Рішення

від 06.12.2024 по справі 910/12108/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.12.2024Справа № 910/12108/24Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд 9А; ідентифікаційний код: 44768034) в особі філії «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Овручліспром» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4, корпус А, офіс 139; ідентифікаційний код: 33374017)

про стягнення 484084,71 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Овручліспром» про стягнення 484084,71 грн, з яких 274388,81 грн основного боргу, 170306,93 грн пені, 13157,66 грн 3% річних та 26232,31 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №08-15/119 купівлі-продажу відходів від переробки від 24.01.2022 не у повному обсязі здійснив оплату придбаного товару, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 274388,81 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 170306,93 грн пені, 13157,66 грн 3% річних та 26232,31 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 відкрито провадження у справі №910/12108/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/12108/24 відповідач повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвали суду до електронного кабінету відповідача, що підтверджується інформацією з бази «Діловодство спеціалізованого суду».

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/12108/24.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.01.2022 між Державним підприємством «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Овручліспром» (покупець) укладено Договір №08-15/119 купівлі-продажу відходів від переробки, відповідно до умов якого продавець передає у власність на умовах франко-пункт відправлення товар - відходи хвойні від переробки деревини - тирса, обапіл, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 07.09.2022 №1003 «Про деякі питання реформування управління лісової галузі», Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №521, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №804 від 26.10.2022 року створено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», код згідно з ЄДРПОУ 44768034.

Наказом Державною агентства лісових ресурсів України №821 від 28.10.2022 припинено Державне підприємство «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство», код згідно з ЄДРПОУ 00991893, шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованою господарського підприємства «Ліси України», код згідно з ЄДРПОУ 44768034. Відповідно до наказу №821 віл 28.10.2022 року Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство».

Наказом Державною агентства лісових ресурсів України №54 від 05.01.2023 затверджено передавальний акт Державного підприємства «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство», з якого вбачається, що Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» передані права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Овручліспром» на суму 544784,41 грн.

Відповідно до п. 1.2 Договору №08-15/119 купівлі-продажу відходів від переробки від 24.01.2022 право власності на майно переходить до покупця з моменту повної оплати продавцю вартості купленого товару.

Згідно з п. 3.1 Договору №08-15/119 купівлі-продажу відходів від переробки від 24.01.2022 загальна кількість товару визначається згідно з документами на відпуск, які після належного їх оформлення стають невід`ємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору №08-15/119 купівлі-продажу відходів від переробки від 24.01.2022 загальна сума договору складає суму всіх документів на відпуск товару.

Відповідно до п. 6.3 Договору №08-15/119 купівлі-продажу відходів від переробки від 24.01.2022 датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної.

Згідно з п. 12.2 Договору №08-15/119 купівлі-продажу відходів від переробки від 24.01.2022 даний договір діє з 24.01.2022 до 31.12.2022.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №08-15/119 купівлі-продажу відходів від переробки від 24.01.2022 не у повному обсязі здійснив оплату придбаного товару, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 274388,81 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 170306,93 грн пені, 13157,66 грн 3% річних та 26232,31 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст Договору №08-15/119 купівлі-продажу відходів від переробки від 24.01.2022, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору №08-15/119 купівлі-продажу відходів від переробки від 24.01.2022 відповідачем було отримано товар на загальну суму 360092,81 грн, що підтверджується видатковою накладною №754 від 27.05.2022 на суму 289075,31 грн, видатковою накладною №2067 від 23.12.2022 на суму 11326,82 грн та видатковою накладною №769 від 26.05.2022 на суму 59690,68 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток Державного підприємства «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Овручліспром».

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 7.1 Договору №08-15/119 купівлі-продажу відходів від переробки від 24.01.2022 сторонами погоджено, що платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на рахунок продавця за кожну партію товару згідно з виставленим рахунком-фактурою протягом 5-ти календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було у встановлені строки здійснено оплати за товар, отриманий на умовах Договору №08-15/119 купівлі-продажу відходів від переробки від 24.01.2022 за вказаними видатковими накладними.

Судом встановлено, що 22.06.2023 між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Овручліспром» (боржник) укладено Договір №08-15/365 про реструктуризацію заборгованості за отриманий товар за договорами №08-15/56 від 05.11.2021, №08-15/44 від 18.01.2022, №08-15/119 від 24.01.2022.

Відповідно до п. 1.1 Договору про реструктуризацію від 22.06.2023 у порядку та на умовах, визначених договором, кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості за отриманий товар за Договорами: № 08-15/56 від 05.11.2021 року, №08-15/44 від 18.01.2022 року, № 08-15/119 від 24.01.2022 року, що виникла у боржника перед кредитором та не погашена станом на дату укладення цього Договору (далі - заборгованість), шляхом розстрочення на 7 (сім) календарних місяців без відстрочення її погашення. Боржник зобов`язується здійснити повернення боргу в повному обсязі до 31 грудня 2023 року.

Відповідно до п. 1.2 Договору про реструктуризацію від 22.06.2023 до складу заборгованості, реструктуризація якої здійснюється згідно з договором, не включаються суми неустойки (штрафів, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань в обсязі 0 гривень 00 копійок, нарахованих на заборгованість.

Відповідно до п. 1.3 Договору про реструктуризацію від 22.06.2023 на реструктуризовану відповідно до умов цього договору заборгованість суми неустойки (штрафу, пені), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані (в тому числі, зазначені в першому абзаці цього пункту) підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання боржником цього договору.

Згідно з п. 1.4 Договору про реструктуризацію від 22.06.2023 у разі невиконання боржником умов цього договору та непогашення або погашення в неповному обсязі боргу кредитором включаються до основного боргу, зазначеного в п. 3 цього договору, суми неустойки (штрафів, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань тощо. Боржник визнає такий бог в повному обсязі.

Сума заборгованості, що підлягає реструктуризації відповідно до п. 1 договору, засвідчується сторонами в акті звірки взаємних розрахунків і станом на 10.06.2022 становить 47189,67 грн, що підтверджується вищезазначеним актом звіряння взаєморозрахунків, який в обов`язковому порядку додається до договору та є його невід`ємною частиною (п. 2.1 Договору про реструктуризацію від 22.06.2023).

Відповідно до п. 2.2 Договору про реструктуризацію від 22.06.2023 боржник зобов`язується виплатити у повному обсязі заборгованість, зазначену в пункті 2.1. договору, шляхом перерахування щомісяця коштів з поточного рахунка боржника на поточний рахунок кредитора рівними частинами починаючи з першого числа місяця, в якому укладено договір, відповідно до графіка погашення заборгованості згідно з додатком, який є його невід`ємною частиною, не пізніше останнього числа відповідного місяця.

У Графіку погашення заборгованості сторони вказали щомісячні суми погашення заборгованості.

Судом встановлено, що після укладення Договору про реструктуризацію від 22.06.2023 відповідач сплатив позивачу грошові кошти за Договором №08-15/119 купівлі-продажу відходів від переробки від 24.01.2022 у загальному розмірі 85704,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, копії яких долучено позивачем до позовної заяви.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 274388,81 грн (360092,81 грн - «мінус» 85704,00 грн) відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Овручліспром» за Договором №08-15/119 купівлі-продажу відходів від переробки від 24.01.2022 у сумі 274388,81 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Овручліспром» суми основного боргу у розмірі 274388,81 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 170306,93 грн за період з 24.12.2022 по 29.07.2024.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 9.3 Договору №08-15/119 купівлі-продажу відходів від переробки від 24.01.2022 за порушення строків оплати покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

Перевіривши розрахунок пені, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку в його небгрунтованості, оскільки позивачем не враховано, що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Умовами договору не встановлено іншого періоду нарахування пені, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

При цьому, судом враховано, що пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , прийнятої відповідно до ст.29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611 неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №611 від 16.06.2021 строк дії карантину встановлено до 31.08.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (зі змінами) встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

За таких обставин, дія Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд здійснив власний розрахунок пені (в межах, заявлених позивачем, та виключно на підставі п. 9.3 Договору №08-15/119 купівлі-продажу відходів від переробки від 24.01.2022, на який посилається позивач) та дійшов висновку, що обгрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 71040,39 грн. (нарахована до 30.06.2023).

Таким чином, позовні вимоги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Овручліспром» пені у розмірі 170306,93 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 71040,39 грн.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 13157,66 грн за період з 24.12.2022 по 29.07.2024, а також інфляційні втрати у розмірі 26232,31 грн за період з січня 2023 року по червень 2024 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Овручліспром» 3% річних у розмірі 13157,66 грн та інфляційних втрат у розмірі 26232,31 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Овручліспром» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4, корпус А, офіс 139; ідентифікаційний код: 33374017) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд 9А; ідентифікаційний код: 44768034) в особі філії «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» суму основного боргу у розмірі 274388 (двісті сімдесят чотири тисячі триста вісімдесят вісім) грн 81 коп., пеню у розмірі 71040 (сімдесят одна тисяча сорок) грн 39 коп., 3% річних у розмірі 13157 (тринадцять тисяч сто п`ятдесят сім) грн 66 коп., інфляційні втрати у розмірі 26232 (двадцять шість тисяч двісті тридцять дві) грн 31 коп. та судовий збір у розмірі 5772 (п`ять тисяч сімсот сімдесят дві) грн 29 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак