 0,067854 грн від ціни за договором;

- додатковою угодою №3 від 27.07.2021р. ціну 1 кВт.год електричної енергії збільшено до 2,634751 грн (з ПДВ), тобто на 0,066897 грн від ціни за договором;

- додатковою угодою №4 від 28.10.2021р. ціну 1 кВт.год електричної енергії збільшено до 2,862726 грн (з ПДВ), тобто на 0,227975 грн. від ціни за договором;

- додатковою угодою №110641 від 22.11.2021р. ціну 1 кВт.год електричної енергії збільшено до 2,634751 грн (з ПДВ), тобто на 0,066897 грн. від ціни за договором.

З іншими обставини та доводами Позивача Відповідач не погоджується, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не можуть бути взяті до уваги судом при винесенні рішення у даній справі

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Статтею 652 ЦК України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Отже, зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором пр о закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони до говору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни, водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання.

Разом з тим, у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 року у справі № 912/1580/18).

Висновки торгово-промислової палати можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку, але вказані листи не відповідають вищезазначеним вимогам та не містять точної інформації про коливання цін станом на момент підписання спірних додаткових угод.

Одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (правова позиція викладена Верховним Судому складі Об єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 року у справі № 927/491/19).

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 9 Закону України «Про публічні закупівлі» серед основних функцій Уповноваженого органу у сфері публічних закупівель входить надання узагальнених відповідей рекомендаційного характеру щодо застосування законодавства у сфері закупівель. Відповідно до Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 459 (з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2021 р. № 504 «Про перейменування Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України»)

Уповноваженим органом з питань закупівель в Україні є Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Так, відповідно до листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 № 3304-04/33869-06 «Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії» (роздруківка листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 № 3304-04/33869-06 «Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії» з додатками додаються - додаток №9.2. до цього відзиву) визначено, що оскільки оприлюднення результатів торгів на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» забезпечує ДП «Оператор ринку» на своєму вебсайті (https: www.oree.com.ua), то для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку, сторони можуть використовувати інформацію з вищезазначеного сайту.

Відповідно до пункту 13.10. Договору №110641 істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

У разі збільшення ціни товару на ринку Постачальник (Учасник) письмово звертається до Споживача (Замовника) щодо зміни ціни за одиницю товару. Така пропозиція в кожному окремому випадку коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Учасник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю

товару в тих межах/розмірах, на які Учасник пропонує змінити ціну товару Документ (документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на день подання тендерної пропозиції (допускається надання документального підтвердження щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницію товару в межах 10 днів щодо дати подання тендерної пропозиції) та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на момент письмового звернення учасника щодо збільшення ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки/інформації (або в іншій документальній формі), виданої торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики, тощо. У випадку прийняття рішення Замовником щодо внесення змін до договору у вказаній частині до розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна за одиницю товару, що визначається Сторонами у момент укладення договору про закупівлю та за результатами електронного аукціону (з урахуванням внесених раніше змін до договору про закупівлю). При цьому, максимальна сума, на яку Сторонами може бути здійснено підвищення ціни за одиницю товару визначається як різниця між середньоринковою ціною (діапазоном цін тощо) за одиницю товару на момент письмового звернення учасника щодо зміни ціни та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на день подання тендерної пропозиції (допускається надання документального підтвердження щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в межах 10 днів щодо дати подання тендерної пропозиції), або станом на момент внесення змін до договору в частині ціни за одиницю, якщо такі зміни до Договору вже були раніше здійснені Сторонами. В будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону.

Згідно ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Отже Замовник має право відмовитись від зміни ціни за одиницю товару у випадках, якщо учасником не надано належне документальне підтвердження підвищення ціни, передбачене цим пунктом, а так само якщо учасником необгрунтовано занижену вартість тендерної пропозиції при її поданні або в процесі здійснення електронного аукціону, та у порівнянні з ціною, що визначається як середньоринкова на момент подання тендерної пропозиції учасником та згідно поданого таким учасником документу (документів), що підтверджують збільшення ціни за одиницю товару.

ТОВ «ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ», керуючись п.13.10 Договору № 110641, у своєму листі за вих.№502-16/653/16 від 25.10.2021 проінформувало Позивача про коливання ціни електричної енергії на ринку за 2 декаду жовтня 2021 - збільшення на 17,248 % по відношенню до середньозваженої ціни серпня місяця 2021 року, та збільшилась по відношенню до 2 декади вересня 2021 на 16,78%. На підтвердження наведеного, Товариством було надано роздруківку «Основні показники РДН та ВДР за 20 днів жовтня 2021» з сайту Державного підприємства «Оператор ринку». Наведена інформація, що перебуває у відкритому доступі, підтверджує те, що ціна на РДН у торговій зоні «БуОС» змінилась, а саме - збільшилась на 17,248% по відношенню до середньозваженої ціни серпня місяця 2021 року, та збільшилась по відношенню до 2 декади вересня 2021р. на 16,78%.

При цьому, Позивач не звернув увагу, що у зв`язку з таким суттєвим коливанням ціни на ринку електричної енергії, дії Товариства були абсолютно правомірними, оскільки укладаючи Додатково угоду №4 від 8.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №110641 від 10.02.2021 збільшення ціни за Договором відбулося на 9,99%.

В подальшому Товариство, у своєму листі за вих.№502-16/676/15 від 18.11.2021 проінформувало про коливання ціни РДН та ВДР в торговій зоні «Острів Бурштинської ТЕС» про коливання ціни на РДН у торговій зоні «БуОС» електричної енергії на ринку за жовтень 2021 - збільшення на 20,71 % по відношенню до середньозваженої ціни вересня місяця 2021 року, та про коливання ціни на ВДР у торговій зоні «БуОС» електричної енергії на ринку за жовтень 2021 року - збільшення на 24,84% по відношенню до середньозваженої ціни вересня місяця 2021 року. На підтвердження коливання ціни на ринку електричної енергії було надано роздруківку «Основні показники РДН та ВДР за жовтень» з сайту Державного підприємства «Оператор ринку» та цінову довідку Торгово-промислової палати за відповідний період №Ц-114 від 18.11.2021.

При цьому, Позивач не звернув увагу, що у зв`язку з таким суттєвим коливанням ціни на ринку електричної енергії, дії Товариства були абсолютно правомірними, оскільки укладаючи Додатково угоду №110641 від 22.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №110641 від 10.02.2021 збільшення ціни за Договором відбулося на 9,99%, про також зазначалось у цьому листі.

Таким чином, Відповідач не просто обґрунтував об`єктивне коливання ціни на електричну енергію в бік збільшення, а ще підтвердив факт коливання ціни електричної енергії на ринку інформацією, що розміщена на офіційному сайті ДП «Оператор ринку» та ціновою довідкою, виданою Закарпатською торгово-промисловою палатою.

ТОВ «Закарпаттяенергозбут» звертає увагу суду на те, що тендерна пропозиція була подана Товариством, в момент коли у Відповідача не було і не могло бути інформації щодо зміни ціни тарифів на ринку електричної енергії.

Законом України «Про публічні закупівлі» встановлено перелік підстав для зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, до яких відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону віднесено випадки, коли відбувається збільшення ціни за одиницю товару.

У таких випадках законодавцем надано право сторонам договору про закупівлю шляхом укладення додаткових угод до такого договору збільшити ціну за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

При цьому зміна істотних умов договору про закупівлю у бік збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку протягом строку дії договору про закупівлю можлива не частіше ніж один раз на 90 днів. Однак таке обмеження щодо строків (частоти) зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, законодавцем не обмежено будь-якими строками (періодичністю) можливість внесення сторонами договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії, змін до такого договору в частині збільшення ціни за одиницю товару. При цьому зберігається обмеження щодо можливості збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, за умови, що ця зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених пунктом 2 частини п ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у разі коливання ціни такого товару на ринку; якщо така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю).

При цьому застосована законодавцем конструкція «за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю» передбачає, що у разі коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення сторони договору пр о закупівлю можуть збільшити ціну за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню його ціни на ринку з одночасним зменшенням обсягів закупівлі цього товару, що також вказує на неможливість збільшення ціни товару, якщо предметом договору про закупівлю є одна одиниця товару.

Водночас таке збільшення ціни за одиницю товару має відбуватися за умови доведення пропорційності збільшення ціни цього товару на ринку. Тобто внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Таким чином, частина п`ята статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» дає можливість сторонам змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню його ціни на ринку з одночасним зменшенням обсягів закупівлі цього товару та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника товару. При цьому застосування цієї норми можливе, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить виконання цього договору для однієї зі сторін договору невигідним, збитковим.

У контексті наведеного слід зазначити, що чинним законодавством не визначено, які саме документи мають підтверджувати факт коливання ціни товару на ринку. Тому залежно від специфіки предмета закупівлі факт коливання ціни товару на ринку може підтверджуватися, зокрема, довідками Торгово-промислової палати України, Державної служби статистики України, даними із сайту «Оператор ринку» тощо.

З огляду на викладене, що підтверджується висновком викладеним у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі № 420/17618/21 щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», згідно з яким сторони до говору пр о закупівлю можуть вносити необмежену кількість разів змін до договору пр о закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку, і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі пр о закупівлю.

Слід врахувати, що європейське законодавство, на якому ґрунтується Закон України «Про публічні закупівлі» в силу статті 148 Угоди про асоціацію з ЄС, трактує «Правило 10 %» аналогічно постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 420/17618/21. Так, за змістом пункту 2 статті 72 Директиви 2014/24/ЄС Європейського Парламенту і Ради ЄС від 26.02.2014 про державні закупівлі та скасування Директиви 2004/18/EC зміна ціни сумарно нижче 10 % від початкової вартості контракту для послуг і постачання матеріалів і нижче 15 % від початкової вартості контракту для виконання робіт за умови, що такі зміни не справляють принципового впливу на закупівлю в цілому (наприклад, не дозволили б залучити більше учасників у процедуру закупівлі чи змінюється економічний баланс контракту на користь підрядника), вважається неістотною і не потребує якихось особливих обґрунтувань чи підстав.

Крім того, відповідно до роз`яснень Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» від 07.04.2015 № 3302-05/11398-07 (роздруківка листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» від 07.04.2015 № 3302-05/11398-07 додається - додаток №9.3. до цього відзиву), залежно від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін.

Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Також, укладання додаткових угод про підвищення ціни за одиницю товару відбувалося у відповідності до роз`яснень Мінекономрозвітку України, викладених у листах від 14.08.2019 року № 3304-04/33869-06 «Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії» (роздруківка листа Мінекономрозвітку України від 14.08.2019 року № 3304-04/33869-06 «Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії» додаток №9.2. до цього відзиву) та «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю», 07.04.2015 року № 3302-05/11398-07 (роздруківка листа Мінекономрозвітку України від

07.04.2015 року № 3302-05/11398-07 додаток №9.3. до цього відзиву), від

27.10.2016 року № 3302-06/34307-06 (роздруківка листа Мінекономрозвітку України від 27.10.2016року №3302-06/34307-06 додається - додаток №9.4. до цього відзиву) (розділ «щодо зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків»), який є Уповноваженим органом у сфері публічних закупівель, до основних функцій якого входить надання узагальнених відповідей рекомендаційного характеру щодо застосування законодавства у сфері закупівель (ст.9 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Так, попри однозначно встановлену можливість декілька разів підвищувати ціну за одиницю товару, в п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не обмежується підсумковий, кінцевий відсоток підвищення ціни. Тобто сторони в договорі про закупівлю можуть щоразу збільшувати ціну за одиницю товару до 10%. Збільшення відбувається під час коливання ціни на товар (електроенергія) пропорційно збільшенню ціни на ринку.

Мотивувальна частина рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, суд зазначає таке.

Управлінням міського господарства та благоустрою Берегівської міської ради Закарпатської області (далі - Управління) у зв`язку із неодноразовими відмінами відкритих торгів через відсутність достатньої кількості тендерних пропозицій, проведено переговорну процедуру щодо закупівлі ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія - 675879 квт/годин з очікуваною вартістю 1689697,5 гривень.

Оголошення про проведення переговорної процедури оприлюднено в мережі Інтернет на веб-сайті «Prozorro» за № UA-2021-01-27-001955-b.

У переговорній процедурі взяло участь товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» з пропозицією 1689697,5 грн, яке визначено переможцем процедури.

Так, 10.02.2021 між Управлінням та ТОВ «Закарпаттяенергозбут» укладено договір №110641 про постачання електричної енергії споживачу (Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору, постачальник електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Загальна кількість поставки становить 675879 квт/год.

Відповідно до п. 5.1. Договору загальна вартість цього Договору становить 1689697,5 грн з ПДВ.

Цим же пунктом Договору встановлено, що ціна електричної енергії за 1 квт/год без урахування тарифу на її розподіл становить 2,5 грн.

Пунктом 5.3. визначено, що ціна цього договору розрахована згідно очікуваної вартості предмета закупівлі, відповідає остаточній тендерній пропозиції.

Порядок зміни такої ціни відбувається згідно із вимогами цього Договору (розділ 13 Договору).

Відповідно до підпункту 2 п. 13.10. Договору збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі

коливання ціни на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Пунктом 3.10 передбачений строк дії Договору, а саме до 31.12.2021 включно.

Надалі, у період з 31.03.2021 по 03.12.2021 між Управлінням міського господарства та благоустрою Берегівської міської ради та ТОВ «Закарпаттяенергозбут» укладено 4 додаткові угоди до вищевказаного договору в наслідок чого змінено ціну на одиницю товару (зміна вартості одиниці електричної енергії в сторону збільшення), зокрема:

14.04.2021 укладено додаткову угоду № 1, якою змінено ціну за одиницю товару (1 квт/год) з 01.04.2021 у розмірі 2,567854 грн.

27.07.2021 укладено додаткову угоду № 3, якою змінено ціну за одиницю товару (1 квт/год) з 01.08.2021 у розмірі 2,634751 грн.

28.10.2021 укладено додаткову угоду № 4, якою змінено ціну за одиницю товару (1 квт/год) товару з 01.11.2021 у розмірі 2,862726 грн.

22.11.2021 укладено додаткову угоду № 110641, якою змінено ціну за одиницю товару (1 квт/год) товару з 18.11.2021 у розмірі 3,113476 грн.

Отже, в результаті укладення зазначених вище додаткових угод ціна за 1 квт/год електричної енергії зросла з 2,5 грн до 3,113476 грн, що призвело до суттєвого зменшення обсягів предмета закупівлі.

Окружна прокурвтура вказує на незаконність додаткових угод № 4 та №110641.

ТОВ «Закарпаттяенергозбут» звернулося до Управління з листом щодо внесення змін до договору з проханням про укладення додаткової угоди №1 від 14.04.2021 до основного договору у зв`язку із зростанням закупівельних цін на території України, що підтверджується даними з сайту державного підприємства «Оператор ринку» за першу та другу декади березня 2021 року по в торговій зоні «Бурштинський енергетичний острів», зокрема середньозважена ціна за 1 декаду березня 2021 року становила 1631,54 грн, а у 2 декаді березня 2021 року- 1683,16 грн, що становить 3,16%.

У той же час, згідно з п. 2 вищевказаної додаткової угоди, зменшено загальний обсяг закупівлі електричної енергії до 661609 квт/год а пунктом З змінено ціну за одиницю товару, яку визначено у розмірі 2,267854 грн з 1 квт/год.

За вказаних умов збільшення ціни за одиницю товару становить 2,7%, що не перевищує 10% ліміт (незважаючи на той факт, що у листі обґрунтування збільшення зазначено на 3,16%).

В подальшому, для укладення додаткової угоди № 3 до Договору ТОВ «Закарпаттяенергозбут» замовнику надіслано лист з ціновою довідкою Закарпатської торгово-промислової палати № 15.06-07/220 від 14.07.2021, в якій зазначено, що середньозважена ціна по всіх умовах оплати станом на травень 2021 року становить 1643,78 грн за одиницю товару та на червень 2021 року 1705,08 грн за одиницю товару.

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди № 2 від 25.06.2021 ціна за одиницю товару з 01.07.2021 становить 2,634751 грн, при цьому ціну за одиницю товару у порівнянні з ціною основного договору від 10.02.2021 збільшено на 5,3%.

У той же час, замовником не проведено аналіз коливання цін на товар з моменту укладення угоди (з 10.02.2021 по 27.07.2021 - 5,3%), а коливання цін на ринку визначено тільки за червень та визначено постачальником на 3,73 %.

Надалі, на підставі аналогічних документів між Управлінням та ТОВ «Закарпаттяенергозбут» укладено додаткові угоди № 4 від 28.10.2021 та № 110641 від 22.11.2021 якими змінено ціну договору в сторону збільшення.

Так, підставою для укладення додаткової угоди №4 від 28.10.2021 послужив наданий постачальником лист № 502-16/653/16 від 25.10.2021.

Вказаним листом зазначається коливання середньозважених цін в сторону збільшення на 17,248% у порівняльний період з серпня по вересень 2021 року. Водночас, вказаним листом не проведено аналіз динаміки цін у порівнянні з моменту укладення основного договору, а визначене постачальником коливання ціни визначено як 17,248%, не відповідає дійсності, оскільки з урахуванням даних наведених в указаній довідці, коливання ціни на ринку складало 14,5%.

Крім цього, відповідно до пункту 3 додаткової угоди № 4 від 28.10.2021 її умови розповсюджуються на відносини які риникли з 01.11.2021 та встановлено ціну 2,862726 грн за 1 квт/год. За такої ціни за одиницю товару відсоток зростання ціни у порівнянні із установленою Договором № 110641 за одиницю товару становить 14,5%.

Одночасно, відповідно до пункту 2 вказаної угоди загальний обсяг предмета закупівлі зменшено до 633738 квт/год.

01.11.2021 між Управлінням та ТОВ «Закарпаттяенергозбут» укладено додаткову угоду № 110641, а підставою для її укладення став лист постачальника із довідкою Закарпатською торгово-промислової палати №05.06-07/320 від 18.11.2021 в які зазначено середньозважені ціни на електричну енергію на рину за даними ДП «Оператор ринку» із визначенням відсотку здорожчання на 22,93%.

Пунктом 3 додаткової угоди від 22.11.2021 визначено, що її умови розповсюджуються на відносини які виникли з 18.11.2021 та визначено ціну 3,113476 грн за 1 квт/год.

За такої ціни за одиницю товару відсоток зростання ціни у порівнянні із установленою Договором №110641 від 10.02.2021 за одиницю товару становить 24,5%.

При цьому загальний обсяг закупівлі зменшено до 615944 квт/год (пункт 2 додаткової угоди від 22.11.2021).

У тендерній пропозиції ТОВ «Закарпаттяенергозбут» брало на себе зобов`язання постачати до Управління міського господарства та благоустрою Берегівської міської ради електричну енергію за ціною 2,5 грн за 1 квт/год.

Виконання зобов`язань щодо ціни та кількості електроенергії ТОВ «Закарпаттяенергозбут» підтвердило відповідними листами, які є невід`ємними документами, що долучаються до тендерної пропозиції, листом-погодженням укласти запропонований проект договору, підписаним проектом договору, а в подальшому підписаним основним договором на постачання електричної енергії.

Слід зазначити, що відповідно до вимог ст. ст. 632,638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ціна є істотною умовою договору та установлюється за домовленістю сторін.

Тобто, із врахуванням положень зазначених вище статей ЦК України, під час укладання основного договору про закупівлю № 110641 від 10.02.2021 ТОВ «Закарпаттяенергозбут» взяло на себе зобов`язання щодо поставки електричної енергії за ціною, що становить 2,5 грн з ПДВ за 1 квт/год, про що зазначено у п. 5.1 розділу 5 «Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії» договору про закупівлю.

На дату укладення основного договору та станом на дати дії додаткових угод до нього ціна електричної енергії відповідно становила: .

Основний договір від 10.02.2021 - 2,5 грн, додаткові угоди: № 1 від 14.04.2021 (період дії з 01.04.2021) - 2,567854 грн, №3 від 27.07.2021 (період дії з 01.08.2021) - 2,6347512 грн, № 4 від 28.10.2021 (період дії з 01.11.2021) - 2,862726 грн, № 110641 від 22.11.2021 (період дії з 18.11.2021) -3,113476 грн.

Отже, вартість електричної енергії за 1 квт/год згідно з додатковими угодами в загальному зросла на 24,5% з 10.02.2021.

Вказані додаткові угоди укладено на підставі листів та цінових довідок Закарпатської торгово-промислової палати, які не встановлюють наявності факту коливання ціни на електроенергію станом на дату укладення договору та дати з якої починають діяти додаткові угоди до Договору.

Листи постачальника та наведені вище цінові довідки Закарпатської торгово-промислової палати, які послужили підставами для укладення додаткових угод не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, в них відсутній аналіз вартості ціни на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обгрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 2 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

При цьому, у вказаних вище довідках торгово-промислових палат інформація є фактографічною та не містить узагальнених даних щодо рівня цін (рівня зміни цін) товару на внутрішньому ринку.

Таким чином, вказані довідки та висновки за своїм змістом та суттю є лише документом довідково-інформаційного характеру та фактично дублює дані із сайту Оператора ринку електричної енергії, на якому не міститься точної інформації про коливання цін як на момент звернення товариства з листом-пропозицією про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод.

З вказаного слідує, що надані постачальником цінові довідки не встановлюють наявності факту коливання ціни на електроенергію відповідні проміжки часу та надана інформація має лише довідковий характер.

Правова позиція з наведених вище питань викладена в постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №927/685/20.

Інформаційний характер вказаних документів зазначений безпосередньо в самих експертних висновках та цінових довідках - у розділі «Додаткові примітки».

Наведене свідчить про порушення вимог ст. 632 Цивільного кодексу України та п. п. 2, 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно з Постановою Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Таким чином, через незаконність додаткових угод до Договору відбулось зайве перерахування коштів Управлінням на рахунок ТОВ «Закарпаттяенергозбут» за отриману електричну енергію по цінах, які були підвищені без дотримання вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», згідно з умовами додаткових угод за №4 та №110641 Управлінням недоотримано активів (електричну енергію).

Отже, відповідно до ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ч. 1 ст. 215 ЦК України, згадані вище додаткові угоди до Договору підлягають визнанню недійсними, оскільки укладені в порушення вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому є всі підстави вважати, що кошти, які сплачені Управлінням за товар, який так і не був поставлений продавцем, підлягають до стягнення з відповідача.

Укладення додаткових угод призвело до зайвої сплати у сумі 53921,4 грн.

На виконання Договору № 110641 від 10.02.2021 ТОВ «Закарпаттяенергозбут» поставлено 562329 квт/год електричної енергії.

Відповідно до акту №110641/2/1 за лютий 2021 Управлінням отримано:

74293 квт/год електричної енергії * 2,083333 грн без ПДВ (ціна за 1 квт/год за договором від 10.02.2021) = 154777,06 грн без ПДВ.

Всього з ПДВ 185732,47 грн (сума, яка фактично перерахована постачальнику).

Відповідає умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до акту №110641/3/1 за березень 2021 Управлінням отримано: 61567 квт/год електричної енергії * 2,083333 грн без ПДВ (ціна за 1 квт/год за договором від 10.02.2021) = 128264,56 грн без ПДВ.

Всього з ПДВ 153917,47 грн (сума, яка фактично перерахована постачальнику).

Відповідає умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до акту №110641/4/1 за квітень 2021 Управлінням отримано:

5928 квт/год електричної енергії * 2,083333 грн без ПДВ (ціна за 1 квт/год за договором від 10.02.2021) =12350 грн без ПДВ.

59691 квт/год електричної енергії * 2,139878 грн без ПДВ (ціна за 1 квт/год за додатковою угодою №1 від 14.04.2021) = 127731,46 грн без ПДВ.

Всього з ПДВ 168097,75 грн (сума, яка фактично перерахована постачальнику).

Відповідає умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до акту №110641/5/1 за травень 2021 Управлінням отримано:

40004 квт/год електричної енергії * 2,139878 грн без ПДВ (ціна за 1 квт/год за додатковою угодою №1 від 14.04.2021) = 85603,68 грн без ПДВ.

Всього з ПДВ 102724,42 грн (сума, яка фактично перерахована постачальнику).

Відповідає умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до акту №110641/6/1 за червень 2021 Управлінням отримано:

37652 квт/год електричної енергії * 2,139878 грн без ПДВ (ціна за 1 квт/год за додатковою угодою №1 від 14.04.2021) = 80570,69 грн без ПДВ.

Всього з ПДВ 96684,83 грн (сума, яка фактично перерахована постачальнику).

Відповідає умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до акту №110641/7/1 за липень 2021 Управлінням отримано:

37766 квт/год електричної енергії * 2,139878 грн без ПДВ (ціна за 1 квт/год за додатковою угодою №1 від 14.04.2021) = 80814,63 грн без ПДВ.

Всього з ПДВ 96977,56 грн (сума, яка фактично перерахована постачальнику).

Відповідає умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до акту №110641/8/1 за серпень 2021 Управлінням отримано:

37851 квт/год електричної енергії * 2,195626 грн без ПДВ (ціна за 1 квт/год за додатковою угодою №3 від 27.07.2021) = 83106,64 грн без ПДВ.

Всього з ПДВ 99727,97 грн (сума, яка фактично перерахована постачальнику).

Відповідає умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до акту №110641/9/1 за вересень 2021 Управлінням отримано:

26450 квт/год електричної енергії * 2,195626 грн без ПДВ (ціна за 1 квт/год за додатковою угодою №3 від 27.07.2021) = 58074,31 грн без ПДВ.

Всього з ПДВ 69689,17 грн (сума, яка фактично перерахована постачальнику).

Відповідає умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до акту №110641/10/1 за жовтень 2021 Управлінням отримано:

53832 квт/год електричної енергії * 2,195626 грн без ПДВ (ціна за 1 квт/год за додатковою угодою №3 від 27.07.2021) = 118194,94 грн без ПДВ.

Всього з ПДВ 141833,93 грн (сума, яка фактично перерахована постачальнику).

Відповідає умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до акту №110641/11/1 за листопад 2021 Управлінням отримано:

49350 квт/год електричної енергії * 2,476005 грн без ПДВ (ціна за 1 квт/год за додатковою угодою №4 від 28.10.2021) = 122190,86 грн без ПДВ.

Всього з ПДВ 146629,03 грн (сума, яка фактично перерахована постачальнику).

Разом з цим, мало бути сплачено за ціною, визначеною додатковою угодою №3 від 27.07.2021:

49350 квт/год електричної енергії * 2,634751 грн = 130024,96 грн з ПДВ.

Відповідно до акту №110641/12/1 за грудень 2021 Управлінням отримано:

77945 квт/год електричної енергії * 2,594563 грн без ПДВ (ціна за 1 квт/год за додатковою угодою №110641 від 22.11.2021) = 202235,75 грн без ПДВ.

Всього з ПДВ 242682,9 грн (сума, яка фактично перерахована постачальнику).

Разом з цим, мало бути сплачено за ціною, визначеною додатковою угодою №3 від 27.07.2021:

77945 квт/год електричної енергії * 2,634751 грн = 205365,66 грн з ПДВ.

Відповідно до вищевказаних актів Управління за період дії основного договору № 110641 від 10.02.2021 загалом отримано:

74293 квт/год (акт №110641/2/1) + 61567 квт/год (акт №110641/3/1) + 65619 квт/год (акт №110641/4/1) + 40004 квт/год (акт №110641/5/1) + 37652 квт/год (акт №110641/6/1) + 37766 квт/год (акт №110641/7/1) + 37851 квт/год (акт №110641/8/1) + 26450 квт/год (акт №110641/9/1) + 53832 квт/год (акт №110641/10/1) + 49350 квт/год (акт №110641/11/1) + 77945 квт/год (акт №110641/12/1) = 562329 квт/год електричної енергії.

При цьому, відповідно до вищевказаних актів сума, яка фактично перерахована Управлінням постачальнику за період дії основного договору №110641 від 10.02.2021, становить:

185732,47 грн (акт №110641/2/1) + 153917,47 грн (акт №110641/3/1) + 168097,75 грн (акт №110641/4/1) + 102724,42 грн (акт №110641/5/1) + 96684,83 грн (акт №110641/6/1) + 96977,56 грн (акт №110641/7/1) + 99727,97 грн (акт №110641/8/1) + 69689,17 грн (акт №110641/9/1) + 141833,93 грн (акт №110641/10/1) + 146629,03 грн (акт №110641/11/1) + 242682,9 грн (акт №110641/12/1) = 1504697 грн.

Таким чином, за період дії Договору №110641 від 10.02.2021 замовником фактично отримано 562329 квт/год електричної енергії, за які фактично перераховано постачальнику ТОВ «Закарпаттяенергозбут» 1504697,4 гривень.

Проте, з урахуванням недійсності додаткових угод №4 та №110641 до основного договору, відповідно до п. 5.1 договору, Управління міського господарства та благоустрою Берегівської міської ради повинна була сплатити 1450776 гривень.

Отже, сума коштів, сплачених за непоставлений товар складає:

1504697,4 грн (фактично оплачена сума за додатковими угодами) -1450776 грн (сума за ціною основного Договору та додаткових угод №№1, 3 та без урахування додаткових угод №4 і №110641) = 53921,4 грн.

Таким чином, на підставі додаткових угод №4 та 110641 за непоставлений товар сплачено бюджетних коштів на загальну суму 53921,4 грн.

Як наслідок, саме кошти в сумі 53921,4 грн підлягають стягненню.

В частині першій ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 185 Господарського кодексу України, до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 4 і ч. 5 ст. 656 Цивільного кодексу України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон).

Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

За приписами ч.ч. 4, 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Тобто, збільшення ціни такого товару на ринку повинно відбутись після укладання договору, мусить бути достатнє обґрунтування про наявність коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення Договору до дати укладання додаткових угод до Договору, а в разі наступних змін - між черговими додатковими угодами.

Саме така позиція відображена в постановах Верховного Суду від

12.09.2019 у справі №915/1868/18, від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від

13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19. Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар

на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі.

Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним.

Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (п. 134 постанови Верхового Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

Таким чином, якщо постачальник документально підтвердить замовнику, що ціна на товар коливалась на ринку такого товару від ціни в договорі і до ціни на момент підписання додаткової угоди (або між додатковими угодами), обґрунтує та доведе, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання

постачальником тендерної пропозиції) то можна говорити про наявність підстав для внесення змін до договору.

Підписання додаткових угод про безпідставне збільшення ціни товару та зменшення обсягів поставки призводить до повного нівелювання результатів відкритих торгів.

У абз. 2 ч. З ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме за п. 2 ч. 5 наведеної норми - у разі коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10%, не збільшуючи загальну суму договору.

З укладених між ТОВ «Закарпаттяенергозбут» (постачальник) та Управлінням (споживач) додаткових угод до договору вбачається, що нею збільшено ціну товару на спочатку 14,5% (додаткова угода №4), а надалі на 24,5%, (додаткова угода №110641).

На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до. договору має містити окреме документальне підтвердження.

Тобто, ТОВ «Закарпаттяенергозбут» мало на меті збільшити ціну за одиницю, не маючи достовірних та обґрунтованих доказів реального відсотку здорожчання такого товару. Товариство мало можливість звернутися до компетентної організації із завданням провести дослідження, аналіз ринку протягом дії договору та отримати за результатами такого дослідження висновок з реальним відсотком коливання ціни, однак таким правом та можливістю постачальник не скористався.

Отже, під час проведення процедури закупівлі, ТОВ «Закарпаттяенергозбут» при поданні остаточної пропозиції, свідомо занизило ціни на продукцію.

Слід зауважити, що передбачені Законом України «Про публічні закупівлі» процедури закупівель визначені, з метою забезпечення добросовісної конкуренції серед учасників, досягнення економії та ефективності, а тому базуються на таких принципах (ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі»). Максимальна економія публічних коштів та ефективність їх використання

забезпечується шляхом конкурентного визначення постачальника товарів і послуг, виконання робіт. Змістом діяльності з проведення публічних закупівель законодавцем визначено проведення відбору переможця процедури закупівель за основним критерієм «ціна». Ціна послуги, товару має визначальне значення, а її необгрунтоване збільшення є прямим порушенням вимог законодавства та спробою уникнути наслідків публічного аукціону. Приведення ціни договору у відповідність до існуючих ринкових цін на електричну енергію нівелює зміст інституту публічних закупівель та його мету, оскільки сама закупівля здійснюється для отримання пропозицій, що є кращими (нижчими) за ринкові.

Намір ТОВ «Закарпаттяенергозбут» на вчинення дій із нівелювання наслідків публічної закупівлі стає зрозумілим із самого факту укладення ним договору про закупівлю електричної енергії за умови отримання ним достовірних відомостей про підвищення цін, у той час, як законодавцем у ст. 33 Закону України «Про публічні закупівлі» йому надано право відмовитись від укладення договору.

Товариство не скористалось правом відмовитись від укладення договору про закупівлю, а підписало договір, маючи на меті подальше спонукання замовника до укладення незаконних і таких, що порушують інтереси держави, додаткових угод. Зокрема, це йому дозволяє Закон України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до ст. 40 Закону, переговорна процедура закупівлі використовується замовником як виняток і відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю після проведення переговорів щодо ціни та інших умов договору про закупівлю з одним або кількома учасниками процедури закупівлі.

При цьому предмет закупівлі, його технічні та якісні характеристики, а також вимоги до учасника процедури закупівлі не повинні відрізнятися від вимог, що були визначені замовником у тендерній документації.

За результатами проведених переговорів з учасником (учасниками) процедури закупівлі замовник приймає рішення про намір укласти договір про закупівлю. Повідомлення про намір укласти договір про закупівлю обов`язково безоплатно оприлюднюється в електронній системі закупівель протягом одного дня після ухвалення рішення. Повідомлення про намір укласти договір про закупівлю повинно містити, серед іншого, інформацію про узгоджену ціну пропозиції учасника процедури закупівлі.

При цьому, ст. 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, рішення учасника про підписання договору є його добровільне волевиявлення, про те, що він погоджується на умови договору, в тому числі ціну за одиницю товару на день підписання договору.

Метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», порядку внесення змін до договору, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю

товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Аналогічна позиція відображена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 по справі №927/491/19.

Крім того, як вже зазначалось, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (п.п. 88-90 указаної постанови) викладено правовий висновок про застосування норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема:

88. Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

89. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

90. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В цій же постанові зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, додаткові угоди до Договору суперечать вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому підлягають визнанню недійсними.

Зокрема, додаткова угода № 4 від 28.10.2021 та додаткова угода №110641 від 22.11.2021 є укладеними з перевищенням встановленого законодавством 10% ліміту на підвищення ціни від ціни, встановленої основним договором.

Дії сторін договору по підвищенню ціни за товар шляхом укладення додаткової угоди суперечать меті Закону України «Про публічні закупівлі». Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної* конкуренції.

Разом з тим, ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників та максимальної економії та ефективності (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 зі справи № 915/1868/18).

Крім того, такі дії сторін щодо збільшення ціни за одиницю товару та, як наслідок, зменшення його кількості, не відповідають принципу максимальної економії та ефективності, визначеному ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

Після внесення змін до договору оспорюванню додатковою угодою положення договору щодо предмета, зокрема, кількості товару, що закуповується, не відповідають умовам закупівлі, якими передбачалася закупівля більшої кількості електричної енергії та за нижчою ціною, ніж це визначено додатковою угодою.

Крім того, ч. 2 ст. 208 ГК України визначено, що у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Згідно з приписами частини першої ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до абз. 4 п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 №11, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постановах від 12.01.2021 у справі № 912/3239/18, від 26.02.2021 у справі № 912/9/20, від 09.09.2020 у справі № 921/524/18, від 16.04.2019 у справі № 190/3486/18, від 02.12.2020 у справі №913/368/19.

Пункт 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачає, що способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

У пункті 2.1 договору про постачання електричної енергії передбачено, що обсяг постачання електричної енергії споживачеві становить 675879 кВт/год. У наслідок укладення сторонами оспорюваної додаткової угоди встановлений у договорі обсяг поставки електричної енергії замовнику суттєво зменшився.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 ч. З ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оскільки спірні додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором, мали регулюватись саме Договором.

Таким чином, грошові кошти в сумі 53921,4 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

Обґрунтування підстав для представництва. Обґрунтування порушення інтересів держави та суспільних інтересів.

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ГПК України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

В силу ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 визначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси Держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є

потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів Держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, Конституційний Суд України наголошує, що інтереси держави не обмежуються її матеріальними інтересами, а обумовлюються також загальнодержавними цілями і принципами.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

Крім того, Консультативна Рада Європейських прокурорів (далі - КРЄП), створена Комітетом міністрів 13.07.2005 для підготовки висновків з питань, які стосуються прокурорської служби, та сприяння ефективному впровадженню Рекомендації REC (2000) 19 Комітету міністрів Ради Європи Державам-членам «Про роль прокуратури в системі кримінального судочинства», наголосила, що з перших засідань Генеральні прокурори Європи зрозуміли, що втручання прокуратури за межами кримінальної сфери може виправдовуватися лише її загальними завданнями діяти «від імені суспільства та у державних інтересах, забезпечувати застосування закону», як це завдання визначається у Рекомендації № R (2000) 19, і що такі функції не можуть ставити під сумнів принцип розподілу повноважень законодавчої, виконавчої та судової гілок влади або той факт, що лише компетентні суди можуть вирішувати спори, заслухавши обидві сторони.

Відповідно до висновку № 3 (2008) КРЄП «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права» необхідно зважати на те, щоб держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, забезпечували реалізацію цих функцій, у відповідності, з поміж інших, з такими принципами, як ці функції реалізуються від імені суспільства та у державних інтересах з метою забезпечення застосування права із дотриманням основних прав та свобод у межах компетенції, наданої прокурорам за законом, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентним правом ЄСПЛ.

Згідно висновків Верховного Суду в справі № 926/1111/15 від 26.07.2018, прокурор, вважаючи, що оспорюваним договором порушуються державні інтереси, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких

інтересів, обравши при цьому один із способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України.

Верховний Суд у рішенні № 924/1237/17 від 20.09.2018 окреслив виключні випадки, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді - це порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

Судом звернуто увагу, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № З-рп/99 із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, визначення інтересів держави та у чому вбачається їх порушення або загроза порушення, як на законодавчому рівні, так і на рівні правової позиції судів, віднесена до компетенції прокурора і оцінюється судому кожному конкретному випадку звернення прокурора до суду.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незастосування правових наслідків недійсного правочину такому суспільному інтересу не відповідає.

Порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і створює загрозу інтересам держави.

Як наслідок, указане призведе до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету та свідчить про нераціональне і неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Управління, шляхом укладення оспорюваних додаткових угод порушила вимоги чинного законодавства, принципи максимальної ефективності та економії, які призвели до безпідставної зміни істотних умов договору та зростання ціни за одиницю товару, покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов`язань щодо витрачання бюджетних коштів.

Укладення додаткових угод призвели до протиправного фінансування видатків бюджету на суму 53921,4 грн.

Виконання зобов`язань за додатковими угодами №4 та №110641 до договору, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст. 5 даного Закону.

Порушення процедури публічних закупівель та укладення відповідних вказаної додаткової угоди унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і створило загрозу інтересам держави.

Обґрунтування підстав для представництва інтересів Управління міського господарства та благоустрою Берегівської міської ради Закарпатської

області.

Статтею 5 частиною 1 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Згідно з п. З ч. 1 ст. 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Відповідно до ч. З ст. 26 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

За ч. З ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів, інші кошти, що є у комунальній власності територіальної громади міста.

До відання виконавчих органів міських рад серед власних (самоврядних) повноважень у галузі бюджету, фінансів та цін належить забезпечення виконання бюджету, здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету (п.п. 1, 4 п. «а» ч. 1 ст. 28), а у галузі управління комунальною власністю - управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (п.п. 1 п. «а» ч. 1 ст. 29 указаного Закону).

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 60 цього Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 зазначеного Закону органи місцевого самоврядування в містах самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

При цьому за ч. 1 ст. 62 указаного Закону держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Так, рішенням Берегівської міської ради № 1684 від 04.11.2022 затверджено Положення про Управління міського господарства та благоустрою Берегівської міської ради (далі Положення).

Згідно ч. З ,10 п. 4 Положення, Управління відповідно до покладених завдань проводить процедури публічних закупівель та здійснює контроль за додержанням вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунального господарства та станом експлуатації та утримання житлового фонду, обєктів комунального господарства, вживає заходів .

Відповідно до ч. 11 п. 4 Положення, Управління вживає заходів щодо поліпшення роботи житлово-комунальних підприємств з енергозбереження.

Згідно п. 9 Положення, Управління утримується за рахунок коштів міського бюджету.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, доходи місцевих бюджетів, при цьому правомочності власника щодо якого від імені територіальної громади виконує відповідна рада та її самостійні структурні підрозділи (окремі юридичні особи), у даному випадку - Управління.

Крім того, укладення оспорюваної додаткової угоди до договору всупереч норм Закону України «Про публічні закупівлі» є прямим порушенням законності в бюджетній сфері, яке сприяє розвитку інфляційних процесів у країні, підриває довіру громадян і наносить матеріальний збиток, що не може не відобразитися на державних інтересах та авторитеті держави.

Саме Управління наділене повноваженнями щодо використання бюджетних коштів, переданих їй радою для забезпечення потреб громади, контролю за їх використанням, здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (зокрема, коштів місцевого бюджету).

Отже, захист порушених інтересів має здійснювати Управління.

У зв`язку з викладеним, Берегівською окружною прокуратурою скеровано лист в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» № 07.50-101-713-24/2714вих-24 від 13.05.2024 до Берегівської міської ради Закарпатської області про порушення вимог чинного законодавства під час використання коштів бюджету, які призводять до нераціонального використання бюджетних коштів, що свідчить про порушення інтересів територіальної громади.

Листом від 10.06.2024 Берегівська міська рада скерувала до окружної прокуратури копії витребуваних документів, а інформацію щодо вжитих заходів з відновлення порушених інтересів, у тому числі шляхом звернення до суду міською радою не надано.

Зазначене є підставою для представництва інтересів Управління в суді.

Відповідно до п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», прокурор, звертаючись до суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину. Також, згідно з положенням вказаної Постанови позивачами у таких справах можуть бути учасники правочину, а також підприємство, установа організація, права та охоронювані законом інтереси якої порушує цей правочин.

Таким чином, Управління є належним позивачем у даному позові однак, у зв`язку з тим, що радою не вжито будь-яких заходів з відновлення порушених інтересів, до суду для відновлення порушених прав звертається прокурор.

Відповідно до абз. З ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про вжиття заходів представницького характеру відповідного суб`єкта владних повноважень.

На виконання вказаної вимоги Закону України «Про прокуратуру» Берегівською окружною прокуратурою до Берегівської міської ради направлено повідомлення щодо вжиття заходів представницького характеру шляхом пред`явлення позовної заяви до Господарського суду Закарпатської області в інтересах держави в особі Управління.

Враховуючи все вищевикладене, судом встановлено, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 ЗУ "Про прокуратуру" і оскільки компетентний орган, протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернулась до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження її бездіяльності і достатньою підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Аналіз обставин справи у світлі норм права, що підлягають застосуванню.

За положеннями ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. ч. 1-3 ст. 180 ГК України).

Підставою позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії споживачу та стягнення безпідставно (надмірно) сплачених грошових коштів прокурор визначає положення Закону України Про публічні закупівлі, які були чинні на час внесення змін до Договору.

Враховуючи, що Договори про постачання електричної енергії споживачу, які прокурором визначено в якості підстави заявленого позову, укладено сторонами за наслідком проведеної відповідачем публічної закупівлі за бюджетні кошти, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Закону України Про публічні закупівлі.

Як передбачено ст. 1 Закону України Про публічні закупівлі договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України Про публічні закупівлі замовниками є суб`єкти, визначені згідно із ст. 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.

До замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про публічні закупівлі).

Відповідно до ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями ч. 2 ст. 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.

Суд підкреслює, що основною імперативою правової поведінки сторін договору про публічні закупівлі є припис ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі». Із цього імперативного правила про повне виконання зобов`язань за взятими на себе умовами за договором (у тому числі й стосовно електричної енергії) встановлено лише декілька виключень. Зокрема, таким виключенням із основного правила є передбачений пунктом 2) частини 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» випадок, - це коли на ринку цього товару (послуг) відбулося збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків. Таке збільшення ціни на ринку за одиницю товару має бути підтверджене належним і допустимим доказом.

За встановленими у даній справі обставинами, в момент підписання сторонами Договору про постачання електричної енергії споживачу між ними досягнуто згоди щодо істотних умов предмета закупівлі, зокрема, обсягу закупівлі, ціни предмета закупівлі, .

При укладанні сторонами договору сторонами також досягнуто згоди щодо істотних умов предмета закупівлі, зокрема, обсягу закупівлі, ціни предмета закупівлі.

Водночас, до вказаних договорів про постачання електричної енергії споживачу протягом строку їх дії сторонами укладено ряд додаткових угод.

Відповідне збільшення ціни закупівлі одиниці товару на ринку, порівняно з договором про закупівлю цього ж товару, сторонами договору повинно бути доведено та документально підтверджено факт збільшення ціни такого товару на ринку за період з дати укладення відповідно основного договору до дати укладення Додаткової угоди №1, від дати укладення Додаткової угоди №1 до дати укладення Додаткової угоди №2, від дати укладення Додаткової угоди №2 до дати укладення Додаткової угоди №3 і так далі.

Суд доходить висновків, що сторонами порушено імперативне правило, яке встанолене частиною 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» - незмінність Істотних умов договору про закупівлю;

- внесення змін до договору про закупівлі лише при фактичному збільшенні ціни на ринку товару після укладання такого договору.

Відповідач як постачальник електроенергії за Договором не мав правових підстав вимагати (пропонувати) збільшення ціни за одиницю товару більше 10%.

При цьому, суд зазначає, що наявність факту збільшення ціни за одиницю товару за змістом вищенаведених приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Аналогічна правова міститься у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/4474/17, постанові Вищого господарського суду України від 15.05.2014 у справі №904/3255/13.

Крім того, переглядаючи вказані справи за касаційними скаргами відповідачів, Верховний Суд погодився із висновками судів апеляційної інстанції, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10 % від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. Суд звернув увагу, що існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін. Так, Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначив, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України Про публічні закупівлі, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %.

Інше тлумачення відповідної норми Закону Про державні закупівлі нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод), а підвищення більш як на 10 % шляхом так званого каскадного укладення додаткових угод є недобросовісною діловою практикою з боку Продавця. Відповідна правова позиція послідовно викладається у постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 927/568/21; від 09.06.2022 № 927/636/21; від 31.05.2022 № 927/515/21; від 25.11.2022 № 927/563/20.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 надано висновок про застосування законодавства про публічні закупівлі в цій частині, за яким у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

З урахуванням наведеного, судом відхиляються заперечення відповідача з посиланням на листи Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо застосування 10% підняття ціни кожного разу при зміні умов договору та про те, що така ціна, як наслідок, може підніматися і більше 10% від зазначеної в договорі про закупівлю.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що сторонами без належних на те підстав, без належно обґрунтованого документального підтвердження щодо коливання ціни на електричну енергію та щодо підвищення на неї ціни, в порушення норм Закону України Про публічні закупівлі та положень укладеного договору, укладено оспорювані додаткові угоди до договорів згідно яких збільшено ціну за одиницю товару в порушення вимог ЗУ "Про публічні закупівлі".

Таким чином, судом встановлено, що при укладенні оспорюваних додаткових угод до Договору порушено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, а саме змінено ціну за одиницю товару у сторону збільшення при відсутності документально підтвердженого збільшення цін такого товару на ринку порівняно з датою укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 цього Кодексу (частина перша) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Наведені вище обставини свідчать про протиправність внесених сторонами змін до Договору та, відповідно, наявність правових підстав для визнання недійсними вказаних вище додаткових угод до Договорів, позаяк порушення норм Закону України Про публічні закупівлі сторонами мали системний характер, а під час розгляду справи в суді знайшли свої документальне підтвердження доводи прокурора про відсутність документально підтвердженого збільшення ціни електроенергії на час укладення оспорюваних додаткових угод та перевищення встановленого Законом України Про публічні закупівлі ліміту можливого збільшення, а відтак позовні вимоги прокурора в цій частині підлягають до задоволення судом.

При цьому, з огляду на приписи ч. 1 ст. 236 ЦК України за якими нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, беручи до уваги встановлену судом недійсність змін, що внесені до Договорів Додатковими угодами застосуванню між сторонами в спірний період підлягали зазначені в Договорі положення щодо ціни електроенергії, обсягів постачання та ціни Договору.

Варто зауважити, що, з урахуванням встановлених судом обставин даної справи, визнання недійсної (нікчемною) будь-якої додаткової угоди, якою змінено ціну, тягне за собою визнання недійсними (нікчемними) всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару тому є похідною від попередніх додаткових угод та є недійсною, якщо ціна за такою угодою перевищує можливе підвищення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 %, визначених у статті 36 3акону України Про публічні закупівлі у порівнянні з первісною ціною без врахування змін внесених на підставі нікчемних додаткових угод.

Таким чином, внесення сторонами змін до Договору відповідно до Додаткових угод суперечить вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі в частині збільшення ціни закупівлі за відсутності будь-яких підстав для внесення означених змін та свідчить про недійсність відповідних змін до Договору, які внесені означеними Додатковими угодами до Договору.

Водночас, сам факт виконання сторонами Договору з урахуванням означених додаткових угод не має значення для встановлення їх недійсності.

В силу приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, згідно із п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

В ст. 669 ЦК визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК (правова позиція Об`єднаної палати Верховного Суду, викладена у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).

Судом встановлено, що сторонами Договору, всупереч інтересів держави та зі зловживанням правом, без будь-яких належних на те підстав та жодного належно обґрунтованого документального підтвердження щодо підвищення ціни на електроенергію, в порушення норм Закону України Про публічні закупівлі та положень Договору, укладено Додаткові угоди, згідно яких збільшено ціну за одиницю товару, що, в свою чергу, не відповідає вимогам закону та тендерної документації.

Недійсність додаткових угод, з врахуванням обставин даної справи, визначає необхідність регулювання зобов`язання між сторонами за положеннями укладеного Договору без тих змін, які були внесені до нього вказаними вище Додатковими угодами.

При цьому, відхиляються судом аргументи відповідача щодо можливості застосування в спірних правовідносинах встановленого Законом України Про публічні закупівлі максимуму можливого збільшення ціни договору (10%) та використання його в розрахунках між сторонами, позаяк ТОВ Закарпаттяенергозбут не надано суду доказів укладення сторонами Договору додаткової угоди, яка б визначала вартість електроенергії в розмірі саме на 10% більше ніж зазначено в самому Договору, а правовідносини між сторонами носять господарський характер та суд невправі самостійно застосовувати відповідну ціну товару без доказів її погодження сторонами Договору та доказів відповідності означеної зміни ціни Закону України Про публічні закупівлі.

При цьому, як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами Договору про постачання електричної енергії споживачу ТОВ Закарпаттяенергозбут поставив, а відповідач, в свою чергу, прийняв електричну енергію

Резюмуючи викладене, суд погоджується з твердженнями прокурора, що порушення процедури державних закупівель та укладення додаткових угод унеможливлює раціональне та ефективне використання державних коштів і створюють загрозу інтересам держави у подальшому. Як наслідок, указане призвело до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу державним інтересам у подальшому.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, їх належить задовольнити в повному обсязі.

Висновок суду щодо доказів та меж здійснення цивільних прав відповідачем.

Суд, за результатами дослідження і оцінки матеріалів справи та спірних правовідносин доходить висновку, що допустимими і належними доказами у правовідносинах за договорами постачання електричної енергії між сторонами ТОВ "Закарпаттяенергозбут" як постачальником, та Позивачем як споживачем, можуть бути лише договори постачальника ТОВ "Закарпаттяенергозбут" з іншими (своїми) постачальниками електричної енергії, у яких він закуповує електричну енергію для виконання своїх зобов`язань перед споживачем, а також первинні документи, які підтверджують, що ТОВ "Закарпаттяенергозбут" на ринку електроенергії здійснив закупівлю певного об`єму електроенергії за цінами, що перевищують ціну, застосовану у договорі із споживачем. В іншому випадку усі коливання цін на ринку є абстрактними і безвідносними до конкретного постачальника та споживача.

Зважаючи на те, що у змісті визнаних недійсними додаткових угод Відповідач як ініціатор змін до договору стосовно ціни товару, не вказував фактичних величин зростання ціни на товар порівняно з ціною договору, а застосовував у пропозиціях посилання на відповідні «офіційні і серйозні» з погляду споживача джерела інформації як то Державного підприємства «Оператор ринку», Торгово-промислової палати, Національної комісії НКРЕКП тощо, посилання на норми Закону «Про публічні закупівлі» та інше, то суд доходить висновку, що поведінка і дії Відповідача у цивільних відносинах є маніпулятивною та недобросовісною. Як показує практика розгляду справ даної категорії спорів та матеріали цієї справи зокрема, Відповідач у своїх пропозиціях про зміну умов договору постачання товару (електричної енергії) використовує прийом психологічного впливу на споживача, його уповноважених представників, з метою з метою показати ніби то бездоганну юридичну "чистоту" його пропозицій та схилити їх до підписання додаткових угод про збільшення ціни одиниці товару.

Цей висновок суду цілком узгоджується з позицією і реакцією позивача, який повністю підтримав позов Прокурора, вважає місцеву громаду потерпілою від дій Відповідача, який у наведений спосіб домігся підписання додаткових угод до Договорів постачання електричної енергії, без усяких на то правових підстав, отримавши кошти понад грошові суми, що були визначені Договорами про публічні закупівлі.

Суд висновує, що позивач є потерпілою особою у розумінні приписів ст. 1212 ЦК України, які визначають, що «Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.»

Суд погоджується з доводами прокурора, що Додаткові угоди до оспорюваних договорів носять характер зловживання цивільними правами, суперечать загальним засадам цивільного законодавства (справедливість, добросовісність та розумність), порушують правовий господарський порядок в Україні, не відповідають приписам ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, нормам Цивільного Господарського кодексів України, а тому мають бути визнані недійсними.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 13 ЦК України законодавцем визначено межі здійснення цивільних прав учасниками цивільних відносин.

Так, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Суд доходить висновку, що Відповідач у спірних правовідносинах вийшов за розумні межі, що допускаються цивільним законодавством України в господарських відносинах.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Вказаний позов задоволено повністю. Майнових втрат недійсними додатковими угодами до Договору про постачання електричної енергії споживачу у вказаних правовідносинах завдано лише позивачу.

Отже судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України виходячи із задоволених позовних вимог в повному обсязі.

Підстав для покладання частково судових витрат на позивача суд не вбачає, більш того, суд виходить з того, що таке покладання витрат не відповідає принципу справедливості.

Керуючись ст. 2, 13, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 28.10.2021 до Договору постачання електричної енергії споживачу №110641 від 10.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут (код ЄДРПОУ 41999833) та Управлінням міського господарства та благоустрою Берегівської міської ради (код ЄДРПОУ 26099415).

3. Визнати недійсною додаткову угоду №110641 від 22.12.2021 до Договору постачання електричної енергії споживачу №110641 від 10.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут (код ЄДРПОУ 41999833) та Управлінням міського господарства та благоустрою Берегівської міської ради (код ЄДРПОУ 26099415).

4. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут, площа, Жупанатська, будинок 18, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРПОУ 41999833) на користь Управління міського господарства та благоустрою Берегівської міської ради, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 7, м. Берегове, Закарпатська область, 90202 (код ЄДРПОУ 26099415) кошти в сумі 53 921,40 грн (П`ятдесят три тисячі дев`ятсот двадцять одна гривня 40 коп)

5. Стягнути із із Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут, площа, Жупанатська, будинок 18, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРПОУ 41999833) на користь Закарпатської обласної прокуратури, вулиця Коцюбинського, будинок 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРПОУ 02909967) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 9084 грн (Дев`ять тисяч вісімдесят чотири гривні).

6. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

7. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, ://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення складено та підписано 06.12.2024 року.

Суддя А.А. Худенко