Рішення

від 26.11.2024 по справі 916/3891/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3891/24Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

розглянувши справу № 916/3891/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження

за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Оператор припортових станцій» /ЄДРПОУ 40075815, адреса м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 17-а/

до відповідачів: 1. Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» /ЄДРПОУ 38727770, адреса 01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14/

2. Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії /ЄДРПОУ 38728457, адреса 65026, м. Одеса, пл. Митна, 1/

про стягнення 1 756,44 грн

ВСТАНОВИВ:

04.09.2024 акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Оператор припортових станцій» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 3982/24/ до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії про стягнення у розмірі 1 756,44 грн, з яких: 1463,70 грн - плата за користування вагонами; 292,74 грн 20 % ПДВ.

В своїх позовних вимогах акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Оператор припортових станцій» посилаючись на ст. 119 Статуту залізниць України, Правила користування вагонами і контейнерами, зазначає, що відповідно до умов договору про обробку вагонів з вантажами № 1/59 від 01.07.2012, укладеного між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» та Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії (далі Договір), протягом травня 2024 року на станцію Одеса-Порт Одеської залізниці прибували вагони з вантажем на адресу Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України». Облік часу користування вагонами, поданими в Порт, провадиться за пам`ятками про подавання/забирання вагонів і відомостями плати за користування вагонами за їх номерами. Після прибуття вагонів на станцію Одеса-Порт 26.05.2024 працівниками станції були складені акти загальної форми про початок затримки та акти про закінчення затримки. Після повернення вагонів з під`їзної колії була складена відомість плати за користування вагонами. При цьому відповідачем було визнано та сплачено лише частину нарахованої суми з виключенням оплати за час повітряної тривоги. Загальна сума невизнаної плати за користування складає 1463,70 + 20% ПДВ 292,74 грн, всього 1756,44 грн. Відповідач 04.06.2024 направив на адресу начальника станції Одеса-Порт лист з запереченням про виключення часу за користування вагонами під час повітряної тривоги. Оскільки в добровільному порядку відповідач вищезазначені кошти не сплатив, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 09.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3891/24; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст. ст. 247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

25.09.2024 судом отримано відзив на позовну заяву /вх.№35054/24/, в якому Одеська філія ДП «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) не погоджується з доводами позивача та посилається на те, що в межах укладених Адміністрацією договорів з АТ «Укрзалізниця» про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом №2818-В-ОДФ-20 від 24.06.2020 (Договір 1) та про обробку вагонів з вантажем №КД-17358 від 01.07.2012 (Договір 2) у березні 2024 року були проведені вантажно-розвантажувальні операції з вагонами, зазначеними у відомостях, доданих Позивачем до позовної заяви. Загальна сума плати за користування цими вагонами визначена Позивачем у відомостях плати за користування вагонами та склала 4 589,40 грн з ПДВ. Неоспорювана Адміністрацією сума 2 832,96 грн з ПДВ була сплачена Позивачу у встановленому порядку. Решта суми була нарахована АТ «Укрзалізниця» безпідставно, без врахування обставин, які не залежать від Адміністрації.

Представник відповідача зазначає, що враховуючи, що затримка вагонів, зазначених в позові, мала місце за відсутності вини Адміністрації через оголошення сигналу «повітряна тривога» (форс-мажорні обставини), при яких Адміністрація та інші суб`єкти господарювання, що здійснюють свою діяльність на території порту, не мали змоги виконувати будь-які операції, в тому числі вантажно-розвантажувальні в порту в термін та порядку, які передбачені ЄТП (Єдиним технологічним процесом роботи державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт» та станції Одеса-порт Одеської залізничної дороги від 30.09.2003), в оплаті необгрунтовано нарахованої Позивачем плати за користування вагонами в розмірі 1 756,44 грн з ПДВ було відмовлено. Цей факт зазначено Адміністрацією під час підписання відомості плати за користування вагонами. Факт оголошення сигналів «повітряна тривога» у відповідні періоди (форс-мажорні обставини) та відповідно неможливості проведення робіт є загальновідомим, протилежне Позивачем не доведено.

Також представник відповідача звертає увагу, що позивач стверджує, що його працівники не виконують виробничі завдання під час оголошення сигналу «повітряна тривога», однак не враховує, що працівники ДП «АМПУ» також прямують до укриттів і також не в змозі виконувати свої трудові обов`язки. Отже взаємні зобов`язання сторін за Договором в такому випадку припиняються у зв`язку з неможливістю їх виконання через обставини, за які жодна зі сторін не відповідає. Фактично АТ «Українська залізниця» намагається покласти на Адміністрацію відповідальність за дії агресора-рф та наслідки таких дій, що суперечить нормам цивільного та господарського законодавства в частині покладання відповідальності саме за наявності вини особи.

30.09.2024 АТ «Українська залізниця» в особі «Оператор припортових станцій» через систему «Електронний суд» подало відповідь на відзив /вх.№35553/24/, в якій зазначає, що обставини, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами передбачені пунктом 16 Розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113. Цей перелік є вичерпним. Інших підстав для звільнення від плати за користування вагонами норми чинного законодавства та умови укладеного договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом не містять, як і підстав для звільнення від сплати нарахованого збору за зберігання вантажів. Таким чином, заперечення Відповідача, наведені ним при підписанні відомостей плати за користування вагонів щодо нарахованої плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів, не підпадають під жоден з випадків звільнення від плати за користування вагонами, наведених у п. 16 Правил користування вагонами та контейнерами, а отже, підстави для звільнення від сплати нарахованої плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу відсутні.

Щодо обставини непереборної сили, на які посилається Відповідач, позивач зазначає, що Договором передбачений чіткий порядок дій сторін у випадку настання обставин непереборної сили: зокрема, письмове повідомлення іншої сторони та надання відповідних документів, які видаються Торгово-промисловою палатою України. Даний порядок підтвердження дії обставин непереборної сили Відповідачем додержаний не був жодних повідомлень та документів з цього питання на адресу Позивача не надходило. Крім того, настання обставин непереборної сили звільняє за умовами договору сторону саме від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по договору. У випадку, що розглядається судом, предметом спору є стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, які не є видом відповідальності сторони по договору.

07.10.2024 судом отримано заперечення /вх.№36489/24/, в якому Одеська філія ДП «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) зазначає, що у відповіді на відзив позивачем жодним чином не спростовано та не надано оцінки наведеним у відзиві доводам Адміністрації. Також представник відповідача звертає увагу на те, що позивач як у позовній заяві, так і у відповіді на відзив навмисно намагається приховати той факт, що під час дії сигналу «повітряна тривога» ним (його працівниками) не виконуються обов`язки, передбачені Єдиним технологічним процесом роботи державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт» та станція Одеса-порт Одеської залізничної дороги від 30.09.2003. У той же час, АТ «Укрзалізниця» за період перебування працівників Адміністрації в укриттях під час дії сигналу «повітряна тривога» нараховує плату за користування вагонами у пред`явленому до стягнення розмірі, що є недопустимим, порушує принципи справедливості, добросовісності та розумності, наведені у ст. 3 ЦК України. Дані обставини зазначалися Адміністрацією у відзиві на позовну заяву та є відомими АТ «Укрзалізниця», однак жодних спростувань щодо них від позивача у заявах по суті справи не наведено.

Представник відповідача наголошує на тому, що позивачем жодним чином не обґрунтовано та не доведено, що затримка обробки вагонів, яка стала підставою для нарахування пред`явлених ним до стягнення сум, сталася з вини Адміністрації, що, за наявності в матеріалах справи доказів на спростування вини ДП «АМПУ» у такій затримці, унеможливлює задоволення позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено при безпосередньому дослідженні доказів, між Акціонерним товариством «Українська залізниця» та Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) був укладений договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-38728457/2020-001 від 24.06.2020 року.

Предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.

16.02.2024 року між Акціонерним товариством «Укрзалізниця» в особі філія «Оператор припортових станцій» та Державним підприємством Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії була укладено додаткова угода №26 до договору від 01.07.2012 року №1/59/КД-17358 про обробку вагонів з вантажами, на підставі якої всі права та обов`язки з боку виконавця по договору перейшли до фірми «Оператор припортових станцій».

Відповідно до умов договору про обробку вагонів з вантажами № 1/59 від 01.07.2012, укладеного між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» та Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії, протягом травня 2024 року на станцію Одеса-Порт Одеської залізниці прибували вагони з вантажем на адресу Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».

Відповідно до пункту 7.1. Договору встановлено, що плата за користування вагонами Портом нараховується за час з моменту передачі вагонів Порту до моменту приймання Залізницею від Порту. При цьому вагони, що з вини порту простоюють на припортовій станції в очікуванні подачі в Порт, оформляються актами загальної форми з покладанням на Порт відповідальності за користування вагонами і контейнерами. Облік часу користування вагонами, поданими в Порт, провадиться за пам`ятками про подавання/забирання вагонів і відомостями плати за користування вагонами за їх номерами.

Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі Статут), за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата.

Відповідно до розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458 (далі Правила), облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, актів загальної форми ГУ-23. Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

Відомості плати за користування вагонами мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред`явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюється начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями.

Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.

З матеріалів справи вбачається, що після прибуття вагонів на станцію Одеса-Порт працівниками станції були складені акт загальної форми №1992 від 26.05.2024 року про початок затримки та акт №2007 від 26.05.2024 про закінчення затримки. Після повернення вагонів з під`їзної колії була складена відомість плати за користування вагонами №27053207 на загальну суму 298,80 грн. Портом визнано та сплачено 49,2 грн. в спорі залишилось 249,6 грн.

Було складено акт загальної форми №2000 від 26.05.2024 року про початок затримки та акт №2027 від 26.06.2024 про закінчення затримки. Після повернення вагонів з під`їзної колії була складена відомість плати за користування вагонами № 27053215 на загальну суму 499,20 грн. Портом визнано та сплачено 218,4 грн. в спорі залишилось 280,80 грн.

Було складено акт загальної форми №1997 від 26.05.2024 про початок затримки та акт №1997 від 26.05.2024 про закінчення затримки Після повернення вагонів з під`їзної колії була складена відомість плати за користування вагонами №30053266 на загальну суму 491,40 грн. Портом сума не визнано в повному обсязі.

Було складено акти №№2147,2156 про початок затримки та акти №№2159,2161 про закінчення затримки вагонів. Після повернення вагонів з під`їзної колії була складена відомість плати за користування вагонами №02063301 на загальну суму 49,7 грн. Портом визнано та сплачено 46,40 грн. в спорі залишалось 3,30 грн.

Було складено акти №№2139,2141 про початок затримки та акти №№2173,2174 про закінчення затримки вагонів. Після повернення вагонів з під`їзної колії було складено відомість плати за користування вагонами №05063358 на загальну суму 499,80 грн. Портом визнано та сплачено 439,20 грн. в спорі залишалось 60,60 грн.

Було складено акти №№2142,2143,2181,2144 про початок затримки вагонів та акти №№2191,2192,2194,2193 про закінчення затримки вагонів. Після повернення вагонів з під`їзної колії було складено відомість плати за користування вагонами №09063425 на загальну суму 1985,60 грн. Портом визнано та сплачено 1607,60 грн. в спорі залишилось 378,00 грн.

Загальна сума невизнаної плати за користування складає 1463,70 + 20% ПДВ 292,74 грн. всього 1756,44 грн.

Відповідач 04.06.2024 направив на адресу начальника станції Одеса-Порт лист з запереченням про виключення часу за користування вагонами під час повітряної тривоги.

25.07.2024 року Філією «Оператор припортових станцій» АТ «Українська залізниця» була заявлена претензія №ЦПС-05/167 про стягнення заборгованості за користування вагонами на загальну суму 1756,44 грн.

Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є стягнення плати за користування вагонами в сумі 1756,44 грн, яку в добровільному порядку сторона відповідача не сплатила, оскільки вважає, що плата, нарахована за період оголошення повітряних тривог, є безпідставною.

За змістом частини другої статті 11 ЦК України вбачається, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори, що укладаються між суб`єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір перевезення (стаття 908 ЦК України). Загальні умови перевезення визначаються ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Водночас, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них (частина друга статті 908 ЦК України).

Положеннями частини п`ятої статті 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами.

Так, статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Отже, правовідносини з перевезення вантажів залізничним транспортом на підставі договорів про надання послуг перевезення, укладених із суб`єктами господарювання-замовниками, регулюються в порядку, визначеному Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншим галузевим законодавством, що застосовується під час надання залізницею послуг з перевезення.

Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі Статут), за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата.

Згідно з п. 121 Статуту вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинним положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача;

в) у інших випадках, передбачених Правилами.

Відповідно до розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458 (далі Правила), облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, актів загальної форми ГУ-23.

Пунктом 13 Правил визначено, що плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством (п. 14).

Пункт 16 Правил містить вичерпний перелік, відповідно до якого вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).

При цьому в Договорі №1/59 між Одеською залізницею і ДП «Одеський морський порт» про обробку вагонів з вантажами в п. 7.6. визначено, що відповідно до ст. 121 Статуту залізниць Порт звільняється від плати за користування вагонами та за зберігання вантажів у вагонах за час затримки вагонів через аварію в порту або через стихійне лихо, штормові погодні умови, внаслідок чого чинним законодавством заборонено виконання вантажних робіт.

Інших підстав для звільнення відповідача від плати за користування вагонами та за зберігання вантажів у вагонах вказаний договір не містить.

За таких обставин, суд погоджується з доводами сторони позивача щодо того, що ані Статутом залізниць України, ані Правилами користування вагонами та контейнерами, ані Договором не передбачено таких підстав як «час повітряної тривоги» для звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами. Відтак, заперечення відповідача про безпідставність нарахування плати за час повітряної тривоги суд не приймає до уваги.

Щодо посилань сторони відповідача на те, що оголошення сигналу «повітряна тривога» є форс-мажорною обставиною суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до положень ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, настання обставин непереборної сили звільняє за умовами договору сторону саме від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по договору. Однак в даній справі предметом спору є стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, які не є видом відповідальності сторони по договору, в зв`язку з чим посилання сторони відповідача на форс-мажорні обставини не звільняє відповідача від виконання зобов`язань за договором.

Матеріали справи не містять доказів, які були б відхилені судом.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи принципи змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства суд не збирає докази за власною ініціативою та ухвалює рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Оператор припортових станцій» підлягають задоволенню в повному обсязі, так як обґрунтовані та доведені.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що вбачається із платіжної інструкції № 631297 від 03.09.2024.

Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір у розмірі 3028,00 грн підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Оператор припортових станцій» задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії /ЄДРПОУ 38728457, адреса 65026, м. Одеса, пл. Митна, 1/ на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Оператор припортових станцій» /ЄДРПОУ 40075815, адреса м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 17-а/ плату за користування вагонами з урахуванням ПДВ в розмірі 1756,44 грн /одна тисяча сімсот п`ятдесят шість гривень 44 копійки/ та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн /три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 26 листопада 2024 р.

Суддя Н.Д. Петренко