Рішення

від 26.11.2024 по справі 910/7199/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2024Справа № 910/7199/24

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Блажівської О.Є. за участю секретаря судового засідання Літовки М.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №910/7199/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Внутрішня Виконавча Служба» (01103, м. Київ, вул. Підвисоцького Професора, буд. 10/10, ідентифікаційний код 38447964)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп» (03035, м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, буд. 45, офіс 709, ідентифікаційний код 40911449)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

про стягнення 1 994 108, 87 грн.,

за участю представників:

від позивача - не зявився,

від відповідача - Біла Я.Г.,

від третьої особи - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Внутрішня Виконавча Служба» (далі - ТОВ «ВВС», позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп» (далі - ТОВ «ФК «Фактор Груп», відповідач) про стягнення 1 994 108, 87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Внутрішня Виконавча Служба» було укладено Договір поруки №27/07-п. Товариство з обмеженою відповідальністю «Внутрішня Виконавча Служба» виконало своє зобов`язання за Договором №27/07-п та сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп» кошти у розмірі 1 994 108, 87 грн., отримавши від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп» повідомлення про факт недотримання Боржником своїх зобов`язань. Позивач зазначає, що Постановою Вінницького апеляційного суду від 12.01.2023 у справі №129/2258/21 встановлено преюдиційний факт припинення поруки до дати оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Внутрішня Виконавча Служба» вказаних грошових коштів, а також те, що перехід прав кредитора не відбувся, тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп» має повернути грошові кошти у сумі 1 994 108, 87 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю «Внутрішня Виконавча Служба»

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 17.07.2024.

17.07.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Внутрішня Виконавча Служба» через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 та відкладено підготовче засідання 28.08.2024.

19.07.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп» через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення по справі.

30.07.2024 від ОСОБА_1 через відділ автоматизованого документообігу суду надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

05.08.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп» через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення по справі.

30.07.2024 від ОСОБА_1 через відділ автоматизованого документообігу суду надійшли пояснення по справі.

20.08.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Внутрішня Виконавча Служба» через систему «Електронний суд» надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

27.08.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Внутрішня Виконавча Служба» через відділ автоматизованого документообігу суду надійшли докази направлення третій особі копії позовної заяви та доданих до неї документів.

27.08.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп» через відділ автоматизованого документообігу суду надійшло повідомлення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 запропоновано третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 надати до суду докази виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу заставної АА000097 від 03.12.2014 року та відкладено підготовче засідання у даній справі на 11.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.10.2024.

17.09.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Внутрішня Виконавча Служба» через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

18.09.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп» через систему «Електронний суд» надійшла заява про ознайомлення з копією договору.

У зв`язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному судове засідання, призначене на 09.10.2024, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 призначено засідання у справі №910/7199/24 по суті на 13.11.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 розгляд справи відкладено на 26.11.2024.

25.11.2024 від ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності його адвоката. В задоволені позову просив відмовити.

26.11.2024 у судове засідання представник позивача не з`явився, ТОВ «ВВС» у поданій до суду позовній заяві та заявах від 17.07.2024 та 17.09.2024 просив справу розглядати за відсутності його представника. В заяві від 17.09.2024 представник позивача зазначив, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

26.11.2024 у судовому засіданні представник відповідача зазначив, що ТОВ «ФК «Фактор Груп» кошти отримано від ТОВ «ВВС» безпідставно, у разі задоволення позовних вимог, рішення буде виконуватися.

26.11.2024 у судове засідання третя особа та її представник не з`явилися. Третя особа подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в задоволені позову просила відмовити.

В судовому засіданні 26.11.2024 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

03.12.2014 р. між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Груп» укладено Договір купівлі-продажу заставної, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.С. та зареєстрований в реєстрі за №8663.

Відповідно пункту 1.1. Договору купівлі-продажу заставної та безпосередньо Основного договору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Смарт Груп» (Продавець) зобов`язалось продати, а ОСОБА_1 (Покупець) зобов`язався купити на умовах цього договору заставну АА000097 від 06.03.2014 року за зазначеними в договорі реквізитами.

Загальна сума Договору складає 1 100 000,00 грн. (п. 1.2. Договору купівлі-продажу заставної).

Пунктом 2.1. Договору від 03.12.2014 р. передбачено, що Покупець сплачує суму, визначену п. 1.2. Договору, в строк до 03.10.2015р.

Згідно п. 1.3 договору право власності на заставну до покупця переходить після виконання на ній продавцем (індосантом) передавального напису (індосаменту).

Відповідно до умов пункту 2.3 договору купівлі-продажу заставної продавець передає заставну покупцю протягом 10 робочих днів з моменту підписання цього договору, а покупець згідно п.п. 2.1 та 2.2 зобов`язався здійснити оплату за придбання ним заставної в розмірі 1 100 000 гривень в готівковій або безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця або через його касу до 03.10.2015 року.

23 липня 2018 року між ТОВ «ФК Смарт Груп» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Фактор Груп» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 23/07.18 (далі Договір відступлення), який посвідчений приватним нотаріусом Журавльовою Л.М. і зареєстрованим у реєстрі за № 344.

Відповідно до п. 1.1 Договору відступлення первісний кредитор передало новому кредиторові - ТОВ «ФК «Фактор Груп» належні йому на цю дату права вимоги, вказане у п.п.1.2, 1.3 Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору відступлення під правом вимоги у цьому Договорі Сторони розуміють обсяг майнових прав (прав вимоги) Первісного кредитора у грошових зобов`язаннях, які виникли та існують на дату укладення цього Договору на підставі: Договору купівлі-продажу заставної, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Груп» та громадянином України ОСОБА_1 (надалі - Боржник), від імені та в інтересах якого діяла Авраменко Ірина Валеріївна , посвідченого Журавльовою Л.М., приватним нотаріусом КМНО 03 грудня 2014 року (надалі - Основний договір), відповідно до якого Боржник повинен сплатити на користь ТОВ «ФК «СМАРТ ГРУП» за продаж Заставної № АА000097, складеної 09.03.2014 року суму в розмірі 1 100 000 (один мільйон сто тисяч) гривень 00 копійок.

Пунктом 1.3 Договору відступлення встановлено, що на дату укладення цього Договору загальний розмір Права вимоги, яке відступається за Основним договором становить 2 103 393 (два мільйони сто три тисячі триста дев`яносто три) гривні 67 копійок, без ПДВ, що включає: суму договору 1 100 000 (один мільйон сто тисяч) гривень 00 копійок; пеня за прострочення -1 003 393 (один мільйон три тисячі триста дев`яносто три) гривні 67 копійок.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 Договору відступлення плата за відступлення Права вимоги за Основним договором, що визначене п. 1.2. Даного договору становить 2103393 (два мільйони сто три тисячі триста дев`яносто три) гривні 67 копійок, без ПДВ, без ПДВ. Новий кредитор зобов`язується протягом 365 (трьохста шести десяти п`яти) днів після укладення цього Договору сплатити Первісному кредиторові 2103393 (два мільйони сто три тисячі триста дев`яносто три) гривні 67 копійок, без ПДВ, без ПДВ, шляхом внесення в касу або безготівкового перерахування грошової суми на рахунок: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ СМАРТ ГРУП» код ЄДРПОУ: 39013724, Місцезнаходження: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, просп. Миру, буд. 13, п/р 26503001299992, в ПАТ «Універсал банк», МФО 322001.

27 липня 2018 року між новим кредитором -ТОВ «ФК «Фактор Груп» та ТОВ «Внутрішня виконавча служба» (далі - ТОВ «ВВС») було укладено договір поруки №27/07-п (далі - Договір поруки) згідно з п. 1.1 якого Поручитель зобов`язується перед Кредитором у випадку невиконання ОСОБА_1 (надалі - Боржник) своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу заставної № АА000097 від 03 грудня 2014 року, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія Смарт Груп» та Боржником (надалі - Основний договір), відповідати як солідарний боржник в однаковому обсязі з Боржником шляхом погашення заборгованості за Основним договором в повному обсязі або в частині.

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки право вимоги за основним договором належить Кредитору на підставі Договору відступлення прав вимоги № 23/07.18 від 23 липня 2018 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія Смарт Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Груп», посвідченого Журавльовою Л.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 344.

Відповідно до п. 3.1 Договору поруки у випадку невиконання Боржником в установлені Основним договором строки зобов`язань, передбачених п.1.1. Договору, Кредитор має право направити Поручителю письмове Повідомлення, в якому довести про факт недотримання Боржником вимог основного договору.

Згідно п. 3.3 Договору поруки Поручитель протягом 3-х (трьох) днів, наступних за днем отримання від Кредитора передбаченого п. 3.1., 3.2. даного Договору Повідомлення, зобов`язується погасити заборгованість Боржника, що передбачена Основним Договором, на користь Кредитора шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Кредитора

Після виконання Поручителем зобов`язання Боржника, передбачені п.п. 1.1., 3.3, даного Договору, в повному обсязі або в частині, до Поручителя згідно положень ст.ст. 514, 556 Цивільного кодексу України, переходять всі права Кредитора за Основним договором, в розмірі частини обов`язку, що виконаний ним (п. 3.4 Договору поруки).

Згідно п. 3.4, 3.5 Договору поруки після виконання Поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, Кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок Боржника. У випадку виконання Поручителем своїх зобов`язань, передбачених п .1.1., 3.3. даного Договору у повному обсязі або в частині, Боржник зобов`язаний протягом З(трьох) банківських днів, наступних за днем відправки Поручителем Боржнику Повідомлення про виконання ним своїх зобов`язань за даним Договором, відшкодувати Поручителю сплачені останнім Кредитору за Боржника за даним Договором грошові кошти у повному обсязі.

Позивач в позовній заяві зазначає що отримавши від ТОВ «ФК «ФАКТОР ГРУП» повідомлення про факт недотримання Боржником своїх зобов`язань - ТОВ «ВВС» на виконання умов Договору поруки № 27/02-п сплатив на користь Нового кредитора - ТОВ «ФК «ФАКТОР ГРУП» кошти в розмірі 1 994 108 (один мільйон дев`ятсот дев`яносто чотири тисячі сто вісім гривень) грн. 87 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 910 від 16.02.2021 року, копію якої додано як додаток до позовної заяви.

Матеріалами справи встановлено, що 11.08.2021р. ТОВ «ВВС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Т Капітал» про стягнення грошових коштів. Позов обґрунтовано тим, що ТОВ «ВВС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 1 994 108 (один мільйон дев`ятсот дев`яносто чотири тисячі сто вісім) гривень 87 копійок за Договором купівлі-продажу заставної АА000097 від 03.12.2014 р. з огляду на виконання ТОВ «ВВС», як поручителем своїх зобов`язань відповідно до Договору поруки №27/07-п перед ТОВ «ФК «Фактор Груп» та прийняття останнім такого виконання. На момент сплати ТОВ «ВВС» заборгованості ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу заставної від 03.12.2014 таке зобов`язання ОСОБА_1 не перестало існувати та виконано ним не було. ОСОБА_1 вказану заборгованість не сплачено, а тому ОСОБА_1 має обов`язок щодо сплати на користь ТОВ «ВВС» заборгованості за договором купівлі-продажу заставної від 03.12.2014 у розмірі 1994108,87 грн.

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 10 серпня 2022 у справі № 129/2258/21 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Внутрішня виконавча служба» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Т Капітал» про стягнення грошових коштів - відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 12.01.2023 у справі № 129/2258/21 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Внутрішня виконавча служба» задоволено частково. Рішення Гайсинського районного суду від 10.08.2022 року змінено, виклавши мотивувальну частину рішення у тексті цієї постанови .В решті - рішення залишено без змін.

Позивач у позовній заяві зазначає, що постановою Вінницького апеляційного суду від 12.01.2023 у справі № 129/2258/21 встановлено наступне: У договорі поруки №27/07-п не встановлено строк після закінчення якого вона припиняється, оскільки він згідно ч. 1 ст. 252 ЦК визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами ,а тому порука ТОВ «ВВС» припинилась ,бо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не міг пред`явити вимоги до поручителя ,так як на час укладання договору поруки від 27.07. 2018 року спірок виконання основного зобов`язання за договором купівлі-продажу заставної від 03 грудня 2014 року уже сплив. Так як на час перерахування ТОВ «ВВС» коштів товариству «ФК «Фактор Груп» 16.02.2021 року в сумі 1 994 108 грн порука вже була припинена в силу закону , то таке перерахування їх позивачем не можна розцінювати, як виконання ним ,як поручителем зобов`язань боржника ОСОБА_1 , передбачених п.п.1.1,3.3 і перехід до позивача згідно п.п.514,556 ЦК України всіх прав кредитора за основним договором в розмірі частини обов`язку, що виконана ним.

Так як позивач не довів набуття ним внаслідок перерахування за припиненою порукою коштів «ФК «Фактор Груп » прав кредитора у зобов`язанні боржника, у нього відсутні правові підстави вимагати від останнього виконання зобов`язання на свою користь у розмірі позовних вимог, а тому позивачу необхідно відмовити у позові в зв`язку з недоведеністю і необгрунтованістю позовних вимог.

Враховуючи той факт, як зазначає позивач у позовній заяві, що у справі № 129/2258/21 встановлено преюдиційний факт припинення поруки до дати оплати ТОВ «ВВС» вказаних грошових коштів, а також те, що перехід прав кредитора не відбувся, ТОВ «ФК «ФАКТОР ГРУП» має повернути грошові кошти у сумі 1 994 108 (один мільйон дев`ятсот дев`яносто чотири тисячі сто вісім гривень) грн. 87 коп. ТОВ «ВВС».

Так ТОВ «ВВС» 15.05.2024 року звернувся до ТОВ «ФК «ФАКТОР ГРУП» з відповідною претензією, втім грошові кошти позивачеві так і не були повернуті в повному обсязі.

Позивач зазначає, що вказаними вище діями, відповідач порушує права та законні інтереси позивача, передбачені положеннями чинного законодавства України, що зумовило його на звернення до суду з даним позовом.

Відповідач правом, передбаченим ст. 168 ГПК України на подання відзиву не скористався. Натомість відповідачем подано до суду 19.07.2024 письмові пояснення, в яких ТОВ «ФК «ФАКТОР ГРУП» підтверджує факт отримання коштів від ТОВ «ВНУТРІШНЯ ВИКОНАВЧА СЛУЖБА» по Договору поруки № 27/07-п від 27.07.2018 року в якості погашення заборгованості ОСОБА_1 .

Також ТОВ «ФК «ФАКТОР ГРУП» зазначає, що йому стало відомо в подальшому під час розгляду справи № 129/2258/21 судом було встановлено, що порука ТОВ "ВВС" припинилась на дату здійснення ТОВ «ВВС» оплати по договору поруки, а тому як зазначив суд «таке перерахування позивачем коштів не можна розцінювати, як виконання ним ,як поручителем зобов`язань боржника ОСОБА_1 , передбачених п.п.1.1, 3.3.договору"». Враховуючи вищевикладене ТОВ «ФК «ФАКТОР ГРУП» усвідомлює, що отримання коштів від ТОВ "ВВС" було безпідставним. Втім, просить суд врахувати, що повернення зараз цих коштів позбаляє ТОВ «ФК «ФАКТОР ГРУП» виконання за Договором купівлі-продажу заставної, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л. М. та зареєстровано в реєстрі за № 8663

У поданих до суду 12.08.2024 письмових поясненнях третя особа просить відмовити ТОВ «ВВС» в задоволені позову повністю. В поданих поясненнях третя особа зазначала наступне: сторони справи позивач - ТОВ «Внутрішня Виконавча Служба» та відповідач - ТОВ «ФК «Фактор Груп» є пов`язаними особами, пов`язаність цих юридичних осіб підтверджується витягами з порталу YouControl. Обидві сторони неодноразово приймали участь в судових процесах по стягненню заборгованості по договору кулівлі-продажу заставної АА00097 від . 03.12.2014 року з третьою особою - гр. ОСОБА_1 (Справи №758/2008/19, 760/30848/19, 129/2258/21, 758/2008/19, 757/1477/19-ц). В цих справах вони були поперемінно то позивачем, то відповідачем, то третьою особою. В Постанові Вінницького апеляційного суду від 12 січня 2023 року по справі 129/2258/21 розписана схема багаторазового стягнення заборгованості по договору купівлі-продажу заставної АА № 00097 яка була сформована шляхом укладення договорів переуступки права вимоги, поруки, втрати документів, оформлення дублікатів документів, накладення неодноразових нотаріальних написів, проведення фінансових розрахунків між учасниками схеми (до яких входять позивач і відповідач ) що надало можливість створити численні судові позови щодо стягнення заборгованості по договору купівлі-продажу заставної АА№ 00097 з громадянина ОСОБА_1 . Також третя особа зазначає, що взаємовідносини між позивачем і відповідачем не мають реальних комерційних цілей, фактично ці відносини мають мету створення схем тиску на третю особу, гр. ОСОБА_1 для багатократного стягнення з нього боргу по договору купівлі-продажу заставної АА№ 00097 шляхом пред`явлення судових позовів від різних юридичних та фізичних осіб використовуючи договори переуступки права вимоги, договори поруки та здійснені взаєморозрахунки між цими особами, які не мають до ОСОБА_1 ніякого відношення. Позивач в позові просить суд винести рішення щодо повернення безпідставно сплачених ним грошових коштів, а відповідач в додаткових поясненнях від 18.07.2024 року зазначає, що отримання коштів від ТОВ «Внутрішня Виконавча Служба» було безпідставним. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України, якщо особа, знаючи про відсутність у неї такого обов`язку, все-таки здійснила їх сплату. Отже, як вбачається з Постанови Вінницького апеляційного суду від 12 січня 2023 року позивач та відповідач були обізнані про те, що строк позовної давності по стягненню суми боргу сплив, але укладали договори поруки та здійснювали платежі, що свідчить про те що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, так як позивач, знав та розумів про відсутність у нього такого обов`язку та все-таки добровільно здійснив їх сплату з метою породження судових спорів.

Судом під час розгляду справи по суті було досліджено наступні докази, якими позивач, відповідач та третя особа обґрунтовували свої доводи та заперечення, а саме копію: виписки, наказу та протоколу про призначення директора Позивача; Договору купівлі-продажу заставної від 03.12.2014 року; договору відступлення права вимоги № 23/07.18 від 23.07.2018 року; договору поруки № 27/07-п від 27.07.2018 року; платіжного доручення № 910 від 16.02.2021 року; Роздруківку з сайту YouControl по ТОВ «ВВС»; Роздруківка з сайту YouControl по ЮК «Право та Гроші»; Роздруківка з сайту YouControl по Рубцю; протоколу ТОВ «ФК «Фактор Груп» від 11.11.2019 р.; витягу з сайту ТОВ «ФК «Фактор Груп»; роздруківку з ЄДРСР - Постанова Вінницького апеляційного суду від 12 січня 2023 року по Справі №129/2258/21; роздруківки з ЄДРСР - Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області по Справі №129/2258/21; роздруківки з ЄДРСР - Ухвала по справі №758/2008/19; роздруківки з ЄДРСР - Рішення, (вступна та резолютивна частина) по справі №760/30848/19; протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Фактор Груп» від 11.11.2019; рішення учасників ТОВ №ВВС» № 08/08/18 від 08.08.2018; витягу по ТОВ «ВВС», договору поруки від 03.08.2018 № 03/08-п; договору відступлення права вимоги від 12.12.2019 № 12/12.19.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. (Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 3 червня 2016 року у справі № 6-100цс15).

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Матеріали справи встановлено, що позивач звертався звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Т Капітал» про стягнення грошових коштів. Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 10 серпня 2022 у справі № 129/2258/21 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Внутрішня виконавча служба» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Т Капітал» про стягнення грошових коштів - відмовлено. Постановою Вінницького апеляційного суду від 12.01.2023 у справі № 129/2258/21 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Внутрішня виконавча служба» задоволено частково. Рішення Гайсинського районного суду від 10.08.2022 року змінено, виклавши мотивувальну частину рішення у тексті цієї постанови. В решті - рішення залишено без змін.

Відповідно до постанови Вінницького апеляційного суду від 12.01.2023 у справі № 129/2258/21, даним рішенням встановлено наступне. «….03 грудня 2014 року між ТОВ «ФК Смарт Груп» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу заставної АА000097 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. ,зареєстровано в реєстрі за №8663 за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язався придбати заставну із загальною сумою договору 1 100 000 грн., яку він як покупець зобов`язався сплатити продавцю в строк до 03 жовтня 2015 року.(а.с.8-11)

Згідно п. 1.3 договору право власності на заставну до покупця переходить після виконання на ній продавцем (індосантом) передавального напису (індосаменту). Відповідно до умов пункту 2.3 договору купівлі-продажу заставної продавець передає заставну покупцю протягом 10 робочих днів з моменту підписання цього договору, а покупець згідно п.п. 2.1 та 2.2 зобов`язався здійснити оплату за придбання ним заставної в розмірі 1 100 000 гривень в готівковій або безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця або через його касу до 03.10.2015 року.

Продавець, свої обов`язки виконав в повному обсязі і передав ОСОБА_1 заставну в термін та спосіб визначений договором, натомість ОСОБА_1 своїх обов`язків за цим договором не виконав і у кредитора ТОВ «ФК «Смарт Груп» виникло право вимоги до ОСОБА_1 , починаючи з 04.10.2015 року…..

….23 липня 2018 року ТОВ «ФК Смарт Груп» за договором про відступлення права вимоги № 23/07.18, посвідченим приватним нотаріусом Журавльовою Л. М. і зареєстрованим у реєстрі за № 344 , передало новому кредиторові - ТОВ «ФК «Фактор Груп» належні йому на цю дату права вимоги до боржника за договором купівлі-продажу заставної, загальним обсягом 2 103 393, 67 грн ,що складались з 1 100 000 грн. основного боргу і 1 003 393, 67 грн пені. (а.с.9) При цьому даних за який період первісним кредитором була нарахована пеня за договором купівлі заставної матеріали справи не містять…..

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) .Згідно до ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, до ТОВ «ФК «Фактор Груп» 23.07.2018 року перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні боржника з договору купівлі заставної в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав ,тобто на 1 100 000 грн. основного боргу і 1 003 393, 67 грн пені ,а всього на 2 103 393, 67 грн.

Відповідно до ст.262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Новий кредитор ТОВ «ФК «Фактор Груп» ,що набув права вимоги в обсязі і на умовах, що існували у первісного кредитора на момент переходу цих прав, з позовом про стягнення заборгованості у вказаному розмірі до ОСОБА_1 в межах строку позовної давності не звертався.

27 липня 2018 року між новим кредитором -ТОВ «ФК «Фактор Груп» та ТОВ «Внутрішня виконавча служба» (далі - ТОВ «ВВС») було укладено договір поруки №27/07-п, згідно з яким останнє поручилося перед новим кредитором у випадку невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором купівлі заставної від 03 грудня 2014 року, відповідати солідарно в однаковому обсязі з боржником шляхом погашення заборгованості за основним договором в повному обсязі або в частині. (т.1 а.с.16-18)

03.08.2018 року між ТОВ «ФК «Фактор Груп» за тим же зобов`язанням ОСОБА_1 також укладено договір поруки № 03/08-п із ОСОБА_3 ,який зобов`язався перед кредитором відповідати як солідарний боржник в однаковому обсязі з боржником шляхом погашення заборгованості за основним договором в повному обсязі або в частині.(т.1 а.с.71)

Згідно із положеннями статей 546, 553, 554 ЦК України, порука є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання.

За укладеним договором поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником свого обов`язку, і відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники (ст. 554 ЦК України).

Згідно п. 3, ч. 1 ст. 512, ч. 2 ст. 556 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Разом із тим, згідно ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже , ТОВ «ВВС» повинно було виконувати зобов`язання з поруки перед кредитором ТОВ «ФК «Фактор Груп» в порядку і строках відповідно до умов укладеного договору №27/07-п а також вимог ЦК України і інших актів цивільного законодавства……

….ТОВ «ВВС» на виконання умов договору поруки від 27 липня 2018 року перерахувало товариству «ФК «Фактор Груп» 600 000 грн., а саме :100 000 грн платіжним дорученням № 260 від 13.12.2018 року, 500 000 грн платіжними дорученнями № 371 від 15 .05. 2019 року, № 372 від 16 .05. 2019 року, № 373 від 17.05. 2019 року, № 382 від 22 .05.2019 року ( т.1 а. с. 65- 70).

На виконання умов договору поруки від 03.08.2018 року № 03/08-п ОСОБА_3 у період з 19.03.2019 по 09.04.2019 року також сплатив ТОВ «ФК «Фактор груп» кошти в розмірі 1 520 000 грн : 100 000 грн - платіжним дорученням №318 від 19.03.2019; 644 894,43 грн - платіжним дорученням №331 від 08.04.2019; 149 000,57 грн - платіжним дорученням №336 від 08.04.2019; 626 105,00 грн - платіжним дорученням № 342 від 09.04.2019.( т.1 а.с. 78-81)

Таким чином , обидва поручителі в період з грудня 2018 року по 22.05.2019 ,тобто більше трирічного строку з дня виконання основного зобов`язання перерахували новому кредитору ТОВ «ФК «Фактор Груп» суму 2 120 000 грн , що перевищувала розмір набутого останнім у сумі 2 103 393, 67 грн. права вимоги.

Після цього , 18.10.2019 року ТОВ «ФК «Фактор Груп» за договором відступлення права вимоги за договором купівлі заставної передало за копією договору купівлі-продажу заставної право вимоги на суму 463 325 грн. іншій юридичній особі - ТОВ «ФК «Арагон» ( т.1 а.с.83 -86 )

07.11.2019 року поручитель ОСОБА_3 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до іншого поручителя ТОВ «ВВС» та боржника ОСОБА_1 про стягнення з них грошових коштів в розмірі 1 520 000 грн., посилаючись на те, що ним, як поручителем, було сплачено вказані кошти за укладеним 03.08.2018 з ТОВ «Фактор груп» договором поруки № 03/08-п і ухвалою Солом`янського районного суду від 15.11.2019 року було відкрито провадження (т.1 а.с.82)

12.12.2019 року ТОВ «ФК «Фактор Груп» за іншим відплатним договором відступлення права вимоги передало право вимоги за договором купівлі-продажу заставної на суму 1 602 422 грн, що складалось з основного боргу 1 100 000 грн і пені 502 422 грн ТОВ «ФК «Арагон» ,яке вчинило виконавчий напис на дублікаті договору купівлі-продажу заставної від 03.12.2014 року та є стягувачем у виконавчому провадженні №60913666 ( т.1 а.с.87 -90)

При цьому належних доказів того ,що у ТОВ «ФК «Фактор Груп» ще залишалось право вимоги до боржника на вказані суми вимог за договором купівлі заставної матеріали справи не містять.

13.12.2019 року за заявою ТОВ «Арагон» приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Місіяж О.А. був вчинений виконавчий напис про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь нового кредитора ТОВ «Арагон» грошових коштів у розмірі 1 602 422 грн і 19.12.2019 року відкрито виконавче провадження по його виконанню, винесена постанова про арешт коштів ОСОБА_1

17.01.2020 року ТОВ «ФК «Арагон» також відступив право вимоги за договором купівлі-продажу заставної у повному об`ємі ТОВ «ФК «Сіті Голд» на суму ,що на цю дату складає 1 661 551,5 грн і складається з 1 100 000 основної заборгованості і 561 551,50 грн пені. (а.с.101-105 т.1)

24.12.2020 року ТОВ «ФК «Фактор Груп» та ТОВ «ВВС» уклали додаткову угоду №1 до договору поруки №27/07-п від 27.07.2018 р. ,якою з 24.12.2020 року змінили п.5.1 договору ,зазначивши, що договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 27.07.2025 року(т.1 а.с.19)

16.02.2021 року ТОВ «ВВС» знову перерахувало товариству « ФК «Фактор Груп » в погашення зобов`язань ОСОБА_1 за договором купівлі- продажу заставної грошові кошти 1 994 108 грн (т.1 а.с.20) При цьому матеріалами справи не підтверджено отримання перед цим позивачем ТОВ «ВВС» від ТОВ «ФК «Фактор Груп» повідомлення з доведенням факту недотримання ОСОБА_1 вимог основного договору та існування зобов`язань останнього на вказану суму.

Таким чином , на цю дату ,незважаючи на відчуження права вимоги ще 18.10.2019 року і 12.12.2019 року товариству «Арагон», ТОВ « ФК «Фактор Груп » отримало на виконання зобов`язань ОСОБА_1 від ТОВ « ВВС» - 2 594 108 грн. а від обох поручителів ОСОБА_1 - 4 114 108 грн.

02.03.2021 р. між ТОВ «ВВС» та ТОВ «Т Капітал» укладено Договір поруки № 02/03.2021, відповідно до якого ТОВ «Т Капітал» зобов`язався перед ТОВ «ВВС», як особою, яка отримала право вимоги, у випадку невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу заставної АА000097 від 03.12.2014 року, відповідати як солідарний боржник в однаковому обсязі з ОСОБА_1 шляхом погашення заборгованості за основним договором в повному обсязі або в частинах.

Згідно з частинами першою, другою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до частин першої та другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції чинній на момент укладання договорів порук), порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов`язання і якщо кредитором у вказаний строк вимоги заявлено не було, то надана поручителем порука припиняється в силу закону При цьому встановлений у ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячний строк є преклюзивним , тобто поновленню зупиненню чи перериванню не підлягає не підлягає, а його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. До такого висновку щодо застосування вказаної норми дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі

№ 2-1169/11 . Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін.

Відповідно до пункту 5.1 договору поруки №27/07-п від 27.07.2018 строк дії договору визначений до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань (т. 1, а. с. 12-13).

У договорі купівлі-продажу заставної від 03 грудня 2014 року сторони визначили строк виконання ОСОБА_1 обов`язку зі сплати вартості заставної у повному обсязі у розмірі до 03 жовтня 2015 року. ОСОБА_1 у передбачені договором строки зазначений обов`язок не виконав.

Крім того, у договорі поруки №27/07-п не встановлено строк після закінчення якого вона припиняється, оскільки він згідно ч.1 ст.252 ЦК визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами ,а тому порука ТОВ «ВВС» припинилась ,бо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не міг пред`явити вимоги до поручителя ,так як на час укладання договору поруки від 27.07. 2018 року строк виконання основного зобов`язання за договором купівлі-продажу заставної від 03 грудня 2014 року уже сплив.

Вказані обставини припинення поруки ТОВ «ВВС» також підтверджено постановою Київського апеляційного суду від 14.04.2021 у справі №760/30848\19 ,якою у задоволенні вимог іншого поручителя - ОСОБА_3 про стягнення коштів з ОСОБА_1 і ТОВ «ВВС» відмовлено через встановлення обставин припинення обох порук за зобов`язанням ОСОБА_1 ,що в силу ч.4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню .

В зв`язку з викладеним , колегія не може прийняти в якості належного і достовірного доказу дії поруки ТОВ «ВВС» до 27.07.2025 року , укладену позивачем з ТОВ « ФК «Фактор Груп » додаткову угоду №1 від 24.12.2020 року до договору поруки №27/07-п ,оскільки на час укладення цієї додаткової угоди порука вже припинила свою дію в силу закону ,а тому вказана додаткова угода не може змінювати умови договору і поновлювати строк поруки, що припинила свою дію.

Так як на час перерахування ТОВ «ВВС» коштів товариству « ФК «Фактор Груп» 16.02.2021 року в сумі 1 994 108 грн порука вже була припинена в силу закону , то таке перерахування їх позивачем не можна розцінювати, як виконання ним ,як поручителем зобов`язань боржника ОСОБА_1 , передбачених п.п.1.1,3.3 і перехід до позивача згідно ст.514,556 ЦК України всіх прав кредитора за основним договором в розмірі частини обов`язку, що виконана ним….».

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини, встановлені постанові Вінницького апеляційного суду від 12.01.2023 у справі № 129/2258/21 не доказуються при розгляді даної справи.

Суд зазначає, що положеннями статті 3 ЦК України закріплено загальні засади цивільного законодавства: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 75 ГПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 522/22023/16-ц).

Верховний Суд у постанові від 29.08.2018 у справі №910/23428/17 вказав, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Таким чином постановою Вінницького апеляційного суду від 12.01.2023 у справі № 129/2258/21 встановлено факт перерахування ТОВ «ВВС» коштів товариству « ФК «Фактор Груп» 16.02.2021 року в сумі 1 994 108 грн. поза межами договору поруки.

Отже, позивачем доведено належними та допустимими доказами факт перерахування ним коштів ТОВ «ФК «Фактор Груп» 16.02.2021 року в сумі 1 994 108 грн. поза межами договору поруки.

Суд також бере до уваги той факт, що ТОВ «ФК «Фактор Груп» не заперечувало проти позовних вимог позивача та підтверджує факт отримання коштів від ТОВ «ВНУТРІШНЯ ВИКОНАВЧА СЛУЖБА» по Договору поруки № 27/07-п від 27.07.2018 року в якості погашення заборгованості ОСОБА_1 та усвідомлює, що отримання коштів від ТОВ "ВВС" було безпідставним.

Таким чином, судом встановлено, що правова підстава для набуття ТОВ «ФК «Фактор Груп» коштів в сумі 1 994 108 грн. станом на дату їх перерахування позивачем (16.02.2021) була відсутня. Будь -яких інших правовідносин між даними товариства не існувало, які б передбачали сплату коштів у вказаній сумі

Враховуючи викладене та відсутність в матеріалах справи доказів того, що грошові кошти, перераховані ТОВ «ВВС» за платіжною інструкцією від 16.02.2021 № 910 набуто ТОВ «ФК «Фактор Груп» на виконання договору або з будь-якої іншої достатньої правової підстави, господарський суд задовольняє позовну вимогу про стягнення 1 994 108, 87 грн. за правилами ст. 1212 ЦК України.

Вирішуючи даний спір суд зазначає, що згідно правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Тлумачення вказаних норм, виходячи зі предмету спірних правовідносин, свідчить, що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Матеріали справи не свідчать та сторонами не надано під час розгляду даної справи належних та допустимих доказів, що позивач станом на час дату перерахування коштів (16.02.2021) ТОВ «ФК «Фактор Груп» діяв суперечливо чи недобросовісно.

Поряд з цим, згідно правої позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 910/17567/19 загальна умова частини першої статті 1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Наведений висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 994 108, 87 грн підлягає задоволенню повністю.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Внутрішня Виконавча Служба» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп» (03035, м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, буд. 45, офіс 709, ідентифікаційний код 40911449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Внутрішня Виконавча Служба» (01103, м. Київ, вул. підвисоцького Професора, буд. 10/10, ідентифікаційний код 38447964) 1 994 108, 87 (один мільйон дев`ятсот дев`яносто чотири тисячі сто вісім грн. 87 коп.).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп» (03035, м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, буд. 45, офіс 709, ідентифікаційний код 40911449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Внутрішня Виконавча Служба» (01103, м. Київ, вул. підвисоцького Професора, буд. 10/10, ідентифікаційний код 38447964) витрати по сплаті судового збору в розмірі 29 911, 63 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот одинадцять) грн. 63 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 06.12.2024.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА