Рішення

від 05.12.2024 по справі 910/10284/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2024Справа № 910/10284/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічною комплектацією "Київміськбуд" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" (м. Київ)

про стягнення 108 500,42 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічною комплектацією "Київміськбуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" про стягнення 108 500,42 грн, з яких: 87 926,30 грн заборгованості за договором №12/20-07/22-МНР від 20.07.2022, 15 226,27 грн інфляційних втрат та 5 347,85 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

12.09.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким він заперечує проти позову з підстав відсутності заборгованості за Договором у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

13.09.2024 відповідача надійшло клопотання про визнання поважними причин пропуску строків на подання відзиву на позовну заяву.

Суд зазначає, що відповідач ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2024 отримав у свій електронний кабінет 28.11.2024, тож відзив подано у встановлений судом строк.

17.09.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

24.09.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

01.10.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ґрунтуються на твердженнях позивача про те, що 20.07.2022 між ТОВ "Управління виробничо-технологічною комплектацією "Київміськбуд" та ТОВ "Вензабуд" було укладено договір МЧ2/20-07/22-МНР постачання товару від 20.07.2022, за умовами якого Постачальник зобов`язався поставити і передати у власність Покупцю будівельні матеріали та вироби, в т.ч. цеглу рядову повнотілу (Товар), а Покупець зобов`язався прийняти Товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, що позивачем не надано до позовної заяви тексту зазначеного Договору, натомість, заявлено клопотання про його витребування від відповідача. Відповідачем до своїх заяв по справі копії укладеного з позивачем правочину також не надано.

При цьому судом встановлено відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження дійсного укладення між сторонами такого Договору та наявності його підписаного примірника у відповідача (попереднє листування між сторонами, проект договору тощо), у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для витребування від відповідача такого доказу.

Відтак доказів наявності укладеного між сторонами договору на поставку товару суду не надано.

Поряд із цим, суд встановив наступне.

20.07.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічною комплектацією "Київміськбуд" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" рахунок СФ-0000309 на оплату товару - цегли М-125 у кількості 3 739 тис. шт. загальною вартістю 28 790,30 грн з ПДВ.

20.07.2022 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято цеглу М-125 у кількості 3 739 тис. шт. загальною вартістю 28 790,30 грн з ПДВ, за видатковою накладною № РН-0000791.

Поставка цього товару також підтверджується товарно-транспортною накладною №791 від 20.07.2022.

22.07.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічною комплектацією "Київміськбуд" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" рахунок СФ-0000318 на оплату товару - цегли М-125 у кількості 7 680 тис. шт. загальною вартістю 59 136,00 грн з ПДВ.

22.07.2022 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято цеглу М-125 у кількості 7 680 тис. шт. загальною вартістю 59 136,00 грн з ПДВ, за видатковою накладною № РН-0000792.

Поставка цього товару також підтверджується товарно-транспортною накладною №792 від 22.07.2022.

Поставлений товар було прийнято уповноваженим представником відповідача Тичиною К.Л. на підставі довіреності №743 від 20.07.2022, копія якої наявна в матеріалах справи.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а дії сторін щодо виставлення рахунку на оплату товару та його безпосереднє отримання засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, а тому у разі, якщо сторони, які укладають договір, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, то правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд звертає увагу на те, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, такий строк обчислюється за правилами частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, зокрема, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Суд на підставі первинних документів встановив факт поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму 87 926,30 грн.

Відповідачем при цьому факт поставки та отримання товару від позивача не заперечується.

Проте відповідачем зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару не виконано.

Як зазначалося судом вище, відповідно до положень частини першої статті 692 ЦК України зобов`язання відповідача з оплати поставленого товару виникло після його прийняття.

Доказів на підтвердження здійснення відповідачем оплати товару матеріали справи не містять.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого позивачем товару, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів оплати товару відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача 87 926,30 грн боргу за поставлений товар підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на встановлені судом обставини невиконання відповідачем покладеного на нього ст. 692 ЦК України грошового зобов`язання з оплати товару після його прийняття, перевіривши надані позивачем розрахунки, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 15 226,27 грн інфляційних втрат та 5 347,85 грн 3 % річних є доведеними, обґрунтованими та відповідачем належним чином та в установленому законом порядку не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача проти позовних вимог ґрунтуються на тому, що заявою про залік зустрічних однорідних вимог в сумі 108 500,42 грн відповідач повідомив позивача про припинення зустрічних грошових зобов`язань з оплати по договору постачання товару № 12/20-07/22-МНР від 20.07.2022 зі сплати коштів 87 926,30 грн, як оплата по договору постачання товару № 12/20-07/22-МНР від 20.07.2022 за поставлений товар, строк сплати якої настав; та 15 226,27 грн як інфляційні втрати, та 5 347,85 грн як 3% річних за затримку виконання грошового зобов`язання в сумі 87 926,30 грн, по договору постачання товару № 12/20-07/22-МНР від 20.07.2022 за поставлений товар за період з 06.08.2022 по 14.08.2024 у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України повністю та про припинення зустрічних грошових зобов`язань позивача перед відповідачем з оплати збитків за вимогою вих. №25 від 25.01.2024 в сумі 149 947,90 грн частково, внаслідок зарахування.

Зі змісту означеної вимоги слідує, що відповідачем заявлено наявність збитків внаслідок поставки позивачем товару, який не відповідає вимогам щодо його якості, встановленим у договорі постачання товару № 12/20-07/22-МНР від 20.07.2022.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 "Припинення зобов`язання" розділу І книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК України), зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК України). Аналогічні положення закріплені також у статті 203 Господарського кодексу України, згідно з частиною третьою якої господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України, статтею 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі №910/21648/17, від 11.10.2018 у справі №910/23246/17, від 15.08.2019 у справі №910/21683/17, від 11.09.2019 у справі №910/21566/17, від 25.09.2019 у справі №910/21645/17, від 01.10.2019 у справі №910/12968/17, від 05.11.2019 у справі №914/2326/18.

Поняття безспірності заборгованості та правила її визначення закріплені також у законодавстві про нотаріат та у законодавстві про банкрутство, але ці норми є спеціальними і за загальним правилом не підлягають застосуванню при визначенні заборгованості як безспірної при здійсненні правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

У той же час, як встановлено судом вище, сторонами до матеріалів справи не додано жодних доказів наявності укладеного між сторонами договору постачання товару № 12/20-07/22-МНР від 20.07.2022, а відтак і наявності будь-яких вимог, що виникають з означеного правочину.

Отже, суд відхиляє такі доводи відповідача як безпідставні та недоведені, такі, що суперечать зібраним у матеріалах справи доказам.

За змістом частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, офіс 139; ідентифікаційний код 42056140) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічною комплектацією "Київміськбуд" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 13, офіс 1003; ідентифікаційний код 38134111) 87 926 (вісімдесят сім тисяч дев`ятсот двадцять шість) грн 30 коп. заборгованості поставлений товар, 15 226 (п`ятнадцять тисяч двісті двадцять шість) грн 27 коп. інфляційних втрат, 5 347 (п`ять тисяч триста сорок сім) грн 85 коп. 3 % річних та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 73 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко