Рішення

від 06.12.2024 по справі 910/11376/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.12.2024Справа № 910/11376/24Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Пароходна, буд. 25; ідентифікаційний код: 01125821)

до Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_1» (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код: НОМЕР_1)

про визнання недостовірною та спростування інформації, зобов`язання вчинити дії та стягнення 100000,00 грн моральної шкоди

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.09.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» з вимогами до Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_1» про визнання недостовірною та спростування інформації, зобов`язання вчинити дії та стягнення 100000,00 грн моральної шкоди.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що відповідачем у листі №1365 від 07.07.2024 було поширено інформацію, що є недостовірною та має негативний вплив, а також порушує охоронювані права та інтереси Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство», зокрема його ділову репутацію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 відкрито провадження у справі №910/11376/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

02.12.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який суд долучив до матеріалів справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.07.2024 на адресу Верховного головнокомандувача Збройних Сил України Президента України Володимира Олександровича Зеленського надійшла Заява Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_1» за №1365, підписана ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7.

У вищевказаній заяві викладена інформація, яка, за твердженням позивача, порушує його ділову репутацію та підлягає спростуванню, а саме, у вищезазначеній заяві №1365 зазначено:

«В громадську приймальню Головної Ради Українських офіцерів звернулись працівники та профспілкові активісти Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» зі 100 процентною державною власністю, з приводу того, що керівництвом Пароплавства та його незаконними діями знищується Пароплавство та наноситься прямий збиток державі Україна. Проводиться і готується прихована приватизація та знищення плавзасобів Пароплавства. Знищується останній торговий шлях України Одеса - Чорне море - Ізмаїл - Дунай - Європа.»;

«Водії очікують завантаження водного транспорту тижнями»;

«... підприємством Міністерства інфраструктури Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» приховано знищується флот, його основні плавзасоби. Із трьох барж, які є арештовані судом у кримінальній справі НАБУ, виготовляється одна баржа, яка не може перевозити вантажі по мілководному Дунаю»;

«За три місяці з обороту виводяться три плавзасоби державного майна і не використовуються для забезпечення Національної Оборони України. Одна така оборутка наносить Державі більше 6 (шести) мільйонів гривень збитку та зменшує оборот перевезень більше 100000,00 тонн»;

«На сьогодні вже вкрадено плавзасобів на 86 мільйонів гривень. І готується розкрадання ще п`яти плавзасобів через австрійську фірму. Розкрадання Українського Дунайського Пароплавства йде по схемі розкраденого Дніпровського річкового пароплавства у місті Києві. Всім цим розкраданням керують агенти ФСБ російської федерації, що працюють на ПРАТ «Українське Дунайське Пароплавство», або працювали в Міністерстві Інфраструктури.»;

«В Українському Дунайському Пароплавстві є свій судноремонтний завод, і він не ремонтує плавзасоби і не відновлює їх, і не ставить на них нові двигуни Мітцубіші, хоча в Україні цей сервіс розвинутий, а замовлення передаються на австрійську фірму. 3 якою ціллю - з ціллю розкрадання плавзасобів України через заборгованість України австрійській фірмі»;

«Так, ПРАТ «Українське Дунайське Пароплавство» незаконно розширило штат працівників своїх представництв за кордоном в Угорщині (Будапешт) та Австрії (Відень). І заповнило цей штат працівниками, які не мають ніякого відношення до флоту і міжнародних перевезень, і тими особами, які причетні до системи розвідки російської федерації, а також забезпечило їм бронювання. Тобто, представництва ПРАТ «Українське Дунайське Пароплавство» за кордоном перетворені в штаби російської розвідки в Європейському Союзі. Керівництвом ПРАТ «Українське Дунайське Пароплавство» незаконно і приховано відкрито п`ять рахунків та особистих рахунків пов`язаних осіб, де розміщаються і приховуються прибутки ПРАТ «Українське Дунайське Пароплавство» в розмірі 245 мільйонів євро в рік, і не надходять до державного бюджету України.»;

«Так в Українському Дунайському Пароплавстві був незаконно звільнений з посади керівник антикорупційного центру, що виявив зловживання керівництва Українського Дунайського Пароплавства, і це звільнення було погоджено Міністерством Інфраструктури, всупереч чинному антикорупційному законодавству України.»;

«Готуючи Українське Дунайське Пароплавство і його плавзасоби і основні фонди до розкрадання, Міністерство не провело жодної матеріально-фінансової ревізії за більш ніж п`ять років, але дало дозвіл на реалізацію плавзасобів, і якби вони не були арештовані судом у кримінальній справі НАБУ, то уже б всі плавзасоби були б реалізовані угорській фірмі, заснованій ФСБ російської федерації»;

«Крім цього планувалась незаконна реалізація приміщень в місті Будапешт і в місті Відень Українського Дунайського Пароплавства угорським і російським підприємствам за низькою ціною, що може привести до повного знищення Українського Торгового шляху Одеса - Чорне море - Ізмаїл - Дунай - Європа і перевізника на цьому шляху Українського Дунайського Пароплавства.»

Вищезазначена заява №1365 надійшла позивачу 02 серпня 2024 року через електронну систему документообігу «Аскод» як додаток до листа №9841/46/14-24 від 02.08.2024, підписаного Начальником Управління морського та річкового транспорту Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України на виконання листів Секретаріату Кабінету Міністрів України від 29.07.2024 №18110/0/2-24 та Офісу Президента України від 26.07.2024 №44-01/961 з проханням надати пояснення щодо порушених у зверненні голови Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_1 . питань.

Позивач зазначає, що поширена інформація у заяві №1365 є недостовірною та має негативний характер, порушує охоронювані права та інтереси позивача, зокрема ділову репутацію позивача.

Як вказує позивач, поширення інформації щодо наявності у керівництва Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» намірів на незаконне заволодіння майном товариства та зв`язків з російською федерацією та фсб під час повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України потягло за собою завдання значної шкоди охоронюваним правам та інтересам позивача, а саме, сформувало негативний морально-етичний портрет позивача в очах вищого керівництва держави та Уряду, працівників Міністерства інфраструктури та принизила оцінку діяльності та досягнень Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» зі сторони таких посадових осіб та інших осіб, які були ознайомлені з інформацією, викладеною в заяві відповідача, поставило під сумнів дотримання позивачем та його керівництвом законодавства України, сформувала негативне ставлення до позивача та його діяльності та дискредитувало ділову репутацію позивача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 Цивільного кодексу України, інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України «Про інформацію» встановлено, що суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень, а об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Згідно з приписами ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про інформацію» визначено, що право на інформацію охороняється законом.

Згідно частини 2 вказаної статті ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України , інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями (ч. 2 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до статті 297 Цивільного кодексу України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 Цивільного кодексу України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Разом з тим, відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Суд зазначає, що предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria), § 46).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Суд зазначає, що невід`єними ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

Позивач у позовній заяві пояснив, що твердження в заяві №1365 «В громадську приймальню Головної Ради Українських офіцерів звернулись працівники та профспілкові активісти ПрАТ «Українське Дунайське Пароплавство» зі 100 процентною державною власністю, з приводу того, що керівництвом Пароплавства та його незаконними діями знищується Пароплавство та наноситься прямий збиток Державі Україна. Проводиться і готується прихована приватизація та знищення плавзасобів Пароплавства. Знищується останній торговий шлях України Одеса-Чорне мор е- Ізмаїл - Дунай - Європа.» є недостовірним та порушує ділову репутацію позивача.

Зокрема, до заяви відповідачем на підтвердження вказаного твердження докладено звернення Незалежної Дунайської Профспілки працівників водного Транспорту «Справедливість» від 19 квітня 2024 року, адресоване Президенту України та іншим посадовим особам органів управління, серед яких не зазначено відповідач як особа, якій направляється звернення.

Крім того, вказане Звернення Незалежної Дунайської Профспілки працівників водного Транспорту «Справедливість» стосується виключно питань скорочення персоналу на Приватному акціонерному товаристві «Українське Дунайське пароплавство» та не містить жодних згадувань чи посилань на вчинення будь-ким з керівництва Пароплавства - незаконних дій, направлених на знищення Пароплавства; - нанесення прямих збитків Державі Україна; - проведення і підготовки прихованої приватизації та знищення плавзасобів Пароплавства; - знищення останнього торгового шляху України Одеса - Чорне море - Ізмаїл - Дунай - Європа, та іншого, недостовірну інформацію про що виклав відповідач у своїй заяві.

Таким чином, як вказує позивач, відповідач у заяві безпідставно, не маючи жодних доказів для такого звернення, констатував як підставу для підготовки та направлення заяви - звернення в громадську приймальню Головної Ради Українських офіцерів працівників та профспілкових активістів ПрАТ «Українське Дунайське Пароплавство», так і щодо того, що такі особи повідомили відповідачу негативні факти щодо роботи керівництва Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство», зокрема про те, що керівництво Пароплавства вчиняє незаконні дії направлені на знищення Пароплавства, нанесення прямих збитків Державі Україна, проводить підготовку прихованої приватизації та знищення плавзасобів Пароплавства, здійснює знищення останнього торгового шляху України Одеса-Чорне море - Ізмаїл - Дунай - Європа та інше.

Згідно з п. 1 розділу 12 Статуту Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство», затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад, території та інфраструктури України №1188 від 30.12.2023р.(далі - Статут ПрАТ «УДП») визначено, що управління поточною діяльністю товариства здійснює одноосібний виконавчий орган - генеральний директор товариства.

Зазначена норма статуту відповідає ч.1 ст.81 Закону України «Про акціонерні товариства».

Таким чином, керівництво поточною діяльністю Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» здійснює генеральний директор.

21 лютого 2022 року Наказом Міністерства інфраструктури № 10-0С призначено Генеральним директором Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» ОСОБА_2 .

Основним видом діяльності товариства є здійснення перевезень вантажним річковим транспортом.

Не зважаючи на повномасштабне вторгнення російської федерації за період березень 2022 - липень 2024 перевезено річковим флотом Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (власним та в оперуванні) 3,6 млн тонн, в т.ч.:

- щодо експорту продукції в напрямку Україна - Румунія - 1,9 млн тонн (переважно агропродукція);

- щодо експорту продукції в напрямку Україна - Сербія - 0,6 млн тонн (переважно рудні вантажі);

- щодо експорту продукції в напрямку Україна - Болгарія - 0,4 млн тонн (переважно агропродукція, метал);

Загалом на експорт доставлено - 2,9 млн тонн.

Крім того,

- В напрямку імпорту продукції перевезено - 0,2 млн тонн (переважно будівельні вантажі, добрива).

- між іноземними портами забезпечено перевезень - 0,5 млн тонн (переважно вугілля, агропродукція).

Також, морським флотом Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» за період березень 2022 - липень 2024 перевезено 314 тис. тонн, в т.ч.:

- в каботажі (внутрішні перевезення на митній території України) - 2 тис. тонн; на експорт - 14 тис. тонн;

- на забезпечення доставки імпортних вантажів - 7 тис. тонн;

- між іноземними портами - 291 тис. тонн (переважно агропродукція, будівельні, метал).

Зазначена інформація підтверджується оперативним Звітом, який долучено позивачем до матеріалів позовної заяви.

Відповідно до Звіту про фінансові результати та декларації на прибуток Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» в 2022-2023 році отримало прибуток та сплатило в бюджет дивіденди, податки та збори, а саме: чистий прибуток у 2022р. склав 487987 тис.грн., у 2023р. 718717 тис.грн.

Усього платежів на користь держави сплачено у 2022 році - 210185тис.грн., у 2023 році - 557998 тис.грн., з яких дивідендів на користь держави 146396 тис.грн., у 2024р - 332164 тис.грн., з яких дивідендів на користь держави 215615 тис.грн.

Фінансові показники підтверджуються Звітом про фінансові показники Ф2, копія якого долучена позивачем до матеріалів позовної заяви.

Доказом сплати дивідендів до державного бюджету є: - платіжна інструкція №236 від 29 червня 2023 року про перерахування 146396100 грн., - платіжна інструкція №192 від 22 лютого 2024 року про перерахування 75000000 грн.; - платіжна інструкція №А00428 від 10 квітня 2024 року про перерахування 140615400 грн.

Отже, як вказує позивач, Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» є перевізником, який стабільно працює під керівництвом генерального директора ОСОБА_2 вже більш ніж 2,5 роки, який не тільки не заподіяв збитків Державі України, а навпаки позивачем сплачено до Державного бюджету України за 2,5 роки 1 мільярд 100 тисяч 347 гривень, з яких 362 мільйони 11 тисяч дивідендів, а тому твердження відповідача, що керівництвом Пароплавства та його незаконними діями знищується Пароплавство та наноситься прямий збиток Державі України є безпідставним, таким що суперечить реальним фактам.

Щодо твердження відповідача, про те, що позивачем «Знищується останній торговий шлях України Одеса-Чорне море - Ізмаїл - Дунай - Європа», позивач вказує, що зазначене посилання містить безпідставні звинувачення, адже єдиного торгівельного шляху «Одеса - Чорне море - Ізмаїл - Дунай - Європа» не існує.

Згідно з визначенням, наведеним в Вікіпедії - Торговий шлях це логістична мережа визначена як послідовність шляхів і зупинок використовуваних для комерційного транспортування вантажу. Дозволяє товарам досягти більш віддалених ринків. Один торговий шлях складається з великої відстані магістральних артерій, що можуть надалі бути пов`язані з меншою мережею комерційних і некомерційних транспортних маршрутів/трактів.

Як вказує позивач, відповідач, вказуючи на шляхи та зупинки такі як Одеса - Чорне море - Ізмаїл - Дунай - Європа не враховує, що Одеса - Чорне море - та Ізмаїл не пов`язані в єдиний логістичний ланцюг, а є ключовими пунктами відправки вантажу на експорт двох різних, не пов`язаних між собою торгівельних шляхів.

При цьому, загальновідомою є інформація, що через морський шлях Чорне море (Одеса, Миколаїв) відбувається навантаження на великотоннажні морські судна (до 70 тис. тонн), з подальшим доставленням в країни більш дальнього зарубіжжя (країни Близького Сходу, Африки, Китай тощо), через придунайські порти України (Кілія, Ізмаїл, Рені) експорт відбувається 2 шляхами: а) навантаження на морські судна меншого розміру (до 10 тис. тонн), з подальшим доставленням через річку Дунай та Чорне море до країн ближнього зарубіжжя - Туреччини, Греції, Єгипту тощо; б)навантаження на річкові баржо-буксирні каравани, з подальшим доставленням через Дунай та канал Чернавода - Констанца до глибоководного порту Констанца (Румунія), з подальшим перевантаженням на великотоннажні морські судна, або до інших портів придунайських країн (переважно Болгарії).

Як вказує позивач, він спеціалізується саме на перевезеннях річкові баржо-буксирних караванах, які виходять з придунайських портів України (Кілія, Ізмаїл, Рені) та не здійснює оперування через порти Одеси та Миколаєва.

Виходячи з обсягу експорту (2,9 млн тонн), перевезення якого забезпечило Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» протягом 2023-2024 року з України через придунайські порти України, твердження відповідача про знищення керівництвом позивача торгового шляху «Одеса - Чорне море - Ізмаїл - Дунай - Європа» як єдиного шляху експорту є безпідставним, таким що суперечить реальним обставинам.

Що стосується твердження відповідача, що «проводиться і готується прихована приватизація та знищення плавзасобів Пароплавства», позивач пояснив, що зазначене твердження не відповідає дійсності, адже жодний з уповноважених органів держави не приймав жодних рішень щодо приватизації Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство», так само як і рішення про знищення плавзасобів.

Позивач повідомив, що у поширеній інформації: «В громадську приймальню Головної Ради Українських офіцерів звернулись працівники та профспілкові активісти ПрАТ «Українське Дунайське Пароплавство» зі 100 процентною державною власністю, з приводу того, що керівництвом Пароплавства та його незаконними діями знищується Пароплавство та наноситься прямий збиток Державі Україна. Проводиться і готується прихована приватизація та знищення плавзасобів Пароплавства. Знищується останній торговий шлях України Одеса-Чорне море - Ізмаїл - Дунай - Європа.» висловлено не оцінку дій позивача, не особисте відношення відповідача до неї, а твердження, яке може бути перевірене, та з огляду на те, що такий вислів не містить жодних посилань щодо припущень, власного тлумачення або викладення інформації через власні погляди, адже відповідач не вживав таких мовних оборотів, наприклад, як «я вважаю, на мою думку, мені здається» чи інших, з яких можна було б зробити висновок про те, що подана інформація є відображенням його погляду на ситуацію. Відповідач виклав певний факт у стверджувальній формі, що дало можливість всім особам, які були ознайомлені з цією інформацією, сприйняти таку інформацію, як повідомлення про реальні факти та неправомірну поведінку позивача.

Також, зі слів позивача, твердження відповідача, викладене в заяві відповідача, про те, що «водії очікують завантаження водного транспорту тижнями» є недостовірною, порушує охоронювані права та інтереси Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство».

Однією з послуг, яку забезпечує ПрАТ УДП в рамках своєї діяльності, є перевантаження вантажу з автотранспорту на судна для подальшого перевезення водним транспортом. Зазначену послугу позивач надає лише на власному комплексі в м. Кілія. Твердження відповідача про існування черг порушує ділову репутацію позивача, адже вказує на неналежний рівень якості послуг, що надаються ПрАТ «УДП».

Таке твердження не відповідає дійсності, адже на стивідорному комплексі Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» відсутні очікування та черги автотранспорту під розвантаження.

Виходячи з того, що у викладеному в заяві відповідача саме твердження «Водії очікують завантаження водного транспорту тижнями», висловлено не оцінку дій позивача, не особисте відношення відповідача до таких дій, а твердження, яке може бути перевірене з огляду на те, що такий вислів не містить жодних посилань чи обмовок щодо припущень, власного тлумачення або викладення інформації через власні погляди, адже відповідач при викладенні зазначеної інформації не вживав таких мовних оборотів, наприклад, як «я вважаю, на мою думку, мені здається» чи інших, з яких можна було б зробити висновок про те, що подана інформація є відображенням його погляду на ситуацію. Відповідач виклав певний факт у стверджувальній формі, що дало можливість всім особам, які були ознайомлені з цією інформацією, сприйняти таку інформацію, як повідомлення про реальні факти та неправомірну поведінку позивача.

Як зазначив позивач, твердження, викладені в заяві №1365 відповідача, що «... підприємством міністерства Інфраструктури ПРАТ «Українське Дунайське Пароплавство» приховано знищується флот, його основні плавзасоби. Із трьох барж, які є арештовані судом у кримінальній справі НАБУ, виготовляється одна баржа, яка не може перевозити вантажі по мілководному Дунаю» та «За три місяці з обороту виводяться три плавзасоби державного майна, і не використовуються для забезпечення Національної Оборони України. Одна така оборотка наносить Державі більше 6 (шести) мільйонів гривень збитку та зменшує оборот перевезень більше 100000,00 тонн» не відповідають дійсності та спростовуються наступним.

Так, за останні три місяці з обороту ПрАТ УДП не виведено жодної з барж.

Дійсно в 2023-2024 роках на Кілійському заводі Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» збудовано 3 нові баржі типу SLG, а саме: SLG-023, SLG -024 та SLG -025, що підтверджується Класифікаційними свідоцтвами, виданими Регістром судноплавства України №3000154-24, № 130-01731-24, №130-00804-24.

Будівництво барж SLG з ліхтерів-донорів, які було попередньо списано, передбачено затвердженим Стратегічним планом розвитку ПрАТ «УДП» на 2019-2023 роки (зі змінами, наказ Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури від 31.12.2022 №1014), затвердженим Стратегічним планом розвитку ПрАТ «УДП» на 2024-2028 роки (зі змінами, лист Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури від 26.10.2023 № 18676/35/10-23), затвердженим фінансовим планом ПрАТ «УДП» на 2023 рік (зі змінами, розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.09.2023 №818-р) та затвердженим фінансовим планом ПрАТ «УДП» на 2024 рік (розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.12.2023 №1120-р).

При будівництві вказаних барж дійсно використано в тому числі матеріали, які було оприбутковано від списаних ліхтерів. При цьому, балансова вартість списаних ліхтерів складало « 0», а в результаті будівництва нових барж ПрАТ «УДП» отримало у власність 3 баржі типу SLG балансова вартість яких складає 76300108,08 грн. що підтверджується балансовою довідкою Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство».

Всі зазначені баржі є придатними до використання в тому числі по р. Дунай, що підтверджується Технічним обґрунтуванням на переобладнання ліхтерів типу ДМ в баржу-секцію для експлуатації на р. Дунай №СЛ/2797/05-03 від 08.08.2024р.

Будівництво баржі SLG-023 завершено наприкінці 2023 року, а SLG -024 та SLG -025 - в середині 2024 року. Вже на сьогодні вказаним баржами здійснено по р. Дунай 2 рейси, перевезено 3,4 тис. тонн та отримано 63 тис. євро доходу, що підтверджується Коносаментами.

Як вказує позивач, виходячи з того, що у викладених в заяві відповідача твердженнях висловлено не оцінку дій позивача, не особисте відношення відповідача до таких дій, а твердження, які можуть бути перевірені, з огляду на те, що такі вислови не містять жодних посилань щодо припущень, власного тлумачення або викладення інформації через власні погляди, адже відповідач при викладенні зазначеної інформації не вживав таких мовних оборотів, наприклад, як «я вважаю, на мою думку, мені здається» чи інших, з яких можна було б зробити висновок про те, що подана інформація є відображенням його погляду на ситуацію. Відповідач виклав певний факт у стверджувальній формі, що дало можливість всім особам, які були ознайомлені з цією інформацією, сприйняти таку інформацію, як повідомлення про реальні факти та неправомірну поведінку позивача.

Щодо тверджень відповідача про те, що «на сьогодні вже вкрадено плавзасобів на 86 мільйонів гривень. І готується розкрадання ще п`яти плавзасобів через австрійську фірму. Розкрадання Українського Дунайського Пароплавства йде по схемі розкраденого Дніпровського річкового пароплавства у місті Києві. Всім цим розкраданням керують агенти ФСБ російської федерації, що працюють на ПРАТ «Українське Дунайське Пароплавство», або працювали в Міністерстві Інфраструктури», то позивач вказує, що вони також не відповідають дійсності та підлягають спростуванню, виходячи з наступного.

Законодавче визначення терміну крадіжка викладено в ст.185 Кримінального кодексу України, зокрема, крадіжка - це таємне викрадення чужого майна. Виходячи із вартості, яку зазначив відповідач у заяві - 86 млн. грн., фактично відповідач заявив про вчинення злочину щодо таємного заволодіння майном у великих розмірах, що є кваліфікуючою ознакою за ч.4 ст.186 Кримінального кодексу України.

Також, згідно з ст.15 Кримінального кодексу України вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального Кодексу є замах, відповідальність за який настає згідно ст.13 Кримінального кодексу України.

Як пояснив позивач, на ПрАТ «УДП» щороку проводиться інвентаризація активів та зобов`язань. При цьому, в результаті такої інвентаризації протягом 2022-2024 року не виявлено фактів крадіжки плавзасобів вартістю 86 млн. грн., що підтверджується її результатами.

Додатковим підтвердженням неправомірності твердження як про заволодіння транспортними засобами на суму 86 млн. грн. так і щодо готування розкрадання ще п`яти плавзасобів через австрійську фірму є та обставина, що жодним правоохоронним органом не розслідується кримінальне провадження щодо наміру на заволодіння плавзасобами, так і щодо крадіжки плавзасобів на суму 86 млн.грн, вчиненого під час керівництва товариством генеральним директором ОСОБА_2 .

Як вказує позивач, виходячи з того, що у викладеному в заяві відповідача твердженні висловлено не оцінку дій позивача, не особисте відношення відповідача до таких дій, а твердження, яке може бути перевірене з огляду на те, що такий вислів не містить жодних посилань чи обмовок щодо припущень, власного тлумачення або викладення інформації через власні погляди та відповідач при викладенні зазначеної інформації не вживав таких мовних оборотів, наприклад, як «я вважаю, на мою думку, мені здається» чи інших, з яких можна було б зробити висновок про те, що подана інформація є відображенням його погляду на ситуацію. Відповідач виклав певний факт у стверджувальній формі, що дало можливість всім особам, які були ознайомлені з цією інформацією, сприйняти таку інформацію, як повідомлення про реальні факти та неправомірну поведінку позивача.

Як вказує позивач, твердження відповідача про те, що «в Українському Дунайському Пароплавстві є свій судноремонтний завод, і він не ремонтує плавзасоби і не відновлює їх, і не ставить на них нові двигуни Мітцубіші хоча в Україні цей сервіс розвинутий, а замовлення передаються на австрійську фірму. 3 якою ціллю - з ціллю розкрадання плавзасобів України через заборгованість України австрійській фірмі» є таким, що поширює недостовірну інформацію, принижує ділову репутацію ПрАТ УДП та підлягає спростуванню виходячи з наступного.

Дійсно, одним з підрозділів ПрАТ «УДП» є Кілійський судноремонтний завод. Протягом 2022-2024 років на зазначеному заводі виконано роботи в таких обсягах: надано послуг в 2022 році на суму 65589,1 тис.грн., у 2024р. на суму 133649,00 грн, 1 півріччя 2024 року на суму 128464,70 тис.грн., зокрема збудовано 1 судно в 2023 році та 2 судна в 2024 році, відремонтовано 63 судна в 2023 році, 121 судно в 2023 році та 57 суден за І півріччя 2024 року (відповідно до довідки від 09.08.2024 вих. №042/678).

Відповідно до Довідки, виданої Директором Кілійського заводу, потужності заводу в період з лютого 2022 року по липень 2024 року завантажені на 100%.

Саме виходячи із завантаженості Кілійського заводу ПрАТ УДП в грудні 2023 року уклало з австрійською судноверфю OSWAG контракти на модернізацію 5 самохідних річкових суден. Модернізація передбачає заміну головних двигунів, дизель-генераторів, іншого машинного обладнання на сучасні, які відповідають екологічним норма Stage V.

Перше судно т/х «Капітан Антипов» прибуло на верф Осваг у Австрії наприкінці березня 2024 року, на сьогодні тривають роботи з модернізації. Завершення робіт, згідно графіку, очікується в серпні 2024 року.

Три наступні судна (т/х, т/х «Капітан Ширков», « Микола Будніков » та « Федір Рябінін ») прибули на верф Осваг у Австрії наприкінці липня 2024 року. Станом на 02.08.2024 роботи з модернізації не розпочаті, тривають підготовчі роботи. Строк виконання робіт з модернізації згідно контракту - 80 календарних діб з дати оплати авансу.

Проект модернізації суден ПрАТ «УДП», який проводиться в Австрії, не є типовим готовим рішенням. Фактично, для досягнення необхідних параметрів щодо викидів шкідливих речовин у повітря (Stage V) з окремих компонентів збирається необхідна силова установка. На Кілійському СБСРЗ відсутній технічний та інженерний персонал, який має необхідну високу кваліфікацію та, найголовніше, практичний досвід роботи з сучасними двигунами (весь флот ПрАТ «УДП», який ремонтується на заводі, оснащений двигунами 60-х-80-х років минулого століття).

Саме з метою отримання необхідного досвіду на суднах, що модернізуються, було розширено штат механіків, які безпосередньо знаходяться на заводі Осваг та приймають участь в модернізації суден та в перспективі зможуть забезпечити проведення подібних робіт на території Кілійського заводу.

ПрАТ «УДП» не має заборгованості за ремонт вказаних суден, та як окрема юридична особа не несе відповідальності по боргам України, адже згідно п.5 розділу 5 Статуту ПрАТ «УДП» Товариство не відповідає за зобов`язаннями Акціонера.

Таким чином, твердження відповідача про те, що на Кілійському судноремонтному заводі не ремонтуються плавзасоби є таким, що не відповідає дійсності.

Також констатація відповідачем, що метою проведення ремонтів плавзасобів в Австрії, є розкрадання плавзасобів України через заборгованість України австрійській фірмі не ґрунтується на жодному доказі та суперечить обставинам справи.

Як вказує позивач, виходячи з того, що, у викладеному в заяві відповідача твердженні висловлено не оцінку дій позивача, не особисте відношення відповідача до них, а твердження, яке може бути перевірене з огляду на те, що такий вислів не містить жодних посилань чи обмовок щодо припущень, власного тлумачення або викладення інформації через власні погляди та відповідач при викладенні зазначеної інформації не вживав таких мовних оборотів, наприклад, як «я вважаю, на мою думку, мені здається» чи інших, з яких можна було б зробити висновок про те, що подана інформація є відображенням його погляду на ситуацію. Відповідач виклав певний факт у стверджувальній формі, що дало можливість всім особам, які були ознайомлені з цією інформацією, сприйняти таку інформацію, як повідомлення про реальні факти та неправомірну поведінку позивача.

Що стосується тверджень «ПРАТ «Українське Дунайське Пароплавство» незаконно розширило штат працівників своїх представництв за кордоном в Угорщині (Будапешт) та Австрії (Відень). І заповнило цей Штат працівниками, які не мають ніякого відношення до флоту і міжнародних перевезень, і тими особами, які причетні до системи розвідки російської федерації, а також забезпечило їм бронювання. Тобто, представництва ПРАТ «Українське Дунайське Пароплавство» за кордоном перетворені в штаби російської розвідки в Європейському Союзі.», то, як вказує позивач, зазначені відомості є недостовірними та спростовуються інформацією, зазначеною у виписці з штатного розпису, а саме:

Згідно штатного розкладу, затвердженого станом на 01.02.2022, у відокремленому підрозділі Прат «УДП» в Угорщині працювало 3 особи, на 2.5 посадових оклади, тоді як станом на 04.04.2024 - 2 особи на 2 штатних посадах;

Згідно штатного розкладу, затвердженого станом на 01.02.2022,. у відокремленому підрозділу Прат «УДП» в Австрії працювало 5 осіб на 4.5 посадових оклади, тоді як станом на 15.04.2024 - 4 особи на 4 штатних посадах.

Працівники вказаних представництв, які працювали у представництвах, не були заброньованими та не мають відношення до системи розвідки російської федерації. Зазначені представництво діють виключно в межах повноважень, передбачених Положеннями про відповідні підрозділи.

Жодний з правоохоронних органів не здійснює розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, так само як суди не ухвалювали рішень в справах таких категорій, в яких підозрюваними або підсудними були б представники Представництв ПрАТ УДП в Угорщині або Австрії.

Отже, як вказує позивач, виходячи з того, що, у викладеному в заяві відповідача твердженні висловлено не оцінку дій позивача, не особисте відношення відповідача до таких дій, а твердження, яке може бути перевірене з огляду на те, що такий вислів не містить жодних посилань чи обмовок щодо припущень, власного тлумачення або викладення інформації через власні погляди та відповідач при викладенні зазначеної інформації не вживав таких мовних оборотів, наприклад, як «я вважаю, на мою думку, мені здається» чи інших, з яких можна було б зробити висновок про те, що подана інформація є відображенням його погляду на ситуацію. Відповідач виклав певний факт у стверджувальній формі, що дало можливість всім особам, які були ознайомлені з цією інформацією, сприйняти таку інформацію, як повідомлення про реальні факти та неправомірну поведінку позивача.

Що стосується тверджень відповідача про те, що «керівництвом ПрАТ «Українське Дунайське Пароплавство» незаконно і приховано відкрито п`ять рахунків та особистих рахунків пов`язаних осіб, де розміщаються і приховуються прибутки ПРАТ «Українське Дунайське Пароплавство» в розмірі 245 мільйонів євро в рік, і не надходять до державного бюджету України.», позивач вказує, що таке твердження є недостовірним та порушує охоронювані інтереси позивача.

Зокрема, з урахуванням специфіки діяльності ПрАТ «УДП» основним видом діяльності якого є перевезення вантажів між придунайськими країнами, пароплавство історично має представництва в цих придунайських країнах для відстоювання інтересів компанії в цих країнах.

Станом на початок 2022 року та на сьогодні ПрАТ «УДП» має представництва в Румунії, Сербії, Угорщині та Австрії. Банківські рахунки мають представництво в Румунії - теперішній рахунок з 1999 року в Banca Comerciala Romana (Румунія); - представництво в Сербії - теперішній рахунок з 2015 року в Alta Banka (Сербія); - представництво в Угорщині - у зв`язку з перереєстрацією представництва в 2023 році відкрито новий рахунок в ОТР Ваnк (Угорщина).

Всі зазначені рахунки відкрито офіційно без жодного приховування. Щомісячно ПрАТ «УДП» подає в електронному вигляді через власний кабінет на офіційному сайті Національного банку України інформацію щодо руху коштів по рахунках, відкритих в іноземних банках. Скріншот особистого кабінету та поданого звіту долучено позивачем до позовної заяви.

Щодо сплати дивідендів позивач повідомив, що всі дивіденди ПрАТ УДП перераховує з розрахункового рахунку, зокрема.

В 2023 році ПрАТ «УДП» перераховано дивіденди 19.06.2023 в державний бюджет у сумі 146396100 грн (в повному обсязі) (30% від чистого прибутку за 2022 рік у розмірі 487987000 грн, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.2023 №358 «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2022 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави»).

В 2024 році перераховано 22.02.2024 в державний бюджет 75000000 грн (авансовий платіж), 10.04.2024 - 140615000 грн (остаточний розрахунок) (30% від чистого прибутку за 2023 рік у розмірі 718717 000 грн, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.02.2024 №129 «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2023 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави»).

Як вказує позивач, виходячи з того, що, у заяві відповідача в твердженні висловлено не оцінку дій позивача, не особисте відношення відповідача до таких дій, а твердження, яке може бути перевірене з огляду на те, що такий вислів не містить жодних посилань чи обмовок щодо припущень, власного тлумачення або викладення інформації через власні погляди та відповідач при викладенні зазначеної інформації не вживав таких мовних оборотів, наприклад, як «я вважаю, на мою думку, мені здається» чи інших, з яких можна було б зробити висновок про те, що подана інформація є відображенням його погляду на ситуацію. Відповідач виклав певний факт у стверджувальній формі, що дало можливість всім особам, які були ознайомлені з цією інформацією, сприйняти таку інформацію, як повідомлення про реальні факти та неправомірну поведінку позивача.

Позивач також зауважив, що твердження, викладені в заяві, що «в Українському Дунайському Пароплавстві був незаконно звільнений з посади керівник антикорупційного центру, що виявив зловживання керівництва Українського Дунайського Пароплавства, і це звільнення було погоджено Міністерством Інфраструктури, всупереч чинному антикорупційному законодавству України.» не відповідають дійсності, адже ОСОБА_5 , уповноважений з антикорупційної діяльності ПрАТ «УДП», звільнений з ПрАТ «УДП» за згодою сторін згідно п.1 статті 36 КЗпП України 14.02.2023 року.

Трудового спору, який би стосувався звільнення ОСОБА_5 не було.

З 28.08.2023 на посаду начальника відділу із запобігання та виявлення корупції призначено ОСОБА_6 (Наказ від 28.08.2024 №448 Б) за погодженням Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 24.08.2023 №14101/10-10-23.

Отже, як вказує позивач, виходячи з того, що, у викладеному в заяві відповідача твердженні висловлено не оцінку дій позивача, не особисте відношення відповідача до них, а твердження, яке може бути перевірене з огляду на те, що такий вислів не містить жодних посилань чи обмовок щодо припущень, власного тлумачення або викладення інформації через власні погляди та відповідач при викладенні зазначеної інформації не вживав таких мовних оборотів, наприклад, як «я вважаю, на мою думку, мені здається» чи інших, з яких можна було б зробити висновок про те, що подана інформація є відображенням його погляду на ситуацію. Відповідач виклав певний факт у стверджувальній формі, що дало можливість всім особам, які були ознайомлені з цією інформацією, сприйняти таку інформацію, як повідомлення про реальні факти та неправомірну поведінку позивача.

Що стосується твердження «Готуючи Українське Дунайське Пароплавство і його плавзасоби і основні фонди до розкрадання, Міністерство не провело жодної матеріально-фінансової ревізії за більш ніж п`ять років, але дало дозвіл на реалізацію плавзасобів, і якби вони не були арештовані судом у кримінальній справі НАБУ то уже б всі плавзасоби були б реалізовані угорській фірмі, заснованій ФСБ російської федерації.», то позивач вказує, що відповідач у вказаному твердженні в своїй заяві констатує факт про невиконання Міністерством інфраструктури своїх повноважень щодо контролю та ствердно зазначає про наявність наміру у Міністерства інфраструктури як засновника ПрАТ УДП, так і безпосередньо у позивача на розкрадання майна УДП та реалізацію плавзасобів угорській фірмі, заснованій ФСБ російської федерації.

Втім, викладаючи зазначені твердження в своїй заяві, відповідач не надав жодного доказу існування вказаних фактів.

На спростування вказаної інформації позивач зазначив, що відповідно до п.1 розділу 5 Статуту ПрАТ «УДП» Товариство є державним акціонерним товариством, єдиним засновником та акціонером якого є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі товариства здійснює Міністерство розвитку громад, території та інфраструктури України (далі - Акціонер).

Згідно з п.2 розділу 5 передбачено, що кожною простою акцією товариства Акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на 1) участь в управлінні товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність товариства, інших документів та даних в порядку, встановленому цим Статутом або законодавством України; 5) мати інші права, передбачені законодавством України та цим Статутом.

Отже, як вказує позивач, виходячи з викладеного Міністерство інфраструктури не наділено повноваженнями щодо проведення матеріально-фінансової ревізії.

При цьому, як найменше протягом останніх 2,5 років ПрАТ «УДП» не зверталося до Міністерства інфраструктури з клопотанням про надання дозволу на відчуження основних засобів, так і Міністерство інфраструктури, виконуючи повноваження, передбачені Постановою КМУ щодо узгодження операцій з відчуження основних засобів, не надавало дозволу на відчуження плавзасобів ПрАТ «УДП».

Як зазначив позивач, виходячи з того, що, у викладеному в заяві відповідача твердженні висловлено не оцінку дій позивача, не особисте відношення відповідача до таких дій, а твердження, яке може бути перевірене з огляду на те, що такий вислів не містить жодних посилань чи обмовок щодо припущень, власного тлумачення або викладення інформації через власні погляди та відповідач при викладенні зазначеної інформації не вживав таких мовних оборотів, наприклад, як «я вважаю, на мою думку, мені здається» чи інших, з яких можна було б зробити висновок про те, що подана інформація є відображенням його погляду на ситуацію. Відповідач виклав певний факт у стверджувальній формі, що дало можливість всім особам, які були ознайомлені з цією інформацією, сприйняти таку інформацію, як повідомлення про реальні факти та неправомірну поведінку позивача.

Що стосується тверджень відповідача «Крім цього планувалась незаконна реалізація приміщень в місті Будапешт і в місті Відень Українського Дунайського Пароплавства угорським і російським підприємствам за низькою ціною, що може привести до повного знищення Українського Торгового шляху Одеса - Чорне море - Ізмаїл - Дунай - Європа і перевізника на цьому шляху Українського Дунайського Пароплавства.», позивач повідомив, що дійсно, ще в 2006 році Між ПрАТ УДП, Агенством Прат УДП в Угорщині та компанією Інтелком (резидентом Угорщини) укладено Договір купівлі-продажу будівлі, що належить на праві власності Агенству Прат УДП в Угорщині. До вказаного договору неодноразово вносились зміни та доповнення рядом угод, укладених в 2008 - лютому 2022 рр.

Покупцем за договором визначена компанія «Інтелком», яка є резидентом Угорщини та не має в своєму складі російських засновників.

Виходячи з того, що компанія Інтелком не виконала взяті на себе зобов`язання згідно договору купівлі-продажу, за ініціативою керівництва ПрАт УДП визнано недійсним Акт приймання передачі приміщення будівлі та на сьогодні, на розгляді Будапештського суду знаходиться справа щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі.

Отже, як вказує позивач, виходячи з того, що у викладеному в заяві відповідача твердженні висловлено не оцінку дій позивача, не особисте відношення відповідача до них, а твердження, яке може бути перевірене з огляду на те, що такий вислів не містить жодних посилань чи обмовок щодо припущень, власного тлумачення або викладення інформації через власні погляди та відповідач при викладенні зазначеної інформації не вживав таких мовних оборотів, наприклад, як «я вважаю, на мою думку, мені здається» чи інших, з яких можна було б зробити висновок про те, що подана інформація є відображенням його погляду на ситуацію. Відповідач виклав певний факт у стверджувальній формі, що дало можливість всім особам, які були ознайомлені з цією інформацією, сприйняти таку інформацію, як повідомлення про реальні факти та неправомірну поведінку позивача.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем не було під час судового розгляду надано суду будь-яких доказів на підтвердження інформації, спростувати яку просить позивач.

Зокрема, поданий відповідачем відзив на позовну заяву зводиться до того, що інформація, яку позивач просить суд зобов`язати відповідача спростувати, була надана відповідачу профспілкою позивача, трудовим колективом позивача, Радою капітанів та окремим Національним Центром Демократичного Цивільного Контролю Воєнної Організації та Правоохоронних Органів Держави, Сектору Безпеки та Оборони України у місті Ізмаїл та Одеській області. Отже, на думку відповідача, саме до вказаних осіб слід пред`являти позов.

Суд зазначає, що з огляду на предмет та підстави позову, заявлені позивачем, відповідачем у даній справі має бути саме Громадська організація «ІНФОРМАЦІЯ_1», у зв`язку з чим відхиляє вказані зауваження відповідача.

Що стосується заявленого відповідачем клопотання про закриття провадження у справі, суд не вбачає підстав для його задоволення, адже предмет спору не припинив своє існування під час розгляду справи у суді. Будь-яких інших доказів, які б свідчили про наявність підстав для закриття провадження у справі, матеріали справи не містять.

Також, у прохальній частині відзиву відповідач просив:

1) передати матеріали цієї справи в Службу Безпеки України, бо справа пов`язана з іноземними розвідувальними центрами російської федерації, що діють в Одеській області та на підприємстві позивача, з завданням знищити підприємство позивача. Позов до Головної Ради Українських Офіцерів підтверджує те, що керівництво позивача уже працює на розвідувальні центри російської федерації, що діють в Одеській області.

2) надати позивачу судове попередження за введення суду в оману, що є кримінальним злочином, та накласти відповідне стягнення.

3) надати судове доручення в інтересах виконання доручення Президента України Державній аудиторській службі України провести повну аудиторську ревізію державного підприємства «Українське дунайське пароплавство» та прибрати конфлікт інтересів між Державною аудиторською службою України та Державним підприємством «Українське дунайське пароплавство» і чинним законодавством України, в терміни, визначені судом.

Суд відхиляє вказані клопотання відповідача у зв`язку з необгрунтованістю, так як будь-яких доказів для їх задоволення відповідачем суду не надано.

Суд зазначає, що у п. 45 рішення Європейського суду з прав людини у справі «ТОВ «Інститут економічних реформ» проти України» від 02.06.2016 зазначено, що суд у своїй практиці розрізняє твердження щодо фактів та оціночні судження. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу довести правдивість оціночних суджень неможливо виконати і вона порушує свободу вираження поглядів як таку, що є фундаментальною частиною права, що охороняється статтею 10 Конвенції (рішення у справі «Лінгенс проти Австрії», п. 46). Однак навіть у разі, якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання може залежати від того, чи існує достатнє «фактологічне підґрунтя» для оспорюваного висловлювання, в іншому випадку воно буде надмірним (рішення у справі «Ліндон, Очаковський-Лоран та Жулі проти Франції», п. 55). Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення у справі «Бразільє проти Франції», заява № 71343/01, п. 37, від 11 квітня 2006 року), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення «Патурель проти Франції», заява № 54968/00, п. 37, від 22 грудня 2005 року).

Суд зазначає, що спірна інформація, викладена у заяві №1365 Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_1», не є оціночним судженням, так як вона носить характер фактичного твердження, яким відповідач у категоричній формі характеризує конкретно визначені дані про факти та події, а тому така інформація може бути визнана недостовірною у випадку, якщо вона не відповідає дійсності або викладена неправдиво.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» в частині позовних вимог про визнання недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» інформацію, викладену в Заяві Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_1» від « 07» липня 2024 року за №1365, адресовану Верховному головнокомандувачу Збройних Сил України - Президенту України Володимиру Олександровичу Зеленському.

Що стосується позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» про зобов`язання відповідача не пізніше наступного дня після набрання законної сили судовим рішенням відкликати спільну заяву, суд зазначає, що вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві.

Водночас особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв`язку із цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 Цивільного кодексу України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, установлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими шляхами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, які спричинило це порушення.

До таких спеціальних способів захисту належать, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 Цивільного кодексу України), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 Цивільного кодексу України) тощо.

Відповідно до статей 94, 277 Цивільного кодексу України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Водночас суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Такий спеціальний спосіб захисту гідності, честі та ділової репутації, як припинення подальшого поширення інформації, що принижує честь, гідність та репутацію фізичної особи (стаття 278 Цивільного кодексу України), передбачає два види припинення інформації: 1) коли право порушується, 2) коли право уже порушене. Такий спосіб захисту орієнтований на застосування до масових поширень інформації. Відмінність такого способу захисту особистих немайнових прав від спростування недостовірної інформації полягає не лише в меті застосування цих способів, але й у тому, що заборона поширення інформації (яка готується до поширення або яка вже поширена) може бути застосована й у разі поширення інформації незалежно від того, чи вона є недостовірною, чи абсолютно правдивою. Тобто позивач лише доводить, що зазначена інформація порушує його особисті немайнові права. З огляду на положення статті 32 Конституції України судам належить розрізняти справи про захист гідності, честі чи ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації (права на відповідь) від справ про захист інших особистих немайнових прав, зокрема перелічених у статті 270 Цивільного кодексу України, порушених у зв`язку з поширенням про особу інформації, недоторканість якої спеціально охороняється Конституцією та законами України й поширення якої може завдати моральну шкоду навіть у разі, якщо ця інформація відповідає дійсності й не порочить гідність, честь чи ділову репутацію. Тобто якщо інформація, яка порушує особисті немайнові права особи, є достовірною, вимоги про її спростування не можуть бути задоволені.

Спеціальний порядок спростування недостовірної інформації передбачений для випадків, коли ця інформація набула поширення через документ, який ухвалила (видала) юридична особа (частина п`ята статті 277 Цивільного кодексу України). У такому разі документ, який містить недостовірну інформацію, що порочить особисті немайнові права фізичних осіб, має бути відкликаний. Задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.

За таких обставин, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» та зобов`язати Громадську організацію «ІНФОРМАЦІЯ_1» не пізніше наступного дня після набрання законної сили судовим рішенням у даній справі відкликати заяву Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 07.07.2024 №1365, адресовану Верховному головнокомандувачу Збройних Сил України - Президенту України Володимиру Олександровичу Зеленському.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн, суд не вбачає підстав для їх задоволення, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про інформацію» у разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.

Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі.

Згідно ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, відкликання недостовірної інформації не позбавляє особу права вимагати також і відшкодування моральної шкоди.

Згідно з ч.1 та п. 4 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, юридична особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Позивач зазначає, що вирішуючи дане питання, суд має взяти до уваги, що позивачем у даній позовній заяві доведено факт поширення відповідачем недостовірної інформації, вказана інформація стосується позивача, така недостовірна інформація була поширена під час повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, коли питання співпраці з рф та фсб особливо гостро впливають на ділову репутацію та примушують посадових осіб та інших осіб, які отримали викривлену інформацію про вчинення позивачем та його посадовими особами начебто незаконних дій негативно ставитись до осіб, про яких поширено таку інформацію, автоматично формує негативний морально-етичний портрет позивача в очах вищого керівництва держави та уряду, працівників Міністерства інфраструктури, принизило оцінку діяльності та досягнень ПрАТ «УДП» зі сторони таких посадових осіб та інших осіб, які були ознайомлені з інформацією, викладеною в заяві відповідача, поставило під сумнів дотримання позивачем та його керівництвом законодавства України, сформувала негативне ставлення до позивача та його діяльності та дискредитувало ділову репутацію позивача.

Суд зазначає, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки 2) шкоди 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками 4) вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Суд зазначає, що позивач ніяким чином не наводить та не обґрунтовує заявлену до стягнення суму моральної шкоди (100000,00 грн), з огляду на що, беручи до уваги, що саме на позивача покладається обов`язок довести розмір завданої шкоди, суд дійшов висновку відмовити у позові Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» до Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_1» про стягнення моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Так як позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 7267,20 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається з платіжної інструкції №LGF2376 від 08.08.2024, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 9084,00 грн, тобто внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, у зв`язку з чим на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у розмірі 1816,80 грн.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство», код ЄДРПОУ 01125821, інформацію, викладену в Заяві Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_1» від «07» липня 2024 року за №1365, адресовану Верховному головнокомандувачу Збройних Сил України - Президенту України Володимиру Олександровичу Зеленському, зокрема:

«В громадську приймальню Головної Ради Українських офіцерів звернулись працівники та профспілкові активісти ПрАТ «Українське Дунайське Пароплавство» зі 100 процентною державною власністю, з приводу того, що керівництвом Пароплавства та його незаконними діями знищується Пароплавство та наноситься прямий збиток Державі Україна. Проводиться і готується прихована приватизація та знищення плавзасобів Пароплавства. Знищується останній торговий шлях України Одеса-Чорне море - Ізмаїл - Дунай - Європа.»;

«Водії очікують завантаження водного транспорту тижнями»;

«... підприємством Міністерства інфраструктури ПРАТ «Українське Дунайське Пароплавство» приховано знищується флот, його основні плавзасоби. Із трьох барж, які є арештовані судом у кримінальній справі НАБУ, виготовляється одна баржа, яка не може перевозити вантажі по мілководному Дунаю»;

«За три місяці з обороту виводяться три плавзасоби державного майна, і не використовуються для забезпечення Національної Оборони України. Одна така оборутка наносить Державі більше 6 (шести) мільйонів гривень збитку та зменшує оборот перевезень більше 100000,00 тонн»;

«На сьогодні вже вкрадено плавзасобів на 86 мільйонів гривень. І готується розкрадання ще п`яти плавзасобів через австрійську фірму. Розкрадання Українського Дунайського Пароплавства йде по схемі розкраденого Дніпровського річкового пароплавства у місті Києві. Всім цим розкраданням керують агенти ФСБ російської федерації, що працюють на ПрАТ «Українське Дунайське Пароплавство», або працювали в Міністерстві інфраструктури.»;

«В Українському Дунайському Пароплавстві є свій судноремонтний завод, і він не ремонтує плавзасоби і не відновлює їх, і не ставить на них нові двигуни Мітцубіші, хоча в Україні цей сервіс розвинутий, а замовлення передаються на австрійську фірму. 3 якою ціллю - з ціллю розкрадання плавзасобів України через заборгованість України австрійській фірмі»;

«Так, ПрАТ «Українське Дунайське Пароплавство» незаконно розширило штат працівників своїх представництв за кордоном в Угорщині (Будапешт) та Австрії (Відень). І заповнило цей Штат працівниками, які не мають ніякого відношення до флоту і міжнародних перевезень, і тими особами, які причетні до системи розвідки російської федерації, а також забезпечило їм бронювання. Тобто, представництва ПРАТ «Українське Дунайське Пароплавство» за кордоном перетворені в штаби російської розвідки в Європейському Союзі. Керівництвом ПРАТ «Українське Дунайське Пароплавство» незаконно і приховано відкрито п`ять рахунків та особистих рахунків пов`язаних осіб, де розміщаються і приховуються прибутки ПРАТ «Українське Дунайське Пароплавство» в розмірі 245 мільйонів євро в рік, і не надходять до державного бюджету України.»;

«Так в Українському Дунайському Пароплавстві був незаконно звільнений з посади керівник антикорупційного центру, що виявив зловживання керівництва Українського Дунайського Пароплавства, і це звільнення було погоджено Міністерством Інфраструктури, всупереч чинному антикорупційному законодавству України.»;

«Готуючи Українське Дунайське Пароплавство і його плавзасоби і основні фонди до розкрадання, Міністерство не провело жодної матеріально-фінансової ревізії за більш ніж п`ять років, але дало дозвіл на реалізацію плавзасобів, і якби вони не були арештовані судом у кримінальній справі НАБУ то уже б всі плавзасоби були б реалізовані угорській фірмі, заснованій ФСБ російської федерації.»;

«Крім цього планувалась незаконна реалізація приміщень в місті Будапешт і в місті Відень Українського Дунайського Пароплавства угорським і російським підприємствам за низькою ціною, що може привести до повного знищення Українського Торгового шляху Одеса - Чорне море - Ізмаїл - Дунай - Європа і перевізника на цьому шляху Українського Дунайського Пароплавства.».

3. Зобов`язати Громадську організацію «ІНФОРМАЦІЯ_1» (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код: НОМЕР_1) не пізніше наступного дня після набрання законної сили судовим рішенням у даній справі відкликати Заяву Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_1» від « 07» липня 2024 року за №1365, адресовану Верховному головнокомандувачу Збройних Сил України - Президенту України Володимиру Олександровичу Зеленському.

4. В іншій часині позову відмовити.

5. Стягнути з Громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_1» (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Пароходна, буд. 25; ідентифікаційний код: 01125821) судовий збір у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп.

6. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Пароходна, буд. 25; ідентифікаційний код: 01125821) судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 80 коп., сплачений за платіжною інструкцією №LGF2376 від 08.08.2024.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак