Рішення

від 25.11.2024 по справі 914/1872/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2024 Справа № 914/1872/24

За позовом: Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі:

позивача 1: Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів,

позивача 2: Міністерства оборони України, м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп», м. Луцьк,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, м. Львів,

про усунення перешкод у розпорядженні та користуванні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки та її повернення власнику державі.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Амбіцької І.О.

Представники сторін:

прокурор: Ліпійчук Богданна Володимирівна;

від позивача 1: Бобер Андрій Михайлович - представник,

від позивача 2: Гудима В`ячеслав Орестович - представник,

від відповідача: ОСОБА_1 - представник.

від третьої особи: ОСОБА_2 - представник.

У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/1872/24 за позовом заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації та Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» про усунення перешкод у розпорядженні та користуванні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинення речових прав щодо неї та її повернення власнику - державі.

Ухвалою суду від 02.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова та підготовче судове засідання призначено на 26.08.2024.

Ухвалою суду від 26.08.2024 підготовче судове засідання відкладено на 16.09.2024.

Ухвалою суду від 16.09.2024 прийнято заяву прокурора про зміну предмету позову та підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 07.10.2024.

Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 07.11.2024 у зв`язку з перебуванням судді П.Т. Манюка у відпустці судове засідання призначено на 25.11.2024.

У судове засідання 25.11.2024 прокурор з`явився, підтримав позовні вимоги у повному обсязі з врахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.

У судове засідання 25.11.2024 представники позивачів з`явились, надали суду усні пояснення по суті спору, підтримали позовні вимоги прокурора.

У судове засідання 25.11.2024 представник відповідача з`явився, позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях у справі.

У судове засідання 25.11.2024 представник третьої особи з`явився, позовні вимоги прокурора підтримав.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 25.11.2024 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Позиція прокурора.

Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації та Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» про усунення перешкод у розпорядженні та користуванні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинення речових прав щодо неї та її повернення власнику державі.

У подальшому прокурор подав заяву про зміну предмету позову, зазначаючи вимогу про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:021:0008 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно окремо від вимоги про скасування державної реєстрації зазначеної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із закриттям Поземельної книги.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що рішенням виконавчого комітету Львівськоі? міської Ради народних депутатів від 08.02.1985 № 3-с «Про встановлення меж земельних ділянок віи?ськових містечок на територіі? м. Львова» за КЕВ м. Львова закріплено земельну ділянку площею 11, 98 га на АДРЕСА_1 ). З листа КЕВ м. Львова від 19.07.2024 № 575/Ю/4026 вбачається, що відповідно до запису у Шнуровій книзі земельних ділянок, відведених Міністерству оборони СРСР, що міститься у КЕВ м. Львова, земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 ) площею 11, 96 га закріплена за військовою частиною НОМЕР_2 .

Як зазначає прокурор, згідно із схемою передачі земельної ділянки від 29.07.1997 № 144/1/342 та акту прийому-передачі від 12.08.1997 частину земельноі? ділянки площею 0, 30 га та на підставі ухвали Львівськоі? міськоі? ради від 11.05.1995 із земельноі? ділянки загальною площею 11, 96 га вилучено частини земельноі? ділянки площею 0, 23 га та 1, 32 га у народне господарство, у зв`язку з чим у КЕВ м. Львова на обліку залишилась земельна ділянка загальною площею 10, 11 га.

09.10.2017 проведено державну реєстрацію права власності за Міністерством оборони України на об`єкти нерухомого майна військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1378427746101).

Прокурор вказує, що 16.10.2018 комісією у складі працівників КЕВ м. Львова проведено обстеження земельноі? ділянки військового містечка № НОМЕР_1 , за результатами якої складено акт та установлено, що земельна ділянка площею 10, 11 га перебуває на балансі КЕВ м. Львова, закріплена за військовою частиною НОМЕР_3 (колишній 124 центр забезпечення продуктів і зберігання техніки) та використовується за призначенням. За даними Держгеокадастру за військовим містечком № НОМЕР_1 рахується площа земельноі? ділянки 10, 27 га, розбіжність обліку площі з Держгеокадастром становить 0, 16 га на користь КЕВ м. Львова. Також, виявлено, що зі сторони вулиці Левандівськоі? земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:06:021:0008 площею 0, 16 га (з цільовим призначенням «Для будівництва та експлуатаціі? будівель і споруд, додаткових транспортних послуг»), накладається на земельну ділянку та входить в межі військового містечка № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ).

На думку прокурора, на частину земельноі? ділянки на якій знаходиться військове містечко № НОМЕР_1 , накладається частина земельноі? ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:021:0008 площею 0, 1236 га із загальноі? площі 0, 1600 га, яка перебуває у власності ТзОВ «Вест Ойл Груп» на підставі договору купівлі-продажу земельноі? ділянки від 04.07.2012 укладеного між СУАП «Західна нафтова група» та відповідачем.

Незважаючи на проведення державноі? реєстраціі? права власності на об`єкти нерухомого маи?на за ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер НОМЕР_4 ) та формування земельноі? ділянки військового містечка № НОМЕР_1 , наявність в межах військового містечка сторонньої земельноі? ділянки площею 0, 16 га з кадастровим номером 4610136300:06:021:0008, у зв`язку з і?і? накладенням на земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_1 унеможливлює реєстрацію права власності Міністерства оборони Украі?ни на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:06:021:0042 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме маи?но, що і стало підставою для звернення із даною позовною заявою.

Прокурор зазначає, що відповідно до законодавства України, рішення про відчуження військового майна, яким прокурор вважає спірну земельну ділянку, приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, однак дозвіл на вилучення вказаноі? земельноі? ділянки зі складу земель оборони відсутній.

Для забезпечення державі реальноі? та безперешкодноі? можливості реалізувати усі правомочності власника щодо земельноі? ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:021:0042, необхідно усунути перешкоди в користуванні нею.

Відтак належним способом захисту порушеного права у цих спірних відносинах, на думку прокурора є усунення перешкод у розпорядженні та користуванні землями оборони шляхом скасування державноі? реєстраціі? земельноі? ділянки належної відповідачеві в Державному земельному кадастрі з закриттям Поземельноі? книги та скасування державноі? реєстраціі? земельноі? ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки при реєстраціі? останньоі? на праві приватноі? власності не враховано приналежності частини земельноі? ділянки до земель оборони, які можуть перебувати виключно в державній власності та зобов`язання відповідача повернути власнику державі, земельну ділянку площею 0,1236 га, яка є частиною земельноі? ділянки площею 0, 1600 га з кадастровим номером 4610136300:06:021:0008.

Позиція позивача 1.

Львівської обласна державна адміністрація на адресу суду письмових пояснень не надала, її представник у судових засіданнях позовні вимоги прокурора підтримав у повному обсязі.

Позиція позивача 2

У відповіді на відзив представник позивача 2 позовні вимоги підтримав з мотивів що судові рішення, на які посилається відповідач не можуть бути преюдиційними для даної справи, прокурором належними доказами обгрунтовано приналежність частини спірної земельної ділянки до земель оборони, прокурором обраний належний та ефективний спосіб захисту порушеного права, а втручання у право відповідача на мирне володіння майном є правомірним.

Позиція відповідача.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначає, що він набув право власності на вже сформовану земельну ділянку, яка є об`єктом цивільних прав, тобто земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер, визначено її площу, межі, встановлено її приналежність до земель житлової та громадської забудови, а також стосовної неї внесено інформацію в Державний земельний кадастр.

В обґрунтування своїх заперечень, відповідач посилається на те, що 31.12.2001 між Львівською міською радою (продавець) та ПП «Галицькі страви» (покупець-переможець) укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок, предметом якого є придбання покупцем земельних ділянок для будівництва та обслуговування АЗС загальною площею 25 200 кв.м, в тому числі і земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Левандівська, загальною площею 1 600 кв.м.

У подальшому 20.10.2005 земельна ділянка по вулиці Левандівській, площею 0, 16 га, кадастровий номер 4610136300:06:021:0008 була відчужена за договором купівлі - продажу земельної ділянки, укладеним між ПП "Галицькі страви" та СУАП «Західна нафтова група». 09.07.2008 Управлінням земельних ресурсів у м. Львові виданий державний акт на право власності СУАП «Західна нафтова група» на земельну ділянку серії ЯД № 499780.

СУАП «Західна нафтова група» за договором купівлі-продажу від 04.07.2012 здійснила продаж ТзОВ «Вест Ойл Груп» земельної ділянки на вулиці Левандівській, площею 0, 16 га, кадастровий номер 4610136300:06:021:0008. Речове право ТзОВ «Вест Ойл Груп» (право власності) було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав 10.05.2023, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 332237452, від 15.05.2023.

Також відповідач зазначає, що підтверджувати факт належності земельної ділянки до військового майна та незаконного її відчуження прокурор повинен посилатись на законодавство, яке було чинне на момент такого первинного відчуження, а саме на дату прийняття рішення Львівською міською радою 29.06.2000 № 688 «Про продаж вільних земельних ділянок несільськогосподарського призначення в м. Львові».

На думку відповідача, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації разом із скасуванням рішення органу державної виконавчої влади, яким затверджено документацію на підставі якої сформовано відповідну земельну ділянку.

ТзОВ «Вест Ойл Груп» вважає, що набуло право власності на сформовану земельну ділянку (кадастровий номер 4610136300:06:021:0008) на підставі відповідного правочину, а отже відповідачу належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На думку відповідача, ні прокурором, ні позивачами не наведено жодної обставини та не надано суду жодного доказу, які б вказували на наявність "суспільного", "публічного" інтересу, та не визначено жодного критерію, які суд повинен дослідити та врахувати при вирішенні питання про правомірність і допустимість втручання держави у право ТзОВ «Вест Ойл Груп» на мирне володіння майном.

Окрім того, як стверджує відповідач, законність всього ланцюга договорів відчуження земельноі? ділянки (включаючи первинне відчуження земельноі? ділянки Львівською міською радою) підтверджена рішеннями судів, які набрали законноі? сили і зазначає справи № 1/727-19/246, № 1/643-15/210а, № 7/219 (18/275), № 18/274, № 5015/4185/12.

Позиція третьої особи.

Третя особа письмових пояснень на адресу суду не надала, у судовому засіданні 25.11.2024 представник третьої особи підтримав позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити повністю, виходячи із таких мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морськоі?) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Украі?нського народу права власника здіи?снюють органи державноі? влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу Украі?ни (далі ЗК Украі?ни) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Статтею 3 цього Кодексу визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією Украі?ни, цим Кодексом, а також прии?нятими відповідно до них нормативно-правовими актами

За змістом ст. 19 ЗК Украі?ни, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категоріі?: землі сільськогосподарського призначення; землі житловоі? та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаціи?ного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 77 ЗК Украі?ни передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постіи?ноі? діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил Украі?ни, інших віи?ськових формувань, утворених відповідно до законодавства Украі?ни. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Згідно зі ст.ст. 1, 2 Закону Украі?ни «Про використання земель оборони», землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійноі? діяльності військових частин установ, закладів, підприємств та організацій Зброи?них Сил Украі?ни, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства Украі?ни (військові частини); військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються в постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу Украі?ни.

Відповідно до ст. 84 ЗК Украі?ни у державній власності перебувають усі землі Украі?ни, крім земель комунальноі? та приватноі? власності. Право державноі? власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. До земель державноі? власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі оборони.

Згідно зі ст. 14 Закону Украі?ни «Про Збройні Сили Украі?ни» земля, води, інші природні ресурси, а також маи?но, закріплені за віи?ськовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил Украі?ни, є державною власністю, належать і?м на праві оперативного управління.

Як встановлено судом, постановою виконавчого комітету Львівської міської Ради депутатів трудящих від 11.07.1945 № 410 передано КЕЧ Львівського військового округу по м. Львову будинки згідно додатку № 1 як власність, що належала Львівському військовому округу до Великої вітчизняної війни, серед них будівлі на вул. Левандівській, 5 у м. Львові (додаток № 1, п. 68, колишні назви вул. Янівська, Новоросійська).

У подальшому, 08.02.1985 на підставі рішення № 3-с виконавчого комітету Львівськоі? міськоі? Ради народних депутатів «Про встановлення меж земельних ділянок військових містечок на території м. Львова» за КЕВ м. Львова закріплено земельну ділянку площею 11, 98 га на вул. Левандівськй (колишні назви вул. Янівська, Новоросійська).

З листа КЕВ м. Львова від 19.07.2024 № 575/Ю/4026 вбачається, що відповідно до запису у Шнуровій книзі земельних ділянок, відведених Міністерству оборони СРСР, що міститься у КЕВ м. Львова, земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: вул. Левандівська, 5, м. Львів (колишня вул. Новоросійська) площею 11, 96 га була закріплена за військовою частиною НОМЕР_2 .

Згідно зі схемою передачі земельноі? ділянки військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: вул. Левандівська, 5, м. Львів, яка зберігається у КЕВ м. Львова, на підставі рішення начальника розквартирування військ та капітального будівництва начальника Головного управління Збройних Сил Украі?ни від 29.07.1997 № 144/1/342 та акту прийому-передачі від 12.08.1997 частину земельноі? ділянки площею 0, 30 га із земельноі? ділянки площею 11, 96 га передано у народне господарство. Також, на підставі ухвали Львівськоі? міськоі? ради від 11.05.1995 із земельноі? ділянки загальною площею 11, 96 га вилучено частини земельноі? ділянки площею 0, 23 га та 1, 32 га у народне господарство, у зв`язку з чим у КЕВ м. Львова на обліку залишилась земельна ділянка загальною площею 10, 11 га.

У подальшому, 09.10.2017 проведено державну реєстрацію за Міністерством оборони Украі?ни права власності на об`єкти нерухомого маи?на віи?ськового містечка № НОМЕР_1 за адресою: вул. Левандівська, 5, м. Львів (реєстраційний номер об`єкта нерухомого маи?на 1378427746101).

16.10.2018 комісією у складі працівників КЕВ м. Львова проведено обстеження земельноі? ділянки віи?ськового містечка № НОМЕР_1 , за результатами якоі? складено акт та встановлено, що земельна ділянка площею 10, 11 га перебуває на балансі КЕВ м. Львова, закріплена за віи?ськовою частиною НОМЕР_3 (колишній 124 центр забезпечення продуктів і зберігання техніки) та використовується за призначенням. За даними Держгеокадастру за військовим містечком № НОМЕР_1 рахується площа земельноі? ділянки 10, 27 га, розбіжність обліку площі з Держгеокадастром становить 0, 16 га на користь КЕВ м. Львова.

У ході обстеження комісією установлено, що на територіі? військового містечка № 140, де дислокується військова частина НОМЕР_3 , розміщено 47 будівель (контроль-пропускний пункт, нежитлові будівлі (продуктові склади, сховища для техніки тощо; земельна ділянка даноі? територіі? огороджена залізобетонною огорожею).

Також, виявлено, що зі сторони вулиці Левандівськоі? земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:06:021:0008 площею 0, 16 га (за цільовим призначенням «Для будівництва та експлуатаціі? будівель і споруд, додаткових транспортних послуг»), накладається на земельну ділянку та входить в межі військового містечка № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ).

28.04.2023 розпорядженням голови Львівськоі? обласноі? державноі? адміністраціі? від № 84/0/5-23 надано Міністерству оборони Украі?ни дозвіл на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою технічноі? документаціі? із землеустрою щодо інвентаризаціі? земель орієнтовною площею 10,1100 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 для розміщення та постійноі? діяльності Збройних Сил Украі?ни.

На підставі договору від 03.08.2023 № 407/1/1 про закупівлю послуг з ТзОВ «Лекс Статус», розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризаціі? земель військового містечка № НОМЕР_1 загальною площею 10, 11 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за результатами чого установлено, що частина земельноі? ділянки площею 0, 3064 га знаходиться під реалізованими будівлями (№ 62, № 107), а фактична площа земельноі? ділянки, що використовує ІНФОРМАЦІЯ_1 становить 9, 9812 га, що у свою чергу, унеможливлює встановлення на місцевості обліковоі? площі 10, 11 га (за геодезичними обмірами 10, 2876 га).

Зазначені вище будівлі реалізовано на підставі додаткового переліку № 1 нерухомого віи?ськового маи?на Зброи?них Сил, яке може бути відчужено, затвердженого рішенням Урядового комітету з питань оборони, оборонно-промислового комплексу та правоохоронноі? діяльності, протокол від 22.10.2004 № 20, договору комісіі? від 22.08.2005 № Д 29-1.3/621 та договору купівлі-продажу від 01.02.2006 № Д 29-2.5/63. Передачу будівель здіи?снено відповідно до акту приймання-передачі від 13.02.2006 будівлі № 62, загальною площею 712, 90 кв. м; будівлі № 107, загальною площею 105, 20 кв. м, військового містечка № НОМЕР_1 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

У листі Головного управління земель оборони та фондів Міністерства оборони Украі?ни від 30.03.2024 № 220/68/661 зазначено, що у серпні 2023 року проведено інвентаризацію земельноі? ділянки військового містечка № НОМЕР_1 . У ході проведення інвентаризаціі? земельноі? ділянки військового містечка № НОМЕР_1 сформовано земельну ділянку площею 9, 9812 га та внесено відомості про неі? до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номеру 4610136300:06:021:0042.

При цьому, під час проведення камеральних робіт сертифікованим інженером-землевпорядником установлено, що на частину земельної ділянки площею 9, 9812 га (фактична площа) накладається частина земельноі? ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:021:0008 площею 0, 1236 га із загальноі? площі 0,1600 га, яка перебуває у власності ТзОВ «Вест Ойл Груп».

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова листом від 29.02.2024 № 575/3/976 повідомив що на земельній ділянці площею 0, 16 га з кадастровим номером 4610136300:06:021:0008 знаходяться дві будівлі (№ 101 водомаслогрійка, № 121 - вбиральня), які перебувають у власності Міністерства оборони України. Земельна ділянка розміщується в межах території військового містечка № НОМЕР_1 , де дислокується в/ч НОМЕР_3 , огороджена і використовується військовою частиною за призначенням. Доступ до зазначеної земельної ділянки можливий лише згідно пропускного режиму військової частини НОМЕР_3 .

У листі Головного управління віи?ськової юстиціі? Міністерства оборони Украі?ни від 21.06.2024 № 220/74/ВихЗПІ/58 вказано, що незважаючи на проведення державноі? реєстраціі? права власності об`єктів нерухомого майна за Міністерством оборони Украі?ни та формування земельноі? ділянки військового містечка № НОМЕР_1 , наявність в межах військового містечка сторонньоі? земельноі? ділянки площею 0, 16 га з кадастровим номером 4610136300:06:021:0008, у зв`язку з і?і? накладенням на земельну ділянку віи?ськового містечка № 140 унеможливлює реєстрацію права власності Міністерства оборони Украі?ни на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відтак під час оформлення речового права на земельну ділянку державноі? власності за Міністерством оборони Украі?ни встановлено неможливість проведення реєстраціі? права державної власності щодо земельноі? ділянки із земель оборони з кадастровим номером 4610136300:06:021:0042, зважаючи на наявність державноі? реєстраціі? земельноі? ділянки приватноі? форми власності з кадастровим номером 4610136300:06:021:0008, частина якоі? накладається на землі оборони.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач стверджує що 31.12.2001 між Львівською міською радою (продавець) та ПП „Галицькі страви (покупець-переможець) укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок, предметом якого є придбання покупцем-переможцем земельних ділянок для будівництва та обслуговування АЗС загальною площею 25 200 кв.м, в тому числі і земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Левандівська, загальною площею 1 600 кв.м.

У подальшому ПП "Галицькі страви" відповідно до договору купівлі-продажу земельноі? ділянки від 20.10.2005 продало СУАП «Західна нафтова група» земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Левандівська, загальною площею 1 600 кв.м. 09.07.2008 Управлінням земельних ресурсів у м. Львові видано СУАП «Західна нафтова група» Державний акт на право власності на земельну ділянку серіі? ЯД № 499780 площею 0, 16 га на вул. Левандівській у м. Львів для будівництва і обслуговування АЗС.

04.07.2012 між СУАП «Західна нафтова група» та ТзОВ «Вест Ойл Груп» укладено договір купівлі-продажу земельноі? ділянки площею 0, 16 га, кадастровий номер 4610136300:06:021:0008, що знаходиться за адресою: вул. Левандівська, м. Львів.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 10.05.2023 державним реєстратором за товариством з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» проведено державну реєстрацію на праві приватноі? власності на указану вище земельну ділянку (кадастровий номер 4610136300:06:021:0008) на підставі договору купівлі-продажу від 04.07.2012, укладеного між Спільним украі?нсько-англійським підприємством «Західна нафтова група» у формі товариства з обмеженою відповідальністю та ТзОВ «Вест Ойл Груп», зареєстрованого приватним нотаріусом в реєстрі № 2238, та державного акту на право власності на земельну ділянку серіі? ЯД № 499780, виданого 09.07.2008 СУАП «Західна нафтова група». Цільове призначення земельноі? ділянки визначено для будівництва і обслуговування АЗС.

Частиною 2 ст. 19 Конституціі? Украі?ни передбачено, що органи державноі? влади та органи місцевого самоврядування, і?х посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами Украі?ни.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Конституціі? Украі?ни повноваженням здійснювати управління державною власністю відповідно до закону наділено Кабінет Міністрів Украі?ни.

Статтею 1 Закону Украі?ни «Про управління об`єктами державноі? власності» визначено поняття управління об`єктами державноі? власності, згідно з яким це здійснення Кабінетом Міністрів Украі?ни та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізаціі? прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством Украі?ни, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів Украі?ни за поданням Міністерства оборони Украі?ни. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів Украі?ни (ст. 6 Закону Украі?ни «Про правовий режим маи?на у Зброи?них Силах Украі?ни»).

Суд звертає увагу, що оскільки землі оборони перебувають лише у користуванні Міністерства оборони Украі?ни, а розпоряджається ними Кабінет Міністрів Украі?ни, з врахуванням вимог визначених у ст. 142 ЗК Украі?ни, виключно Кабінет Міністрів Украі?ни має право припиняти право власності чи користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони.

Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги наведені норми права, суд зазначає, що істотною передумовою для припинення права власності держави на землі оборони та передачу їх територіальній громаді, із подальшим правом останньоі? на передачу таких ділянок у власність або у користування іншим особам є прии?няття Кабінетом Міністрів Украі?ни відповідного рішення за поданням Міністерства оборони Украі?ни.

Аналогічні правові висновки зазначено у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 924/174/18, від 24.04.2018 у справі № 902/538/14, від 29.11.2018 у справі № 924/1025/14, від 16.12.2015 у справі № 6-2510цс15.

Суд, беручи до уваги вищевказане, враховуючи, що ні Кабінетом Міністрів Украі?ни, ні Міністерством оборони Украі?ни не приймались рішення щодо передачі в комунальну (приватну) власність із земель оборони військового містечка № НОМЕР_1 по вул. Левандівській, 5 у м. Львові частини спірної земельної ділянки, та подальше проведення державноі? реєстраціі? на частину земельноі? ділянки площею 0, 1236 га за суб`єктом права приватноі? власності, дійшов висновку про наявне порушення вищевказаного законодавства та інтересів держави на володіння зазначеними землями оборони.

Окрім того, не відповідають законодавству твердження відповідача, що жодних заборон на передачу у приватну власність земель оборони, Земельний кодекс України від 18.12.1990 не містив, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 7 Земельного кодексу Украі?ни в редакції від 18.12.1990 у постійне або тимчасове користування земля надається для потреб оборони організаціям, зазначеним у ст. 70 цього Кодексу. Статтею 70 вказаного Кодексу було передбачено, що землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійноі? діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил і внутрішніх військ. Порядок надання земель для потреб оборони визначається законодавством Украі?нськоі? РСР.

Разом з тим, відповідно до ст. 4 Земельного кодексу України (станом на 20.06.2000 час прийняття ухвали Львівської міської ради № 688) у державній власності перебувають всі землі Украі?ни, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Не можуть передаватись у колективну та приватну власність землі оборони.

З огляду на те, що на спірній земельній ділянці з 1945 року знаходяться будівлі військового містечка № 140, беручи до уваги вищевказані положення Земельного кодексу України станом на 20.06.2000, то твердження відповідача про те, що заборони на передачу у приватну власність земель оборони Земельний кодекс України від 18.12.1990 не містив, є помилковим.

Щодо правових підстав для скасування державноі? реєстраціі? спірноі? земельноі? ділянки в Державному земельному кадастрі з закриттям Поземельноі? книги та припиненням речових прав щодо неі? із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме маи?но, то слід зазначити наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері державноі? реєстраціі? речових прав на нерухоме маи?но, розміщене на територіі? Украі?ни, та обтяжень таких прав врегульовані Законом Украі?ни «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та і?х обтяжень».

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та і?х обтяжень (далі державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2 Закону Украі?ни «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме маи?но та і?х обтяжень»).

За змістом наведеноі? норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державноі? реєстраціі?. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якіи? особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такоі? підстави закон не передбачає.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великоі? Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 № 910/10987/18, від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.

Суд повторно зазначає, що як вбачається з відомостей Державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 0, 1600 га з кадастровим номером 4610136300:06:021:0008, до складу якоі? входить земельна ділянка площею 0,1236 га, приналежна до земель оборони, зареєстрована в Державному земельному кадастрі та перебуває в приватній? власності.

З метою забезпечення реальноі? та безперешкодноі? можливості державі реалізувати усі правомочності власника щодо земельноі? ділянки земель оборони з кадастровим номером 4610136300:06:021:0042 необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державноі? реєстраціі? права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:06:021:0008, відомості про яку містяться у Державному земельному кадастрі.

Згідно з ч. 6. ст. 16 Закону Украі?ни «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державноі? реєстраціі? земельноі? ділянки. Зміна власника чи користувача земельноі? ділянки, зміна відомостеи? про неі? не є підставою для скасування кадастрового номера.

У постанові Великоі? Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) зазначено, що «з урахуванням конкретних обставин справи та положень абзаців другого та третього частини третьоі? статті 26 Закону № 1952-ІV задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами). На підставі викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 27.10.2021 у справі № 545/1883/20, про те, що задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності призведе до відновлення порушених прав позивача і не потребує для застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності». До схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.07.2023 у справі № 759/5454/19.

Зважаючи на викладене, скасування реєстраціі? земельноі? ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичноі? невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельноі? ділянки і надає можливість державі сформувати земельну ділянку з визначенням і?і? цільового призначення «землі оборони». Подібні за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 484/629/19.

Таким чином, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права у цих спірних відносинах є усунення перешкод у розпорядженні та користуванні землями оборони шляхом скасування державноі? реєстраціі? земельноі? ділянки в Державному земельному кадастрі із закриттям Поземельноі? книги та скасування державноі? реєстраціі? земельноі? ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки при реєстраціі? останньоі? на праві приватноі? власності не враховано приналежності частини земельноі? ділянки до земель оборони, які можуть перебувати виключно в державній? власності.

Щодо вимоги про зобов`язання повернути частину спірноі? земельноі? ділянки на користь держави, то слід зазначити наступне.

Статтею 319 Цивільного кодексу Украі?ни (далі ЦК Украі?ни) визначено, що лише власник має право вчиняти стосовно свого маи?на будь-які діі?, які не суперечать закону, а статтею 321 цього Кодексу передбачено принцип непорушності права власності.

Частиною 1 ст. 178 ЦК Украі?ни передбачено, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієі? особи до іншоі? в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті.

Відповідно до ч. 2 цієі? статті види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Правовий титул (правова підстава) виникнення речових прав володіння, користування, розпорядження такими об`єктами визначається законодавчими актами, зокрема Конституцією Украі?ни, ЗК Украі?ни, іншими законами. Саме законодавчими актами забороняється перебування певних об`єктів власності Украі?нського народу в комунальній або приватній власності. У свою чергу, неможливість перебування таких об`єктів у іншого власника, окрім держави, унеможливлює виникнення у них нового володільця.

Згідно зі ст. 389 ЦК Украі?ни право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Аналіз ст. 398 ЦК Украі?ни свідчить про те, що титульним володінням слід вважати лише те володіння, яке має відповідну правову підставу: договір з власником або особою, якіи? маи?но було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Об`єктом титульного володіння, на відміну від фактичного володіння, може бути будь-яке маи?но (у тому числі й нерухоме), не вилучене з цивільного обороту, яке може бути об`єктом приватноі? власності. Отже, якщо чинним законодавством не передбачена можливість набуття особою в комунальну або приватну власність земель певноі? категоріі?, це означає неможливість отримання такою особою титульного володіння на земельну ділянку.

Суд звертає увагу, що законодавство Украі?ни не передбачає підстав для отримання статусу титульного володільця територіальною громадою чи фізичною/юридичною особою на землі оборони. Отже, якщо законом не передбачена можливість набуття права власності щодо земель певноі? категоріі?, то це означає неможливість отримання такою особою титульного володіння на земельну ділянку певноі? категоріі?, зокрема земель оборони.

Такі землі не можуть використовуватися за іншим призначенням, окрім як для потреб оборони, зокрема, для розміщення та постійноі? діяльності Збройних Сил Украі?ни.

Слід зазначити, що власник земельноі? ділянки не втрачає права володіння нею навіть тоді, коли таке маи?но протиправно або на підставі відповідного титулу використовує інша особа.

Відповідно до ст.ст. 330, 387, 658 ЦК Украі?ни право власності дійсного власника майна презюмується і не припиняється із втратою майна, це право підлягає захисту протягом усього часу наявності в іншої особи титулу власника майна. Таким чином, землі оборони є обмежено оборотоздатними об`єктами цивільних прав та не можуть перебувати у власності інших суб`єктів, окрім держави. Вказане унеможливлює виникнення в них нового володільця.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своі?м майном (ст. 391 ЦК Украі?ни).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що за змістом ст. 391 ЦК Украі?ни негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння (постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 372/1684/14-ц).

У вказаних постановах суд також дійшов висновку, що якщо в особи за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державноі? реєстраціі? права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельних ділянок, обмежених в обороті, не призводять до заволодіння ними.

Отже, державну реєстрацію права приватноі? власності на землі оборони треба розглядати як такі, що не є пов`язані з позбавленням власника його володіння цими ділянками.

Право власності держави на обмежені в обороті об`єкти встановлене законом, тому не потребує доведення правового титулу.

Така позиція повністю узгоджується з положеннями ст.ст. 330, 658 ЦК Украі?ни, згідно з якими право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою майна, а тому за відсутності правовоі? підстави на виникнення в іншоі? особи титульного володіння на земельну ділянку належним способом правового захисту є усунення перешкод у і?і? користуванні законним володільцем, а не витребування такоі? ділянки від фактичного володільця.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до фізичних чи юридичних осіб осіб про усунення перешкод, які вони створюють в користуванні чи розпорядженні відповідним маи?ном.

У зв`язку з цим у даному випадку позов прокурора слід розглядати як негаторний позов, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться в складі земель оборони, яка може перебувати лише в державній власності, а тому необхідність в оскарженні рішення про відведення такої земельноі? ділянки, укладеного правочину чи правовстановлюючого документа на земельну ділянку не відповідатиме критерію ефективності способу захисту порушеного права.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд зробив висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо маи?на неправомірних діи?).

Аналізуючи в сукупності вищевказане законодавство суд дійшов висновку, що, оскільки виключно Кабінет Міністрів Украі?ни має право розпоряджатись землями оборони за поданням Міністерства оборони Украі?ни, то у даному випадку проведена державна реєстрація на праві приватноі? власності на частину земельноі? ділянки зі складу земель оборони суперечить інтересам держави, у зв`язку з чим така реєстрація підлягає скасуванню у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та земельна ділянка підлягає поверненню до державноі? форми власності, що в сукупності буде єдиним ефективним способом захисту інтересів держави.

Щодо посилань відповідача на справи № 1/727-19/246, № 1/643-15/210а, № 7/219 (18/275), № 18/274, № 5015/4185/12, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд проаналізувавши судові рішення, на які посилається відповідач в підтвердження факту набуття ним права власності, вважає, що такі не мають преюдиційного значення для розгляду даної справи, оскільки в них не досліджувалося питання, щодо прав на спірну земельну ділянку та їх набуття.

Крім того, недопустимість покликання на такі судові рішення, як на такі в яких наявні преюдиційні факти для даної справи наголосила Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 909/27/19 від 01.09.2020: «п. 7.10. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо. п. 7.11. Таким чином, висновок суду про наявність правонаступництва є правовою оцінкою, яка не має преюдиційного значення. Відповідно до частини сьомої статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.».

Крім того, суд зазначає, що у всіх судових рішеннях, зазначених відповідачем у відзиві, органи прокуратури, Міністерство оборони України та його підрозділи, Львівська міської ради та її виконавчі органи, займали послідовно незмінну правову позицію, та при розгляді кожної із зазначених справ посилалися на незаконність та необхідність скасування як ухвали Львівської міської ради від 29.06.2000 № 688, оскільки додатки до неї із переліком ділянок для продажу були підробленими, так і договорів відчуження спірної земельної ділянки, які є одними із доказів відповідача для обґрунтування своєї позиції, зокрема договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 31.12.2001 укладеного між Львівською міською радою та ПП «Галицькі страви».

Так, суд звертає увагу, що у судових рішеннях у справі № 1/727-19/246 предметом аналізу суду було встановлення факту прийняття чи неприйняття Львівською міською радою ухвали від 29.06.2000 за № 688, а не визначення (встановлення) статусу спірної земельної ділянки та її віднесення до земель оборони.

Суд зазначає, що у подальшому, у інших, зазначених відповідачем судових рішеннях лише цитувалася позиція викладена у рішенні від 07.03.2007 у справі № 1/727-19/246, де у задоволенні позовних вимог Львівської міської ради, як органу, який прийняв ухвалу від 29.06.2000 № 688, та заперечує щодо вираження своєї волі на відчуження спірної земельної ділянки зокрема, а отже і включення її до додатку № 1 до ухвали через фальсифікацію додатку та в подальшому до договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 31.12.2001, відмовлено.

Також суд звертає увагу, що оскаржуючи рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2007 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2008 у справі № 1/643-15/210а, Львівська міська рада та прокуратура, зазначала про те, що 15 ділянок (до складу яких входить ділянка яка є предметом розгляду у справі № 914/1872/24) було відчужено на підставі підробленого додатку до ухвали Львівської міської ради від 29.06.2000 № 688 та сфальсифікованого договору від 31.12.2001. Також скаржник в обґрунтування касаційної скарги посилався на матеріали кримінальної справи, порушеної по факту службового підроблення, розтрати та заволодіння майном Львівської міської ради.

Предметом спору у справі № 1/643-15/210а було визнання за Спільним украі?нсько-англійським підприємством Західна нафтова група права власності на земельні ділянки у м. Львові по вул. Стрийській площею 0,35 га, по вул. Хуторівка площею 0, 15 га, по вул. Зеленій, 147 площею 0,08 га, по пр. Червоноі? Калини вулиці Хуторівка площею 0, 17 га, по вул. Городоцькій - Станційній площею 0, 21 га, по вул. Левандівській площею 0,16 га, по вул. Зеленій площею 0, 11 га, по вул. Стрийській площею 0, 25 га, по вул. Гетьмана Мазепи вулиці Замарстинівській площею 0, 22 га, по вул. Шевченка (територіі? ВАТ Електрон) площею 0,13 га, по вул. Любінській - Народній площею 0, 08 га, по вул. Кульпарківській площею 0, 07 га, по вул. Пасічній площею 0, 15 га, по вул. Липинського площею 0,16 га.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що у згаданих справах суди досліджували питання щодо прийняття чи неприйняття Львівською міською радою ухвали від 29.06.2000 за № 688, а не приналежність до складу земель оборони частини земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:021:0008, яка є предметом даної справи, отже посилання відповідача на вищевказані судові рішення у даній справі не обгрунтованими, зважаючи що такі рішення не містять преюдиції застосовної при розгляді справи № 914/1872/24.

Щодо аргументів відповідача про неправомірність втручання в його право власності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Велика Палата Верховного Суду у п. 122-126 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 звертала увагу на те, що навіть у випадку позбавлення кінцевого набувача його прав на певний об`єкт, законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту.

Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного, в якого придбав об`єкт, про відшкодування збитків на підставі статті 661 Цивільного кодексу України, відповідно до частини першої якої у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Таку ж вимогу може заявити і проміжний набувач до первинного.

Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16.12.2015 у справі № 6-2510цс15, а також постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц(пункт 93), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 63), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 125.6.3).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частин першої та третьої статті 22 Цивільного кодексу України).

Отже, законодавство України гарантує право особи заявити до відповідного суб`єкта позов про відшкодування шкоди, якщо така була заподіяна. Таке відшкодування має бути надане на підставі норм матеріального права згідно з належною юридичною процедурою та за вимогою, що підтверджена доказами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора по суті не суперечать загальним принципам і критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Обсяг обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції, порушується, лише якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах Проніна проти України, заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та Нечипорук і Йонкало проти України, заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У рішенні № З-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Підсумовуючи наведене, суд констатує, що прокурор у позовній заяві навів достатньо підстав для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив належних позивачів, а також дотримався порядку повідомлення позивачів, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (листи-повідомлення від 20.02.2024 № 15-140ВИХ-24, лист від 25.04.2024 № 15-325ВИХ-24, від 01.05.2024 № 15-342ВИХ-24 та від 23.05.2024 № 15-413ВИХ-24 ).

Відтак, із врахуванням зазначених вище обставин, а саме: встановлення накладення частини земельноі? ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:021:0008 площею 0, 1236 га із загальноі? площі 0, 1600 га, зареєстрованоі? на праві приватноі? власності за ТзОВ «Вест Ойл Груп», на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:06:021:0042 площею 9, 9812 га та приналежність спірної земельної ділянки до складу земель оборони, розміщення на території спірної земельної ділянки об`єктів нерухомого військового майна військового містечка № 140, суд вбачає порушення інтересів держави в особі Міністерства оборони Украі?ни, що полягає у неможливості проведення державноі? реєстраціі? на праві державноі? власності земельноі? ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:021:0042 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а отже позовні вимоги прокурора є обгрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

Відшкодування витрат прокурора, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Усунути перешкоди власнику державі в особі Львівськоі? обласноі? державноі? адміністраціі? (79008, місто Львів вул. Винниченка, 18, код ЄДРПОУ 00022562) та землекористувачу Міністерству оборони Украі?ни (03168, місто Київ, проспект Повітряних сил, 6, код ЄДРПОУ 00034022) у розпорядженні та користуванні землями оборони, а саме: земельною ділянкою площею 0, 1236 га, яка є частиною земельноі? ділянки площею 0, 1600 га з кадастровим номером 4610136300:06:021:0008, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Єршова, будинок 1, код ЄДРПОУ 34524327) та накладається на земельну ділянку площею 9,9812 га з кадастровим номером 4610136300:06:021:0042 військового містечка № 140, що знаходиться за адресою: вул. Левандівська, 5, м. Львів шляхом:

2.1. скасування державної реєстрації земельноі? ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:021:0008 у Державному земельному кадастрі із закриттям Поземельноі? книги.

2.2. скасування державної реєстрації земельноі? ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:021:0008 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме маи?но.

2.3. зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Єршова, будинок 1, код ЄДРПОУ 34524327) повернути власнику державі в особі Львівськоі? обласноі? державноі? адміністраціі? (79008, місто Львів вул. Винниченка, 18, код ЄДРПОУ 00022562) земельну ділянку площею 0, 1236 га, яка є частиною земельноі? ділянки площею 0, 1600 га з кадастровим номером 4610136300:06:021:0008.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Єршова, будинок 1, код ЄДРПОУ 34524327) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 20, код ЄДРПОУ 38326057, отримувач: Державна казначейська служба Украі?ни, м. Київ, код банку 820172, рахунок UA238201720343120001000082783) судовий збір у розмірі 7 267, 20 грн.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складений та підписаний 06 грудня 2024 року.

СуддяМанюк П.Т.