Рішення

від 06.12.2024 по справі 915/1741/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2024 року Справа № 915/1741/23(915/1115/24)

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІОНІСІЙ VN» (вул. Миру, 13, с. Костянтинівка Миколаївського району Миколаївської області, 57251, код ЄДРПОУ 33231825)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фермерське господарство «Надійний врожай» (вул. Енгельса, 1, кв. 2, с. Мішково-Погорілове Миколаївського району Миколаївської області, 57214, код ЄДРПОУ 43377014)

про розірвання договору оренди земельної ділянки,

встановив:

Позивач звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 09.09.2024 до відповідача про розірвання договору оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4823381300:03:000:0234 площею 2,9401 га, розташованої на території Воскресенської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, укладений 20.08.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «ДІОНІСІЙ VN».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 20.08.2019 між нею та ТОВ «ДІОНІСІЙ VN» було укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4823381300:03:000:0234 площею 2,9401 га, розташованої на території Воскресенської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, строком на сім років. В подальшому 22.04.2020 між відповідачем, як орендарем, та Фермерським господарством «Надійний врожай», як суборендарем, було укладено договір суборенди вказаної земельної ділянки строком на 6 років. У зв`язку з систематичним порушенням відповідачем зобов`язань щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою, що полягає у несплаті орендної плати у 2022-2024 роках, позивач змушений звернутися до суду з вказаними вимогами про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду головуючим у справі визначено суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 18.09.2024 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем п. 2, 7, 8, 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

27.09.2024 позивачем подано до суду виправлену позовну заяву з додатками.

Ухвалою суду від 07.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи №915/1741/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ДІОНІСІЙ VN (код ЄДРПОУ 33231825), відкрито провадження у справі та присвоїти їй номер 915/1741/23(915/1115/24); залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фермерське господарство «Надійний врожай» (вул. Енгельса, 1, кв. 2, с. Мішково-Погорілове Миколаївського району Миколаївської області, 57214, код ЄДРПОУ 43377014). Судом встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання даної ухвали для надання суду доказів надіслання відповідачеві та третій особі копії виправленої позовної заяви з доданими до неї документами. Також сторонам встановлено процесуальні строки для подання суду заяв по суті спору.

Відповідно до приписів ч. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Ухвалу суду від 07.10.2024 відповідачеві надіслано за адресою: вул. Миру, 13, с. Костянтинівка Миколаївського району Миколаївської області, 57251, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернуто суду без вручення 28.10.2024 з довідкою адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною адресою і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням, що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалу суду від 07.10.2024 третій особі надіслано за адресою: АДРЕСА_2 , яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернуто суду без вручення 20.11.2024 з довідкою за закінченням терміну зберігання.

Згідно з приписами ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи, що відповідач не заперечив проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом на подання відзиву по суті позовних вимог, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах воєнного стану, на розгляд суду не подав, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обґрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,9401 га з кадастровим номером 4823381300:03:000:0234, площею 2,9401 га, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.05.2019, посвідченого приватним нотаріусом Вітовського районного нотаріального округу Миколаївської області Красновою С.М., що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 379220211, дата формування: 20.05.2024).

20.08.2019 між ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІОНІСІЙ VN» (орендар) було укладено договір оренди землі, згідно п. 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4823381300:03:000:0234, яка розташована на території Калинівської с.ради Вітовського району Миколаївської області та належить на праві приватної власності на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 31432033 від 06.05.2019.

Згідно п. 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,9401 га, в тому числі ріллі - 2,9401 га.

Відповідно до п. 3.1 договору договір укладено на сім років . після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк.

Згідно п. 4.1 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 2034,91 грн, що становить 3% від нормативної грошової оцінки землі, в т.ч. 18% податку з доходів фізичних осіб та 1,5% військового збір за один календарний рік.

Згідно п.4.3 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Зміна розміру орендної плати у зв`язку із щорічною індексацією здійснюється орендарем самостійно, на підставі офіційних даних про розмір індексації, без внесення змін та доповнень до даного договору.

Відповідно до п. 4.4 договору орендна плата вноситься з 01.07. поточного року по 01.06. наступного року.

Цільове призначення земельної ділянки землі сільськогосподарського призначення (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору умови збереження об`єкту оренди: - дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; - проводити на земельних ділянках господарську діяльність таким чином, щоб не завдати шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; - дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; - своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; - забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень на земельну ділянку); забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям; - не використовувати земельні ділянки способами, що призводять до погіршення їх якості.

Право оренди земельних ділянок посвідчується даним договором та Витягом з Державного реєстру речових прав про реєстрацію права оренди (п. 6.2 договору).

Відповідно до п. 10.3 договору орендар, зокрема має право проводити обмін орендованої за даним договором земельної ділянки на іншу орендовану земельну ділянку або її частину, а також правами користування земельними ділянками шляхом укладання договорів суборенди відповідних ділянок з метою раціонального використання земель, оптимізації землекористування та сівозміну.

Орендовані земельні ділянки або їх частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення та без попередньої згоди орендодавця (п. 11.1 договору).

Відповідно до п. 11.3 договору строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного даним договором.

Згідно п. 11.4 договору у разі припинення даного договору чинність договору суборенди припиняється, без укладення додаткових договорів між сторонами.

Відповідно до р. 16 договору дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для сучасних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи орендаря; договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором; розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлене чинним законодавством України; перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи або реорганізації юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов договору оренди (р. 17 договору).

За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (п. 18.1 договору).

Згідно п. 19.1 договору даний договір набуває чинності з моменту його укладання та підписання сторонами. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту його державної реєстрації, якщо інше не встановлене діючим законодавством України.

Невід`ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості); акт приймання передачі об`єкта оренди.

Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою відповідача.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (індексний номер витягу:181274753), договір оренди від 20.08.2019 земельної ділянки площею 2,9401 га (кадастровий номер 4823381300:03:000:0234), зі строком дії 20.08.2026, було зареєстровано 13.09.2019 державним реєстратором Комунального підприємства «Миколаївський обласний центр реєстрації» Кумарівської сільської ради Миколаївської області (номер запису про інше речове право: 33253502).

Між сторонами підписано акт приймання передачі земельної ділянки №б/н, відповідно до якого орендар ТОВ «ДІОНІСІЙ VN», в особі директора ОСОБА_2 , прийняв, а орендодавець ОСОБА_1 передала в користування земельну ділянку площею - 2,9401 га, кадастровий номер 4823381300:03:000:0234, яка знаходиться в межах Калинівської с/ради, для вирощування с/г культур.

22.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІОНІСІЙ VN» (орендар) та Фермерським господарством «Надійний врожай» (суборендар) було укладено договір суборенди землі, відповідно до якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Калинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (п. 1.1 договору).

В суборенду передається земельна ділянка: кадастровий номер 4823381300:03:000:0234, розміром - 2,9401 га, у тому числі рілля 2,9401 га ( п. 1.2 договору суборенди).

Договір укладено строком на шість років, але не пізніше 13.09.2019 з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Цей договорі набирає чинності після підписання сторонами. У разі припинення договору оренди землі, вказаного у п. 6.2 договору, дія даного договору припиняється ( п. 3.1, п. 3.2 договору суборенди).

Відповідно до п. 4.2. договору суборенди, суборендна плата вноситься у такі строки:до 31.12. кожного року суборенди.

Умови збереження стану об`єкта суборенди: суборендар зобов`язаний дотримуватися режиму використання земель сільськогосподарського призначення у відповідності з вимогами чинного законодавства України (п. 5.3 договору).

Згідно п. 6.2 договору суборенди підставою передачі в суборенду земельної ділянки є договір оренди землі № б/н від 20.08.2019, укладеного між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «ДІОНІСІЙ VN» (орендар). Право оренди зареєстровано в Комунальному підприємстві «Миколаївському обласному центрі реєстрації» Кумарівської сільської ради 13.09.2014, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права зроблено запис №33253502.

Згідно п. 6.3 договору суборенди передача земельної ділянки суборендарю здійснюється за актом її приймання передачі після підписання цього договору сторонами, але не пізніше семи календарних днів після дати реєстрації права суборенди земельної ділянки.

Договір суборенди підписаний та скріплений печатками Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІОНІСІЙ VN» (орендар) та Фермерським господарством «Надійний врожай» (суборендар).

Між сторонами підписано акт приймання передачі земельної ділянки, відповідно до якого орендар ТОВ «ДІОНІСІЙ VN», в особі директора ОСОБА_2 , передав, а суборендар Фермерське господарство «Надійний врожай» прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею - 2,9401 га, кадастровий номер 4823381300:03:000:0234 на строк шість років, але не пізніше 20.08.2026.

20.08.2024 позивач ОСОБА_1 на адресу відповідача ТОВ «ДІОНІСІЙ VN» та третьої особи ФГ «Надійний врожай» надіслала пропозицію, в якій вказала, що орендарем та суборендарем систематично порушуються умови п.п. 4.4, 5.2 договору оренди та п.п. 4.2, 5.3 договору суборенди, що полягає як у порушенні зобов`язань щодо умов сплати орендної та суборендної плати у 2020-2024 роках, так і щодо дотримання правил агротехнології, які призводять до зниження якості земельної ділянки, у зв`язку з цим пропонує орендарю розірвати вказаний договір оренди за згодою сторін у позасудовому порядку, посилаючись на вимоги ст.ст. 604, 651 ЦК України, п. 17, п. 11.4 договору оренди та просила повідомити про результати її розгляду до 31.08.2024.

Направлення пропозиції на адресу відповідача та третьої особи позивач підтвердила надавши до позову описи вкладення у цінні листи, накладні №5405509990334, 5405509990326, квитанції.

21.08.2024 позивач ОСОБА_1 на адресу арбітражного керуючого ТОВ «ДІОНІСІЙ VN» Дарієнка В.Д. направила лист з додатком копією пропозиції для відповідного реагування.

Направлення листа на адресу арбітражного керуючого ТОВ «ДІОНІСІЙ VN» Дарієнка В.Д. позивач підтвердила надавши до позову опис вкладення у цінний лист, накладну за №5405509990490, квитанцію.

Як вбачається з копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (трек №5405509990490), яке міститься в матеріалах справи, лист отримано арбітражним керуючим ТОВ «ДІОНІСІЙ VN» Дарієнком В.Д. 23.08.2024.

Як зазначає позивач, відповідачем порушено зобов`язання щодо оплати орендних платежів у 2022- 2024 роках за користування земельною ділянкою.

Позивач з метою розірвання договору у позасудовому порядку на адресу відповідача ТОВ «ДІОНІСІЙ VN» та третьої особи ФГ «Надійний врожай» надіслала пропозицію, в якій запропонувала орендарю розірвати вказаний договір оренди за згодою сторін та просила повідомити про результати її розгляду до 31.08.2024, проте відповіді на цю пропозицію вона не отримала.

Надаючи оцінку доводам позовної заяви щодо обставин, які стали підставою для подання даного позову, господарський суд виходить з того, що, зокрема, оскільки виконання умов договору оренди землі від 20.08.2029 з оплати орендних платежів є обов`язком відповідача, то тягар доказування належного виконання цього обов`язку лежить на відповідачеві.

Докази здійснення відповідачем оплати орендних платежів у 2022- 2024 роках у матеріалах справи відсутні. Відповідачем твердження позивача не заперечено та не спростовано.

Предметом даного позову виступає немайнова вимога позивача до відповідача про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При вирішенні даного спору судом враховано наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Законом України «Про оренду землі».

Згідно положень ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Положеннями ст. 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 21 вказаного Закону визначає, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Так, пунктом 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 288.4. ст. 288 вказаного Кодексу передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п. 288.5. ст. 288 того ж Кодексу розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до підпункту «в» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар, зокрема зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

За приписами статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, несплата орендарем відповідної плати за орендовану земельну ділянку по договору оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. У такому випадку орендодавець має право на захист своїх порушених прав.

В свою чергу невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (невнесення відповідачем орендної плати) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача. Адже згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність або відсутність заборгованості за земельним податком та орендною платою (п. 2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. N 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).

Як вбачається з наданого позивачем до суду листа Головного Управління ДПС в Миколаївській області, згідно відомостей із Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 1 кварталу 2022 по 2 квартал 2024 від 12.08.2024, у гр. ОСОБА_1 відсутні джерела отримання доходів, суми доходу, нарахування та перерахування податку на доходи з фізичних осіб та військового збору. Також з листа вбачається, що за даними ІКС «Податковий блок» ТОВ «ДІОНІСІЙ VN» не надавав відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за податкові періоди 2022, та 2023 1-2 квартали станом на 09.08.2024. ФГ «Надійний врожай» не надавав відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1-3 квартали 2022. За 4 квартал 2022, 1-4 квартали 2023 та 1-2 квартали 2024 не декларував виплати доходів, ПДФО та військового збору з ознакою доходу 195- надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, майнового паю в лізинг, оренду, суборенду, емфітевзис відносно ОСОБА_1 станом на 09.08.2024.

За змістом статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.

Згідно положень ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Як вбачається зі змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України, чинним законодавством України під істотним розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Частинами 3, 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно ст.ст. 24, 25 вказаного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення останнім орендної плати, а орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Як зазначено вище, відповідно до р. 17 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

З урахуванням наведеного вище, чинним законодавством передбачена можливість розірвання договору саме у разі систематичної несплати орендних платежів.

Отже, підставою для розірвання спірного договору оренди землі є невиконання відповідачем зобов`язання щодо внесення орендної плати більше 2 років, що свідчить саме про систематичну несплату відповідачем орендних платежів за спірним договором.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для розірвання спірного договору оренди землі в судовому порядку внаслідок систематичної несплати відповідачем орендної плати, що є істотним порушенням умов цього договору.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про розірвання спірного договору оренди землі від 20.08.2019, укладеного між сторонами.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань суду не надав, доводи позивача не спростував.

Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК).

Суд, оцінивши надані позивачем докази у справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до вимог п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Як встановлено, позивач у справі є інвалідом 2 групи, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою МСЕК серії МСЕ-03 №006939 від 02.03.2004, отже згідно із положеннями Закону України «Про судовий збір» є особою, яка звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 2,9401 га, з кадастровим номером 4823381300:03:000:0234, укладений 20.08.2019 між ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІОНІСІЙ VN» (орендар), зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.09.2019 за № 33253502.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІОНІСІЙ VN» (вул. Миру, 13, с. Костянтинівка Миколаївського району Миколаївської області, 57251, код ЄДРПОУ 33231825) в дохід бюджету 3028,00 грн судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6. Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІОНІСІЙ VN» (вул. Миру, 13, с. Костянтинівка Миколаївського району Миколаївської області, 57251, код ЄДРПОУ 33231825),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фермерське господарство «Надійний врожай» (вул. Енгельса, 1, кв. 2, с. Мішково-Погорілове Миколаївського району Миколаївської області, 57214, код ЄДРПОУ 43377014).

Судове рішення складено та підписано судом 06.12.2024.

Суддя В.О.Ржепецький