Рішення

від 29.11.2024 по справі 908/2607/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/156/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2024 справа № 908/2607/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/2607/24

за позовною заявою: акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", 01001, м. Київ, вул. Грушевського буд. 1Д

до відповідача-1: фермерського господарства "ЛАН", 70642, Запорізька область, Пологівський район, с. Шевченкове, пров. Дачний, буд. 1

до відповідача-2: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про стягнення 358 699,96 грн

СУТЬ СПОРУ:

26.09.24 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 26.09.24 з вимогами акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі АТ КБ "ПриватБанк") до фермерського господарства "ЛАН" (надалі ФГ "ЛАН", відповідач-1) та до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , відповідач-2) про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 358 699,96 грн, а саме: 290 721,24 грн заборгованість за тілом кредиту, 52 279,95 грн заборгованість за процентами та 15 698,77 грн заборгованість з комісії.

26.09.24 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/2607/24 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 01.10.24 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2706/24 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Враховуючи положення та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 29.11.24 включно.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали цієї справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідачі суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні та суду не надано.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначає, що відповідачем-1 15.07.19 із використанням електронного цифрового підпису підписано Заяву про відкриття поточного рахунку (далі - Заява). 17.07.21 на підставі вказаної Заяви відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі -Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 17.07.21 (далі - Договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору. 31.05.21 відповідачем-1 через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписано із використанням електронного цифрового підпису заявку на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок" (далі - Заявка). Підписанням цієї Заявки, на підставі ст. 634 ЦК України, відповідач-1 приєднався до розділу "Загальні положення" та підрозділу " Кредитний ліміт на поточний рахунок" Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови та Правила), що розміщені на сайті АТ КБ "ПРИВАТБАНК" privatbank.ua. На дату укладення договору ця Заявка та Умови разом складають кредитний договір між Банком та Клієнтом. На забезпечення виконання кредитних зобов`язань ФГ "ЛАН" між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 (відповідач-2) укладений договір поруки № P1622449270905776488 від 31.05.21 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з кредитного договору. Станом на 29.02.24 заборгованість відповідача-1 за договором становить 358 699,96 грн та скаладається з: 290 721,24 грн заборгованості за коредитом, 52 279,95 грн заборгованості за процентами та 15 698,77 грн заборгованості за комісією. Враховуючи, що виконання зобов`язань за зазначеним кредитним договором забезпечено договором поруки, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором. Посилаючись на приписи ст.ст. 526, 530, 554, 610, 1054 України, позивач просив позов задовольнити.

Відзив на позов, або будь які заперечення від відповідачів до суду не надійшли.

Відповідач-1 та відповідач-2 зареєстрованих електронних кабінетів не мають.

Місцезнаходженням відповідачів є: Запорізька область, Пологівський район, с. Шевченкове, що є тимчасово окупованою територією, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ "Укрпошта". У зв`язку із вказаним відповідачі повідомлені про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення ухвали суду на сайті Господарського суду Запорізької області та надсилання примірника ухвали суду, підписаного кваліфікованим електронним підписом, на електронну адресу відповідачів (lan.ua@ukr.net), зазначену в позовній заяві.

Про доставку ухвали до електронної скриньки відповідачів свідчать відповідні довідки, наявні у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за 20 днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-норталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому, виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною "права на суд", адже в іншому випадку положення ст. 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.08, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідачі могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "": //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.18 у справі № 921/6/18 та від 21.03.19 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.20 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі мали право та можливість ознайомитись з ухвалою суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на викладене, повідомлення відповідачів через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області та електронну адресу з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідачів про дату, час та місце розгляду справи.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.93), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.05 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому визнає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

За приписами ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідачів до суду не надходило.

Наявні матеріали справи № 908/2607/24 дозволяють розглянути справу по суті спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 29.11.24.

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

Суд також відзначає, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжі;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;

- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.07.19 Фермерським господарством "ЛАН" (далі - відповідач-1) підписано заяву про відкриття поточного рахунку (далі - Заява).

17.07.21 на підставі вищевказаної Заяви відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі -Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 17.07.2021 (далі - Договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору.

31.05.21 відповідачем-1 через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписано із використанням електронного цифрового підпису заявку на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок" (надалі - Заявка).

Згідно цієї Заявки:

мета Кредиту - поповнення оборотних коштів і злійснення поточних платежів Клієнта,

вид кредиту - Овердрафтовий кредит,

мінімальний розимір ліміту - 10 000,00 грн,

максимальний розмір кредиту - 2 000 000,00 грн,

розмір відсоткової ставки - 16,5% річних,

пільговий період - 30/270 днів - без обнуленя, відповідно до п.п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.3,

термін користування Кредитом - 1 рік.

Підписанням цієї Заявки Клієнт на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднується до розділу "Загальні положення" та підрозділу "Кредитний ліміт на поточний рахунок» Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови та Правила), що розміщені на офіційному сайті АТ КБ "ПриватБанк" у мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms , які разом із цією Заявкою становлять Кредитний договір між Банком та Клієнтом, приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому Договорі, та зобов`язується належним чином їх виконувати. Клієнт та Банк надалі разом іменуються "Сторони".

У відповідності до Договору відповідачу-1 встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до п. 3.2.1.1.1 Заявки, Банк за наявності вільних грошових коштів зобовязаується надати Клієнту овенрдрафтовий кредит шляхом встановлення кредитного ліміту (даті- Ліміт) на поточний рахунок Клієнта (далі - Кредит) надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта в порядку та на умовах, визначених Умовами та Првилами надання банківських послуг (далі - Умови або ДЖоговір) в обмін на зобовязання Клієнта з повернення Кредиту, сплати комісії, процентів в обумовлені цим Договором терміни.

Розмір Кредиту, який може бути наданий Клієнту, складає від 10 000 до 2 000 000 грн (п.3.2.1.1.2 Заявки).

Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому, утворюється дебетове сальдо (п.3.2.1.1.3 Заявки).

Відповідно до розділу 3.2.1.2.2 Заявки Клієнт зобов`язується:

3.2.1.2.2.1. Використовувати кредит на цілі, зазначені у п.3.2.1.1.1. цих Умов.

3.2.1.2.2.2. Сплатити Банку проценти за весь час фактичного користування Кредитом, комісії та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим Договором та Тарифами Банку.

3.2.1.2.2.3. Повернути Кредит у строки, становлені п.п. 3.2.1.6.1, 3.2.1.2.3.9, 3.2.1.4.3 цього Договору.

Відповідно до п. 3.2.1.4.2 Заявки за користування Кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнт сплачує проценти, які розраховуються щоденно на суму залишку заборгованості по Кредиту та сплачуються Клієнтом першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо. Сплата нарахованих процентів відбувається як за рахунок власних коштів на поточному рахунку, так і за рахунок невикористаної частини кредитного ліміту.

Згідно із п. 3.2.1.4.3 Заявки, сторони домовились, що сума заборгованості по Кредиту підлягає сплаті не пізніше 30 календарних днів з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта, а сума заборгованості по Кредиту, отриманого Клієнтом аграрного сектора економіки (основний вид економічної діяльності підприємства відповідає значенню з секції «А» Класифікатора видів економічної діяльності України і дана приналежність підтверджена документально) підлягає погашенню Клієнтом у строк не пізніше 270 календарних днів з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта.

Згідно із п. 18 Тарифів щоденне нарахування процентів 16,5% при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня. Списання нарахованих відсотків проводяться 1-го числа кожного місяця за попередній місяць. При безперервному користуванні не більше 30-ти днів.

Відповідно до п. 3.2.1.4.1 Заявки за управління фінансовим інструментом Клієнт сплачує Банку комісію, розмір якої визначено Тарифами Банку, яка розраховується на суму максимального дебетового сальдо, що існувало на кінець будь-якого банківського дня на поточному рахунку Клієнта за звітній місяць. Банк може на свій розсуд не стягувати зазначені розмір комісії в разі, якщо максимальне сальдо Кредиту за попередній календарний місяць не перевищувало 100 гривень. Комісія за управління фінансовим інструментом нараховується щомісячно та сплачується Клієнтом першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо. Сплата комісії відбувається як за рахунок власних коштів на поточному рахунку, так і за рахунок невикористаної частини кредитного ліміту.

Відповідно до п. 17 Тарифів, розмір комісії складає 0,3%.

У відповідності із п. 3.2.1.4.4 Заявки сума заборгованості по Кредиту, нараховані проценти та комісія, непогашені у строки, встановлені в п.п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3 цього Договору з наступного дня вважаються простроченими.

У разі виникнення прострочених зобов`язань за Кредитом, Клієнт сплачує Банку підвищені проценти, розмір яких встановлено Тарифами Банку, які нараховуються на прострочену суму заборгованості по Кредиту (п. 3.2.1.4.5 Заявки).

Відповідно до п. 19 Тарифів проценти у розмірі 33% у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати початку безперервного періоду, нараховуються починаючи з 31-го дня після дати закінчення періоду, у котрому дебетове сальдо підлягало обнуленню (з моменту виникнення простроченої заборгованості).

Відповідно до п. 3.2.1.5.6 Заявки терміни позовної давності щодо вимог про повернення Кредиту, стягнення процентів за користування Кредитом, неустойки - пені, штрафів встановлюються Сторонами тривалістю 15 років.

За визначенням п. 3.2.1.6.1 Заявки, строк користування Кредитом становить 12 місяців, з автоматичною пролонгацією за умови своєчасного і повного виконання Клієнтом умов Договору.

Згідно довідки про розміри встановлених кредитних лімітів вих.. 20240829РВ0000000344 від 19.09.24 ФГ "ЛАН" встановлені кредині ліміти: 07.12.19 - 160 000,00 грн, 08.06.21 - 500 000,00 грн, 06.07.21 - 1 000 000,00 грн., 01.03.22 - 882 495,11 грн.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Кредитним договором акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (Кредитором, позивачем) та громадянином ОСОБА_2 (Поручителем, відповідачем-2) 31.05.21 укладений договір поруки № P1622449270905776488 (надалі - Договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки Поручитель солідарно відповідає перед Кредитором за виконання Позичальником зобов`язань у повному обсязі за Кредитним договором:

- по поверненню кредиту, який наданий Позичальнику шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок НОМЕР_2 (IBAN - НОМЕР_1 ) у розмірі 500 000,00 (п`ятсот тисяч) гривень, максимальний розмір кредитного ліміту за Кредитним договором становить - 2 000 000,00 грн. (два мільйона) гривень;

- по поверненню Кредитору кредиту у строк до 21.01.22, зазначених у Заявці на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок" Кредитного договору та на умовах встановлених Кредитним договором;

- по сплаті Кредитору процентів за користування кредитом в розмірі 16,5% (шістнадцять цілих п`ять десятих) річних, відповідно до Заявки на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок" Кредитного договору, за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.2 Умов та Правил;

- по сплаті процентів за користування кредитами у разі прострочення повернення кредиту, у розмірі 33% (тридцять три) річних, які діяли на дату такого прострочення, відповідно до п. 3.2.1.4.5 Умов та Правил;

- по сплаті комісії за управління фінансовим інструментом в розмірі 0,3% від максимального дебетового сальдо, що існувало на кінець будь-якого банківського дня на поточному рахунку Позичальника за звітній місяць, в порядку, встановленому п. 3.2.1.4 - Умов та Правил;

- по-сплаті процентів у розмірі 33% (тридцять три) річних від простроченої суми заборгованості, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у разі порушення строку повернення кредиту, визначеного п. 3.2.1.6.1 Умов та Правил, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку, настання обставин, передбачених п. 3.2.1.2.3.9 Умов та Правил, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту, відповідно до п. 3.2.1.5.1 Умов та Правил; тощо.

Відповідно до п. 4.1. Договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим Договором припиняється через 15 (п`ятнадцять) років після укладення цього Договору. У випадку виконання Позичальником та/або поручителем всіх зобов`язань за Кредитним договором цей Договір припиняє свою дію.

За поясненнями позивача, відповідач-1 свої зобов`язання за Договором не виконав належним чином та у повному обсязі, не повернув отримані кредитні кошти для погашення заборгованості, в результаті чого загальна заборгованість станом на 30.08.24 становить 358 699,96 грн, яка складається з: 290 721,24 грн заборгованості за кредитом, 52 279,95 грн заборгованості по процентам за користування кредитом та 15 698,77 грн заборгованості з комісії, що стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір у цій справі по суті суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори, які в силу ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" унормовано, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом): анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 15.07.19, Заявку на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок" від 31.05.21, договір поруки №P1622449270905776488 від 31.05.21, протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).

Відповідачами Заявку на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок" та Договір поруки підписано з використанням електронного цифрового підпису.

Факт укладання з позивачем договорів Фермерським господарством "ЛАН" та ОСОБА_1 , який є одночасно одним із засновників (учасників) юридичної особи, не заперечувався.

Отже, відповідачі не заперечили (докази зворотнього у справі відсутні):

- факту укладення сторонами кредитного договору шляхом підписання 31.05.21 за допомогою свого ЕЦП Заявки на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок" через систему інтернет-клієнт-банкінгу позивача;

- факту укладення між сторонами договору поруки шляхом підписання 31.05.21 за допомогою свого ЕЦП;

- факту отримання від позивача кредитного ліміту у розмірі 1 000 000,00 грн, а також наявність станом на час розгляду цієї справи в суді боргу за кредитом у сумі 290721,24 грн (докази зворотнього в матеріалах справи відсутні і суду не надано).

Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.

З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, враховуючи, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки), суд дійшов висновку, що подані до суду паперові копії електронних доказів (про які зазначено вище) свідчать, що між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ФГ "ЛАН" шляхом накладення 31.05.21 позивачем та клієнтом їх ЕЦП на документ Заявка на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок" укладено у письмовій формі кредитний договір від 31.05.21.

Наведене надає суду підстави для висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, а для вирішення спору необхідно встановити умови та підстави виникнення спірних правовідносин, а також ступінь виконання сторонами зобов`язань.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Нормами ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас, вимогами ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до норм статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, укладений сторонами кредитний договір, як правочин, є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що свої зобов`язання за договором позивач виконав належним чином, тоді як відповідачем-1 обов`язок щодо погашення кредитної заборгованості згідно з умовами договору не виконано. Доказів зворотного відповідачем-1 не надано, а судом не встановлено.

З наданого позивачем Розрахунку заборгованості за Договором станом на 30.08.24 по рахунку відповідача-1 заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) складає 290721,24 грн. Також вказана сума заборгованості підтверджується Випискою по рахунку з 17.07.19 по 02.09.24.

Отже, факт наявності заборгованості відповідача-1 за кредитом в сумі 290 721,24 грн є підтвердженим.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.12.2019 у справі №756/2996/17, відсутність або наявність письмової досудової вимоги про усунення порушень зобов`язання не є перешкодою для реалізації права звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Враховуючи підтвердження наданими доказами факту прострочення відповідачем-1 взятих на себе зобов`язань Договором щодо повернення наданих кредитних коштів та обов`язкових платежів, позивач цілком правомірно скористався правом на стягнення заборгованості у судовому порядку.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку та Виписки по рахунку, відповідно до умов Договору позивачем нараховувались відповідачу-1 проценти за користування кредитними коштами та комісія за користування кредитом. Загалом, станом на 30.08.24 за відповідачем-1 рахується заборгованість за процентами, нарахованими на суму простроченого кредиту, за період з 27.12.19 по 24.08.22 в розмірі 52279,95 грн та з комісії за користування кредитом за період з 03.01.20 по 01.01.24 в розмірі 15698,77 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, судом встановлено, що нарахування процентів та комісії позивачем здійснено правильно, розрахунки відповідачами не спростовані.

Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача-1 за кредитом станом на 30.08.24 в сумі 290 721,24 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 52 279,95 грн та заборгованості з комісії в сумі 15 698,77 грн підтверджується матеріалами справи. Відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитом та комісії є обґрунтованими та задовольняються судом.

Також судом встановлено, що позивачем в забезпечення виконання відповідачем-1 зобов`язань за Кредитним договором укладений договір поруки з громадянином України ОСОБА_1 (Поручителем, відповідачем-2).

За умовами Договору поруки Поручитель зобов`язується відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання зобов`язань в повному обсязі за Кредитним договором (повернення кредиту в межах кредитного ліміту, сплати процентів в розмірі 16,5% та комісій за користування кредитом, пені, штрафів тощо).

Відповідно до статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Закон не забороняє укладання договору поруки на забезпечення виконання зобов`язання, яке може виникнути в майбутньому.

З урахуванням абз. 1 ч. 2 статті 207, ч. 1 статті 547 та статті 553 ЦК України договір поруки є чинним за умови його укладення у письмовій формі та підписання кредитором і поручителем.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).

Відповідно до статті 543 ЦК України, кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відтак, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителя, кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов`язаними з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором. Тому, ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.

Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього.

Господарський процесуальний кодекс України у редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року, передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонам якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 1 частини першої статті 20 ГПК України).

З 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду: спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб`єктний склад основного зобов`язання.

Основне зобов`язання в даній справі з надання кредитних коштів виникло між юридичними особами, наявність фізичної особи поручителя в даному випадку не є вирішальною для визначення суб`єктної юрисдикції справи у спорі.

Даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів.

Щодо підстав припинення поруки необхідно зазначити, що відповідно до статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Жодної з підстав для припинення дії договору поруки, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.

Судом встановлено, що зобов`язання за Договором відповідачем-1 не виконані, у зв`язку з чим станом на день винесення рішення позичальник має заборгованість в загальному розмірі 358 699,96 грн (290 721,24 грн - заборгованість за кредитом; 52 279,95 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом та 15 698,77 грн - заборгованість з комісії). Отже, зобов`язання за основним договором не припинилися, а оскільки договір поруки укладено сторонами для забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору, то не припинилася і дія договору поруки.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач-1 та відповідач-2 своїм правом на подання відзивів на позовну заяву не скористалися, проти позову не заперечили, належними доказами доводи позивача не спростували.

На підставі викладеного, позов задовольняється повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення порівну з відповідачів 1, 2 на користь позивача.

Згідно п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Судовий збір за даним позовом, з урахуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22, складає 4304,40 грн та підлягає розподіленню порівну між відповідачем-1 та відповідачем-2.

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.

З матеріалів справи слідує, що акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" сплачений судовий збір у розмірі 4340,40 грн. (платіжна інструкція №ZZ429B22TJ від 19.09.24).

Частиною 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 4304,40 грн (5380,50 грн х 0,8).

З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору складає 36,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, сума зайво сплаченого акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" судового збору в розмірі 36,00 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, за наявності відповіданої заяви позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з фермерського господарства "ЛАН" (70642, Запорізька область, Пологівський район, с. Шевченкове, пров. Дачний, буд. 1, код ЄДРПОУ 30943668) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором з якої: 290 721 (двісті дев`яносто тисяч сімсот двадцять одну) грн 24 коп. - заборгованість за кредитом, 52 279 (п`ятдесят дві тисячі двісті сімдесят дев`ять) грн 95 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом та 15 698 (п`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто вісім) грн 77 коп. - заборгованість з комісії. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з фермерського господарства "ЛАН" (70642, Запорізька область, Пологівський район, с. Шевченкове, пров. Дачний, буд. 1, код ЄДРПОУ 30943668) на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) - 2 152 (дві тисячі сто п`ятдеся дві) грн 20 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) - 2 152 (дві тисячі сто п`ятдеся дві) грн 20 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

У зв`язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію російської федерації проти України повний текст рішення складено 05.12.2024р.

Суддя В.Л. Корсун