Рішення від 06.12.2024 по справі 910/11832/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.12.2024Справа № 910/11832/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТІКАН"

про стягнення 168 326,65 грн.,

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (далі - позивач, Підприємство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТІКАН" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 168 326,65 грн., з яких: 93 485,70 грн. - основний борг за надані протягом грудня 2022 року - січня 2023 року послуги за договором від 16.12.2019 року № ДНП-2019-12/09, 60 735,93 грн. - пеня, 9 297,61 грн. - інфляційні втрати, 4 807,41 грн. - 3 % річних.

Ухвалою від 01.10.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/11832/24 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, враховуючи відсутність у Товариства електронного кабінету, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України копія ухвали від 01.10.2024 року про відкриття провадження у справі № 910/11832/24 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02105, місто Київ, проспект Миру, будинок 13-Б, квартира 60.

Проте, вищевказане відправлення з трек-номером 0600291757348 підприємством поштового зв`язку вручене відповідачу не було та повернулося на адресу суду.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення терміну зберігання тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2024 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 року № 1-5/45 в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.12.2019 року між Підприємством (Сторона-1) та Товариством (Сторона-2) було укладено договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2019-12/09 (далі - Договір), за умовами якого позивач передає за плату відповідачу для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: місто Київ, Святошинський район, вулиця Жолудєва, 6, в межах III територіальної зони паркування м. Києва (далі - майданчик для паркування), що включає 133 (сто тридцять три) місця для платного паркування транспортних засобів, а також 15 (п`ятнадцять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їх транспортних засобів.

Означений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток цих суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктом 3.1 Договору майданчик для паркування вважається переданим в експлуатацію Стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.

З матеріалів справи вбачається, що за актом приймання-передачі паркувального майданчика від 15.01.2020 року Підприємство передало, а відповідач прийняв в експлуатацію паркувальний майданчик на 148 машиномісць за адресою: місто Київ, Святошинський район, вулиця Жолудєва, 6, в межах III територіальної зони паркування міста Києва.

Відповідно до пункту 3.4 Договору щомісяця до 10-го числа сторони підписують акт приймання-передачі послуг, наданих в попередньому місяці. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням Сторони-1. У випадку не підписання Стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг в строк до 10-го числа, акт приймання-передачі послуг, наданих в попередньому місяці, вважається підписаним Стороною-2 без зауважень.

Умовами пункту 4.1 цієї угоди передбачено, що загальна ціна Договору визначається за формулою: Цдог=Векспл+Праз, де Цдог - ціна Договору; Векспл - вартість експлуатації паркувального майданчика за весь період, що підлягає оплаті на умовах Договору в гривнях; Праз - одноразовий платіж за право укладання Договору в гривнях.

Векспл = Вмм*К*Т, де Вмм - вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, визначена за результатами аукціону; К - кількість машиномісць паркувального майданчика, експлуатація яких підлягає оплаті; Т - період, що підлягає оплаті на умовах договору в календарних днях.

Не підлягає оплаті експлуатація спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю.

Праз = Векспл*С%, де С% - відсоткова ставка, що становить 10 %.

Відповідно до пункту 4.3 Договору його загальна ціна становить 2 504 585,78 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 417 430,96 грн., з яких Векспл - 2 276 896,16 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 379 482,69 грн. та Праз - 227 689,62 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 37 948,27 грн.

У пункті 4.5 Договору сторони дійшли згоди, що оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання передачі Стороною-1 в експлуатацію Стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється Стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок Сторони-1 у розмірі 100 % місячної вартості експлуатації майданчика, з урахування кількості календарних днів в місяці, за який проводиться оплата, не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць, в якому підписано акт приймання-передачі, здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця.

Відповідно до положень пунктів 7.1, 7.2 Договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами. Строк дії Договору становить 1096 календарних днів від дати підписання акту приймання передачі Стороною-1 в експлуатацію Стороні-2 майданчика для паркування.

З матеріалів справи вбачається, що Підприємство, зокрема, у період з грудня 2022 року по січень 2023 року відповідно до наданих позивачем підписаних уповноваженими представниками сторін актів надання послуг від 31.12.2022 року № 5901 на суму 64 401,26 грн. та від 31.01.2023 року № 294 на суму 29 084,44 грн. надало Товариству передбачені Договором послуги на загальну суму 93 485,70 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з надання послуг свідчить також відсутність з боку Сторони-2 претензій та повідомлень про порушення Підприємством умов укладеного між сторонами Договору.

Проте, в порушення вищевказаних положень Договору відповідач вартість наданих йому протягом спірного періоду послуг не оплатив, заборгувавши таким чином Підприємству 93 485,70 грн.

Враховуючи наведені обставини, Підприємство для захисту своїх прав звернулося до суду з даним позовом про стягнення з відповідача вищенаведеної суми основного боргу та сум пені і компенсаційних виплат, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням Товариством розрахунків.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Підприємства підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача перед позивачем за Договором, яка становить 93 485,70 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач не надав документів, які свідчать про погашення наведеної заборгованості перед позивачем, яка існує на момент розгляду справи, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Підприємства до Товариства про стягнення вказаної суми боргу, в зв`язку із чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати наданих йому за Договором послуг, позивач також просив суд стягнути з Товариства 3 % річних у розмірі 4 807,41 грн., нараховані на відповідні суми основного боргу за кожним спірним актом окремо у період з 16.12.2022 року по 11.09.2024 року, а також 9 297,61 грн. інфляційних втрат, нарахованих на означені суму боргу протягом наведеного періоду згідно з наданим позивачем розрахунком.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Оскільки нараховані позивачем суми інфляційних втрат у розмірі 9 297,61 грн. та 3 % річних у сумі 4 807,41 грн. є арифметично правильними та відповідають приписам чинного законодавства, тоді як відповідачем контррозрахунку наведених компенсаційних виплат надано не було, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Підприємства про стягнення з відповідача нарахованих компенсаційних виплат у вищевказаних розмірах, у зв`язку із чим, такі вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, зважаючи на неналежне виконання Товариством своїх грошових зобов`язань за Договором, позивач також просив суд стягнути з відповідача 60 735,93 грн. пені, нарахованої із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ на відповідні прострочені суми основного боргу в період з 16.12.2022 року по 11.09.2024 року згідно з наданим Підприємством розрахунком.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у разі порушення Стороною-2 строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених цим Договором, Сторона-1 набуває право вимоги у Сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Разом із тим, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зазначеною нормою права передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Водночас умови пункту 5.2 Договору про сплату пені за кожний день прострочення від суми несплати не може розцінюватися судом як встановлення цим правочином іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 року в справі № 925/1386/19, від 12.03.2020 року в справі № 907/65/18, від 22.08.2019 року в справі № 914/508/17, від 07.06.2019 року в справі № 910/23911/16 та інших.

Відтак, іншого строку нарахування пені, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, сторонами в Договорі не визначено, а умова щодо сплати пені за кожний день прострочення від суми несплати не може розцінюватися як установлення іншого строку.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку правомірним є нарахування пені за порушення строків сплати вартості отриманих Товариством за Договором послуг протягом шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи наведене, стягненню з Товариства на користь Підприємства підлягає пеня у загальному розмірі 23 395,62 грн., з яких: 16 144,43 грн. - пеня, нарахована у період з 16.12.2022 року по 16.06.2023 року на суму основного боргу за актом надання послуг № 5901 у розмірі 64 401,26 грн.; 7 251,19 грн. - пеня, нарахована у період з 16.01.2023 року по 16.07.2023 року на суму основного боргу за актом надання послуг № 294 у розмірі 29 084,44 грн. У той же час, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 37 340,31 грн. пені слід відмовити за необґрунтованістю.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження повної та вчасної сплати передбачених Договором платежів.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов`язки за Договором, позовні вимоги Підприємства підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТІКАН" (02105, місто Київ, проспект Миру, будинок 13-Б, квартира 60; код ЄДРПОУ 30369266) на користь Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6; код ЄДРПОУ 35210739) 93 485 (дев`яносто три тисячі чотириста вісімдесят п`ять) грн. 70 грн. основного боргу, 23 395 (двадцять три тисячі триста дев`яносто п`ять) грн. 62 коп. пені, 4 807 (чотири тисячі вісімсот сім) грн. 41 коп. 3 % річних, 9 297 (дев`ять тисяч двісті дев`яносто сім) грн. 61 коп. інфляційних втрат, а також 2 356 (дві тисячі триста п`ятдесят шість) грн. 29 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 06.12.2024 року.

Суддя В.С. Ломака