Ухвала

від 02.12.2024 по справі 914/1122/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.12.2024 Справа № 914/1122/24

Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Зоряни Горецької, при секретарі Марті Пришляк, у справі

за позовом: Demeter Felderzeugnisse GmbH

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО РАДЕХІВ"

про стягнення заборгованості,

представники сторін:

від позивача: Маршук Ю.С.;

від відповідача: Жбадинський В.О.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Demeter Felderzeugnisse GmbH до Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО РАДЕХІВ" про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Представник відповідача подав клопотання №27071/24 від 08.11.2024 про залишення позовної заяви без розгляду, посилаючись на наступне.

Первинно заявлені позовні вимоги обґрунтовувалися фактом виникнення між сторонами зобов`язань з поставки, які оформлені в спрощеній формі шляхом надсилання відповідачем позивачу Проформи-рахунку №АR-1112 від 11.12.2020 року та оплати Позивачем авансу за поставку гороху органічного, урожаю 2019 року.

Одночасно, у відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача зазначив, що: Demeter Felderzeugnisse GmbH (Німеччина), у первісній позовній заяві не міг посилатися на зазначений контракт, оскільки на момент подачі позову ТОВ «АГРО РАДЕХІВ» не надало підписаного екземпляра контракту з обох сторін. Це обумовлено тим, що відсутність відповідного документального підтвердження договору виключає можливість правомірного його використання як доказової бази у судовому процесі. Проте, відповідно до останніх поданих матеріалів справи, АТ «Сенс Банк» надав суду підписаний обома сторонами контракт №АЯ-111220, що дозволяє вважати його належним і допустимим доказом на підтвердження договірних зобов`язань між сторонами. Тепер, з урахуванням наявності підписаного контракту Demeter Felderzeugnisse GmbH може посилатися на нього як на доказову базу для обґрунтування своїх позовних вимог.

Як вбачається, позивач фактично змінив підставу позову: з обґрунтування існування між сторонами зобов`язань з поставки на підставі Проформи-рахунку №АR-1112 від 11.12.2020 року - підставою заявлення позовних вимог позивач визначає Контракт №АR-111220, який на його думку не виконаний відповідачем.

Водночас, згідно з п. 9.1 та 9.2 Контракту №АR-111220 сторони вживуть всіх заходів для вирішення спорів, які можуть виникнути щодо цього Контракту, шляхом переговорів. У випадку, коли Сторони не дійдуть згоди, всі спірні питання будуть вирішуватися згідно з законодавством України, у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України в м. Києві у відповідності до його регламенту.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, сформульованою у постанові від 15.08.2024 року у справі №911/3765/23, відповідно до вимог пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України суд зобов`язаний залишити такий позов без розгляду.

Враховуючи вищенаведене та в контексті ст. 226 ГПК України відповідач зазначив, що у нього були відсутні правові підстави для подання заяви раніше, а саме до подання відзиву на позовну заяву, оскільки лише після подання відповіді на відзив позивач визначив Контракт №АR-111220 як підставу позову.

Щодо застосування п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 року у справі №906/493/16 зробила наступні правові висновки:

- у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті;

- господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди;

- суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.

У постанові від 15.08.2024 року у справі №911/3765/23 виснував, що у разі якщо будь-яка із сторін Договору, просить про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з погодженням сторонами передачі даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору і не пізніше початку розгляду справи по суті, суд відповідно до вимог пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України зобов`язаний залишити такий позов без розгляду. Проте, законодавством встановлена також можливість розглядати справу у відповідному господарському суді України, у випадку, якщо одна із сторін заявляє про намір передати спір до такого суду, а інша сторона Договору проти цього не заперечує до подання своєї першої заяви щодо суті спору і до початку розгляду справи по суті, тобто за наявності спільного волевиявлення сторін Договору.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 року у справі №913/783/17 передбачає, що припинення провадження у справі є однією із форм завершення справи, яке зумовлено передбаченими законом обставинами. Зокрема, приписами пункту 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) було встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду. Суд зазначив, що таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Як вбачається з рішення у справі №913/783/17 - у вказаній справі постало питання щодо припинення провадження у справі за аналогічних обставин, які наявні у цій справі №914/1122/24, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором. При цьому, сторони у пункті 6.5 Договору визначили, що всі спори, що виникають між сторонами у зв`язку з виконанням цього Договору або що стосуються його зміни, припинення, недійсності підлягають розгляду та вирішуються у третейському суді для вирішення конкретного спору (третейський суд "ай Ьос"). Судом зроблено висновок, що правильно зазначив суд апеляційної інстанції, сторонами включено до Договору третейське застереження, яке міститься у пунктах 6.5 - 6.15 Договору. У зв`язку з цим Верховний Суд зазначив, що враховуючи, що між сторонами наявна третейська угода про передачу всіх спорів на вирішення третейського суду, яка недійсною не визнавалася та відповідає вимогам етапі 12 Закону України "Про третейські суди", а тому є обов`язковою до виконання, і при цьому відповідач наполягав та наполягає на вирішенні даного спору саме третейським судом, у суду першої інстанції були наявні передбачені пунктом 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) підстави для припинення провадження у справі.

Відтак, наведені правові позиції Верховного Суду свідчать про наявність правових підстав для задоволення заяви про залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Таким чином, заслухавши пояснення позивача та відвідача, враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що клопотання представника відповідача підставне та підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 226, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Demeter Felderzeugnisse GmbH до Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО РАДЕХІВ" про стягнення заборгованості залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Суддя Горецька З.В.